Постанова № 39725137, 08.07.2014, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 липня 2014 року 810/3267/14

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Скрипки І.М., секретар судового засідання Маджар О.М., за участю:

представника позивача - Місеври Ю.А.,

представника відповідача - Борисова І.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Білоцерківський завод «Трібо» до Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області про скасування податкового повідомлення-рішення та зобов'язання вчинити дії,

в с т а н о в и в:

28 травня 2014 року до Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Білоцерківський завод «Трібо» (ТОВ «Білоцерківський завод «Трібо», товариство, підприємство) із позовом до Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області (ДПІ, Інспекція) про скасування податкового повідомлення-рішення та зобов'язання вчинити дії.

Зазначали, що законом встановлено 180-денний строк розрахунків у іноземній валюті, проте постановами Національного банку України щодо зміни строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів протиправно скорочено такий строк до 90 календарних днів, при чому вказаний термін запроваджено підряд кожною із постанов і фактично відбулась не заміна зазначеного строку, а його продовження на період понад шість місяців. У зв'язку із цим стверджували необхідність і правильність застосовування саме 180-денного строку розрахунків у іноземній валюті у досліджуваних податковим органом під час перевірки операціях.

Посилаючись на порушення відповідачем норм Конституції України та Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», просили скасувати податкове повідомлення-рішення №0001962203/307 від 24 лютого 2014 року в частині «Розрахунок пені»: пункту 1 «Контракт №0111/12-10-450-16959 від 1 листопада 2012 року з Відкритим акціонерним товариством «Белаз» у сумі 223001,86 грн.; пункту 2 «Контракт №1010/12-3 від 10 жовтня 2012 року із Закритим акціонерним товариством «Энергетикос монтажас» у сумі 439011,59 грн.; пункту 3 «Контракт №1311/12-17 від 13 листопада 2012 року з Товариством з обмеженою відповідальністю «Карьер-Техника-НК» у сумі 62625,74 грн.; пункту 4 «Контракт №3588д від 19 листопада 2012 року з Республіканським Унітарним Підприємством «Бобруйский завод тракторных деталей и агрегатов» у сумі 109204,13 грн.; пункту 6 «Контракт №33 від 29 липня 2013 року із Товариством з обмеженою відповідальністю «Внешнеторговая фирма АО «ЛСЗ» у сумі 32077,58 грн.; а також зобов'язати відповідача провести податкову перевірку товариства за період з 6 грудня 2012 року по 3 лютого 2014 року щодо дотримання валютного законодавства і розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

У судовому засіданні представник позивача подала заяву про збільшення позовних вимог, у якій просила скасувати податкове повідомлення-рішення №0001962203/307 від 24 лютого 2014 року повністю. Також просила закрити провадження у справі в частині вимог про зобов'язання відповідача провести податкову перевірку товариства за період із 6 грудня 2012 року по 3 лютого 2014 року щодо дотримання валютного законодавства і розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Представник відповідача позову не визнав, стверджував, що виявлені у ході перевірки порушення належним чином відображені в Акті перевірки та є достатньою підставою для нарахування пені за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності. Вказав, у тому числі і в письмових запереченнях, що за експортно-імпортними операціями, які здійснюються починаючи з 19 листопада 2012 року застосовується 90-денний строк розрахунків у іноземній валюті, який порушено товариством у цьому випадку.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши інші докази, зокрема письмові, що містяться в матеріалах справи, суд зазначає таке.

Як видно з Акта №247/10-02-22-32/35046274/8 від 8 лютого 2014 року, на підприємстві з 28 січня 2014 року по 3 лютого 2014 року проведено позапланову виїзну перевірку з питань дотримання вимог валютного законодавства за період з 6 грудня 2012 року по 3 лютого 2014 року. За його висновками позивачем порушено вимоги статей 1 та 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» (а.с.54-64).

На підставі Акта перевірки 24 лютого 2014 року прийняте податкове повідомлення-рішення №0001962203/307 із визначенням пені за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності у розмірі 999337,4 грн. (а.с.10).

В основу вказаного податкового повідомлення-рішення покладено твердження податкового органу про те, що позивач порушив встановлені законодавством строки розрахунків в іноземній валюті при здійсненні експортно-імпортних операцій.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «Білоцерківський завод «Трібо» є юридичною особою, зареєстроване 19 квітня 2007 року, як платник податків перебуває на обліку в Білоцерківській ДПІ.

Судом встановлено, що 1 листопада 2012 року між товариством «Білоцерківський завод «Трібо» та Відкритим акціонерним товариством «Белорусский автомобильный завод» («Белаз»), Республіка Білорусь, укладено договір №0111/12-10-450-16959 (а.с.65-68) із умовами поставки DAP - м. Жодіно. Загальна вартість договору становить 11500000,00 рос. рублів. Оплата продукції здійснюється протягом 60-ти календарних днів з дня отримання покупцем товару.

На виконання умов договору №0111/12-10-450-16959 позивачем відвантажено товар (колодки гальмівні композиційні з металевим каркасом для залізничного транспорту з пневматичною гальмівною системою, змонтовані) на загальну суму 20621525,00 рос. руб./5193604,43 грн. за такими документами:

- митна декларація №556297 від 7 грудня 2012 року на суму 1589300,00 рос. руб./410961,19 грн. (90-денний термін надходження валютної виручки 7 березня 2013 року);

- митна декларація №556587 від 24 грудня 2012 року на суму 662400,00 рос. руб./172349,85 грн. (90-денний термін надходження валютної виручки 24 березня 2013 року);

- митна декларація №179041 від 11 січня 2013 року на суму 396750,00 рос. руб./104436,50 грн. (90-денний термін надходження валютної виручки 11 квітня 2013 року);

- митна декларація №179493 від 1 лютого 2013 року на суму 1324800,00 рос. руб./352780,99 грн. (90-денний термін надходження валютної виручки 7 березня 2013 року);

- митна декларація №180041 від 28 лютого 2013 року на суму 1964200,00 рос. руб./512734,76 грн. (90-денний термін надходження валютної виручки 29 травня 2013 року);

- митна декларація №180661 від 5 квітня 2013 року на суму 2631200,00 рос. руб./663009,78 грн. (90-денний термін надходження валютної виручки 4 липня 2013 року);

- митна декларація №182465 від 26 червня 2013 року на суму 3726435,00 рос. руб./910479,86 грн. (90-денний термін надходження валютної виручки 24 вересня 2013 року);

- митна декларація №184266 від 20 вересня 2013 року на суму 2125120,00 рос. руб./537719,11 грн. (90-денний термін надходження валютної виручки 19 грудня 2013 року);

- митна декларація №556146 від 31 жовтня 2013 року на суму 2308320,00 рос. руб./575464,18 грн. (90-денний термін надходження валютної виручки 29 січня 2014 року);

- митна декларація №558316 від 30 грудня 2013 року на суму 3893000,00 рос. руб./953668,21 грн. (90-денний термін надходження валютної виручки 30 березня 2014 року).

Від контрагента позивача, в порядку розрахунку за згаданим договором, отримано валютну виручку на рахунок ТОВ «Білоцерківський завод «Трібо» в ПАТ «Сбербанк Росії» №26004013010039/643 в сумі 14603405,00 рос. руб./3618427,39 грн., а саме:

- 11 березня 2013 року - 1589300,00 рос. руб./412947,82 грн.;

- 22 березня 2013 року - 662400,00 рос. руб./171389,40 грн.;

- 23 квітня 2013 року - 396750,00 рос. руб./100461,07 грн.;

- 30 травня 2013 року - 1324800,00 рос. руб./335942,78 грн.;

- 1 серпня 2013 року - 1964200,00 рос. руб./475277,47 грн.;

- 12 серпня 2013 року - 2631200,00 рос. руб./640013,10 грн.;

- 1 жовтня 2013 року - 3726435,00 рос. руб./916926,60 грн.;

- 30 грудня 2013 року - 2308320,00 рос. руб./565469,15 грн.

Станом на 3 лютого 2014 року по контракту №0111/12-10-450-16959 від 1 листопада 2012 року по рахунку 362 «Розрахунки з іноземними покупцями» рахувалась прострочена дебіторська заборгованість у сумі 2125120,00 рос. руб./537719,11 грн. (90-денний термін надходження валютної виручки - 29 січня 2014 року) та непрострочена дебіторська заборгованість в сумі 3893000,00 рос. руб./953 668,21 грн. (90-денний термін надходження валютної виручки - 30 березня 2014 року).

10 жовтня 2012 року між ТОВ «Білоцерківський завод «Трібо» та Закритим акціонерним товариством «Энергетикос монтажас», Литва, укладено договір №1010/12-3 (а.с.82-84). Загальна вартість договору становить 800000,00 євро; оплата продукції здійснюється протягом 30-ти календарних днів від дати оформлення продавцем експортної митної декларації.

На виконання умов договору №1010/12-3, товариством «Білоцерківський завод «Трібо» відвантажено товар (колодки гальмівні композиційні з металевим каркасом для залізничного транспорту з пневматичною гальмівною системою, змонтовані) на загальну суму 125462,70 євро/1319347,85 грн. за наступними митними деклараціями:

- №556270 від 6 грудня 2012 року на суму 41820,90 євро/436729,59 грн. (90-денний термін надходження валютної виручки 6 березня 2013 року);

- №556448 від 14 грудня 2012 року на суму 41820,90 євро/437130,70 грн. (90-денний термін надходження валютної виручки 14 березня 2013 року);

- №179760 від 15 лютого 2013 року на суму 41820,90 євро/445487,56 грн. (90-денний термін надходження валютної виручки 16 травня 2013 року).

Від Закритого акціонерного товариства «Энергетикос монтажас» по договору №1010/12-3 від 10 жовтня 2012 року валютна виручка не надходила, на момент перевірки станом на 3 лютого 2014 року дебіторська заборгованість в сумі 125462,70 євро/1319347,85 грн. не закрита.

Позивачем подано до Вільнюського комерційного арбітражного суду позовну заяву від 26 березня 2013 року №33/705 щодо стягнення суми боргу (83641,80 євро) із Закритого акціонерного товариства «Энергетикос монтажас» по договору №1010/12-3 від 10 жовтня 2012 року. Рішенням Вільнюського комерційного арбітражного суду від 18 жовтня 2013 року у справі №271 задоволено вимоги товариства «Білоцерківський завод «Трібо» про стягнення боргу в сумі 83641,80 євро із ЗАТ «Энергетикос монтажас».

Позовна заява від 4 вересня 2013 року щодо стягнення суми боргу (41820,90 євро) із ЗАТ «Энергетикос монтажас» по договору №1010/12-3 від 10 жовтня 2012 року Вільнюським комерційним арбітражним судом 18 вересня 2013 року прийнята до розгляду.

13 листопада 2012 року між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Карьер-Техника-НК», Російська Федерація, м. Новокузнецьк, укладено договір поставки №1311/12-17 (а.с.69-71). Загальна вартість договору становить 20000000,00 рос. руб.; оплата продукції здійснюється протягом 20-ти календарних днів від дати оформлення продавцем експортної митної декларації.

На виконання умов договору №1311/12-17, товариством «Білоцерківський завод «Трібо» відвантажено товар (колодки гальмівні композиційні з металевим каркасом для залізничного транспорту з пневматичною гальмівною системою, змонтовані) на загальну суму 2101777,80 рос. руб./537001,16 грн. за наступними митними деклараціями:

- №556617 від 25 грудня 2012 року на суму 522160,00 рос. руб./135484,86 грн. (90-денний термін надходження валютної виручки 25 березня 2013 року);

- №179924 від 25 лютого 2013 року на суму 525460,00 рос. руб./138343,11 грн. (90-денний термін надходження валютної виручки 26 травня 2013 року);

- №181614 від 28 травня 2013 року на суму 519815,60 рос. руб./132734,91 грн. (90-денний термін надходження валютної виручки 26 серпня 2013 року);

- №182425 від 25 червня 2013 року на суму 534342,20 рос. руб./130438,28 грн. (90-денний термін надходження валютної виручки 23 вересня 2013 року).

Валютна виручка від ТОВ «Карьер-Техника-НК» надходила на валютний рахунок ТОВ «Білоцерківський завод «Трібо» №26004013010039/643 в ПАТ «Сбербанк России» таким чином:

- 19 квітня 2013 року - 522160,00 рос. руб./131600,00 грн.;

- 3 червня 2013 року - 260460,00 рос. руб./65471,83 грн.;

- 14 червня 2013 року - 265000,00 рос. руб./65481,50 грн.;

- 8 серпня 2013 року - 50000,00 рос. руб./12116,00 грн.;

- 4 жовтня 2013 року - 100000,00 рос. руб./24881,00 грн.;

- 22 жовтня 2013 року - 100000,00 рос. руб./25055,00 грн.;

- 29 жовтня 2013 року - 50000,00 рос. руб./12563,00 грн.;

- 12 листопада 2013 року - 40000,00 рос. руб./9788,80 грн.;

- 19 листопада 2013 року - 60000,00 рос. руб./14726,40 грн.;

- 26 листопада 2013 року - 119815,60 рос. руб./29221,83 грн.;

- 10 грудня 2013 року - 100000,00 рос. руб./24385,00 грн.;

- 18 грудня 2013 року - 434342,20 рос. руб./105636,37 грн.

19 листопада 2012 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Білоцерківський завод «Трібо» та Республіканським Унітарним Підприємством «Бобруйский завод тракторных деталей и агрегатов», м. Бобруйськ (Республіка Білорусь), укладено договір поставки №3588д (а.с.72-74). Загальна вартість договору - 12000000,00 рос. руб. Оплата здійснюється протягом 30 календарних днів з дати надходження товару на склад покупця. Умови поставки: DDU Бобруйськ (Інкотермс-2000).

На виконання умов зазначеного договору товариством «Білоцерківський завод «Трібо» відвантажено продукцію (колодки гальмівні композиційні з металевим каркасом для залізничного транспорту з пневматичною гальмівною системою, змонтовані) на загальну суму 5375165,37 рос. руб./1354586,02 грн. за митними деклараціями:

- №556336 від 10 грудня 2012 року на суму 592790,00 рос. руб./153005,03 грн. (90-ти денний термін надходження валютної виручки 10 березня 2013 року);

- №556469 від 17 грудня 2012 року на суму 325609,21 рос. руб./84804,92 грн. (90-денний термін надходження валютної виручки 17 березня 2013 року);

- №179459 від 31 січня 2013 року на суму 369761,48 рос. руб./98426,81 грн. (90-денний термін надходження валютної виручки 1 травня 2013 року);

- №179901 від 22 лютого 2013 року на суму 351489,62 рос. руб./92923,32 грн. (90-денний термін надходження валютної виручки 23 травня 2013 року);

- №180061 від 1 березня 2013 року на суму 117163,20 рос. руб./30692,07 грн. (90-денний термін надходження валютної виручки 30 травня 2013 року);

- №181021 від 25 квітня 2013 року на суму 855361,10 рос. руб./216414,91 грн. (90-денний термін надходження валютної виручки 24 липня 2013 року);

- №181995 від 7 червня 2013 року на суму 377990,80 рос. руб./94006,31 грн. (90-денний термін надходження валютної виручки 5 вересня 2013 року);

- №182368 від 21 червня 2013 року на суму 382485,60 рос. руб./93479,48 грн. (90-денний термін надходження валютної виручки 19 вересня 2013 року);

- №182824 від 11 липня 2013 року на суму 315712,98 рос. руб./76677,21 грн. (90-денний термін надходження валютної виручки 9 жовтня 2013 року);

- №183107 від 25 липня 2013 року на суму 439362,00 рос. руб./108570,74 грн. (90-денний термін надходження валютної виручки 23 жовтня 2013 року);

- №558323 від 30 грудня 2013 року на суму 1247439,38 рос. руб./305585,22 грн. (90-денний термін надходження валютної виручки 30 березня 2014 року).

Валютна виручка від РУП «Бобруйский завод тракторных деталей и агрегатов» надходила на валютний рахунок позивача №26004013010039/643 в ПАТ «Сбербанк России» згідно банківських виписок так:

- 26 березня 2013 року - 500000,00 рос. руб./129930,00 грн.;

- 30 квітня 2013 року - 500000,00 рос. руб./127865,00 грн.;

- 4 червня 2013 року - 756813,48 рос. руб./188749,30 грн.;

- 28 жовтня 2013 року - 1805785,00 рос. руб./455635,67 грн.;

- 18 листопада 2013 року - 511000,00 рос. руб./124980,38 грн.;

- 22 листопада 2013 року - 54127,48 рос. руб./13103,18 грн.

12 грудня 2012 року між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Омега-Авто», м. Ташкент (Республіка Узбекистан) укладено договір поставки №1212/12-33 (а.с.75-81). Загальна вартість договору складає 1000000,00 доларів США. Умови оплати: 100% безвідкличний, покритий, непідтверджений документарний акредитив, відкритий по дорученню покупця, авізований банком продавця. Умови поставки - DАР, станція Сари-Агач.

На виконання умов договору ТОВ «Білоцерківський завод «Трібо» відвантажено продукцію (колодки гальмівні композиційні з металевим каркасом для залізничного транспорту з пневматичною гальмівною системою, змонтовані) за митною декларацією №556675 від 27 грудня 2012 року на суму 122516,90 дол. США/979277,58 грн. (90-ти денний термін надходження валютної виручки 27 березня 2013 року).

У зв'язку із ненадходженням в обумовлений строк валютної виручки товариством «Білоцерківський завод «Трібо» подано позовну заяву від 9 квітня 2013 року №33/844 до Ташкентського міського господарського суду про стягнення суми боргу у розмірі 122516,90 дол. США із ТОВ «Омега-Авто». Рішенням такого господарського від 11 червня 2013 року позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Білоцерківський завод «Трібо» - задоволено в повному обсязі.

10 жовтня 2013 року на валютний рахунок ТОВ «Білоцерківський завод «Трібо» №26004013010039/840 в ПАТ «Сбербанк России» надійшла валютна виручка в сумі 122516,90 дол. США/979277,58 грн.

29 липня 2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Внешнеторговая фирма АО «ЛСЗ» (Російська Федерація) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Білоцерківський завод «Трібо» укладено договір поставки №33 (а.с.85-88). Умови оплати - відповідно до специфікацій; умови поставки: СРТ - м. Біла Церква. За таким договором поставлявся верстат плоскошліфувальний з прямокутним столом та горизонтальним шпинделем.

Згідно специфікації №1 від 10 липня 2013 року умови оплати: 30% - перший авансовий платіж протягом 5 робочих днів з моменту підписання договору; 60% - другий авансовий платіж впродовж 5 робочих днів з моменту повідомлення про готовність верстату до відвантаження; 10% - третій авансовий платіж протягом 5 робочих днів з моменту підписання обома сторонами акта проведення робіт і введення устаткування в експлуатацію. Загальна вартість договору: 3078000,00 рос. руб. (а.с.89).

На виконання умов договору товариством «Білоцерківський завод «Трібо» перераховано попередню оплату відповідно до платіжного доручення в іноземній валюті №115 від 30 липня 2013 року в сумі 923400,00 рос. руб./224644,75 грн. (90-денний термін надходження товару 28 жовтня 2013 року).

Крім того, позивачем отримано в Міністерстві економіки України висновок №1165 щодо продовження розрахунків за вказаною імпортною зовнішньоекономічною операцією на суму 923400,00 рос. рублів і на строк з 29 жовтня 2013 року до 30 листопада 2013 року.

10 січня 2014 року товариством «Білоцерківський завод «Трібо» перераховано на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Внешнеторговая фирма АО «ЛСЗ» кошти в сумі 1846800,00 рос. руб./445226,54 грн.

Товар надійшов за митною декларацією №580115 від 17 січня 2014 року на суму 3078000,00 рос. руб./736565,40 грн.

Станом на 3 лютого 2014 року по рахунку 632 «Розрахунки з іноземними Постачальниками» рахується кредиторська заборгованість в сумі 307800 рос. руб./66694,11 грн.

У судовому засіданні представник позивача не заперечувала факт проведення розрахунків у строк понад 90 днів, лише наголошувала на тому, що належним строком є саме 180-денний.

Крім того, представник позивача звертала увагу, що за операціями підприємства із ЗАТ «Енергетикос монтажас» податковим органом не враховано договір про надання маркетингових послуг №11/01-13 від 11 січня 2013 року, акти здачі-приймання виконаних робіт за таким договором, а також акти про взаємозалік зустрічних однорідних вимог за договором про надання послуг та досліджуваним під час перевірки договором між цими ж суб'єктами господарювання №1010/12-3 від 10 жовтня 2012 року. Пояснила, що на час проведення перевірки відділом бухгалтерського обліку і звітності не було відображено у бухгалтерському обліку названі акти здачі-приймання виконаних робіт за такими договорами та акти про взаємозалік зустрічних однорідних вимог.

Представник відповідача, у свою чергу, вказав, що договір про надання маркетингових послуг №11/01-13 від 11 січня 2013 року, акти здачі-приймання виконаних робіт за таким договором та акти про взаємозалік зустрічних однорідних вимог між «Білоцерківський завод «Трібо» та ЗАТ «Енергетикос монтажас» під час проведення перевірки на надавалися. Стверджував неналежність таких документів як доказів проведення розрахунків.

Судом встановлено і те, що позивач заперечень на Акт перевірки не подавав.

Також у позовній заяві зазначено, що в розрахунку пені до оскаржуваного повідомлення-рішення в пункті 2 розділу 4 вказано курс Національного банку України станом на 11 березня 2013 року, хоча товариство належним для розрахунку вважає такий курс на 27 березня 2013 року.

Представник відповідача пояснив, що курс Національного банку України визначено правильно, саме на день виникнення заборгованості - 11 березня 2013 року. Також зазначив, що частина заборгованості була погашена 26 березня 2013 року, тому позивач помилково послався на дату 27 березня 2013 року.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає таке.

За приписами частини першої статті 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» виручка резидентів у іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у строки виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 180 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) продукції, що експортується, а в разі експорту робіт (послуг), прав інтелектуальної власності - з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання послуг, експорт прав інтелектуальної власності. Перевищення зазначеного строку потребує висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку.

Імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 180 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку (частина перша статті 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»).

За правилами частини четвертої статтей 1 та 2 цього ж Закону Національний банк України має право запроваджувати на строк до шести місяців інші строки розрахунків, ніж ті, що визначені частинами першими статті 1 та 2.

16 листопада 2012 року Правління Національного банку України прийняло постанову «Про зміну строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів і запровадження обов'язкового продажу надходжень в іноземній валюті», зареєстровану в Міністерстві юстиції України 16 листопада 2012 року за №1921/22233, в якій установлено, що розрахунки за операціями з експорту та імпорту товарів, передбачені в статтях 1 та 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», повинні здійснюватися у строк, що не перевищує 90 календарних днів. Вказана норма постанови діє протягом 6 місяців з моменту набрання нею чинності (з 19 листопада 2012 року).

Пунктом 1 постанови Правління Національного банку України «Про зміну строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів і запровадження обов'язкового продажу надходжень в іноземній валюті» від 14 травня 2013 року №163, зареєстрованій в Міністерстві юстиції України 14 травня 2013 року за №718/23250 і яка набрала чинності 20 травня 2013 року та діяла до 19 листопада 2013 року, також установлено, що розрахунки за операціями з експорту та імпорту товарів, передбачені в статтях 1 та 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», здійснюються у строк, що не перевищує 90 календарних днів.

Такі ж самі строки визначені постановою Правління Національного банку України «Про зміну строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів і запровадження обов'язкового продажу надходжень в іноземній валюті» від 14 листопада 2013 року №453, зареєстрованій в Міністерстві юстиції України 15 листопада 2013 року за №1951/24483, яка набирала чинності з 20 листопада 2013 року та діяла до 17 травня 2014 року.

За приписами статті 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» порушення резидентами строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону або встановлених Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару).

У разі прийняття до розгляду судом, Міжнародним комерційним арбітражним судом чи Морською арбітражною комісією при Торгово-промисловій палаті України позовної заяви резидента про стягнення з нерезидента заборгованості, яка виникла внаслідок недотримання нерезидентом строків, передбачених експортно-імпортними контрактами, строки, передбачені статтями 1 і 2 цього Закону або встановлені Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, зупиняються і пеня за їх порушення в цей період не сплачується.

У разі прийняття судом рішення про відмову в позові повністю або частково або припинення (закриття) провадження у справі чи залишення позову без розгляду строки, передбачені статтями 1 і 2 цього Закону або встановлені Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, поновлюються і пеня за їх порушення сплачується за кожний день прострочення, включаючи період, на який ці строки було зупинено.

У разі прийняття судом рішення про задоволення позову пеня за порушення строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону або встановлених Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, не сплачується з дати прийняття позову до розгляду судом.

Суд розуміє положення частини четвертої статтей 1 та 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» про право Національного банку України запроваджувати на строк до шести місяців інші строки розрахунків, ніж ті, що визначені частиною першою цієї статті таким чином, що такий банк має право запроваджувати інші строки розрахунків, зокрема і щодо зарахування виручки резидентів у іноземній валюті на їх валютні рахунки в уповноважених банках, які діють на строк до шести місяців. Тобто у разі прийняття рішення про запровадження відповідного строку, зазначений у ньому строк діє до шести місяців.

На час здійснення досліджуваних операцій товариство знало про зменшення строків розрахунків в іноземній валюті за операціями з експорту та імпорту товарів, крм того не оспорювало його.

Стосовно розрахунків за операціями між ТОВ «Білоцерківський завод «Трібо» та ЗАТ «Енергетикос монтажас», суд зазначає наступне.

За нормами пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Як закріплює пункт 44.6 цієї ж статті у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

У цьому ж випадку під час проведення перевірки посадовим особам Інспекції договір про надання маркетингових послуг №11/01-13 від 11 січня 2013 року, акти здачі-приймання виконаних робіт за таким договором, а також акти про взаємозалік зустрічних однорідних вимог за таким договором та досліджуваним під час перевірки договором між цими ж суб'єктами господарювання №1010/12-3 від 10 жовтня 2012 року не надавалися. Заперечення на Акт перевірки не подавалися; крім того, до прийняття рішення відповідачем за результатами такої перевірки перераховані документи також не надавалися. У скарзі на податкове повідомлення-рішення до Головного управління Міндоходів у Київській області від 7 березня 2014 року наявність таких документів не зазначена (а.с.16-21). Лише у доповненні до скарги на те ж саме повідомлення рішення від 22 квітня 2014 року вказано на відповідні договір №11/01-13 від 11 січня 2013 року і акти (а.с.22-29).

Крім того, як вже зазначалося вище, 26 березня 2013 року товариством «Білоцерківський завод «Трібо» подано до Вільнюського комерційного арбітражного суду позовну заяву від №33/705 щодо стягнення суми боргу у розмірі 83641,80 євро із ЗАТ «Энергетикос монтажас» по договору №1010/12-3 від 10 жовтня 2012 року. Рішенням Вільнюського комерційного арбітражного суду від 18 жовтня 2013 року у справі №271 вимоги про стягнення цієї суми задоволено.

18 вересня 2013 року Вільнюським комерційним арбітражним судом прийнято до розгляду позовну заяву товариства «Білоцерківський завод «Трібо» щодо стягнення суми боргу (41820,90 євро) із Закритого акціонерного товариства «Энергетикос монтажас» по договору №1010/12-3 від 10 жовтня 2012 року.

При цьому сума коштів, зазначена у актах про залік зустрічних вимог від 4 березня та 30 квітня 2013 року відповідає заявленій до стягнення товариством «Білоцерківський завод «Трібо» сумі у позовах, поданих до Вільнюського комерційного арбітражного суду. При чому, як видно із примірників таких актів наданих до суду у цій справі, відповідний залік зустрічних вимог проведено раніше за подання позовів про стягнення суми заборгованості.

Тобто такий факт не узгоджується із звичайним порядком ведення господарської діяльності.

До того ж, у силу пункту 1.10 Інструкції про порядок здійснення контролю за експортними, імпортними операціями, затвердженою постановою Правління Національного банку України від 24 березня 1999 року №136, експортна, імпортна операції можуть бути зняті з контролю за наявності належним чином оформлених документів про припинення зобов'язань за цими операціями зарахуванням, якщо: вимоги випливають із взаємних зобов'язань між резидентом і нерезидентом, які є контрагентами за цими операціями; вимоги однорідні; строк виконання за зустрічними вимогами настав або не встановлений, або визначений моментом пред'явлення вимоги; між сторонами не було спору щодо характеру зобов'язання, його змісту, умов виконання тощо. У цьому ж випадку наявність спору підтверджується поданими до Вільнюського комерційного арбітражного суду позовами.

У зв'язку із викладеним вище суд відхиляє доводи позивача про взаємозалік зустрічних вимог із ЗАТ «Энергетикос монтажас» і дотримання термінів розрахунків по зовнішньоекономічній операції за договором №1010/12-3 від 10 жовтня 2012 року.

Щодо розрахунку пені в пункті 2 розділу 4 додатку до оскаржуваного повідомлення-рішення (по контракту №3588д від 19 листопада 2012 року із РУП «Бобруйский завод») із використанням курсу Національного банку України станом на 11 березня 2013 року, то оскільки днем виникнення заборгованості є саме 11 березня 2013 року, тому відповідна сума Інспекцією визначена правильно.

Відповідно до статей 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Аналіз викладених законодавчих норм та обставин справи свідчить про те, що відповідач, приймаючи оскаржуване повідомлення-рішення, діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України та Законами України.

Таким чином, позов у частині скасування податкового повідомлення-рішення №0001962203/307 від 24 лютого 2014 року задоволенню не підлягає.

Щодо заявленого письмового клопотання про закриття провадження в частині вимог про зобов'язання відповідача провести податкову перевірку товариства за період з 6 грудня 2012 року по 3 лютого 2014 року щодо дотримання валютного законодавства і розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності, суд зазначає наступне.

За правилами частини першої статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України суд закриває провадження у справі: якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства; якщо позивач відмовився від адміністративного позову і відмову прийнято судом; якщо сторони досягли примирення; якщо є такі, що набрали законної сили, постанова чи ухвала суду з того самого спору і між тими самими сторонами; у разі смерті або оголошення в установленому законом порядку померлою особи, яка була стороною у справі, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва, або ліквідації підприємства, установи, організації, які були стороною у справі.

У судовому засіданні суд з'ясував зміст та підстави такого клопотання, на що представник позивача пояснила, що воно заявлене з мотивів відмови від позову, тому саме так його суд і розцінює.

У частині другій статті 51 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що позивач має право змінити підставу або предмет адміністративного позову, збільшити або зменшити розмір позовних вимог або відмовитися від адміністративного позову в будь-який час до закінчення судового розгляду.

За приписами статті 112 Кодексу адміністративного судочинства України відмова від адміністративного позову має бути викладеною в адресованій суду письмовій заяві, яка приєднується до справи. Про прийняття відмови від адміністративного позову суд постановляє ухвалу, якою закриває провадження у справі. Суд не приймає відмови від адміністративного позову і продовжує розгляд адміністративної справи, якщо ці дії позивача суперечать закону чи порушують чиї-небудь права, свободи або інтереси.

Виходячи з принципу диспозитивності, закріпленого частиною третьою статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд, розглянувши клопотання представника позивача, з'ясувавши, що воно не суперечить закону і не порушує нічиїх прав, свобод чи інтересів, дійшов висновку про необхідність його задоволення.

Суд зазначає, що за наслідками прийняття відмови від позову виноситься ухвала. У цьому ж випадку щодо однієї вимоги провадження підлягає закриттю, а у задоволенні іншої суд відмовляє.

Однак, оскільки розгляд справи по суті має завершитися постановленням єдиного процесуального документу, який вбирає в себе відповідь на всі питання, що мають бути вирішені судом у зв'язку із закінченням провадження у справі, то ухвала, що передбачена статтями 112, 157 Кодексу адміністративного судочинства України може постановлятися, якщо провадження у справі закривається щодо усіх позовних вимог. Якщо ж судовим рішенням за результатами розгляду позову, що складається з декількох позовних вимог, передбачено різні процесуальні наслідки для різних вимог, дотримуючись принципу процесуальної економії, суд вважає за доцільне прийняти постанову, в резолютивній частині якої буде надана відповідь стосовно усіх вимог, які є предметом судового розгляду.

Таким чином, суд відмовляє у задоволенні вимоги про скасування податкового повідомлення-рішення, а щодо вимоги про зобов'язання провести податкову перевірку - закриває провадження у справі.

Згідно із частиною другою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз. Відповідач не надав суду доказів понесення ним судових витрат, тому підстави для присудження на його користь судових витрат відсутні.

При цьому, за правилами частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» ставка судового збору за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру становить 2 відсотки розміру майнових вимог, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 4 розмірів мінімальної заробітної плати. У випадку, який розглядається, позовні вимоги є майновими, а їх розмір становить 999337,40 грн. Оскільки 2 відсотки від такої суми складає 19986,75 грн., то розмір судового збору становить 4872 грн., враховуючи, що він не може бути більшим за 4 розміри мінімальної заробітної плати.

У частині третій статті 4 цього ж Закону передбачено, що під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується із позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

Позивач відповідно до платіжного доручення №6245 від 23 травня 2014 року сплатив судовий збір у сумі 487,20 грн.; тому сума судового збору, яка підлягає стягненню із Товариства з обмеженою відповідальністю «Білоцерківський завод «Трібо» до Державного бюджету становить 4384,80 грн. (4872,00 грн. - 487,20 грн.).

Стосовно сплаченої суми судового збору за вимоги немайнового характеру, від яких позивач відмовився, то за положеннями статті 95 Кодексу адміністративного судочинства України такі судові витрати за вказаних обставин не відшкодовуються.

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 157, 159 - 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

У задоволенні позовних вимог про скасування податкового повідомлення-рішення №0001962203/307 від 24 лютого 2014 року - відмовити.

У частині позовних вимог про зобов'язання Білоцерківську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління Міндоходів у Київській області провести податкову перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Білоцерківський завод «Трібо» за період з 6 грудня 2012 року по 3 лютого 2014 року щодо дотримання валютного законодавства і розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності - провадження закрити.

Стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю «Білоцерківський завод «Трібо» до Державного бюджету України судовий збір у сумі 4384 (чотири тисячі триста вісімдесят чотири) грн. 80 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Скрипка І.М.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 14 липня 2014 р.