Ухвала суду № 39734244, 14.07.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

_______________

УХВАЛА

про повернення позовної заяви

14.07.14

№ 911/2792/14.

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Прецизійні абразиви», м.Вишгород

до відповідача: Відкритого акціонерного товариства Національної акціонерної страхової компанії «Оранта», м.Київ

про стягнення 13 350, 36 грн.

Суддя Любченко М.О.

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Прецизійні абразиви», м.Вишгород звернувся до господарського суду Київської області з позовною заявою до відповідача, Відкритого акціонерного товариства Національної акціонерної страхової компанії «Оранта», м.Київ про стягнення 13 350, 36 грн.

Ухвалою від 07.07.2014р. господарського суду Київської області матеріали позовної заяви з додатками направлено за територіальною підсудністю до господарського суду міста Києва.

Розглянувши позовну заяву та додані до неї документи, господарським судом встановлено наступне:

Згідно із п.2 ч.1 ст.57 Господарського процесуального кодексу України позивач зобов’язаний при поданні позову надати суду докази відправлення відповідачу копії позовної заяви і всіх доданих до неї документів. Відповідно до ч.1 ст.56 вказаного Кодексу України позивач, прокурор чи його заступник зобов'язані при поданні позову надіслати сторонам копії позовної заяви та доданих до неї документів відповідно до кількості відповідачів та третіх осіб листом з описом вкладення.

Тобто, належними доказами направлення на адресу відповідача позову та всіх доданих до нього документів є опис вкладення.

Такі приписи згаданих норм мають на меті забезпечення, як конституційних засад змагальності сторін та рівності усіх учасників процесу перед законом і судом (п.п.2, 4 ч.3 ст.129 Конституції України), так і аналогічних приписів ст.ст.4-2, 4-3 Господарського процесуального кодексу України.

Відтак, на стадії прийняття позовної заяви до розгляду та порушення провадження у справі суд має бути впевненим у тому, що зазначені засади не були порушені заявником позову.

Згідно із ч.2 ст.34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Як вказувалось вище, у даному випадку такими належними доказами надіслання копій позовної заяви з доданими до неї всіма документами відповідачу є опис вкладення відправленої поштової кореспонденції, засвідчений підписом працівника відділення поштового зв’язку та відбитком календарного штемпеля цього відділення.

Проте, як встановлено судом, жодних доказів направлення копії позову та доданих до нього документів на адресу Відкритого акціонерного товариства Національної акціонерної страхової компанії «Оранта», а саме опису вкладення, позивачем не представлено.

Наразі, господарський суд вважає за необхідне зазначити, що 14.07.2014р. спеціалістом 2-ї категорії відділу діловодства господарського суду міста Києва на підставі Інструкції з діловодства в господарських судах України складено акт №51 про те, що під час розкриття конверта, надісланого Товариством з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Прецизійні абразиви», не виявилось документів, вказаних у додатках до позовної заяви №51 від 02.07.2014р., а саме доказів направлення копії позовної заяви відповідачу, в той час, як до позову позивачем додано опис вкладення б/н від 02.07.2014р. та фіскальний чек №5850 від 02.07.2014р. про направлення позовної заяви з додатками на адресу господарського суду Київської області.

При цьому, п.4 ч.1 ст.65 Господарського процесуального кодексу України надає можливість судді витребувати від сторін лише ті документи, які можуть бути необхідні саме для вирішення спору.

Як зазначено у ст.38 Господарського процесуального кодексу України, суд обмежений у праві самостійного витребування доказів. Тому суд у разі порушення позивачем ст.57 Господарського процесуального кодексу України не має права скористатися приписами ст.ст.38, 65 Господарського процесуального кодексу України, а навпаки є зобов’язаним виконати вимоги ст.63 зазначеного Кодексу України.

За приписами п.6 ч.1 ст.63 Господарського процесуального кодексу України суддя повертає позовну заяву та додані до неї документи без розгляду у випадку неподання доказів надсилання відповідачеві копії позовної заяви і доданих до неї документів.

Крім того, відповідно до п.3 ч.1 ст.57 Господарського процесуального кодексу України до позовної заяви додаються, зокрема, документи, які підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.

Згідно із ст.ст.1, 2 Закону України «Про судовий збір» судовий збір - це збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, а також за видачу судами документів і включається до складу судових витрат. Платниками судового збору є громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи - підприємці, які звертаються до суду.

Статтею 4 вказаного Закону України встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до ст.8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2014 рік» мінімальна заробітна плата з 01.01.2014р. становить 1218 грн.

За приписами ст.4 Закону України «Про судовий збір» за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру судовий збір встановлюється у розмірі 2% ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати (1827 грн.) та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат (73080 грн.). З позовних заяв немайнового характеру справляється судовий збір у розмірі 1 мінімальної заробітної плати (1218 грн.).

Таким чином, враховуючи, що позивачем заявлено вимогу про стягнення 13 350, 36 грн., при зверненні до господарського суду із розглядуваною позовною заявою, Товариством з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Прецизійні абразиви» повинні бути надані докази сплати судового збору за вимогою майнового характеру в сумі 1827 грн. (1,5 розміру мінімальної заробітної плати).

Проте, як встановлено судом, жодних доказів на підтвердження сплати судового збору позивачем не надано. В поясненнях, представлених в позовній заяві, позивач обґрунтовує несплату судового збору за подання розглядуваного позову керуючись п.7.ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір».

Однак, посилання позивача на п.7 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» є помилковим, з огляду на наступне.

Відповідно до п.7 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору звільняються, зокрема, державні органи, підприємства, установи, організації, громадські організації та громадяни, які звернулися у випадках, передбачених законодавством, із заявами до суду щодо захисту прав та інтересів інших осіб, а також споживачі - за позовами, що пов'язані з порушенням їхніх прав.

В п.2.5. Рішення № 12-рп/2013 від 28.11.2013р. Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням асоціації «Дім авторів музики в Україні» щодо офіційного тлумачення положень пункту 7 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» у взаємозв'язку з положеннями пункту «г» частини першої статті 49 Закону України «Про авторське право і суміжні права» визначено, що згідно з пунктом 7 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору звільняються лише державні органи і державні підприємства, установи та організації, які звернулися до суду із заявами щодо захисту прав та інтересів інших осіб у випадках, передбачених законодавством. Конституційний Суд України вважає, що на організації колективного управління як юридичних осіб приватного права не поширюється зазначене положення Закону України «Про судовий збір».

Згідно з п.2.6. вказаного рішення, за пунктом 7 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору звільняються також громадські організації, які звернулися до суду із заявами щодо захисту прав та інтересів інших осіб у випадках, передбачених законодавством. Громадська організація - це добровільне об'єднання фізичних осіб для здійснення та захисту прав і свобод, задоволення суспільних, зокрема економічних, соціальних, культурних, екологічних, та інших інтересів (частини перша, третя статті 1 Закону України «Про громадські об'єднання»). Необхідним етапом створення громадської організації як юридичної особи є її реєстрація в порядку, визначеному Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців», з урахуванням особливостей, установлених Законом України «Про громадські об'єднання» Така реєстрація передбачає, зокрема, внесення відомостей про громадську організацію до Реєстру громадських об'єднань і до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а також видачу свідоцтва про реєстрацію громадського об'єднання як громадської організації.

Відповідно до п.22 ст.1 Закону України «Про захист прав споживачів», споживачем є фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника.

Таким чином, оскільки, позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Прецизійні абразиви», не є ані державним органом, державним підприємством, установою чи організацією, які звернулися до суду із заявами щодо захисту прав та інтересів інших осіб у випадках, передбачених законодавством, ані громадською організацією, внесеною до Реєстру громадських об'єднань, ані споживачем у розумінні п.22 ст.1 Закону України «Про захист прав споживачів», то підстави для звільнення позивача від сплати судового збору на підставі п.7 ч.1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» відсутні, а відтак, Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Прецизійні абразиви» повинно сплачувати судовий збір у встановленому законом розмірі.

За приписами п.4 ч.1 ст.63 Господарського процесуального кодексу України суддя повертає позовну заяву та додані до неї документи без розгляду у випадку неподання доказів сплати судового збору у передбаченому порядку та розмірі.

За таких обставин, у зв’язку з ненаданням позивачем належних доказів направлення відповідачу копії позову та всіх доданих до нього документів (опису вкладення), приймаючи до уваги відсутність доказів сплати судового збору у встановленому законом розмірі, враховуючи приписи ст.57, п.4, 6 ч.1 ст.63 Господарського процесуального кодексу України, позовна заява та додані до неї документи підлягають поверненню заявнику без розгляду.

За приписами ч.3 ст.63 Господарського процесуального кодексу України повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню з нею до господарського суду в загальному порядку після усунення допущеного порушення.

Враховуючи викладене, керуючись ст.57, п.п.4, 6 ч.1 ст.63, ст.86 Господарського процесуального кодексу України, суд –

УХВАЛИВ:

Повернути позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Прецизійні абразиви», м.Вишгород до відповідача, Відкритого акціонерного товариства Національної акціонерної страхової компанії «Оранта», м.Київ про стягнення 13 350, 36 грн. та додані до неї документи заявнику без розгляду.

Роз’яснити Товариству з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Прецизійні абразиви», що повернення позовної заяви без розгляду не перешкоджає повторному зверненню з нею до господарського суду в загальному порядку після усунення допущеного порушення.

Суддя М.О. Любченко