Постанова № 39727525, 04.07.2014, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" липня 2014 р. Справа № 922/5378/13

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Слободін М.М., суддя Барбашова С.В. , суддя Гончар Т. В.

при секретарі Сіренко К.О.

за участю представників сторін:

позивача - не з'явився

відповідача - Коваленко А.О. за довіреністю № 599 від 14.05.2014 р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. № 1202Х/3-11) на рішення господарського суду Харківської області від 22.04.2014 р. у справі № 922/5378/13

за позовом ПрАТ "СК "Уніка", м. Київ

до ТДВ "МСК", м. Харків

про стягнення коштів

ВСТАНОВИЛА:

В грудні 2013 року приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Уніка" звернулось до господарського суду Харківської області з позовом про стягнення з товариства з додатковою відповідальністю "Міжнародна страхова компанія" суму збитків в розмірі 49 000,00 грн. та судовий збір.

Позивач позовні вимоги обґрунтовував тим, що ним виконано свій обов'язок щодо виплати страхового відшкодування, а відповідач ухиляється від виконання свого обов'язку здійснити регресну виплату.

Рішенням господарського суду Харківської області від 22.04.2014 р. по справі № 922/5378/13 (суддя Лаврова Л.С.) позовні вимоги задоволено повністю. Стягнуто з ТОВ "Міжнародна страхова компанія" ЄДРПОУ 31236795 на користь ПрАТ "Страхова компанія "Уніка" суму збитків в порядку регресу у розмірі 49000,00 грн. та судовий збір у розмірі 1720,50 грн.

Відповідач з рішенням господарського суду першої інстанції не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить зазначене рішення скасувати та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

В обґрунтування апеляційної скарги відповідач посилається на те, що додаткова угода №1 від 11.04.2013 року до Договору 245002/4096/0000396 від 13.04.2012 року не підписувалась ОСОБА_2, оскільки підписи даної особи різняться, що у відповідача викликає сумніви стосовно того, чи підписувала вказана особа цю угоду. Оригінал додаткової угоди №1 від 11.04.2013 року до договору неодноразово витребовувався судом першої інстанції під час розгляду справи, проте позивачем наданий не був. З огляду на вказане, на думку відповідача, позивач документально не підтвердив належного оформлення вказаної додаткової угоди і відповідного правового значення для сторін, що її нібито уклали. В такому випадку, відповідно п. 5.3. договору у випадку несплати будь-якої чергової частини страхового платежу в розмірі і в строки, визначені п. 1.5. договору, останній припиняє свою дію з 00 год. 00 хв. дати, наступної за датою, визначеною в п. 1.5. договору, як дата сплати відповідної чергової частини договору. Матеріали справи не містять доказів сплати ОСОБА_2 страхового платежу за період страхування з 11.04.2013 р. по 10.04.2014 р. З огляду на вказане, вбачається, що у зв'язку з несплатою страхового платежу за умовами договору, він відповідно до положень п. 5.3. не діяв на момент ДТП -26.05.2013 р., тому позивач не мав жодних правових підстав для сплати страхового відшкодування і, відповідно, регресної вимоги до відповідача. Крім того, відповідач не погоджується з розміром збитків 49 000,00 грн. та документами, наданими позивачем у якості його обґрунтування. На підставі протоколу огляду пошкодженого ТЗ ОСОБА_3 від 03.06.2013 р. ХНДІСЕ ім. засл. проф. М.С. Бокаріуса на замовлення відповідача здійснено висновок експертного авто товарознавчого дослідження № 10383 від 04.12.2013 р., у відповідності до якого розмір збитку становить 23019,65 грн., а за виключенням франшизи становить 22019,65 грн.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 12.05.2014 р. апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду на 23.06.2014 р.

Позивач 23.06.2014 р. надав за вх. № 4950 відзив на апеляційну скаргу, в якому проти апеляційної скарги відповідача заперечує, просить її залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду - без змін, посилаючись на те, що судом першої інстанції повно та всебічно досліджені усі фактичні обставини справи, яким надана належна правова оцінка.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 23.06.2014 р. розгляд справи відкладено на 02.07.2014 р.

Відповідачем 26.06.2014 р. за вх. № 5044 надано письмові пояснення в обґрунтування вимог, викладених в апеляційній скарзі.

Відповідачем у судовому засіданні 23.06.2014 р. було оголошено усне клопотання про призначення судової автотоварознавчої експертизи.

Колегія суддів вважає за необхідне відмовити в задоволенні даного клопотання, оскільки відповідачем не наведено обставин, які обґрунтовують необхідність призначення даної експертизи, крім того, письмове клопотання про призначення експертизи суду не подане.

В судове засідання, призначене на 02.07.2014 р. представник позивача не з'явився, причину неявки не повідомив, хоча у відповідності до вимог чинного законодавства про дату, час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином, будь-яких письмових клопотань (в т.ч. і про відкладення розгляду справи) не заявляв.

Враховуючи належне повідомлення позивача про час та місце засідання суду, відсутність будь-яких клопотань, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу відповідача за відсутності представника позивача, за наявними у матеріалах справи доказами.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, заслухавши пояснення представника відповідача перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Як свідчать матеріали справи, 12.04.2012 року між ПРАТ "Страхова компанія "Уніка" та ОСОБА_2 було укладено договір добровільного комплексного страхування на транспорті № 245002/4008/0000396 (КАСКО) згідно якого ПРАТ "Страхова компанія "Уніка" було застраховано майнові інтереси страхувальника, пов'язані з експлуатацією наземного транспортного засобу марки "Фольксваген" державний номер НОМЕР_1.

Згідно довідки ВДАІ, 26.05.2013 року по вул. Центральній с. Вільхівка Харківського району Харківської області сталася ДТП за участю автомобілів "Фольксваген", д/н НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_2 та "ВАЗ", д/н НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_5 та автомобіля марки ЗАЗ д/н НОМЕР_3 під керуванням ОСОБА_6

Відповідно до постанови Харківського районного суду Харківської області від 19.06.2013 року ОСОБА_5 було визнано винним у вчиненні вищевказаної ДТП та притягнуто до адміністративної відповідальності.

27.05.2013 року страхувальником ОСОБА_2 було подано до ПРАТ "Страхова компанія "Уніка" заяву на виплату страхового відшкодування.

03.06.2013 року на підставі заяви страховика суб'єктом оціночної діяльності ОСОБА_3 було здійснено огляд транспортного засобу, про що складено протокол.

06.06.2013 року суб'єктом оціночної діяльності ОСОБА_3, було складено висновок по визначенню вартості матеріального збитку, завданого власнику автомобіля "Фольксваген", д/н НОМЕР_1 в результаті його пошкодження при ДТП з урахуванням фізичного зносу автомобіля, відповідно до якого матеріальний збиток склав 48046,52 грн.

Крім того, при додатковому огляді від 26.07.2013 року ОСОБА_3 були виявлені додаткові пошкодження транспортного засобу, завдані внаслідок ДТП, про що складено відповідний протокол.

07.08.2013 року ОСОБА_3 було складено додаток до звіту №117219 від 06.06.2013 року, яким визначено матеріальний збиток, завданий власнику транспортного засобу внаслідок ДТП, що складає 14142,86 грн.

Згідно рахунку № АДСЧТ07928 від 13.06.2013 року наданого ТОВ "Автодром Харків" вартість відновлювального ремонту транспортного засобу "Фольксваген" д/н НОМЕР_1 складає 48899,98 грн., та згідно рахунку № АДСЧТ10014 від 29.07.2013 року вартість відновлювального ремонту транспортного засобу "Фольксваген" д/н НОМЕР_1 становить13920,93 грн. Загалом вартість матеріального збитку завданого транспортному засобу "Фольксваген" д/н НОМЕР_1 внаслідок ДТВ згідно наведених рахунків складає 62820,91 грн.

Як свідчать матеріали справи, на виконання умов вищезазначеного договору страхування, на підставі заяви страхувальника про виплату страхового відшкодування, вищенаведених рахунків, страхових актів № 00117219 (ДОП) від 13.06.2013 та №117219 (ДОП) від 12.08.2013 року, позивач здійснив виплату страхового відшкодування в розмірі 48249,67 грн. (за вирахуванням франшизи 650,31 грн.), що підтверджується платіжним дорученням № 021225 від 18.06.2013 року та у розмірі 139120,93 грн., що підтверджується платіжним дорученням №028370 від 14.05.2013 року. (т.1 а. с. 90-91).

Як вбачається з матеріалів справи, постановою Харківського районного суду Харківської області від 19.06.2013 року ОСОБА_5 було визнано винним у вчиненні вищевказаної ДТП та притягнуто до адміністративної відповідальності.

Оскільки цивільно-правова відповідальність ОСОБА_5 застрахована в ТОВ "Міжнародна страхова компанія", що підтверджується полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АС 0013053, як страховик винуватої у вчиненні ДТП особи, повинна відшкодувати в порядку регресу позивачу страхове відшкодування, яке останній виплатив своєму страхувальнику за договором добровільного страхування.

Згідно полісу, ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну складає 50000,00 грн., крім того, франшиза за даним полісом складає 1000,00 грн.

Оскільки вартість відновлюваного ремонту згідно рахунку № АДСЧТ07928 від 13.06.2013 року та рахунку № АДСЧТ10014 від 29.07.2013 року складає 62820,91 грн., вона перевищує ліміт страхового відшкодування.

Пунктом 37.4 ст. 37 цього Закону України передбачено право страховика за договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності власника транспортного засобу в разі настання страхового випадку здійснювати виплату страхового відшкодування безпосередньо потерпілим або погодженим з ними підприємствам, установам та організаціям, що надають послуги, повязані з відшкодуванням збитків.

Отже, колегія суддів дійшла висновку про те, що ТДВ Міжнародна страхова компанія" повинна відшкодувати позивачу страхове відшкодування в порядку регресу у розмірі 49000,00 грн.

Як свідчать матеріали справи, з метою досудового врегулювання спору, позивач звернувся з регресною вимогою №04836 від 03.09.2013 року до відповідача з проханням сплатити суму страхового відшкодування, проте відповідачем дане відшкодування не виплачено.

Надаючи правову кваліфікацію доказам які надані сторонами та викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних та апеляційних вимог і заперечень проти них колегія суддів вважає за потрібне зазначити наступне.

Відповідно до ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України "Про страхування" до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Відповідно до ст. 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Відповідно до ст. 990 ЦК України страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката). Страховий акт (аварійний сертифікат) складається страховиком або уповноваженою ним особою у формі, що встановлюється страховиком.

Згідно ст. ст. 3-5 ЗУ "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (надалі - Закон) обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо - транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

Об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

Відповідно до ст. 6 Закону, страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором.

Частиною 1 ст. 25 Закону України "Про страхування" передбачено, що здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.

Відповідно до статті 55 Конституції України, статей 15,16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно статті 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог статті 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність або відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Таким чином, до позивача як страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором добровільного комплексного страхування на транспорті від 12.04.2012 p. №245002/4008/0000396 перейшло право вимоги до відповідача, як особи відповідальної за завдані збитки ОСОБА_5

Також колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо безпідставності тверджень відповідача стосовно завищення позивачем вартості ремонтних робіт автомобіля "Фольксваген", д/н НОМЕР_1, та посилань на невідповідність звіту № 117219 від 06.06.2013р. вимогам чинного законодавства, та безпідставного врахування нормо-годин, запчастин, лако-фарбових матеріалів за цінами ТОВ "Автодом Харків", оскільки, вартість відновлювального ремонту вказаного ТЗ з урахуванням значення коефіцієнту фізичного зносу було визначено при проведенні експертного дослідження та оцінки автомобіля з урахуванням вартості нормо годин за цінами ТОВ "Автодром Харків", який є офіційним дилером "Фольксваген" в Україні та вважає за потрібне зазначити, що відповідно до п. 8.5.6. "Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів" у разі документального підтвердження відновлення КТЗ чи його складової частини на спеціалізованому для даної моделі КТЗ підприємстві розрахунки вартості ремонтно-відновлювальних робіт проводяться на підставі вартості однієї нормо-години ремонтних робіт цього підприємства.

Як свідчать матеріали справи, отримувачем коштів страхового відшкодування є СТО ТОВ "Автодом Харків", крім того страхове відшкодування було здійснене на підставі рахунків, виставлених ТОВ "Автодом Харків" №АДСЧТ07928 від 13.06.2013 року на суму 48899,98 грн., та №АДСЧТ10014 від 29.07.2013 року на суму 13920,93 грн.

Умовами п.10.1.14. договору добровільного комплексного страхування на транспорті від 12.04.2012 року №245002/4098/0000396 передбачено, що розрахунок суми страхового відшкодування при настанні страхових випадків за ризиками "ДТП", "Протиправні дії третіх осіб", "Стихійне лихо", "Пожежа" та "інші випадки" здійснюється на основі звіту (дослідження) експерта/оцінювача, або на основі аварійного сертифікату Страховика, або на основі калькуляції вартості відновлювального ремонту на станції технічного обслуговування (СТО) відповідно до одного з нижченаведених варіантів, зокрема, згідно п.10.1.14.2 розрахунок страхового відшкодування здійснюється на підставі розрахунку Страховика із застосуванням:

10.1.14.2.1. для ТЗ, на який поширюються гарантії зобов'язання виробника/ імпортера/ дилера , - цін на запасні частини та вартості нормо-годин СТО, яка підтримує гарантійні зобов'язання щодо ТЗ, а також рекомендованих виробником ТЗ нормативів трудоємності ремонтних робіт;

10.1.14.2.2. для ТЗ, на який не поширюються гарантії зобов'язання виробника/ імпортера/ дилера , - цін на запасні частини та вартості нормо-години СТО за вибором Страховика, а також рекомендованих виробником ТЗ нормативів трудоємності ремонтних робіт. Страхове відшкодування може бути здійснене на підставі калькуляції СТО в разі погодження із Страховиком та враховуючи умови пунктів 10.1.14.2.1,.10.1.14.2.2, тільки шляхом перерахування суми страхового відшкодування на рахунок цього СТО.

Експертне дослідження та звіт про оцінку автомобіля № 117219 від 06.06.2013р. виконані ФОП ОСОБА_3, який є суб'єктом оціночної діяльності (Сертифікат НОМЕР_4, виданий ФДМУ 24.09.2010 т.1 а.с. 89). Даний звіт про оцінку відповідає вимогам чинного законодавства, зокрема Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні", Методиці товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України № 142/5/2092 від 24.11.2003, у зв'язку з чим у суду відсутні підстави не брати вказаний звіт до уваги.

Крім того, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо безпідставності посилань відповідача на те, що його представник не повідомлявся про проведення технічного огляду пошкодженого автомобіля та не був присутній при його проведенні, оскільки вимоги Методики не передбачають обов'язкового виклику сторін для проведення експертизи. Натомість згідно п. 5.2. Методики виклик зацікавлених осіб для технічного огляду ТЗ із зазначенням дати, місця та часу проведення огляду КТЗ здійснюється замовником дослідження у разі потреби.

Щодо тверджень відповідача щодо неналежності або недійсності укладеної додаткової угоди №1 від 11.04.2013 року до договору, з посиланням на сумнівність підписання останньої страхувальником (ОСОБА_2 ), колегія суддів апеляційної інстанції не приймає до уваги, оскільки матеріали справи не містять доказів визнання такої угоди недійсною у судовому порядку, а також інших документально підтверджених фактів, які спростовують належність даної додаткової угоди.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, колегія суддів апеляційної дійшла висновку про задоволення позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись статтями ст. ст. 32-34, 43, 99, 101, пунктом 1 статтею 103, статтею 105 ГПК України, колегія суддів ,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ТДВ "МСК", м. Харків на рішення господарського суду Харківської області від 22.04.2014 р. у справі № 922/5378/13 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 22.04.2014 р. у справі № 922/5378/13 залишити без змін.

Повний текст постанови складено 04.07.2014 року.

Головуючий суддя Слободін М.М.

Суддя Барбашова С.В.

Суддя Гончар Т. В.