Постанова № 39729086, 09.07.2014, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" липня 2014 р. Справа № 809/1910/14

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі

судді Могили А.Б.,

за участі:

секретаря судового засідання Житняк Л.М.,

представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача Купчака В.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до Івано-Франківського військового комісаріату про зобов'язання до вчинення дій та стягнення коштів,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 звернулася в суд із адміністративним позовом до Івано-Франківського військового комісаріату про зобов'язання до вчинення дій та стягнення коштів.

Позов мотивовано тим, що з відповідачем перебувала в трудових відносинах, обіймаючи посаду державного службовця - провідного спеціаліста юридичної групи. В зв'язку з проведення реорганізації, вказана посада підлягала скороченню. Згідно наказу військового комісара від 17.01.2013 року №7 була звільнена з роботи в зв'язку з переведенням до Державної податкової інспекції у м.Івано-Франківську.

В день звільнення ОСОБА_3 не було виплачено заробітну плату за робочий день 17.01.2013 року, що є порушення чинного законодавства. Таким чином, підлягають виплаті кошти за відпрацьований робочий день 17.01.2013 року в розмірі 196,48 грн., а також підлягає стяганню з Івано-франківського обласного військового комісаріату в користь ОСОБА_3 середній заробіток за весь час затримки виплати належної заробітної плати при звільнення по день постановлення рішення суду.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повній мірі з підстав викладених у позовній заяві. Просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечив з мотивів викладених в письмовому запереченні відповідача і зазначив, що у зв'язку з проведенням організаційних заходів Івано-Франківський ОВК переводився на новий штат. Згідно наказу військового комісара від 25.12.2012 року №242 державного службовця ОСОБА_3 передбачалося звільнити з роботи з 28.12.2012 року в зв'язку з скороченням штату працівників відповідно до п.1 ст.40 Кодексу законів про працю України, з виплатою вихідної допомоги в сумі 4095,37 грн.

З 27.12.2012 року по 16.01.2013 року ОСОБА_3 перебувала на листку не працездатності та одночасно проходила стажування в державній податковій інспекції в м.Івано-Франківську, про що керівництву відповідача стало відомо тільки 08.01.2013 року, згідно поданої заяви позивача, датованої 26.12.2012 року. Відповідно до касової відомості від 27.12.2012 року №159 ОСОБА_3 отримала вихідну допомогу в розмірі 3481,06 грн.

За клопотанням начальника Державної податкової інспекції в м.Івано-Франківську позивача звільнено з посади провідного спеціаліста юридичної групи в порядку переведення.

Наказом військового комісара Івано-Франківської ОВК від 17.01.2013 року №7 відмінено п.2 наказу від 25.12.2012 року №242 стосовно звільнення ОСОБА_3 за п.1 ст.40 Кодексу законів про працю України.

Зазначив, що на день видачі наказу про звільнення в порядку переведення ОСОБА_3, посади яку вона обіймала вже не існувало внаслідок реорганізації. Тобто державний службовець ОСОБА_3 не була в штаті ОВК, відповідно 17.01.2013 року вона не могла здійснювати свої посадові обов'язки, тому підстави для виплати заробітної плати за цей день відсутні. Вважає що позовні вимоги є безпідставними та задоволенню не підлягають.

Заслухавши пояснення представника позивача, заперечення представника відповідача, дослідивши в сукупності письмові докази, якими сторони обґрунтовують позовні вимоги та заперечення на позов, суд встановив наступне.

Відносини, пов'язані з прийняттям та звільненням з роботи державних службовців врегульовані законодавством України про працю та Законом України "Про державну службу".

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про державну службу" державна служба в Україні - це професійна діяльність осіб, які займають посади в державних органах та їх апараті щодо практичного виконання завдань і функцій держави та одержують заробітну плату за рахунок державних коштів. Ці особи є державними службовцями і мають відповідні службові повноваження.

Також преамбулою Закону України "Про державну службу" встановлено, що цей Закон регулює суспільні відносини, які охоплюють діяльність держави щодо створення правових, організаційних, економічних та соціальних умов реалізації громадянами України права на державну службу та визначає загальні засади діяльності, а також статус державних службовців, які працюють в державних органах та їх апараті.

ОСОБА_3, з 30.12.2008 року перебувала на державній службі, тобто публічній, в Івано-Франківському військовому комісаріаті на посаді провідного спеціаліста юридичної групи (а.с.71-75).

Відповідно до Директиви Міністра оборони України від 17.10.2012 року №Д-322/1/15дск «Про проведення додаткових організаційних заходів у Збройних силах України у 2012 році» 29 грудня 2012 року Івано-франківський обласний військовий комісаріат, що утримувався за штатом 03/513-51(01) з чисельністю особового складу 40 військовослужбовців та 37 працівників переведений на штат №03/542-51 (01) з чисельністю особового складу 35 військовослужбовців та 22 працівники (а.с.53).

Кодекс законів про працю України регулює трудові відносини всіх працівників, сприяючи зростанню продуктивності праці, поліпшенню якості роботи, підвищенню ефективності суспільного виробництва і піднесенню на цій основі матеріального і культурного рівня життя трудящих, зміцненню трудової дисципліни і поступовому перетворенню праці на благо суспільства в першу життєву потребу кожної працездатної людини.

Законодавство про працю встановлює високий рівень умов праці, всемірну охорону трудових прав працівників.

Закон України "Про державну службу" не врегульовує питань розрахунку з працівником -державним службовцем під час його звільнення з роботи. За таких обставин до правовідносин, що виникли між сторонами по даній справі застосовуються норми Кодексу законів про працю України.

Відповідно до пункту 1 статті 40 Кодексу законів про працю України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Наказом військового комісара Івано-Франківського ОВК від 25.12.2012 року №242 позивача звільнено з роботи 28.12.2012 року у зв'язка зі скороченням штату працівників, на підставі п.1 ст.40 Кодексу законів про працю України. Наступними пунктами наказу передбачалися виплати вихідної допомоги в сумі 4095,37 грн. та компенсації за невикористану відпустку за 3 календарних дні за робочий період з 01.12.2012 року по 28.12.2012 року (а.с.35).

Відповідно до наказу №7 від 17.01.2013 року відмінено п.2 наказу військового комісара Івано-Франківського ОВК від 25.12.2012 року №242 стосовно звільнення державного службовця ЗСУ ОСОБА_3 на підставі ст..40 кодексу Законів про працю України. Наступними пунктами визначено: державного службовця ЗСУ ОСОБА_3 вважати такою, що з 27.12.2012 року по 16.01.2013 року знаходилася на стаціонарному лікуванні з зв'язку з хворобою. Підлягала виплаті також допомога по тимчасовій непрацездатності за 13 робочих днів. Крім того, ОСОБА_3 звільнено з роботи 17.01.2013 року у зв'язку з переведенням до Державної податкової інспекції у м.Івано-Франківську, відповідно до п.5 ст.36 Кодексу законів про працю України. Підлягала виплаті компенсація за невикористану відпустку за 6 календарних днів за робочий період з 01.01.2012 року по 17.01.2013 року (а.с.33-34,11).

Статтею 47 Кодексу законів про працю України визначено, обов'язок власника або уповноваженого ним органу провести розрахунок з працівником і видати йому трудову книжку.

Власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Із Книги обліку руху трудових книжок працівників вбачається, що ОСОБА_3 17.01.2013 року видано трудову книжку, про що свідчить її підпис в даній Книзі (а.с.44-47).

При звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму (стаття 116 Кодексу законів про працю України).

Так, позивачем подавалися до військового комісару Івано-Франківського ОВК заяви про виплату грошових коштів за відпрацьований робочий день 17.01.2013 року, а також коштів по тимчасовій непрацездатності (а.с.21).

На неодноразові листи позивача з приводу виплати належних на її думку коштів, Івано-Франківським ОВК 29.06.2013 року було надано відповідь ОСОБА_3 за змістом якої вбачається, що лікарняні позивачем було отримано готівкою через касу військового комісаріату 18.02.2013 року за видатковою відомістю №3 в сумі 1468,58 грн. Стосовно виплати заробітної плати за 17 січня 2013 року зазначено, що поданий ОСОБА_3 табель обліку робочого часу не відповідає вимогам щодо його заповнення (відсутнє погодження кадрового органу), а заробітна плату виплатити не являється можливим за обставини скорочення такої посади станом на 17.01.2013 року. (а.с.23-24).

За змістом даного листа також містяться посилання на необхідність повернення зайво отриманих коштів позивачем в розмірі 3077,83 грн.

Передумовою цього було службове розслідування за висновками якого комісія прийшла до переконання, що дебіторська заборгованість (розрахункові кошти) в сумі 3077,83 грн., які були виплачені державному службовцю ЗСУ ОСОБА_3, виникла внаслідок заміни підстави звільнення за скороченням на звільнення у зв'язку з переводом в іншу установу та неповернення надмірно виплачених коштів позивачем.

Крім того, в ході службового розслідування (акт від 03.06.2013 року №4/2687/1) встановлено, що ОСОБА_3 в період тимчасової непрацездатності проходила стажування, що являється порушенням вимог постанови Кабінету Міністрів України від 01 грудня 1994 року №804 «Про затвердження Положення про порядок стажування у державних органах» та останній оплачено лікарняні за рахунок фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності в розмірі 1468,58 грн. (а.с.25-32).

Стаття 241-1 Кодексу законів про працю України визначає, що строки виникнення і припинення трудових прав та обов'язків обчислюються роками, місяцями, тижнями і днями.

Строк, обчислюваний роками, закінчується у відповідні місяць і число останнього року строку.

Строк, обчислюваний місяцями, закінчується у відповідне число останнього місяця строку. Якщо кінець строку, обчислюваного місяцями, припадає на такий місяць, що відповідного числа не має, то строк закінчується в останній день цього місяця.

Строк, обчислюваний тижнями, закінчується у відповідний день тижня.

Коли строки визначаються днями, то їх обчислюють з дня, наступного після того дня, з якого починається строк. Якщо останній день строку припадає на святковий, вихідний або неробочий день, то днем закінчення строку вважається найближчий робочий день.

Як уже зазначалося вище, наказом №7 від 17.01.2013 року ОСОБА_3 звільнено з роботи 17.01.2013 року у зв'язку з переведенням до Державної податкової інспекції у м.Івано-Франківську.

Таким чином, з врахуванням положень Кодексу законів про працю України суд приходить до висновку, що в даному випадку працівник ОСОБА_3 вважається звільненою з наступного дня після того дня, з якого починається строк, тобто з 18.01.2014 року.

Оскільки день звільнення вважається останнім днем роботи, суд приходить до переконання, що відповідач зобов'язаний провести виплату заробітної плати ОСОБА_3 за 17.01.2014 року в розмірі 196,48 грн., тим більше, що Івано-Франківським обласним військовим комісаріатом в наказі від 17.01.2013 року №7 враховано день 17.01.2013 року, днем, що підлягає оплаті компенсації на невикористану відпустку.

Щодо вимоги позивача про стягнення з Івано-Франківського обласного військового комісаріату середнього заробітку за весь час затримки виплати належної заробітної плати при звільненні по день постановлення рішення суду, слід зазначити таке.

В разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору (стаття 117 Закону).

З копії довідки відповідача вбачається, що розрахунок середньої зарплати (з урахуванням премії) за листопад, грудень 2012 року (останні два місяці, які працювала позивач) становив 196 грн.48 коп.

Як вже встановлено судом, днем фактичного розрахунку із ОСОБА_3 є 18.02.2013 року. А тому суд приходить до висновку, що сума, яку слід відшкодувати за час затримки виплати заробітної плати становить 6483, 84 коп. (196,48 грн.?33 робочі дні).

Згідно частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_3 підлягають до часткового задоволення.

На підставі ст. 124 Конституції України, керуючись ст. ст. 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ,-

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити частково.

Зобов'язати Івано-Франківський військовий комісаріат виплатити ОСОБА_3 середньоденну заробітну плату за робочий день 17 січня 2013 року в розмірі 196 (сто дев'яносто шість) грн. 48 коп.

Стягнути з Івано-Франківського військового комісаріату в користь ОСОБА_3 середній заробіток за весь час затримки виплати заробітної плати в сумі 6483 (шість тисяч чотириста вісімдесят три) грн. 84 коп.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Апеляційна скарга на постанову подається протягом десяти днів з дня отримання її копії.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили в порядку передбаченому ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Могила А.Б.

Постанова складена в повному обсязі 14.07.2014 року.