Рішення № 39725757, 09.07.2014, Луцький міськрайонний суд Волинської області

Справа № 161/21512/13-ц

Провадження № 2/161/454/14

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 липня 2014 року Луцький міськрайонний суд Волинської області

у складі: головуючої-судді Кирилюк В.Ф.

при секретарі Поліщук Д.Р.

з участю: позивача ОСОБА_2

відповідача ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа без самостійних вимог на стороні відповідача ОСОБА_4 про поділ майна подружжя,-

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_2 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_3, третя особа без самостійних вимог на стороні відповідача ОСОБА_4 про поділ майна подружжя.

Свій позов обґрунтовує тим, що з 18.07.2004 року перебуває у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_3, під час якого 16.04.2013 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 було укладено договір № 32д/06, відповідно до умов якого сторони взяли на себе зобов'язання укласти договір купівлі-продажу двохкімнатної квартири №32д, загальною площею 57 кв.м., розташованої на 10 поверсі жилого будинку(комплексу) по АДРЕСА_1, з подальшою передачею квартири покупцю за актом прийому передачі, а покупець зобов'язався прийняти та оплатити вартість об'єкта відповідно до умов даного договору. На виконання п.4.2 вказаного договору ОСОБА_3 в момент укладення договору продавцю були сплачені кошти в розмірі 54150 доларів США, що еквівалентно станом на 13.12.2013 року 432820,95 грн.

Вказує, що вказані кошти належать їм на праві спільної сумісної власності і можуть бути поділені між ними в натурі як спільне майно подружжя, виходячи з рівності часток подружжя, оскільки інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Разом з тим, вказуючи, що під час спільного проживання відповідач не дбала про матеріальне забезпечення сім'ї, витрачала майно та грошові кошти на шкоду інтересам сім'ї, тому слід відступити від рівності часток в спільному майні подружжя, просив визнати грошові кошти в розмірі 432820,95 грн. спільною сумісною власністю подружжя та поділити між ним та відповідачем ОСОБА_3 вказану суму коштів порівну, виділивши йому 216410,32 грн.

В судовому засіданні позивач заявлені позовні вимоги уточнив та з врахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог просить визнати грошові кошти в розмірі 471420,95 грн. спільною сумісною власністю подружжя та стягнути з відповідача ОСОБА_3 в його користь половину вказаної суми 235710,47 грн.

Відповідач ОСОБА_3 в судовому засіданні підтвердила, що сума коштів, яку вказує позивач, була сплачена нею на придбання квартири №32д, загальною площею 57 кв.м., розташованої на 10 поверсі жилого будинку(комплексу) по АДРЕСА_1, яка є спільною сумісною власністю подружжя. Пояснила, що на даний час закінчила оформлення необхідних документів та отримала свідоцтво про право власності на зазначену квартиру. Проти стягнення з неї в користь позивача половини вказаної ним суми заперечує, оскільки позивач, заявляючи вимогу про стягнення з неї зазначених коштів, заперечує проти втрати права власності на половину квартири.

Представник відповідача ОСОБА_5 в судовому засіданні пояснення ОСОБА_3 підтримав.

Третя особа без самостійних вимог на стороні відповідача ОСОБА_4 надав суду заяву про розгляд справи у його відсутності.

Заслухавши пояснення сторін, з'ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд приходить до висновку, що в задоволенні позову ОСОБА_2 слід відмовити з наступних підстав.

З пояснень сторін, матеріалів справи судом встановлено, що з 18.07.2004 року сторони перебували в зареєстрованому шлюбі, який рішенням Луцького міськрайонного суду від 25.03.2014 року було розірвано (а.с.108).

16.04.2013 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 було укладено договір № 32д/06, відповідно до умов якого сторони взяли на себе зобов'язання укласти договір купівлі-продажу двохкімнатної квартири № 32д, загальною площею 57 кв.м., розташованої на 10 поверсі жилого будинку по АДРЕСА_1, з подальшою передачею квартири покупцю за актом прийому передачі, а покупець зобов'язався прийняти та оплатити вартість об'єкту відповідно до умов даного договору (а.с.9-10).

Згідно п.4.1 договору покупець зобов'язалась сплатити вартість комплексу будівельно-монтажних робіт по споруді об'єкта у сумі, що еквівалентна 54150 доларів США за курсом в гривні на момент оплати за комерційним курсом.

Відповідно до нотаріально посвідченої заяви від 16.04.2013 року ОСОБА_4 зобов'язався після завершення будівництва та здачі в експлуатацію будинку передати у власність ОСОБА_3 дану квартиру шляхом офомлення договору купівлі-продажу (а.с.11).

З пояснень позивача, що підтвердила в судовому засіданні відповідач, судом встановлено, що на виконання умов договору ОСОБА_3 сплатила кошти в сумі 54150 доларів США, 22600 грн. на оформлення документів та 16000 грн. за виготовлення та встановлення балкону(а.с.59-60).

З пояснень відповідача судом встановлено також, що на даний час вона закінчила оформлення необхідних документів та отримала свідоцтво про право власності на спільну квартиру.

Відповідно до ч.1 ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Частиною 1 ст.60 СК України передбачено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності, незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Згідно з ч.1 ст. 69 цього Кодексу дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

Частиною 1ст.70 СК України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної

власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.71 цього Кодексу майно, яке є об'єктом спільної сумісної власності подружжя ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом.

З пояснень відповідача судом встановлено, що з питанням визначення порядку поділу спільної квартири чи про сплату йому грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на квартиру, позивач до неї не звертався.

Відповідно до ч.ч.3,4 ст.71 СК України присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на квартиру, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених Цивільним Кодексом України. Присудження одному з подружжя грошової компенсації можливе за умови попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.

Таким чином, звертаючись в порядку поділу майна подружжя до суду з позовом про визнання коштів, сплачених в шлюбі за квартиру, спільною сумісною власністю подружжя та стягнення в його користь половини цих коштів, ОСОБА_2 невірно обрав спосіб захисту своїх прав.

Згідно ст.60 СК України набуття майна за час шлюбу створює презумпцію виникнення права спільної сумісної власності, що звільняє кожного з подружжя від обов'язку доводити право спільної сумісної власності на майно, набуте у шлюбі, оскільки за законом воно вважається таким, що належить подружжю.

Будь-хто з подружжя може довести, що майно було придбане ним до шлюбу або під час шлюбу, але за його особисті кошти, і таким чином спростувати цю презумпцію.

Отже, у випадку, якщо сторони не дійдуть згоди про порядок поділу майна подружжя, ОСОБА_2 має право звернутися до суду з позовом про такий поділ або, за наявності необхідних умов, присудження йому грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на квартиру.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що в задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа без самостійних вимог на стороні відповідача ОСОБА_4 про поділ майна подружжя слід відмовити.

На підставі ст.16 ЦК України, ст.ст.60, 69, 70, 71 СК України, керуючись ст.ст.3, 10, 57-61, 208, 209, 212, 214, 215, 218 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В :

В позові ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа без самостійних вимог на стороні відповідача ОСОБА_4 про поділ майна подружжя - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Волинської області через Луцький міськрайонний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення..

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Cуддя Луцького міськрайонного суду В.Ф.Кирилюк