Ухвала суду № 39734572, 14.07.2014, Господарський суд Рівненської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

"14" липня 2014 р. Справа № 914/1078/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрдрук"

до відповідача 1: Приватного підприємства "Два "Я"- Універсал"

до відповідача 2: Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Лізинговий дім"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Підприємство "Центр соціально - трудової реабілітації інвалідів міста Києва"

про зобов'язання виконати умови договору

Суддя Андрійчук О.В.

Представники сторін:

від позивача: Жуковський О.В., дов. від 22.02.2013 року

від відповідача-1: не з'явився

від відповідача-2: не з'явився

від третьої особи: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У квітні 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрдрук" звернулося до господарського суду Львівської області з позовом до Приватного підприємства "Два "Я"- Універсал", до Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Лізинговий дім", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Підприємство "Центр соціально - трудової реабілітації інвалідів міста Києва" про зобов'язання виконати умови договору.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 01.04.2014 року (суддя Березяк Н.Є.) порушено провадження у справі №914/1078/14 та призначено її до розгляду.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 15.05.2014 року справу 914/1078/14 передано за територіальною підсудністю до господарського суду Рівненської області.

Вказана ухвала мотивована тим, що предметом у даній справі є усунення перешкод в користуванні майном - п'ятифарбовою аркушевою офсетною машиною SHINOHARA 75 V - згідно з умовами договору фінансового лізингу (оренди) від 11.04.2012 року шляхом зобов'язання Приватного підприємства "Два "Я"- Універсал" надати реальний доступ до об'єкта лізингу.

Господарський суд Львівської області, керуючись ст.ст. 16, 17 ГПК України, вважаючи дані правовідносини речово-правовими, а не зобов'язально-правовими, скерував матеріали справи до господарського суду Рівненської області, оскільки, на думку господарського суду Львівської області, виходячи з умов договору лізингу та інших документів, долучених до матеріалів справи, предмет лізингу знаходиться в м. Здолбунів Рівненської області.

Ухвалою господарського суду Рівненської області від 19.06.2014 року справу № 914/1078/14 прийнято до провадження суддею Андрійчук О.В. та призначено до розгляду на 01.07.2014 року.

Ухвалою суду від 01.07.2014 року розгляд справи відкладено на 14.07.2014 року, зобов'язано позивача у строк до 11.07.2014 року надати суду письмові пояснення щодо того, на чому ґрунтуються заявлені позовні вимоги (вимоги є зобов'язально-правовими, тобто такими, що виникли на підставі договору, чи речово-правовими); докази знаходження предмета лізингу; належним чином засвідчені копії усіх судових рішень, що перебували (перебувають) у провадженні господарського суду м. Києва; письмові пояснення щодо існування договірних відносин між позивачем та відповідачем-1; зобов'язано відповідача-1 у строк до 11.07.2014 року надати суду письмові пояснення щодо того, на чому ґрунтуються заявлені позовні вимоги (вимоги є зобов'язально-правовими, тобто такими, що виникли на підставі договору, чи речово-правовими); докази знаходження предмета лізингу; належним чином засвідчені копії усіх судових рішень, що перебували (перебувають) у провадженні господарського суду м. Києва; письмові пояснення щодо існування договірних відносин між позивачем та відповідачем-1; зобов'язано третю особу у строк до 11.07.2014 року надати суду докази знаходження предмета лізингу; належним чином засвідчені копії усіх судових рішень, що перебували (перебувають) у провадженні господарського суду м. Києва.

11.07.2014 року через службу господарського суду Рівненської області від Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Лізинговий дім" надійшов відзив на позовну заяву, згідно з яким останній позовні вимог визнав у повному обсязі та просив суд їх задоволити.

11.07.2014 року через службу господарського суду Рівненської області від Підприємства "Центр соціально - трудової реабілітації інвалідів міста Києва" надійшли письмові пояснення щодо місцезнаходження предмета лізингу, відповідно до яких предмет лізингу знаходиться за юридичною адресою третьої особи, тобто в м. Києві, про що свідчать наказ господарського суду м. Києва № 30/26-16/456 від 16.01.2013 року, постанова про відкриття виконавчого провадження від 13.02.2013 року, акт опису та арешту майна від 18.03.2013 року, постанова про закінчення виконавчого провадження від 02.04.2013 року. З огляду на викладене, Підприємство "Центр соціально - трудової реабілітації інвалідів міста Києва" просить передати справу за підсудністю до господарського суду м. Києва.

14.07.2014 року через службу господарського суду Рівненської області від Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрдрук" надійшли письмові пояснення, в яких з посиалнням на умови договору фінансового лізингу та норми законодавства, що регулюють зобов'язальні правовідносини, останній просить суд позовні вимоги задоволити повністю.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення присутніх представників учасників судового процесу, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд встановив таке.

Як вбачається з позовної заяви та заяви, поданої в порядку в ст. 22 ГПК України, якою змінено предмет позову, останні ґрунтуються на умовах договору фінансового лізингу № 11/0412 від 11.04.2012 року, зокрема: п. 1.1., за яким лізингодавець передає, а лізингоодержувач отримує від лізингодавця в платне користування на умовах фінансового лізингу майно - п'ятифарбову аркушеву офсетну машину SHINOHARA 75 V; п. 5.2., відповідно до якого лізингодавець зобов'язаний своєчасно передати майно в користування лізингоодержувачу.

При цьому в матеріально-правове обґрунтування заявлених позовних вимог Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрдрук" посилається на ст.ст. 11, 509, 525, 526, 610, 626, 627, 629, 806-809 ЦК України, ст.ст. 173, 174, 193 ГК України, ст.ст. 2, 6, 8, 9, 11, 16 Закону України "Про фінансовий лізинг", якими врегульовано загальні засади виникнення та виконання зобов'язань, у тому числі зобов'язань в сфері лізингових правовідносин.

Крім того, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрдрук" адресовані до Приватного підприємства "Два "Я"- Універсал" як сторони договору фінансового лізингу (яке набуло прав та обов'язків лізингодавця за договором фінансового лізингу № 11/0412 від 11.04.2012 року на підставі договору № ЗС-11/0412 про заміну сторони шляхом відступлення права вимоги від 10.10.2012 року).

У свою чергу, предметом позовних вимог є усунення перешкод у користуванні об'єктом лізингу - п'ятифарбовою аркушевою офсетною машиною SHINOHARA 75 V - згідно з умовами договору фінансового лізингу (оренди) від 11.04.2012 року шляхом зобов'язання Приватного підприємства "Два "Я"- Універсал" надати реальний доступ до об'єкта лізингу.

З огляду на викладене вбачається, що спір ґрунтується на зобов'язальних правовідносинах, що виникли на підставі договору фінансового лізингу.

Зважаючи на викладене та з метою недопущення подальших спорів про підсудність даного спору, суд вважає за необхідне звернути увагу на таке.

Зобов'язання є одним з видів цивільних правовідносин і мають усі ознаки останніх. Разом з тим вони мають і специфічні риси, що дозволяють виокремити їх із загальної сукупності цивільних правовідносин і, зокрема, відокремити від речових відносин (захист яких здійснюється шляхом визнання права вланості на майно, витребування майна з чужого незаконного володіння, усунення перешкод у користуванні майном тощо).

Залежно від способу задоволення інтересів уповноваженої особи розрізняють речові і зобов'язальні правовідносини. В речових правовідносинах інтерес уповноваженої особи задовольняється за рахунок корисних властивостей речей шляхом безпосередньої взаємодії з річчю. В зобов'язальних правовідносинах інтерес особи може бути задоволений тільки за рахунок певних дій зобов'язаної особи при наданні особі певних матеріальних благ. Речові правовідносини реалізуються діями самої уповноваженої особи. Тому її юридичний інтерес буде цілком задоволений, якщо ніхто не перешкоджатиме її поведінці. Так, юридичний інтерес власника буде задоволений, якщо ніхто не буде йому перешкоджати на свій розсуд володіти, користуватися і розпоряджатися речами, які йому належать. Через це в речових правовідносинах зобов'язані особи виконують пасивну роль, утримуючись від певних дій. Зобов'язальні ж правовідносини реалізується шляхом здійснення певних дій зобов'язаною особою. Тому юридичний інтерес уповноваженої в зобов'язальних правовідносинах особи може бути задоволений лише за допомогою здійснення зобов'язаною особою дій на її користь.

Таким чином, речові права реалізуються безпосередньо уповноваженою особою, реалізація ж зобов'язальних правовідносин завжди пов'язана з виконанням обов'язку конкретною зобов'язаною особою (боржником). Через це в зобов'язальних правовідносинах зобов'язані особи вчиняють активні дії для надання матеріальних благ уповноваженій особі.

Отже, об'єктом речових правовідносин є речі, майно. До них належать відносини власності. У зобов'язальних відносинах об'єктом є дії.

З наведеного вбачається, що по-перше, речові правовідносини опосередковують приналежність майна певній особі на праві власності або іншому речовому праві і цим уособлюють статику відносин, що регулюються цивільним правом. Зобов'язальні правовідносини, на відміну від речових, опосередковують переміщення майнових благ від однієї особи до іншої, а тому становлять динаміку відносин, що входять до предмета цивільного права. По-друге, речові правовідносини є абсолютними, оскільки їх суб'єктний склад невизначений: власнику (іншому титульному володільцеві) протистоїть необмежене коло осіб, зобов'язаних утримуватися від порушення права власності (іншого речового права). Суб'єктний склад усіх зобов'язальних правовідносин, навпаки, завжди конкретизований: особа має право по відношенню до іншої, чітко визначеної, особи, яка перед нею зобов'язана. Іншими словами, зобов'язальним правовідносинам властива чітка персоніфікація суб'єктного складу, вони юридично пов'язують лише конкретних осіб. Тому їх характеризують як відносні правовідносини. По-третє, речові і зобов'язальні правовідносини різняться за юридичними об'єктами. Об'єктом речових правовідносин є речі. Юридичним об'єктом зобов'язальних правовідносин виступає поведінка зобов'язаної особи, а його матеріальним об'єктом виступає певне майнове благо. Тобто такі відносини дійсно нерідко виникають з приводу майнових благ, включаючи речі, однак безпосередньо на блага вони не спрямовані. Звідси випливає четверта відмінність, що корениться у сутності суб'єктивних прав у речових і зобов'язальних правовідносинах. Речові правовідносини закріплюють можливість особи безпосередньо панувати над річчю, виключаючи сторонній вплив на неї. Вони встановлюють безпосереднє відношення особи до речі, надають можливість використовувати її у власних інтересах без участі інших осіб. Тобто особа має право на власні дії. У зобов'язальних правовідносинах управомочена особа може задовольнити свій інтерес лише через дії зобов'язаної особи. Хоча вступаючи до таких правовідносин особа може мати за кінцеву мету отримання майна, її право завжди спрямоване на конкретну особу - це право вимоги, право на задоволення майнового інтересу за допомогою дій іншої особи. Отже, суб'єктивне право у зобов'язальних правовідносинах за своєю сутністю є правом на дії іншої особи.

Враховуючи викладене вбачається, що даний спір ґрунтується на зобов'язально-правових відносинах, оскільки суб'єктний склад учасників судового процесу визначений на підставі сторін договору, тобто є конкретно визначеним, фактично-правовою підставою заявлених позовних вимог є договір фінансового лізингу № 11/0412 від 11.04.2012 року, а предметом позову - вимога управомоченої особи (Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрдрук") до зобов'язаної особи (Приватного підприємства "Два "Я"- Універсал") про виконання обов'язку за договором фінансового лізингу щодо фактичної передачі об'єкта лізингу в користування.

Про те, що вказані правовідносини є саме зобов'язально-правовими, а не речовими, свідчать те, що по-перше, усунення перешкод у користуванні майном можливе лише щодо майна, яке не вибуло з володіння власника (іншого титульного володільця), однак предмет лізингу вибув з володіння Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрдрук", по-друге, позивач в обгрунтування позовних вимог не посилається на вимоги ст. 391 ЦК України, і, по-третє, зі змісту предмету позову вбачається, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрдрук" просить суд зобов'язати Приватне підприємство "Два "Я"- Універсал" надати реальний доступ до об'єкта лізингу згідно з умовами договору фінансового лізингу.

Крім того, виходячи з позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрдрук", предметом позову є не весь об'єкт лізингу, а лише його частина, яка не була вилучена органом ДВС в ході примусового виконання судового рішення та яка перебуває у володінні Приватного підприємства "Два "Я"- Універсал" (останній абзац стор. 8 заяви позивача, поданої в порядку ст. 22 ГПК України), а саме: трансформатор, блок управління сушильної камери, холодильний блок, технологічні валки S 75, боковини-секції, захисні решітки, блок програмування Omron SYSMAC - CPU43H з чипом, комп'ютер пульту управління з платою контролера, блок живлення (самонакладка), що знаходиться, з пояснень учасників судового процесу, за місцем реєстрації останнього, тобто в м. Львові.

Місцезнаходження майна має бути підтверджено документально. У разі неможливості подання позивачем такого підтвердження, підсудність справи визначається на загальних підставах, тобто згідно зі ст. 15 ГПК (п. 20.8. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 24.10.2011 року № 10 "Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам").

У силу вимог ч. 2 ст. 15 ГПК України справи у спорах, що виникають при виконанні господарських договорів та з інших підстав, а також справи про визнання недійсними актів розглядаються господарським судом за місцезнаходженням відповідача.

За п. 6 ч. 3 ст. 104 ГПК України порушення норм процесуального права є в будь-якому випадку підставою для скасування рішення місцевого господарського суду, якщо рішення прийнято господарським судом з порушенням правил предметної або територіальної підсудності, крім випадків, передбачених у ч. 3 ст. 17 цього Кодексу.

Згідно з ч.ч. 1-3 ст. 17 ГПК України якщо справа не підсудна даному господарському суду, матеріали справи надсилаються господарським судом за встановленою підсудністю не пізніше п'яти днів з дня надходження позовної заяви або винесення ухвали про передачу справи. Ухвалу про передачу справи за підсудністю може бути оскаржено. Справа, прийнята господарським судом до свого провадження з додержанням правил підсудності, повинна бути ним розглянута по суті і в тому випадку, коли в процесі розгляду справи вона стала підсудною іншому господарському суду.

Зважаючи, що як станом на дату звернення до господарського суду з даною позовною заявою, так і після подання заяви у порядку ст. 22 ГПК України вказана справа не була підсудна господарському суду Рівненської області, відтак остання підлягає передачі до господарського суду Львівської області.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 15, 17 ГПК України, суд

УХВАЛИВ:

Надіслати матеріали справи № 914/1078/14 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрдрук" до Приватного підприємства "Два "Я"- Універсал", Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Лізинговий дім", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Підприємство "Центр соціально - трудової реабілітації інвалідів міста Києва" про усунення перешкод у користуванні об'єктом лізингу - п'ятифарбовою аркушевою офсетною машиною SHINOHARA 75 V - згідно з умовами договору фінансового лізингу (оренди) від 11.04.2012 року шляхом зобов'язання Приватного підприємства "Два "Я"- Універсал" надати реальний доступ до об'єкта лізингу за територіальною підсудністю до господарського суду Львівської області.

Суддя Андрійчук О.В.