Ухвала суду № 39725289, 08.07.2014, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Ковальова Т.І.

Суддя-доповідач - Казначеєв Е.Г.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

.

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 липня 2014 року справа №812/4649/13-а

приміщення суду за адресою: 83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд колегією суддів у складі: головуючого судді Казначеєва Е.Г., суддів Яманко В.Г., Васильєвої І.А., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на ухвалу Луганського окружного адміністративного суду від 21 травня 2013 р. у справі № 812/4649/13-а (головуючий І інстанції Ковальова Т.І.) за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Відділу державної виконавчої служби Старобільського районного управління юстиції Луганської області про визнання незаконною та скасування постанови ВП№36088975 від 18.01.2013 року про відкриття виконавчого провадження,-

ВСТАНОВИВ :

20 травня 2013 року фізична особа-підприємець ОСОБА_2 звернулась до Луганського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до відділу державної виконавчої служби Старобільського районного управління юстиції Луганської області про визнання незаконною та скасування постанови ВП № 36088975 від 18.01.2013 року про відкриття виконавчого провадження.

Разом з позовною заявою позивач подав заяву про поновлення строку на звернення до адміністративного суду.

Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 21 травня 2013 року залишено без розгляду позовну заяву фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до відділу державної виконавчої служби Старобільського районного управління юстиції Луганської області про визнання незаконною та скасування постанови ВП № 36088975 від 18.01.2013 року про відкриття виконавчого провадження, у зв'язку з пропуском строку звернення до адміністративного суду.

Позивач не погоджуючись з такою ухвалою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, посилаючись на неправильне застосування норм процесуального права, просить ухвалу скасувати.

Всі особи, які беруть участь у справі, у судове засідання не прибули, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, тому відповідно до п.2 ч.1 ст. 197 КАС України суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до ч.1 ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, вивчивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів встановила наступне.

Відповідно до матеріалів справи позивач оскаржує постанову Відділу державної виконавчої служби Старобільського районного управління юстиції Луганської області ВП № 36088975 від 18.01.2013 року про відкриття виконавчого провадження.

В обґрунтування поважності пропуску строку звернення до суду позивач зазначив, що 27.03.2013 року він звернувся з вказаним позовом до Старобільського районного суду Луганської області про визнання незаконною та скасування постанови ВП № 36088975 від 18.01.2013 року про відкриття виконавчого провадження, який ухвалою Старобільського районного суду Луганської області від 02.04.2013 року було визнано підсудним Луганському окружному адміністративному суду. На виконання ухвали Старобільського районного суду Луганської області від 02.04.2013 року позивач звернувся з вказаним позовом до Луганського окружного адміністративного суду.

Залишаючи позов без розгляду суд першої інстанції виходив з того, що адміністративний позов було подано після закінчення установленого законом строку, оскільки, позивачем не надано доказів коли саме ним була отримана оскаржувана постанова та не надано доказів отримання ухвали Старобільського районного суду Луганської області від 02.04.2013 року саме 10.05.2013 року, а тому на думку суду першої інстанції не має підстав для поновлення строку на звернення до адміністративного суду.

Колегія суддів з зазначеним висновком суду першої інстанції не згодна з наступних підстав.

Відповідно до частини 2 статті 5 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Згідно частини 1 статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України, адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Відповідно до ч.1 та 2 статті 181 Кодексу адміністративного судочинства України, учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Позовну заяву може бути подано до суду: у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів.

За частиною 1 та 2 статті 100 КАС України, адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала. Позовна заява може бути залишена без розгляду як на стадії вирішення питання про відкриття провадження в адміністративній справі без проведення судового засідання, так і в ході підготовчого провадження чи судового розгляду справи.

Відповідно до п.9 ч.1 ст. 155 КАС України суд своєю ухвалою залишає позовну заяву без розгляду, якщо позовну заяву подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до адміністративного суду і суд не знайшов підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними.

За частиною 3 статті 162 КАС України, якщо в ході судового розгляду справи суд встановить, що провадження у справі відкрито за позовною заявою, поданою з пропущенням установленого законом строку звернення до адміністративного суду, або викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, позовна заява залишається без розгляду.

Отже, приписи ч. 2 ст. 100, п.9 ч.1 ст. 155, п. 3 ст. 162 КАС України передбачають право суду першої інстанції залишати без розгляду позовні вимоги як на стадії вирішення питання про відкриття провадження в адміністративній справі без проведення судового засідання, так і в ході підготовчого провадження чи судового розгляду справи.

Підставою звернення до суду в даному випадку є постанова відповідача, яка на думку позивача порушує його права.

Колегія суддів зазначає, що порушення прав, свобод чи інтересів особи - це фактичний наслідок протиправного рішення, дії чи бездіяльності конкретної особи (або осіб) щодо неї. Підставою звернення до суду є протиправні рішення (дії чи бездіяльність), які порушують права (свободи чи інтереси) конкретної особи.

Колегія суддів зазначає, що з аналізу вищезазначених норм КАС України, день, коли особа дізналася про порушення свого права, - це встановлений доказами день, коли позивач дізнався про рішення, дію чи бездіяльність, внаслідок якої відбулося порушення їх прав, свобод чи інтересів. Доказами, які свідчать про день, коли особа дізналася про порушення своїх прав, є розписка про одержання рішення, докази відправки та отримання кореспонденції, акт про відмову одержати документ (надати пояснення), довідки, складені особами, у випадках, передбачених законом. Якщо цей день встановити точно не можливо, строк обчислюється з дня, коли особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав (свобод чи інтересів).

Доказами того, що особа знала про порушення своїх прав, є її дії, спрямовані на захист порушених прав, зокрема, оскарження рішення (дії чи бездіяльність), письмові звернення з цього приводу, а також докази, які свідчать про те, що були створені умови, за яких особа мала реальну можливість дізнатися про порушення своїх прав.

Відповідно до матеріалів справи, копія постанови відповідача ВП № 36088975 від 18.01.2013 року про відкриття виконавчого провадження була направлена позивачу 14.03.2013 року, що підтверджується відповідною копією з відміткою про вихідну кореспонденцію №1447 від 14.03.2013 року. (а.с.10) З пояснень позивача та матеріалів справи вбачається, що зазначена постанова відповідача була отримана позивачем 18 березня 2013 року та оскаржена до Старобільського районного суду Луганської області 27 березня 2013 року, тобто з додержанням 10 денного строку на оскарження. Вищевказані обставини спростовують посилання суду першої інстанції на відсутність доказів отримання позивачем оскаржу вальної ухвали.

Як зазначалось вище ухвалою Старобільського районного суду Луганської області від 02.04.2013 року адміністративний позов позивача було визнано підсудним Луганському окружному адміністративному суду. Зі штампу поштового відділення на конверті вбачається, що ухвала Старобільського районного суду Луганської області від 02.04.2013 року була надіслана позивачу 10.04.2013 року рекомендованим листом. Як вбачається з довідки Старобільського центру поштового зв'язку №7 зазначений рекомендований лист надійшов до поштового відділення 12.04.2013 року та вручений позивачу тільки 10.05.2013 року. Відповідно до поштового конверту з відміткою про відправлення позовна заява була направлена позивачем до Луганського окружного адміністративного суду 18 травня 2013 року, що спростовує посилання суду першої інстанції на відсутність доказів отримання позивачем зазначеної ухвали суду першої інстанції.

Крім того, ст.. 49 КАС України не встановлює обов'язок позивача стежити за діями та рішенням суду та дотриманням останнього норм процесуального законодавства, частина 3 зазначеної статті передбачає, що особи, які беруть участь у справі, зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки.

Таким чином, позивач тривалий час не знав про існування оскаржувальної постанови та зазначеного рішеня суду та отримав їх через значний час після прийняття не з вини позивача, що і позбавило позивача права на вчасне оскарження та звернення до суду з позовом.

Колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції, не врахував, що позивач звернувся з позовними вимогами саме після того, як дізнався про порушення своїх прав та існування оскаржувальної постанови.

Таким чином, колегія суддів вважає, що позивачем при зверненні з позовом було дотримано строк звернення до суду, суд першої інстанції, не врахував, що позивач звернувся з позовними вимогами саме після того, як дізнався про існування постанови відповідача.

Згідно ст.8 Конституції України, звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Відповідно ч.1 ст.6 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Згідно ст. 7 Кодексу адміністративного судочинства України, принципами здійснення правосуддя в адміністративних судах є: 1) верховенство права; 2) законність; 3) рівність усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом; 4) змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з'ясування всіх обставин у справі; 5) гласність і відкритість адміністративного процесу; 6) забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішень адміністративного суду, крім випадків, установлених цим Кодексом; 7) обов'язковість судових рішень.

На підставі зазначеного колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції не надав належну оцінки зазначеним обставинам та прийшов до помилкового висновку, щодо порушення позивачем строку звернення до суду з цим позовом, що призвело до позбавлення права позивача на судовий захист.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла до висновку, що рішення суду першої інстанції не відповідає обставинам справи, що відповідно до статті 204 КАС України обумовлює скасування ухвали суду першої інстанції з направленням справи для вирішення питання щодо відкриття провадження у справі.

Керуючись статтями 102, 160, 195, 196, 197, 199, 204, 205, 206, 211, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на ухвалу Луганського окружного адміністративного суду від 21 травня 2013 р. у справі № 812/4649/13-а задовольнити.

Скасувати ухвалу Луганського окружного адміністративного суду від 21 травня 2013 р. у справі № 812/4649/13-.

Матеріали адміністративної справи № 812/4649/13-а направити до Луганського окружного адміністративного суду для вирішення питання щодо відкриття провадження у справі.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя: Е.Г.Казначеєв

Судді: В.Г.Яманко

І.А.Васильєва