Ухвала суду № 39725740, 08.07.2014, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

08 липня 2014 р.м.ОдесаСправа № 815/4592/13-а

Категорія: 11.5 Головуючий в 1 інстанції: Стефанов С. О.

Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду

у складі:

головуючого - Танасогло Т.М.,

суддів - Бойка А.В.,

- Яковлєва О.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 30 січня 2014 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до державного виконавця першого Суворовського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції Комаренко Р.А. про скасування постанов та зобов'язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И Л А :

У червні 2013 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до державного виконавця першого Суворовського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції (далі ВДВС МУЮ) Комаренко Р.А., в якому, з урахуванням уточнення позовних вимог, просив: скасувати як незаконні постанови про стягнення з боржника виконавчого збору та про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій від 24 травня 2013 року, визнавши таким, що не відповідає вимогам Закону України «Про виконавче провадження» початок відповідачем 24 травня 2013 року примусового виконання по справі ВП №38005714; в порядку добровільного виконання позивачем постанови ДАІ ВН №159543 про накладення адміністративного штрафу у розмірі 255 грн. та на підставі наданої квитанції, зобов'язати Комаренко Р.А. закрити виконавче провадження по справі ВП 38005714.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 30 січня 2014 року адміністративний позов - задоволено частково. Визнано протиправними та скасовано постанови державного виконавця першого Суворовського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції Комаренко Р.А. про стягнення з боржника виконавчого збору та про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій від 24 травня 2013 року по ВП № 38005714. В задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 ставиться питання про скасування судового рішення в зв'язку з тим, що воно постановлено з порушенням норм матеріального права, а також що у зв'язку з тим, що висновки суду не відповідають обставинам справи.

Відповідно до приписів ст. 197 КАС України встановлено, що суд апеляційної інстанції, може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі відсутності клопотань від усіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд за їх участю, а також у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги ОСОБА_2, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлені наступні обставини справи.

17 травня 2013 року на примусове виконання до першого Суворовського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції від ВДАЇ Суворовського РВ надійшла заява про примусове виконання постанови в справі про адміністративне правопорушення № ВН 1159543, виданої 17 квітня 2013 року Відділом ДАІ Суворовського РВ про стягнення з ОСОБА_2 на користь держави штрафу у розмірі 510 грн.

Державним виконавцем першого Суворовського відділу ДВС Одеського МУЮ Комаренко Р.А. 17 травня 2013 року було відкрито виконавче провадження з виконання вищезазначеної постанови та запропоновано боржнику самостійно виконати вимоги виконавчого документа в строк до 24 травня 2013 року.

У зв'язку з невиконанням в добровільному порядку у наданий строк боржником постанови Відділу ДАІ Суворовського РВ № ВН1159543 від 17 квітня 2013 року, державним виконавцем 24 травня 2013 року у рамках виконавчого провадження №38005714 було винесено постанову про стягнення з боржника (ОСОБА_2) виконавчого збору в розмірі 510 грн. та постанову про стягнення з боржника (ОСОБА_2) витрат на проведення виконавчих дій у сумі 42,72 грн.

Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач не набув права на винесення постанов про стягнення з позивача виконавчого збору та витрат виконавчого провадження. Відмовляючи у задоволенні іншої частини позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем сплачено лише частину штрафу у сумі 255 грн., тому підстави у відповідача для закриття виконавчого провадження № 38005714 відсутні.

Судова колегія вважає ці висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам Кодексу адміністративного судочинства України, Закону України «Про виконавче провадження».

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 вказується, що рішення суду першої інстанції є неправильним в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо зобов'язання Комаренко Р.А. закрити виконавче провадження по справі ВП 38005714, підлягає зміні з задоволенням вказаних позовних вимог, оскільки позивач сплатив штраф добровільно на рахунок ДАІ, а Комаренко Р.А. порушив ст. 27, ч.1 ст. 35 Закону України «Про виконавчу службу» і неправильно вказав в постанові про відкриття виконавчого провадження суму 510 грн. замість 255 грн. із постанови ДАІ ВН №1159543 от 17 квітня 2013 року.

Судова колегія не приймає до уваги ці доводи апелянта, виходячи з наступного.

Відповідно ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» - виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 25 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби. Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.

Частиною 1 ст. 17 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом.

Відповідно до п.2. ч.2 ст. 17 Закону України «Про виконавче провадження» державною виконавчою службою підлягають виконанню виконавчі листи, що видаються судами, і накази господарських судів, у тому числі на підставі рішень третейського суду та рішень Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті і Морської арбітражної комісії при Торгово-промисловій палаті.

Як вбачається з матеріалів справи, 17 травня 2013 року на примусове виконання до першого Суворовського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції від ВДАЇ Суворовського РВ надійшла заява про примусове виконання постанови в справі про адміністративне правопорушення № ВН 1159543, виданої 17 квітня 2013 року Відділом ДАІ Суворовського РВ про стягнення з ОСОБА_2 на користь держави штрафу у розмірі 510 грн. Державним виконавцем першого Суворовського відділу ДВС Одеського МУЮ Комаренко Р.А. 17 травня 2013 року було відкрито виконавче провадження з виконання вищезазначеної постанови та запропоновано боржнику добровільно виконати вимоги виконавчого документа у строк до 24 квітня 2013 року.

Згідно ч.1 ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження», у разі ненадання боржником у строки, встановлені ч.2 ст. 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.

З матеріалів справи вбачається, оскаржувані постанови винесені відповідачем 24 травня 2013 року.

Колегія суддів вважає, вказані постанови винесені передчасно, оскільки строк добровільного виконання вимоги виконавчого документа, встановлений державним виконавцем в постанові про відкриття виконавчого провадження закінчувався включно 24 травня 2013 року.

Отже, у відповідності до вимог ч.1 ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження», у відповідача виникло право на початок примусового виконання рішення 25 травня 2013 року, тобто на наступний день після закінчення строку наданого боржнику на добровільне виконання вимог виконавчого документу.

Крім того, слід зазначити, що позивач отримав копію постанови від 17 травня 2013 року про відкриття виконавчого провадження 27 травня 2013 року, тобто після встановленого строку для добровільного виконання.

Тому, колегія суддів вважає, що позивачем не були виконані вимоги вказаної постанови у встановлений для добровільного виконання строк з незалежним від нього обставин.

При цьому, ч.ч.1,7 ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження», передбачено, що у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений ч.2 ст. 25 нього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10% суми, що підлягає стягненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом. У разі завершення виконавчого провадження з виконання рішення немайнового характеру та в разі закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених статтею 49 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня після завершення (закінчення) такого виконавчого провадження відкриває виконавче провадження за постановою про стягнення виконавчого збору.

Відповідно ст. 41 Закону, витрати органів державної виконавчої служби, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішень, є витратами виконавчого провадження. Витрати виконавчого провадження здійснюються за рахунок коштів Державного бюджету України та коштів виконавчого провадження, які використовуються у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. До витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, належать кошти, за рахунок яких здійснено оплату: виготовлення та пересилання документів виконавчого провадження, ведення Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень; інших витрат, необхідних для забезпечення належної організації виконання рішень органами державної виконавчої служби. Про стягнення з боржника витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, державний виконавець виносить постанову, яка затверджується начальником відповідного відділу державної виконавчої служби. Зазначена постанова надсилається сторонам не пізніше наступного робочого дня після її винесення і може бути оскаржена ними до суду у десятиденний строк.

З аналізу правових норм випливає, що виконавчий збір в розмірі 10% стягується лише від фактично стягнутої суми або вартості майна боржника. Вказана позиція суду висловлена у п.20 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження», де зазначено, що витрати виконавчого провадження та виконавчий збір стягуються за постановою державного виконавця з боржника, якщо останній не виконав рішення добровільно в установлений для цього строк і воно було виконане примусово.

Однак, слід зазначити, що відповідачем не вчинялися буд-які дії примусового характеру, направлені на виконання постанови ВДАІ Суворовського РВ в примусовому порядку відповідно до Закону України «Про виконавче провадження», не було проведено фактичного стягнення суми штрафу.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо протиправності винесення постанов про стягнення з позивача виконавчого збору та витрат виконавчого провадження, оскільки виконавчий збір стягується від фактично стягненої суми або вартості майна боржника, а витрати виконавчого провадження - за умови якщо боржник не виконав рішення добровільно в установлений для цього строк і воно було виконане примусово.

Що стосується позовних вимог відносно зобов'язання Комаренко Р.А. закрити виконавче провадження по справі ВП 38005714, то колегія суддів вважає за необхідне відмовити у їх задоволенні, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що постановою в справі про адміністративне правопорушення серії ВН №159543 від 17 квітня 2013 року ОСОБА_2 притягнуто до адміністративної відповідальності за адміністративне правопорушення, передбачене п.п.18.1 ч.1 ст. 122 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 255 грн. Вказаною постановою передбачено, що на підставі ч.2 ст. 308 КУпАП у разі несплати позивачем штрафу протягом 15 днів з метою примусового виконання цієї постанови органами державної виконавчої служби стягнути з правопорушника подвійний розмір штрафу - 510 грн.

Слід зазначити, що копію даної постанови позивач отримав 17 квітня 2013 року, разом з тим, протягом 15 днів ОСОБА_2 не сплатив суму штрафу у розмірі 255 грн., у зв'язку з чим постанова в справі про адміністративне правопорушення № ВН 1159543 від 17 квітня 2013 року про стягнення з ОСОБА_2 на користь держави штрафу у розмірі 510 грн. була направлена на примусове виконання до першого Суворовського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції.

Виходячи з вищевказаного, колегія суддів вважає, що підстави для закриття виконавчого провадження № 38005714 відсутні, позивачем сплачено лише частину штрафу у сумі 255 грн.

Крім того, слід зазначити, що апелянт у відповідності до ч.6 ст. 187 КАС України зобов'язаний сплатити судовий збір за подачу апеляційної скарги до Одеського апеляційного адміністративного суду в розмірі 36,54 грн.

Враховуючи все вищевикладене, судова колегія вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують, відповідно, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 195, 197; п.1 ч.1 ст. 198; ст. 200; п.1 ч.1 ст. 205; ст. 206; ч.5 ст. 254 КАС України, судова колегія, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 30 січня 2014 року залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_2 судовий збір за подачу апеляційної скарги до Одеського апеляційного адміністративного суду в розмірі 36 грн. 54 коп. на рахунок №31212206781008, одержувач ГУДКСУ в Одеській області код ЄДРПОУ 37607526, банк отримувача: ГУДКСУ в Одеській області МФО: 828011 Код ЄДРПОУ суду 34380461.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які брали участь у справі, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий: Т.М. Танасогло

Суддя: А.В. Бойко

Суддя: О.В. Яковлєв