Рішення № 39730457, 08.07.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/7246/14 08.07.14

За позовом Деснянського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері

в особі Остерської квартирно-експлуатаційної частини району

до Концерн " Військторгсервіс"

про стягнення 10 806,24 грн.

Суддя Головатюк Л.Д.

Представники сторін:

Від прокуратури Пантюхов О.В.(дов. від 28.10.2012)

Від позивача Мельниченко О.В. (дов. № 220/745/д від 28.11.2013)

Від відповідача Києнко Я.Д.(дов. від 27.01.2014)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Позивач звернувся до господарського суду м. Києва з позовною заявою про стягнення з відповідача заборгованості у зв`язку з неналежним виконанням умов договору про надання послуг з центрального опалення та постачання гарячої води № 62 від 12.10.2012 в розмірі 10 806, 24 грн.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 23.04.2014 порушено провадження у справі №910/7246/14 та призначено до розгляду на 22.05.2014.

Прокурор з'явився в судове засідання 22.05.2014, надав пояснення по суті справи.

Представники позивача, відповідача в судове засідання 22.05.2014 не з'явилися, проте через загальний відділ канцелярії господарського суду м. Києва подали клопотання про відкладення розгляду справи.

Суд задовольнив дані клопотання. Розгляд справи відклав на 10.06.2014.

В судове засідання 10.06.2014 прибув представник відповідача, надав пояснення по суті справи та подав клопотання прозалишення позовної заяви без розгляду .

Прокурор, представник позивача в судове засідання 10.06.2014 не прибули, причин неявки суд не повідомили, хоча про час та місце розгляду справи були повідомленні належним чином. Розгляд справи відкладено на 24.06.2014.

В судове засідання 24.06.14 прибули представники позивача, відповідача надали пояснення по справі та подали додаткові докази по справі.

Прокурор в судове засідання 24.06.2014 не прибув, причин неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Представник позивача в судовому засіданні подав усне клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку з нез'явленням прокурора по справі, а також представники сторін подали клопотання про продовження строку розгляду справи на 15 днів.

Суд задовольнив дані клопотання.

Розгляд справи відкладено на 08.07.2014.

В судове засідання 08.07.2014 прибули представники позивача, відповідача та прокуратури, дали пояснення по справі.

Представник прокуратури подав суду заяву про зменшення позовних вимог, відповідно до якої просить стягнути з відповідача лише суму основного боргу в розмірі 9530,13 коп., в частині стягнення штрафних санкцій прокуратура відмовилася від позовних вимог у зв'язку зі спливом строку позовної давності.

Враховуючи правила ст. 22 ГПК України, згідно яких позивач, до прийняття рішення по справі має право збільшити або зменшити розмір позовних вимог, суд прийняв до розгляду подану позивачем заяву про збільшення позовних вимог, а спір розглядається, виходячи зі збільшеної ціни позову.

При розгляді даної заяви суд бере до уваги п.3.10. Поставнови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" № 18 від 26.12.2011, п. 14 Інформаційного листа Вищого господарського суду України " Про деякі питання порушені у доповідних записках про роботу господарських судів України у 2009 р. щодо застосування норм господарського процесуального кодексу України" від 29.06.2010 № 01-08/369, в яких зазначено, що в разі збільшення(зменшення) позовних вимог, якщо його прийнято господарським судом, має місце нова ціна позову, виходячи з якої вирішується спір.

Представники прокуратури та позивача позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 9530,13 коп. підтримали та просили їх задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечував, про що подав відзив, в якому зазначив, що рахунки-фактури, які позивач надав в підтвердження своїх вимог не є доказами надання послуг відповідачу, також відповідач зазначив, що деякі акти виконаних робіт не підписані відповідачем, що дає підстави вважати, що такі послуги йому не надавалися, крім того, відповідач заявив про застосування строку позовної давності до вимог про стягнення штрафних санкцій.

В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

У судових засіданнях складалися протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників позивача, відповідача та прокуратури, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення проти позову, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

12.10.2012 між Остерською квартирно-експлуатаційною частиною району (далі - позивач, виконавець за договором) та Концерном "Військторгсервіс" (далі - відповідач, споживач за договором) був укладений договір про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води за № 62 строком дії до 12.10.2012(далі договір).

Пунктом 1 цього договору визначено, що виконавець зобов'язується своєчасно надавати споживачеві відповідної якості послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води,а споживач зобов'язується своєчасно оплачувати надані послуги за встановленими тарифами у строки і на умовах, що передбачені договором.

Відповідно до п. 8 договору плата за надані послуги за наявності засобів обліку води і теплової енергії справляється за їх показаннями згідно з пунктами 10-13 правил надання послуг з централізованого опалення, постачання гарячої води.

Згідно з п. 9 договору розрахунковим періодом є календарний місяць. Платежі за послуги вносяться не пізніше 10 числа місяця, що настає за розрахунковим.

Спір у справі виник у зв'язку із неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем зобов'язань за договором у частині оплати за комунальні послуги, у зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість за період з 11.12.2012 по 15.04 2013 у розмірі 9530,13 грн.

Судом встановлено, що відповідно до п. 10 договору підставою для оплати є рахунки-фактури та акти виконаних робіт виконавця.

З матеріалів справи вбачається, що частина актів виконаних робіт не підписані відповідачем, а підписаними є лише наступні акти:

- за листопад 2012 року, кількість спожитого тепла: 2,3 Гкал.;

- за грудень 2012 року, кількість спожитого тепла: 3,1 Гкал.;

- за січень 2013 року, кількість спожитого тепла: 3,4 Гкал.

Відповідно до ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 № 996-XIV (надалі - Закон від 16.07.1999 № 996-XIV) та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджене Наказом Міністерства фінансів України "Про затвердження Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку" від 24.05.1995 №88 (надалі - Положення МФУ) для надання первинним документам юридичної сили і доказовості вони повинні мати обов'язкові реквізити.

Акт виконаних робіт є первинним документом бухгалтерського обліку. Відповідно до Закону від 16.07.1999 № 996-XIV та Положення МФУ первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Первинні документи є лише підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій, які фіксують факти здійснення господарських операцій, тобто факт здійснення операції з надання певної послуги Виконавцем Споживачу. Але для надання акту виконаних робіт юридичної сили й доказовості він повинен містити обов'язкові реквізити, передбачені законодавством.

Одними з обов'язкових реквізитів первинного документу являється зазначення: посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Однак, на частині актів виконаних робіт відсутній підпис та печатка відповідача, що свідчить про те, що такий акт не може бути доказом надання послуг відповідачу, у зв'язку з чим суд не приймає цю частину актів до уваги та задовольняє позов лише по тих актах, які підписані відповідачем та скріплені його печаткою.

Матеріали справи свідчать, що за надання послуг позивач виставив відповідачу такі рахунки:

- за листопад 2012 року на суму 1423,33 грн.

- за грудень 2012 року на суму 1918,40 грн.

- за січень 2013 року на суму 2104,06 грн.

Загальна сума за вказаний період становить 5 445,79 грн. Саме ця сума і підлягає задоволенню.

Однак, в порушення умов договору та чинного законодавства України відповідач не оплатив надані позивачем послуги і станом на день розгляду справи заборгованість відповідача перед позивачем за договором склала 5 445,79 грн.

Внаслідок укладення договору між сторонами згідно ст. 11 ЦК України, виникли цивільні права та обов'язки. Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення ГК України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Статтею 626 ЦК України визначено поняття договору, яким є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором. Зміст договору становлять умови (пункти) визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦКУ) Відповідно до ст.629 ЦКУ договір є обов'язковим до виконання сторонами, а отже умови договору, укладеного між сторонами є юридично обов'язковими.

У відповідності до ст.ст. 202, 203, 205, 206 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.

Згідно ст. 173 ГК України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст.525, 526 ЦК України, відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

У відповідності до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

На підставі ст. 3 ЦК України, яка закріплює свободу договору, сторони мають право як врегулювати у договорі свої відносини, які не врегульовані цими актами, так і відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Відповідно до ст. 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни після укладення договору допускається у випадках і на умовах, встановлених договором.

Згідно ст. 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати всій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Частиною 1 ст. 901 ЦК України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

В силу положень ч.1 ст.903 ЦК України замовник зобов'язаний оплатити надані йому послуги в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Отже, факт несплати відповідачем позивачу винагороди за отримані послуги належним чином доведений, а також доведений обов'язок відповідача оплатити позивачу винагороду за отримані послуги, що дає суду підстави задовольнити позов позивача в частині стягнення з відповідача основного боргу в сумі 5 445,79 грн.

Відповідно до ст. ст. 43, 33, 34 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги щодо стягнення з відповідача заборгованості є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню частково.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача та стягуються в дохід державного бюджету України.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст. 33, 34, 49, 82-85, 116-118 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов Деснянського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в особі Остерської квартирно-експлуатаційної частини району задовольнити частково.

2. Стягнути з Концерну "Військторгсервіс" (02088, м. Київ, вул. Молодогвардійська, буд. 28а, код ЄДРПОУ 33689922) на користь Остерської квартирно-експлуатаційної частини району (17024, сел.. Десна, Козелецький район, Чернігівська обл., вул. Ювілейна, буд. 3, код ЄДРПОУ 07807645) заборгованість у розмірі 5 445(п'ять тисяч чотириста сорок п'ять) грн. 79 коп.

3. Стягнути з Концерну "Військторгсервіс" (02088, м. Київ, вул. Молодогвардійська, буд. 28а, код ЄДРПОУ 33689922) в дохід державного бюджету України судовий збір у розмірі 1 827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп.

4. В іншій частині позову - відмовити.

5. Видати накази.

6. Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржене в порядку та строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

7. Копію рішення розіслати сторонам.

Суддя Головатюк Л.Д.

Дата підписання повного тексту рішення - 14.07.2014