Ухвала суду № 39734681, 08.07.2014, Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 185/2765/14-ц

Провадження № 2/185/1542/14

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 липня 2014 року Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі головуючого судді Болдирєвої У.М.

при секретарі Муржиєвій І.О.

з участю позивачки ОСОБА_1

представника позивачки ОСОБА_2

відповідача ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Павлограді цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, третя особа - Головне управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області про виселення з квартири без надання іншого жилого приміщення, стягнення компенсації вартості спожитих комунальних послуг,

В С Т А Н О В И В:

14 березня 2014 року ОСОБА_1 звернулась з позовом до ОСОБА_3 про виселення з квартири без надання іншого жилого приміщення, посилаючись на те, що 29 жовтня 1998 року шляхом приватизації вона придбала у власність квартиру АДРЕСА_1. 24 грудня 1998 року в квартирі був зареєстрований ОСОБА_3, з яким вона перебувала у зареєстрованому шлюбі. 25 грудня 2009 року шлюб між нею та ОСОБА_3 був розірваний. На цей час ОСОБА_3 періодично мешкає у належній йому квартирі за адресою АДРЕСА_2, але продовжує бути зареєстрованим у АДРЕСА_1 і кілька разів на місяць з'являється для проживання у цю квартиру. Всупереч її волі ОСОБА_3 зайняв у квартирі більшу кімнату, проживає у квартирі безкоштовно, без належної сплати за комунальні послуги. Договір про користування квартирою, передбачений ст.162 ЖК України між сторонами не укладений. Відповідач створює неможливі умови для проживання у квартирі через постійні конфліктні ситуації, вчинив відносно позивачки злочин, передбачений ст.125 КК України. Крім того відповідач займає більшу частину жилої площі, що складає 54%, але фактично сплачує комунальні послуги з розрахунку 19,86 %. Позивачкою сплачено за комунальні послуги за період з 01 травня 2011 року по 30 квітня 2014 року 11 813 грн 83 коп. Відповідачем сплачено 2926 грн 77 коп, що складає 19,86%. З розрахунку фактично спожитих відповідачем комунальних послуг пропорційно до займаної жилої площі відповідач мав сплатити 7959 грн 92 коп, що складає 54%. Різниця складає 5033 грн 15 коп, яка на думку позивачки має бути компенсована відповідачем на її користь.

Тому позивачка просить усунути перешкоди у її користуванні квартирою 22 в будинку 42 по вул.Карла Маркса в м.Павлограді, виселивши відповідача з цієї квартири без надання іншого жилого приміщення, стягнути з відповідача на її користь 5033 грн 15 коп у рахунок компенсації вартості спожитих комунальних послуг та судові витрати.

У судовому засіданні позивачка підтримала позовні вимоги, зазначивши, що протягом кількох років відповідач вчиняє щодо неї протиправні дії, заважає їй спокійно жити у власній квартирі, в той час як їй протипоказані лікарями психоемоційні навантаження, вона є інвалідом третьої групи за загальним захворюванням. У відповідача є власна квартира за адресою АДРЕСА_2, де на даний час ніхто не проживає, тому виселення відповідача з належної їй квартири не завдасть шкоди його інтересам.

Відповідач у судовому засіданні позов не визнав, у письмовому запереченні посилаючись на те, що має право на проживання в АДРЕСА_1 як член сім'ї власниці житла, залишився проживати в квартирі після розірвання шлюбу, сплачує комунальні послуги, займає кімнату у квартирі з дозволу власниці і ніяк не втручається у її життя. Позивачка провокує сварки та безпідставно подає заяви у правоохоронні органи. Розрахунки про сплату комунальних послуг, які подала позивачка, вона ділить на двох, але у квартирі зареєстровано чотири особи, на яких нараховуються комунальні послуги. Квартира за адресою АДРЕСА_2 формально належить йому, але договір купівлі-продажу оформили на нього родичі чоловіка його дочки від першого шлюбу для того, щоб у подальшому квартира дісталася онуку. Ця квартира непридатна для проживання.

Представник третьої особи - Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області у судове засідання не з'явився.

Суд, вислухавши пояснення сторін, свідка, вивчивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

У судовому засіданні встановлено, що квартира АДРЕСА_1 належить на праві приватної власності ОСОБА_1 (а.с.5, 14).

У зазначеній квартирі зареєстровані власниця ОСОБА_1, її колишній чоловік ОСОБА_3, повнолітні дочки ОСОБА_4, ОСОБА_5 (а.с.4).

За ОСОБА_3 зареєстровано право власності на квартиру за адресою АДРЕСА_2 на підставі договору дарування, посвідченого 09 листопада 2004 року (а.с.6).

У червні та вересні 2010 року позивачка зверталась до міліції з заявами про те, що її колишній чоловік ОСОБА_3, вчиняє з нею сварки та висловлює погрози. ОСОБА_3 ці факти заперечував, пояснюючи, що позивачка таким чином намагається виселити його з квартири (а.с.8-9).

У жовтні 2012 року позивачка звернулась до міліції з заявою про те, що її колишній чоловік ОСОБА_3 за місцем мешкання АДРЕСА_1 заважав їй відпочивати, висловлювався на її адресу брудною лайкою. При опитуванні ОСОБА_3 пояснив, що хотів випрати свої речі, але позивачка не дала цього зробити, мотивуючи тим, що він заважає їй відпочивати, тому він пішов до своєї кімнати, щоб уникнути подальшої сварки, при цьому позивачку не ображав (а.с.15).

Згідно з постановою про закриття кримінального провадження від 17 липня 2013 року (а.с.16) 11 липня 2013 року ОСОБА_3 пошкодив врізний замок вхідних дверей квартири АДРЕСА_1.

Вироком Павлоградського міськрайонного суду від 29 жовтня 2013 року, який було змінено ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 30 січня 2014 року (а.с.17-23) встановлено, що 08 жовтня 2012 року ОСОБА_3, знаходячись у коридорі квартири АДРЕСА_1 під час розмови з колишньою дружиною ОСОБА_1 на грунті неприязних відносин, маючи злочинний намір на заподіяння потерпілій тілесних ушкоджень, наніс ОСОБА_1 один удар долонею правої руки по лівій волосистій частині голови, не менше чотирьох ударів долонями правої та лівої руки по правому та лівому плечу останньої та один удар кулаком правої руки в область грудної клітини зліва, чим заподіяв потерпілій ОСОБА_1 легкі тілесні ушкодження у вигляді синця в області лівої молочної залози, шість синців на лівому плечі з локалізацією в середній і верхній третині по передньо-внутрішнім поверхням, чотирьох синців на правому плечі по наружним і внутрішнім поверхням.

Свідок ОСОБА_4 у судовому засіданні пояснила, що сторони - її батько та мати, після розірвання шлюбу між ними склалися неприязні стосунки, батько іноді з'являється додому у нетверезому стані і вчиняє скандали, тому їй доводиться періодично ночувати в квартирі матері. Коли вона приходить в квартиру, або з'являються за викликом працівники міліції, батько робить вигляд, що спить. Через постійні скандали з батьком у матері погіршується самопочуття, вона постійно вживає ліки.

Як передбачено ст.ст.47,48 Конституції України, кожен має право на житло, ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Згідно з вимогами статті 157 ЖК України членів сім'ї власника житлового будинку (квартири) може бути виселено у випадках, передбачених частиною першою статті 116 цього Кодексу, виселення проводиться у судовому порядку без надання іншого житлового приміщення.

Частиною 1 ст. 116 ЖК України встановлено: якщо наймач, члени його сім'ї або інші особи, які проживають разом з ним, систематично руйнують чи псують жиле приміщення, або використовують його не за призначенням, або систематичним порушенням правил співжиття роблять неможливим для інших проживання з ними в одній квартирі чи в одному будинку, а заходи запобігання і громадського впливу виявились безрезультатними, виселення винних на вимогу наймодавця або інших заінтересованих осіб провадиться без надання іншого жилого приміщення.

Тобто для застосування норм цієї статті необхідна наявність двох умов: систематичне порушення правил співжиття, а також вжиття заходів попередження або громадського впливу, які не дали позитивних результатів.

Під заходами впливу мається на увазі заходи попередження, що застосовуються судами, прокурорами, органами внутрішніх справ, адміністративними комісіями виконкомів, а також заходи громадського впливу, вжиті на зборах жильців будинку чи членів ЖБК, трудових колективів, товариськими судами й іншими громадськими організаціями за місцем роботи або проживання відповідача.

Як вбачається з матеріалів справи позивачка неодноразово зверталася до органів міліції з заявами про неправомірні дії з боку відповідача, який був притягнутий до кримінальної відповідальності вироком суду за спричинення позивачці легких тілесних ушкоджень на грунті особистих неприязних відносин.

За результатами розгляду заяв позивачки працівниками міліції виносились постанови про відмову у порушенні кримінальної справи відносно відповідача, однак у постановах від 03 вересня 2010 року (а.с.9) та від 24 жовтня 2012 року (а.с.15) зазначено, що формально у діях відповідача вбачаються ознаки злочинів, передбачених ст.126, 296 КК України. З тексту постанов видно, що з відповідачем проводились працівниками міліції профілактичні бесіди та двічі виносилось офіційне попередження про недопущення в подальшому антигромадської поведінки. Зазначені постанові не були оскаржені.

Таким чином у судовому засіданні встановлено наявність підстав для виселення відповідача згідно ст.116 ЖК України.

В частині стягнення з відповідача компенсації вартості спожитих комунальних послуг позов задоволенню не підлягає, оскільки в квартирі зареєстровано четверо повнолітніх осіб, а сплата комунальних послуг є солідарним обов'язком усіх повнолітніх осіб, зареєстрованих у квартирі.

Судові витрати, понесені позивачкою на сплату судового збору підлягають стягненню з відповідача пропорційно до задоволених позовних вимог як передбачено ч.1 ст.88 ЦПК України.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 212, 214 ЦПК України, суд.

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Виселити ОСОБА_3 з квартири АДРЕСА_1 без надання іншого жилого приміщення.

В іншій частині позову відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судові витрати в сумі 243 (двісті сорок три) грн 60 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду подається в апеляційний суд Дніпропетровської області через Павлоградський міськрайонний суд протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя: У. М. Болдирєва