Постанова № 39734510, 08.07.2014, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" липня 2014 р.Справа № 916/1200/14Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Будішевської Л.О.,

Суддів: Бєляновського В.В., Мишкіної М.А.,

при секретарі судового засідання Бєлянкіній Г.Є.

за участю представників сторін:

від позивача - Пеньковський В.Б., паспорт,

від відповідача - ОСОБА_2, за довіреністю,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4

на рішення господарського суду Одеської області від 19 травня 2014 року

у справі №916/1200/14

за позовом Публічного акціонерного товариства «Одесавтотранс»

до відповідача Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4

про стягнення 69436,09 грн.

встановив:

У березні 2014 року публічне акціонерне товариство (ПАТ) «Одесавтотранс» (далі-позивач) звернулося до господарського суду Одеської області з позовом до фізичної особи-підприємця (ФОП) ОСОБА_4 (далі-відповідач) про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за договором суборенди №79/12-О від 01.07.2012р. в розмірі 69436,09 грн., у тому числі: 63000 грн. - суми основного боргу, 4959,91 грн. - пені, 1121,68 грн. - 3% річних від простроченої суми, інфляційні втрати в сумі 354,50 грн., посилаючись на неналежне виконання відповідачем зобов'язань по договору.

Рішенням господарського суду Одеської області від 19 травня 2014 року (суддя Никифорчук М.І.) позовні вимоги ПАТ «Одесавтотранс» задоволено в повному обсязі.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Скаржник в апеляційній скарзі посилається на те, що позивачем безпідставно нарахована відповідачу орендна плата після 01.07.2013р. у зв'язку з тим, що саме ця дата зазначена в п.8.1. договору суборенди №79/12-О від 01.07.2012р. як дата закінчення строку дії договору.

Також, за твердженнями відповідача, у ПАТ «Одесавтотранс» відсутнє право здавати в суборенду об'єкти без письмової згоди їх власника - ТОВ «ТЕКА».

Позивачем при розгляді справи в суді першої інстанції не було надано копії договору оренди, укладеного між ТОВ «ТЕКА» та ПАТ «Одесавтотранс» №30/11 від 30.11.2010р., зміст якого має значення для вірного вирішення спору, а тому суд, приймаючи оскаржене рішення, не зміг повно та всебічно перевірити усі обставини справи.

Таким чином, на думку скаржника, рішення господарського суду є незаконним та необґрунтованим, прийнятим з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому підлягає скасуванню.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач її не визнав, вважаючи безпідставною, а рішення суду першої інстанції обґрунтованим та прийнятим у відповідності до норм матеріального та процесуального права.

08 липня 2014 року представником відповідача було заявлено письмове клопотання про фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, яке судовою колегією задоволено.

Представник відповідача в засіданні суду наполягав на задоволенні апеляційної скарги.

Представник позивача в судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги з підстав, викладених у відзиві на неї.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши доводи апеляційної скарги, заслухавши представників позивача та відповідача, перевіривши юридичну оцінку встановлених судом першої інстанції фактичних обставин справи і їх повноту, застосування норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції, 01 липня 2012 року між публічним акціонерним товариством «Одесавтотранс» (позивачем) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 (відповідачем) було укладено договір суборенди №79/12-О, відповідно до п.1.1. якого позивач передав відповідачу в суборенду нерухоме майно - автостанцію, розташовану за адресою: Одеська область, м. Котовськ, проспект Перемоги, 1а, площею 1096 кв.м.

Згідно п.8.1 договір вступає в силу з моменту його підписання та діє до 01.07.2013р.

Факт передачі відповідачу (суборендарю) об'єкта суборенди підтверджується актом приймання-передачі майна від 01 липня 2012 року.

Пунктом 4.1. договору суборенди №79/12-О від 01.07.2012р. сторони встановили, що суборендна плата складає 11500 грн. на місяць, у тому числі ПДВ 20% - 1916,66 грн.

01 вересня 20132 року сторони уклали додаткову угоду №1 до договору суборенди №79/12-О від 01.07.2012р., якою було зменшення площу орендованого майна до 1037,1 кв.м.

Цією ж угодою сторони змінили розмір суборендної плати: з 01.07.2012р. по 01.1.2012р. її розмір складає 11500 грн., з 01.11.2012р. по 01.03.2013р. - 10150 грн., з 01.03.2013р. по 01.07.2013р. - 11500 грн.

Суборендна плата за користування об'єктом оренди вноситься суборендарем авансовим платежем у безготівковій форму щомісячно, не пізніше 15 числа поточного місяця, за який здійснюється оплата (п.4.2 договору).

Як вбачається із наданих позивачем до матеріалів справи доказів, починаючи з квітня 2013 року відповідач несвоєчасно та не в повному обсязі здійснював внесення суборендної плати, чим порушив умови договору суборенди №79/12-О від 01.07.2012р.

В результаті цього станом на 19.02.2014р. борг відповідача по суборендній платі становить 63000 грн.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки - грошової суми, яку боржник повинен сплатити кредиторові у разі порушення ним зобов'язання.

В п.7.2. договору суборенди №79/12-О від 01.07.2012р. сторони передбачили, що за несплату або несвоєчасну сплату суборендної плати Суборендатор (відповідач) сплачує Орендарю (позивачу) пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми встановленої суборендної плати за кожен день прострочення.

Позивачем за час прострочення відповідачем сплати орендної плати було нараховано пеню в сумі 4959,91 грн.

Крім того, на підставі ч.2 ст.625 ЦК України відповідач за період прострочення орендної плати нарахував відповідачу 3% річних в сумі 1121,68 грн. та інфляційні втрати в сумі 354,50 грн.

Отже, загальна сума боргу, яка підлягає стягненню з відповідача становить 69436,09 грн.

Щодо тверджень відповідача про незаконне нарахування позивачем боргу вже після спливу строку дії договору, колегія суддів зазначає наступне.

Частиною 4 ст.284 Господарського кодексу України встановлено, що строк договору оренди визначається за погодженням сторін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення строку дії договору він вважається продовженим на такий самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Статтею 764 ЦК України встановлено, якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Пунктом 3.2 договору суборенди №79/12-О від 01.07.2012р. встановлено, що при припиненні дії цього договору об'єкт суборенди повертається суборендарем орендарю в порядку, аналогічно встановленому при переході об'єкту суборенди суборендарю.

Акт приймання-передачі об'єкта суборенди підписується впродовж двох днів. Обов'язок по складанню акту приймання передачі покладається на сторону, яка передає об'єкт суборенді іншій стороні (п.п.3.1, 3.3. договору).

Відповідачем впродовж двох днів об'єкт суборенди не передавався, акт приймання-передачі не складався.

Згідно п.2 ст.795 ЦК України повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється.

Як вбачається з матеріалів справи, такий акт приймання-передачі був складений лише 28.02.2014р.

Таким чином, дія договору суборенди не припинилась, відповідно суборендар фізична особа-підприємець ОСОБА_4 був зобов'язаний сплачувати орендну плату і після 01.07.2012р. - до 28.02.2014р.

Відповідно до ст.ст.525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Відповідно до ч.1 ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

У відповідності до ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Перевіривши наявні в матеріалах справи розрахунки позивача по основному боргу, пені, інфляційних та 3% річних, колегія суддів дійшла висновку, що вони є правильними та правомірними.

Скаржник до матеріалів справи своїх розрахунків сум стягнення та доказів повної або часткової сплати визначеного в позовній заяві суми боргу не надавав.

Твердження відповідача як у позовній заяві, так і в апеляційній скарзі стосовно того, що відповідно до п.6.1.3. договору власник об'єкту надає письмову згоду для передачі об'єкту 3-їм особам є безпідставними, оскільки саме відповідач (суборендар) має право передавати об'єкт оренди в користування 3-ім особам з письмової згоди власника об'єкту оренди ТОВ «ТЕКА», а не позивач у справі.

Договір суборенди №79/12-0 від 01.07.2012р. недійсним не визнавався.

Крім того, право ПАТ «Одесавтотранс» на передачу спірного майна в суборенду передбачене п.6.3 договору оренди майна №30/11 від 30.11.2010р., укладеного між ТОВ «ТЕКА» та ПАТ «Одесавтотранс».

Згідно вимог ст.ст.32, 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. В свою чергу, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

З урахуванням наведених правових положень та встановлених обставин даної справи, колегія суддів вважає доводи апеляційної скарги необґрунтованими, оскільки вони спростовуються зібраними по справі доказами та не відповідають вимогам законів, що регулюють спірні правовідносини.

За таких обставин колегія суддів не знаходить законних підстав для скасування рішення суду першої інстанції.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 99, 101-103, 105 Господарського процесуального кодексу України,

апеляційний господарський суд

постановив:

Рішення господарського суду Одеської області від 19 травня 2014 року у справі №916/1200/14 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку.

Повний текст постанови складено та підписано 14.07.2014р.

Головуючий суддя: Будішевська Л.О.

Судді: Бєляновський В.В.

Мишкіна М.А.