Постанова № 39727052, 03.07.2014, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Ушенко С.В.

Суддя-доповідач - Старосуд М.І.

УКРАЇНА

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 липня 2014 року справа №805/2833/14

приміщення суду за адресою: 83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі: головуючого судді Старосуда М.І., суддів Василенко Л.А., Гімона М.М., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Красноармійської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Донецькій області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 07 травня 2014 року у справі № 805/2833/14 за позовом ОСОБА_2 до Красноармійської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Донецькій області, третя особа: управління Пенсійного фонду України в м. Красноармійську та Красноармійському районі Донецької області, про скасування вимоги №Ф-315-У від 20.02.2014 р. про сплату недоїмки з єдиного внеску у розмірі 12 743,89 грн., -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з вказаним позовом, в якому зазначив, що він є пенсіонером за віком, зареєстрований як фізична особа-підприємець, перебуває на спрощеній системі оподаткування, має статус резидента України, а тому згідно ч. 4 ст.4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" він звільняється від сплати за себе єдиного внеску загальнообов'язкове державне соціальне страхування". З цих підстав позивач просив скасувати вимогу №Ф-315-У від 20.02.2014 р. про сплату недоїмки з єдиного внеску у розмірі 12743,89 грн.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду позовні вимоги ОСОБА_2 задоволені частково. Скасовано вимогу Красноармійської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області про сплату недоїмку № Ф-315-У від 20.02.2014 р. на суму 170,00 грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Відповідач, не погодившись з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.

Колегія суддів, заслухавши суддю - доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Відповідачем оскаржується постанова суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог позивача щодо скасування вимоги про сплату недоїмки № Ф-315-У від 20.02.2014 р. на суму 170,00 грн.

Постанова суду щодо відмови позивачу в скасуванні вимоги про сплату недоїмки № Ф-315-У від 20.02.2014 р. на решту суми (12743,89 грн. - 170,00 грн.) 12573,89 грн. не оскаржується.

Отже, апеляційному перегляду підлягає постанова суду першої інстанції в межах апеляційної скарги, тобто в частині задоволених позовних вимог позивача щодо скасування вимоги про сплату недоїмки № Ф-315-У від 20.02.2014 р. на суму 170,00 грн.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, є громадянином Російської Федерації, має дозвіл на постійне проживання в Україні, є фізичною особою-підприємцем, зареєстрований в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців з 24.09.2004 року, перебуває на спрощеній системі оподаткування та є платником єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Згідно пенсійного посвідчення, виданого Пенсійним органом Російської Федерації, позивач з 07.12.2005 року отримує пенсію за віком у відповідності до пп. 6 п. 1 ст. 28 Федерального Закону "О трудовых пенсиях в РФ", "О государственном пенсионном обеспечении в РФ", але за місцем проживання він на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в м. Красноармійську та Красноармійському районі Донецької області як одержувач пенсії не знаходиться, що підтверджується відповідною довідкою.

Отже, позивач не є громадянином України та не отримує пенсію згідно законодавства України.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем 20 лютого 2014 року прийнято вимогу про сплату боргу зі сплати єдиного внеску № Ф-315-У на суму 12 743,89 грн. за період 2-й квартал 2011 року - 4-й квартал 2013 року, яка складається з суми недоїмки зі сплати єдиного внеску у розмірі 12 403,95 грн. та суми штрафних санкцій у розмірі 340,00 грн., нарахованих податковим органом за неподання позивачем звітності за 2011, 2012 роки.

Колегія суддів зазначає, що спеціальним законом, який визначає правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, є Закон України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" №2464-VI.

Відповідно до ст.1 цього Закону, єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування - це консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Платниками єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування згідно п.4 ч.1 ст.4 вказаного Закону №2464-VI є, зокрема, фізичні особи-підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.

Частиною 4 ст.4 Закону №2464-VI визначено, що особи, зазначені у п.4 ч.1 цієї статті, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Таким чином, зазначеною нормою визначено дві умови звільнення платника від сплати єдиного внеску: наявність у особи статусу пенсіонера за віком або інваліда та факт отримання відповідно до закону пенсії або соціальної допомоги.

Тобто, критерієм звільнення від сплати єдиного внеску разом із фактом отримання пенсії, є наявність у особи, яка обрала спрощену систему оподаткування, статусу пенсіонера за віком, що встановлюється у відповідності до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV.

Положеннями ст.1 Закону №1058-IV визначено, що «пенсіонер» - особа, яка відповідно до цього Закону отримує пенсію, довічну пенсію, або члени її сім'ї, які отримують пенсію в разі смерті цієї особи у випадках, передбачених цим Законом.

Як вбачається із матеріалів справи, позивач не отримує пенсію у відповідності до Закону №1058-IV, а тому згідно вимог ст.1 вказаного Закону відсутні підстави для звільнення позивача від сплати за себе єдиного внеску.

Відповідно до ч. 2 ст. 6 Закону № 2464 платник єдиного внеску зобов'язаний: своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок; вести облік виплат (доходу) застрахованої особи та нарахування єдиного внеску за кожним календарним місяцем і календарним роком, зберігати такі відомості в порядку, передбаченому законодавством, подавати звітність до органу доходів і зборів за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки, порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Пунктом 4 ч.11 ст. 25 цього Закону передбачено, що територіальний орган Пенсійного фонду застосовує до платника єдиного внеску штрафні санкції за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності, передбаченої цим Законом. Територіальним органом Пенсійного фонду накладається штраф у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" позивач є платником єдиного внеску, а тому він зобов'язаний подавати до органу Пенсійного фонду України звіт про суми нарахованого та сплаченого єдиного внеску.

Задовольняючи частково позовні вимоги позивача щодо скасування вимоги про сплату недоїмки № Ф-315-У від 20.02.2014 р. на суму 170,00 грн., суд першої інстанції посилався на те, що відповідачем не доведено правомірність нарахування позивачеві штрафних санкцій у сумі 170 грн. за неподання за встановленою формою звітності, передбаченої Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", за 2012 рік, оскільки відповідне рішення відповідачем станом на дату і час розгляду справи та у порушення вимог суду, викладених в ухвалі від 06.03.2014 року щодо надання доказів, якими обґрунтовуються заперечення, та оригіналів документів для огляду і їх копій до справи, до суду не надано.

Однак, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції передчасно дійшов такого висновку з огляду на наступне.

Як вбачається з доданих відповідачем до апеляційної скарги актів № 153/06, № 154/06 від 25.04.2013 року про неподання (несвоєчасне подання) звіту про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску, управлінням Пенсійного фонду України в м. Селидове Донецької області встановлено, що фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 несвоєчасно подано до органу Пенсійного фонду звітність про суми нарахованого єдиного внеску за 2011 рік та не подано до органу Пенсійного фонду звітність за 2012 рік.

На підставі зазначених актів управлінням Пенсійного фонду України в м.Селидове Донецької області 30.04.2013 року прийняті рішення № 250 та №251 про застосування штрафних санкцій за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності, передбаченої Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", якими до позивача за несвоєчасне подання звітності за 2011 рік та за не подання звітності за 2012 рік застосовані штрафні санкції у розмірі по 170 грн.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку щодо правомірності застосування до позивача спірної суми штрафних санкцій у сумі 170 грн. та включення цієї суми до складу спірної вимоги.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції не правильно по суті вирішена справа, що обумовлює часткове задоволення апеляційної скарги, а постанови суду першої інстанції - скасуванню в частині задоволених позовних вимог щодо скасування вимоги Красноармійської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області про сплату недоїмку № Ф-315-У від 20.02.2014 р. на суму 170,00 грн. та відмови в цій частині позову.

Керуючись ст.ст. 24, 195, 197, 198, 202, 205, 207 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Красноармійської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Донецькій області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 07 травня 2014 року у справі № 805/2833/14 - задовольнити частково.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 07 травня 2014 року у справі № 805/2833/14 - скасувати в частині задоволених позовних вимог ОСОБА_2 до Красноармійської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Донецькій області про скасування вимоги Красноармійської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області про сплату недоїмку № Ф-315-У від 20.02.2014 р. на суму 170,00 грн. та відмовити в задоволені цієї частини позовних вимог.

В іншій частині постанову Донецького окружного адміністративного суду від 07 травня 2014 року у справі № 805/2833/14 - - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів після набрання законної сили.

Колегія суддів М.І.Старосуд

Л.А. Василенко

М.М. Гімон