Рішення № 39725244, 09.07.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/11430/14 09.07.14

за позовомДержавного підприємства міністерства оборони України "Київське управління начальника робіт" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЖОК" простягнення 4 381,59 грн. суддя Пукшин Л.Г.

Представники:

від позивача Щудла А.М.- представник за довіреністю від 22.03.14;від відповідачане з'явились

В судовому засіданні 09.07.14, в порядку ч. 1 ст. 85 ГПК України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Обставини справи:

Державне підприємство Міністерства оборони України "Київське управління начальника робіт" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "ЖОК" 3602,49 грн. основного боргу, що утворився в зв'язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору підряду на виконання ремонтних робіт від 14.12.2010 № 59; 357,65 грн. пені; 127,23 грн. втрат від інфляції; 294,22 грн. 3 % річних, а всього 4 381,59 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 13.06.2014 порушено провадження у справі; розгляд справи призначено на 09.07.2014.

В судовому засіданні 09.07.14 представник позивача надав документи на виконання вимог ухвали суду від 13.06.14, позовні вимоги підтримав, просив суд задовольнити позов.

У судове засідання 09.07.14 відповідач не забезпечив явку уповноваженого представника, про поважні причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвали суду не виконав, обґрунтованих клопотань щодо своєї неявки не направляв, хоча про час і місце судових засідань був повідомлений належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення № 0103029535179.

При цьому, судом враховано, що відповідно до п. 3.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відповідно до вимог ст. 75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами. Проаналізувавши зібрані по справі докази, суд дійшов висновку про достатність матеріалів справи для її розгляду по суті за відсутності представника відповідача та відзиву на позовну заяву.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив.

14 грудня 2010 року між Державним підприємством Міністерства оборони України "Київське управління начальника робіт" (далі - підрядник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЖОК» (далі - замовник, відповідач) був укладений договір № 59 на виконання ремонтних робіт (далі - договір), відповідно до умов якого відповідач доручив, а позивач взяв на себе зобов'язання своїми силами і засобами, із забезпеченням належної якості виконати передбачені кошторисом роботи, а саме здійснити ремонтно-будівельні роботи в приміщенням Управління праці та соціального захисту населення смт. Коломк в період з 14.12.10 по 28.02.11.

Відповідно до п. 2.1 договору вартість договору становить 144100,00 грн. (в т.ч. ПДВ 24 016,67 грн.).

Згідно з п. 3.1. договору замовник проводить платежі підряднику за виконані роботи на підставі актів виконаних робіт (ф№ КБ-2в та ф № КБ-3), підписаних уповноваженими представниками сторін. Акт виконаних робіт надається підрядником замовнику у 3-х примірниках не пізніше 5-го.числа наступного за звітним місяцем. Замовник протягом 3-х днів зобов'язаний перевірити реальність акт і підписує його в частині реально виконаних робіт.

Пунктом 3.2. договору встановлено, що повна оплата робіт здійснюється протягом 5 банківських днів з моменту підписання акту здачі-приймання виконаних робіт.

Відповідно до п.4.1 договору роботи повинні бути розпочаті 14.12.10, а закінчені 28.02.11.

Згідно з п.4.4 договору факт здавання-приймання робіт фіксується в акті, який підписується обома сторонами з фактичною датою закінчення робіт.

Відповідно до п. 7.1. договору у випадку несвоєчасного проведення розрахунків, Замовник зобов'язується сплатити Підряднику пеню згідно чинного законодавства.

Як встановлено судом, 30.12.10 підрядником і замовником було підписано Акт приймання виконаних підрядних робіт № 165, відповідно до якого загальна вартість виконаних робіт за Договором підряду на виконання ремонтних робіт №59 у грудні 2010 року становила 51 026,40 грн., 25.02.11 сторони підписали Акт приймання виконаних будівельних робіт № 6, відповідно до якого загальна вартість виконаних робіт за Договором підряду на виконання ремонтних робіт №59 в лютому 2011 року становила 93 073,60 грн.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем було частково оплачено викоанні позивачем роботи, а саме

30.12.2010 року було сплачено 47 454,55грн. (за Актом № 165), що підтверджується платіжним дорученням № 2788;

01.06.201Іроку було сплачено 81 801,23 грн. грн. (за Актом № 6), що підтверджується платіжним дорученням № 787;

26.12.2011 року було сплачено 8 359,72 грн. (за Актом № 6), що підтверджується платіжним дорученням № 1017.

Таким чином загальна заборгованість відповідача за договором підряду № 59 з урахуванням п. 5.1.5 договору (сплата замовнику 2 % вартості виконаних робіт за послуги ген підряду, що складає 2882,00 грн.) становить 3602,49 грн., з яких 2551,32 грн. заборгованість за актом № 165, 1051,17 грн. заборгованість за актом № 6.

Спір виник внаслідок неналежного виконання відповідачем зобов'язання щодо сплати заборгованості за виконані підрядні роботи за договором № 59 від 14.12.10.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та ст. 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частиною 2 ст. 11 ЦК України визначено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договір.

Проаналізувавши умови угоди сторін, їх права та обов'язки за договором № 59 від 14.12.2010р, суд дійшов висновку про виникнення між сторонами зобов'язань, врегульованих у чинному законодавстві положеннями про договір підряду.

Відповідно до ч.1 ст.837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Відповідно до ч. 1 ст. 854 ЦК України, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Відповідно до ч. 4 ст. 879 ЦК України, оплата робіт (за договором будівельного підряду) провадиться після прийняття замовником збудованого об'єкта (виконаних робіт), якщо інший порядок розрахунків не встановлений за погодженням сторін.

В силу ст. 853 ЦК України замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої зави, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Відповідно до частини 4 статті 882 ЦК України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною. Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими.

Як було встановлено судом, згідно актів № 59 від 30.12.10 приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2010 р., № 6 від 25.02.11 позивачем виконано за Договором роботи на загальну суму 144100,00 грн. в т.ч. ПДВ, та здано виконані роботи відповідачеві без зауважень; в матеріалах справи відсутні докази протилежного.

Пунктом 3.2. договору встановлено, що повна оплата робіт здійснюється протягом 5 банківських днів з моменту підписання акту здачі-приймання виконаних робіт.

Таким чином, строк виконання зобов'язання за актом виконаних робіт № 59 настав 10.01.11, строк виконання зобов'язання за актом виконаних робіт № 6 настав 05.03.11.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно ст. 526 ЦК України та ч.1 ст.193 ГК України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Враховуючи те, що наявність заборгованості відповідача перед позивачем за виконані роботи підтверджується актом приймання виконаних робіт та приймаючи до уваги те, що відповідачем в порядку ст. 4-3 та ст. 33 Господарського процесуального кодексу не було спростовано наявність заборгованості та не доведено припинення зобов'язання будь-яким передбаченим законом способом в частині суми боргу, суд вважає за можливе задовольнити позовні вимоги про стягнення заборгованості за виконані роботи у розмірі 3602,49 грн.

Крім основного боргу, позивач також просить суд стягнути з відповідача 357,65 грн. пені, 127,23 грн. інфляційних збитків та 294,22 грн. - 3% річних.

Судом встановлено, що відповідач у встановлений строк свого обов'язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання, тому дії відповідача є порушенням зобов'язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд погоджується з обґрунтованим розрахунком інфляційних втрат та 3 % пені, що міститься в позовній заяві, тому позовні вимоги про стягнення 127,23 грн. інфляційних втрат та 294,22 грн. - 3% річних підлягають задоволенню.

Судом здійснено перерахунок розміру пені з урахуванням того, що відповідно до п. 3.2 договору розрахунок за фактично виконані роботи здійснюється впродовж 5 банківських днів з моменту підписання акту здачі-приймання виконаних робіт

Розрахунок пені за актом № 165:

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення2551.3210.01.2011 - 30.06.20111727.7500 %0.042 %186.35

Розрахунок пені за актом № 6:

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення1051.1726.12.2011 - 22.03.2012887.7500 %0.042 %39.281051.1723.03.2012 - 26.06.2012967.5000 %0.041 %41.36

Таким чином, вимога позивача щодо стягнення пені підлягає частковому задоволенню в розмірі 266,99 грн.

Суд зазначає, що частина третя статті 267 ЦК України передбачає можливість застосування цього правового інституту лише за заявою сторони. Господарський суд за власною ініціативою не має права застосовувати позовну давність. Оскільки відповідачем не було подано заяви про застосування позовної давності, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги позивача про стягнення основної суми заборгованості в сумі 3602,49 грн., 127,23 грн. інфляційних втрат та 294,22 грн. - 3% річних, а також 266,99 грн. пені підлягають задоволенню. В іншій частині позовних вимог слід відмовити.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Це стосується відповідача, який мав довести суду, що він зобов'язання за спірним договором виконав своєчасно та в повному обсязі, відповідно до умов договору. Відповідач доказів відсутності заборгованості за виконані монтажні роботи суду не надав.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 32, 33, 49, 75, 82 - 85 ГПК України, господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути Товариства з обмеженою відповідальністю «ЖОК» (01103 м. Київ, вул. Підвисоцького/Драгомирова, буд. 10/10, офіс 60-61, ідентифікаційний код 23394970) на користь Державного підприємства Міністерства оборони України "Київське управління начальника робіт" (03049 м. Київ, вул. Курська, буд.13-А, ідентифікаційний код 14304117) 3602 (три тисячі шістсот дві) грн. 49 коп. основного боргу, 127 (сто двадцять сім) грн. 23 коп. інфляційних втрат, 294 (двісті дев'яноста чотири) грн. 22 коп. - 3 % річних, 266 (двісті шістдесят шість) грн. 99 коп. пені та 1790 (одну тисячу сімсот дев'яносто) грн. 46 коп. судового збору.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 14.07.2014 р.

Суддя Пукшин Л.Г.