Постанова № 39732480, 10.07.2014, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" липня 2014 р. Справа№ 911/3088/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Шапрана В.В.

суддів: Андрієнка В.В.

Буравльова С.І.

при секретарі Вершути О.П.

за участю представників:

від позивача - Головіна О.І.

від відповідача - Кеба А.В.

від третьої особи - 1 не з`явився

від третьої особи - 2 не з`явився

розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю«ПОБУТРЕМБУДМАТЕРІАЛИ» на рішення Господарського суду Київської області від 07.10.2013 року (суддя Бабкіна В.М.)

за позовом Публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «ПОБУТРЕМБУДМАТЕРІАЛИ»

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю «Київ Нафта»

ОСОБА_5

про звернення стягнення на предмет іпотеки,-

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Київської області від 07.10.2013 року у справі № 911/3088/13 позовні вимоги задоволено повністю.

Не погоджуючись з рішенням господарського суду Київської області від 07.10.2013року, Товариство з обмеженою відповідальністю «ПОБУТРЕМБУДМАТЕРІАЛИ» звернулось з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Київської області від 07.10.2013 року та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» про звернення стягнення на предмет іпотеки - відмовити.

Розпорядженням заступника голови Київського апеляційного господарського суду від 02.12.2013 року для розгляду апеляційної скарги по справі № 911/3088/13, сформовано колегію суддів у складі: Суховий В.Г. - головуючий, судді: Жук Г.А., Чорногуз М.Г.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 18.02.2014 року задоволено клопотання про зупинення провадження у справі на підставі статті 79 ГПК України, до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом.

Не погоджуючись з ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 18.02.2014 року, Публічне акціонерне товариства «Державний експортно-імпортний банк України», звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 18.02.2014 року, та передати справу № 911/3088/13 до Київського апеляційного господарського суду для подальшого розгляду по суті.

Постановою Вищого господарського суду України від 03.04.2014 року касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» - задоволено, ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 18.02.2014 року у справі № 911/3088/13 скасовано, справу № 911/3088/13 направлено до Київського апеляційного господарського суду для подальшого розгляду.

Відповідно до розпорядження № 02-15/59 від 24.04.2014 року щодо призначення повторного автоматичного розподілу справ між суддями апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ПОБУТРЕМБУДМАТЕРІАЛИ» по справі № 911/3088/13 передано на розгляд судді Київського апеляційного господарського суду Шапрану В.В.

Розпорядженням В.о. Голови Київського апеляційного господарського суду від 28.04.2014 року для розгляду апеляційної скарги по справі № 911/3088/13, сформовано колегію суддів у складі: Шапран В.В. - головуючий, судді: Андрієнко В.В., Буравльов С.І.

Ухвалою суду від 28.04.2014 року прийнято апеляційну скаргу до провадження та (з урахуванням ухвали про виправлення описки від 13.05.2014 року) призначено скаргу до розгляду.

Через відділ документального забезпечення від представника позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначено, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, а тому просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін.

В судове засідання з`явилися представники позивача та відповідача і надали усні пояснення стосовно предмету спору.

Представники третіх осіб в судове засідання не з`явилися. Про день та час розгляду скарги повідомлялися належним чином. Причини неявки суду не повідомили.

Апеляційний господарський суд, розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши наявні матеріали справи, встановив наступне:

Між Акціонерним комерційним банком «Трансбанк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Київ Нафта» 16.02.2009 року був укладений кредитний договір № 3025.

Відповідно до п.п. 1.1, 2.1, 2.2 договору АКБ «Трансбанк» надає ТОВ «Київ Нафта» кредит у сумі 20000000 грн. на строк до 15.02.2011 року включно на поповнення обігових коштів на умовах цільового використання, забезпеченості, строковості, платності, зворотності. Надання кредитних коштів здійснюється траншами, строк дії яких не перевищує 12 місяців.

У свою чергу, ТОВ «Київ Нафта» зобов'язалось повністю повернути кредит 15.02.2011 року включно, щомісячно сплачувати проценти за користування кредитом в розмірі 30% річних, а з 01.03.2011 року - в розмірі 0,1% річних до дня остаточного погашення кредиту (п.п. 1.2, 2.1, 3.1, 3.2, 3.3, 8.2.2 кредитного договору); сплачувати у випадках та у розмірах, передбачених кредитним договором, штрафні санкції, в тому числі - пеню за кожний день невиконання зобов'язань по сплаті процентів, нарахованих за користування кредитом, та/або за несвоєчасне погашення кредиту (п.п. 8.2.6, 9.3, 9.4, 9.7 кредитного договору).

Як вбачається з матеріалів справи, АКБ «Трансбанк» 18.02.2009 року надав позичальникові кредит в сумі 11000000 грн. шляхом перерахування коштів з позичкового рахунку № 20635302002374 на поточний рахунок № 26005301002374 відповідно до листа ТОВ «Київ Нафта» № 18-01/2009 від 18.02.2009 року, що підтверджується банківською випискою по рахунку № 20635302002374 з призначенням платежу: видача кредиту згідно договору № 3025 від 16.02.2009 року відповідно до листа позичальника від 18.02.2009 року № 18-01/2009, розпорядженням бухгалтерії від 18.02.2009 року РНК № 2374.

В якості забезпечення виконання зобов'язань ТОВ «Київ Нафта» за кредитним договором, між АКБ «Трансбанк» та ТОВ «Київ Нафта» були укладені договір іпотеки, за умовами якого ТОВ «Київ Нафта» було передано в іпотеку комплекс, першу чергу виробничо-складської бази, реєстраційний номер: 16691456, яка складається з приміщення зав. базою літ. А-1 загальною площею 12,70 кв.м, приміщення для охорони літ. А загальною площею 12,00 кв.м, криниця літ. К, що знаходиться за адресою: Київська область, Васильківський район, смт. Глеваха, вул. Південна, буд. 1.

Крім того, між цими ж сторонами був укладений договір іпотеки, посвідчений 16.02.2009 року, за умовами якого ТОВ «Київ Нафта» було передано в іпотеку земельну ділянку за адресою: Київська область, Васильківський район, Глевахівська селищна рада, загальною площею 1,2 га, кадастровий номер 3221455300:03:005:0001, з цільовим призначенням - для експлуатації та обслуговування нафтобази.

08.05.2009 року між АКБ «Трансбанк» та АТ «Укрексімбанк» був укладений договір відступлення прав за кредитним договором № 3025 від 16.02.2009 року, а 22.06.2009 року - договори відступлення прав за вищевказаними іпотечними договорами.

АКБ «Трансбанк» листом № 02-02/1510 від 30.06.2009 року повідомив ТОВ «Київ Нафта» про відступлення з 23.06.2009 року прав вимоги за кредитним договором № 3025 від 16.02.2009 року та договорами іпотеки № № 394, 396 від 16.02.2009 року на користь АТ «Укрексімбанк», а також зазначив реквізити, необхідні для виконання позичальником своїх зобов'язань за кредитним договором.

АТ «Укрексімбанк» неодноразово повідомляло ТОВ «Київ Нафта» про те, що відбулось відступлення прав вимоги за кредитним договором та договорами іпотеки, що підтверджується листами № 040-29/4759 від 16.09.2009 року, № 040-29/5306 від 19.10.2009 року, № 040-29/5375 від 22.10.2009 року, № 040-29/5378 від 22.10.2009 року, № 040-29/6018 від 01.12.2009 року.

Факт отримання вказаних листів ТОВ «Київ Нафта» підтверджується поштовими повідомленнями про вручення поштового відправлення.

Згідно зі ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 ЦК України). Відповідно до ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, до АТ «Укрексімбанк» як до нового кредитора перейшли права первісного кредитора, яким є АКБ «Трансбанк», в обсязі, передбаченому кредитним договором та договорами іпотеки від 16.02.2009 року.

У зв'язку з невиконанням ТОВ «Київ Нафта» взятих на себе зобов'язань за кредитним договором, АТ «Укрексімбанк» звернулось до Господарського суду м. Києва з позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором та про звернення стягнення на предмети іпотеки.

29.04.2010 року Господарським судом м. Києва у справі № 25/23 було прийнято рішення про стягнення з ТОВ «Київ Нафта» на користь АТ «Укрексімбанк» грошових коштів в розмірі 14513258,11 грн. та судових витрат в сумі 25736,00 грн.; в іншій частині позову було відмовлено.

Статтею 35 ГПК України визначено, що факти, встановлені рішенням господарського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Рішенням суду у справі № 25/23, зокрема, було встановлено, що внаслідок невиконання ТОВ «Київ Нафта» вимоги позивача, у позичальника утворилась заборгованість перед новим кредитором - АТ «Укрексімбанк» за кредитним договором № 3025 від 16.02.2009 року, яка станом на 09.03.2010 року становила 11000000,00 грн. заборгованості за кредитом та 3408967,32 грн. процентів за користування кредитом.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 25.06.2011 року у справі № 26/5009/3599/11 за заявою ТОВ «Гемма Н» було порушено провадження у справі про банкрутство ТОВ «Київ Нафта» на підставі ст. 52 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (в редакції, чинній на момент порушення провадження у справі) та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

Постановою Господарського суду Запорізької області від 05.07.2011 року ТОВ «Київ Нафта» було визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором банкрута призначено ініціюючого кредитора ТОВ «Гемма Н».

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 17.08.2011 року було затверджено звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс банкрута, банкрута ТОВ «Київ Нафта» ліквідовано, провадження у справі припинено.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 03.04.2013 року апеляційну скаргу АТ «Укрексімбанк» на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 17.08.2011 року у справі № 26/5009/3599/11 було залишено без задоволення, ухвалу господарського суду Запорізької області від 17.08.2011 року залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 11.07.2013 року касаційну скаргу АТ «Укрексімбанк» на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 03.04.2013 року та ухвалу Господарського суду Запорізької області від 17.08.2011 року у справі № 26/5009/3599/11 задоволено частково, постанову Донецького апеляційного господарського суду від 03.04.2013 року та ухвалу Господарського суду Запорізької області від 17.08.2011 року у справі № 26/5009/3599/11 скасовано, справу передано на розгляд до Господарського суду Запорізької області в іншому складі суду.

Як встановлено судом, як станом на дату звернення банку з даним позовом до суду, так і станом на час вирішення спору, заборгованість за кредитним договором не погашена.

Частиною 1 ст. 598 ЦК України передбачено, що зобов'язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Зокрема, ст. 599 ЦК України передбачає, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Вказані в ст.ст. 599-601, 604-609 ЦК України, ст. 202 ГК України підстави припинення зобов'язання не передбачають підставою припинення зобов'язання ухвалення судом рішення про стягнення боргу за договором або порушення справи про банкрутство боржника.

Прийняття наведених вище судових рішень не припиняє зобов'язальних (договірних) правовідносин сторін договору, не звільняє боржника від зобов'язання належного виконання договірних обов'язків та не позбавляє кредитора права на звернення стягнення на заставне майно.

Згідно зі ст. 609 ЦК України зобов'язання припиняється ліквідацією юридичної особи (боржника або кредитора), крім випадків, коли законом або іншими нормативно-правовими актами виконання зобов'язання ліквідованої юридичної особи покладається на іншу юридичну особу.

Відповідно до ч. 2 ст. 33 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» юридична особа є такою, що припинилася, з дати внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців запису про державну реєстрацію припинення юридичної особи.

Статтею 39 вказаного Закону України передбачено, що дата внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців запису про проведення державної реєстрації припинення юридичної особи є датою припинення юридичної особи.

З матеріалів справи слідує, що на даний час позичальник у встановленому законом порядку не припинив своє існування як юридична особа.

Згідно зі ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Частина 1 ст. 1054 ЦК України визначає, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до п.п. 3.1, 3.2, 3.3 кредитного договору сплата процентів проводиться позичальником щомісячно, починаючи з місяця надання кредиту у строк не пізніше останнього робочого банківського дня місяця, за який нараховуються проценти. Проценти нараховуються кредитором щомісяця, починаючи з дати надання кредиту, і до дня остаточного погашення кредиту на залишок суми заборгованості за кредитом, виходячи з фактичної кількості днів у місяці та фактичної кількості днів у році. Процентна ставка за кредитом встановлюється в розмірі: 30% річних, а з 01.03.2011 року - 0,1% річних.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Водночас, за змістом п.п. 9.3, 9.4 кредитного договору сторони передбачили відповідальність за порушення термінів сплати кредиту та процентів за користування кредитом у вигляді сплати пені у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми несплачених у термін процентів/кредиту за кожний календарний день прострочення виконання. Тобто умовами укладеного сторонами кредитного договору встановлено можливість стягнення пені за кожний день прострочення сплати коштів, не обмежуючись 6-місячним строком.

Таким чином, після прийняття рішення Господарського суду м. Києва від 29.04.2010 року у справі № 25/23 та постанови Господарського суду Запорізької області від 05.07.2011 року у справі № 26/5009/3599/11 кредитний договір продовжує діяти, наданий кредит не повернуто, що відповідно до умов кредитного договору зумовлює продовження нарахування процентів за користування кредитом (до моменту визнання позичальника банкрутом) та пені за порушення строків погашення заборгованості за кредитом та процентами (до дати введення мораторію на задоволення вимог кредиторів).

Також матеріали справи свідчать про те, що на виконання рішення Господарського суду м. Києва від 29.04.2010 року у справі № 25/23 був виданий наказ від 25.05.2010 року, який було направлено на примусове виконання до державної виконавчої служби.

Під час виконавчого провадження державним виконавцем було встановлено, що право власності на земельні ділянки, нерухоме майно та транспортні засоби за ТОВ «Київ Нафта» не зареєстровано.

АТ «Укрексімбанк» звернулось до Генеральної прокуратури України із заявою щодо проведення перевірки з приводу законності дій керівництва ТОВ «Київ Нафта» при відчуженні заставного майна.

Листами від 01.11.2011 року № 07/2/2-22013-11, від 22.10.2012 року № 07/1/5-22013-11 Генеральна прокуратура України повідомила, що в ході перевірки було встановлено, що рішенням загальних зборів учасників від 18.06.2009 року створено ТОВ «Нафтаінвест 2009», одним з учасників якого є ТОВ «Київ Нафта» із часткою у статутному капіталі в розмірі 99%.

Актом від 26.06.2009 року ТОВ «Київ Нафта» передало у статутний капітал ТОВ «Нафтаінвест 2009» свою частку у вигляді цілісного майнового комплексу виробничо-складської бази та земельної ділянки з кадастровим номером 3221455300:03:005:0001, які знаходяться за адресою: Київська область, Васильківський район, смт. Глеваха, вул. Південна, 1, та перебувають в іпотеці АТ «Укрексімбанк» за договорами іпотеки від 16.02.2009 року.

У подальшому, 31.07.2009 року ТОВ «Нафтаінвест 2009» продало вищезазначене заставне майно гр. ОСОБА_5, яка 07.10.2009 року перепродала його ТОВ «ПОБУТРЕМБУДМАТЕРІАЛИ».

При цьому, АТ «Укрексімбанк» як іпотекодержатель на відчуження предметів іпотеки згоди не надавав, і вказані правочини вчинялись без його участі.

Згідно зі ст. 9 Закону України «Про іпотеку» іпотекодавець має право виключно на підставі згоди іпотекодержателя відчужувати предмет іпотеки.

Аналогічне положення сторони передбачили в п.п. 1.6.1, 2.3.2, 2.4.2 договорів іпотеки від 16.02.2009 року.

Проте в порушення вимог закону та положень договору, предмети іпотеки за договорами іпотеки від 16.02.2009 року були відчужені без згоди АТ «Укрексімбанк» як іпотекодержателя.

Факт відчуження (передачі права власності) майна, яке було передано в іпотеку АТ «Укрексімбанк» на підставі договорів іпотеки від 16.02.2009 року, підтверджується договором купівлі-продажу від 07.10.2009 року, укладеним між ТОВ «ПОБУТРЕМБУДМАТЕРІАЛИ» (покупець) та гр. ОСОБА_5 (продавець), рішенням Васильківського міськрайонного суду Київської області від 19.10.2009 року у справі № 2-2450/09, яким визнано дійсним договір купівлі-продажу нерухомого майна від 07.10.2009 року між ТОВ «ПОБУТРЕМБУДМАТЕРІАЛИ» та гр. ОСОБА_5, а також визнано за ТОВ «ПОБУТРЕМБУДМАТЕРІАЛИ» право власності на цілісний майновий комплекс виробничо-складської бази, яка знаходиться за адресою: смт. Глеваха, Васильківського району, Київської області, вул. Південна, 1; витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 24900075 від 24.12.2009 р., виданим КП Київської обласної ради «Васильківське міжрайонне бюро технічної інвентаризації», відповідно до якого 24.12.2009 року комплекс, перша черга виробничо-складської бази за адресою: Київська область, Васильківський район, смт. Глеваха, вул. Південна, 1, зареєстрований на праві приватної власності за ТОВ «ПОБУТРЕМБУДМАТЕРІАЛИ»; Державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯК № 026621, виданим 14.10.2010 року згідно з яким земельна ділянка з кадастровим номером 3221455300:03:005:0001, площею 1,2 га, розташована за адресою: Київська область, Васильківський район, Глевахівська селищна рада, цільове призначення - для експлуатації та обслуговування нафтобази, належить на праві власності ТОВ «ПОБУТРЕМБУДМАТЕРІАЛИ».

Таким чином, власником нерухомого майна, яке перебуває в іпотеці АТ «Укрексімбанк» на підставі договорів іпотеки від 16.02.2009 року, на даний час є Товариство з обмеженою відповідальністю «ПОБУТРЕМБУДМАТЕРІАЛИ».

Статтею 3 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.

Згідно зі ст. 17 Закону України «Про іпотеку» іпотека припиняється у разі: припинення основного зобов'язання або закінчення строку дії іпотечного договору; реалізації предмета іпотеки відповідно до цього Закону; набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки; визнання іпотечного договору недійсним; знищення (втрати) переданої в іпотеку будівлі (споруди), якщо іпотекодавець не відновив її; з інших підстав, передбачених цим Законом.

Відповідно до ст. 27 Закону України «Про заставу» застава зберігає силу, якщо за однією з підстав, зазначених в законі, майно або майнові права, що складають предмет застави, переходять у власність іншої особи.

Статтею 23 Закону України «Про іпотеку» встановлено, що у разі переходу права власності (права господарського відання) на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою. Особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця і має всі його права і несе всі його обов'язки за іпотечним договором у тому обсязі і на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки.

Відповідно до п. 6.1 договорів іпотеки від 16.02.2009 року вказані договори діють до повного виконання зобов'язань за кредитним договором.

З огляду на викладене, при переході права власності на предмет іпотеки до іншої особи іпотека зберігається та не припиняє свою дію.

Таким чином, оскільки до ТОВ «ПОБУТРЕМБУДМАТЕРІАЛИ» перейшло право власності на предмети іпотеки за договорами іпотеки від 16.02.2009 року, воно набуло статусу іпотекодавця та має всі права та обов'язки іпотекодавця за договорами іпотеки від 16.02.2009 року у тому обсязі і на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмети іпотеки.

Згідно з положеннями ст. 526 ЦК України, ст. 193 ГК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно зі ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Стаття 629 ЦК України встановлює, що договір є обов'язковим до виконання сторонами. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання (стаття 625 ЦК України).

Відповідно до ст. 572 ЦК України та ст. 1 Закону України «Про заставу» в силу застави кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) забезпеченого заставою зобов'язання одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами.

Згідно з ст. 1 Закону України «Про іпотеку» іпотекою є вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Статтею 3 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що у разі порушення боржником основного зобов'язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно не зареєстровані у встановленому законом порядку або зареєстровані після державної реєстрації іпотеки.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про іпотеку» за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання.

Згідно зі ст. 33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя. Якщо предметом іпотеки є два або більше об'єкти нерухомого майна, стягнення звертається в обсязі, необхідному для повного задоволення вимог іпотекодержателя.

Пунктами 2.1.5, 3.2, 3.3 договорів іпотеки від 16.02.2009 року сторони передбачили право іпотекодержателя у випадку невиконання або неналежного виконання іпотекодавцем зобов'язань позичальника, що випливають з кредитного договору, в цілому або в частині, а також у інших випадках, передбачених цим договором та кредитним договором або чинним законодавством та/або невиконання позичальником зобов'язань за кредитним договором, задовольнити свої вимоги за рахунок предмета іпотеки у порядку, передбаченому цим договором або чинним законодавством, у повному обсязі.

Відповідно до п. 4.1 договорів іпотеки від 16.02.2009 року іпотекодержатель набуває право на задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки у випадку невиконання або неналежного виконання умов кредитного договору, в т.ч. якщо у момент настання строку виконання зобов'язань за кредитним договором вони не будуть виконані, а також у інших випадках, передбачених кредитним договором.

Зважаючи, що позичальник не усунув порушення своїх зобов'язань щодо повернення суми кредиту, сплати процентів за користування кредитом та інших платежів за кредитним договором, виконання зобов'язань за яким забезпечено іпотекою на підставі договорів іпотеки від 16.02.2009 року, заборгованість за кредитним договором на даний час залишається непогашеною, кредитний договір не припинив своєї дії, договори іпотеки від 16.02.2009 року не втратили своєї чинності, відповідно, АТ «Укрексімбанк» має право задовольнити свої вимоги за кредитним договором шляхом звернення стягнення на предмети іпотеки за іпотечними договорами.

Також слід зазначити, що статтею 39 Закону України «Про іпотеку» встановлено, що у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначається, зокрема, початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

Відповідно до ст. 38 Закону України «Про іпотеку» ціна продажу предмета іпотеки встановлюється за згодою між іпотекодавцем і іпотекодержателем або на підставі оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності, на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна.

Згідно зі ст. 41 Закону України «Про іпотеку» реалізація предмета іпотеки, на який звертається стягнення за рішенням суду або за виконавчим написом нотаріуса, проводиться, якщо інше не передбачено рішенням суду, шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України «Про виконавче провадження», з дотриманням вимог цього Закону.

Стаття 43 Закону України «Про іпотеку» передбачає, що початкова ціна продажу предмета іпотеки встановлюється рішенням суду або за згодою між іпотекодавцем та іпотекодержателем, а якщо вони не досягли згоди, - на підставі оцінки, проведеної відповідно до законодавства про оцінку майна і майнових прав та професійну оціночну діяльність, при цьому початкова ціна продажу майна не може бути нижчою за 90 відсотків його вартості, визначеної шляхом його оцінки.

Як вбачається з п. 1.4 договорів іпотеки від 16.02.2009 року, сторони погодились з тим. що у випадку задоволення вимог іпотекодержателя за рахунок предмета іпотеки у будь-якому випадку його вартість буде визначатись в порядку, визначеному чинним законодавством України.

Таким чином, сторони за договорами іпотеки від 16.02.2009 року не узгодили конкретну ціну продажу предметів іпотеки, а вирішили її визначати в порядку, передбаченому, зокрема, Законом України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні».

З огляду на наведені приписи чинного законодавства та умови п. 1.4 договорів іпотеки від 16.02.2009 року, враховуючи, що банк в своєму позові просив суд першої інстанції здійснити реалізацію предметів іпотеки шляхом продажу на прилюдних торгах у межах виконавчого провадження, початкову ціну предметів іпотеки може бути визначено на підставі оцінки, проведеної відповідно до вимог чинного законодавства у межах процедури виконавчого провадження.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Вищого господарського суду України від 19.04.2012 року у справі № 5016/1786/2011(12/75), від 15.05.2012 року у справі № 41/90, від 24.07.2012 року у справі № 32/759-17/282, від 02.08.2012 року у справі № 5023/068/12 (5023/673/11), від 04.09.2012 року у справі № 34/12, від 28.01.2013 року у справі № 27/16-35/237, від 20.05.2013 року.

Відповідно до ст. 33 ГК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставі своїх вимог та заперечень.

Статтею 4-3 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Частина 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції повно, всебічно і об'єктивно з`ясовано обставини справи, винесено рішення у відповідності до норм матеріального і процесуального права, з повним з`ясування обставин, що мають значення для справи, правомірно задоволені позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України», а тому апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «ПОБУТРЕМБУДМАТЕРІАЛИ» не підлягає задоволенню.

Зважаючи на те, що колегією суддів апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «ПОБУТРЕМБУДМАТЕРІАЛИ» залишається без задоволення, судові витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 102, п. 1 ч. 1 ст. 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ПОБУТРЕМБУДМАТЕРІАЛИ» залишити без задоволення, рішення Господарського суду Київської області від 07.10.2013 року у справі № 911/3088/13- без змін.

Матеріали справи № 911/3088/13 повернути до Господарського суду Київської області.

Головуючий суддя В.В. Шапран

Судді В.В. Андрієнко

С.І. Буравльов