Ухвала суду № 39721760, 02.06.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

02 червня 2014 року м. Київ В/800/1907/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: Карася О.В. (головуючого), Бившевої Л.І., Голубєвої Г.К., Рибченка А.О., Шипуліної Т.М., перевіривши заяву Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 27.01.2014 № К/800/17532/13 у справі № 1570/4745/2012 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Техноюг" до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В :

Державна податкова інспекція звернулось до Верховного Суду України із заявою про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 27.01.2014 № К/800/17532/13.

Відповідно до ст. 2391 КАС України (із змінами та доповненнями, внесеними Законом України від 07.07.2010 № 2453-VІ "Про судоустрій і статус суддів"), заява про перегляд судових рішень подається до Верховного Суду України через Вищий адміністративний суд України, який за змістом статей 2392 та 240 КАС України перевіряє відповідність заяви вимогам цього Кодексу та вирішує питання про допуск справи до провадження.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 237 КАС України заява про перегляд судових рішень в адміністративних справах може бути подана виключно з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

У заяві про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 27.01.2014 № К/800/17532/13 заявник послався на неоднакове застосування судами касаційної інстанції однієї й тієї самої норми права податкового законодавства щодо формування платником податків податкового кредиту на підставі первинних документів за відсутності фактичного вчинення господарської діяльності.

На підтвердження зазначеного позивач надав ухвалу Вищого адміністративного суду України від 20.03.2013 № К/9991/9441/12, в якій, на його думку, інакше застосовано одні й ті самі норми права.

Виконуючи положення ст. 240 КАС України щодо вирішення питання про допуск вищим спеціалізованим судом справи до її провадження у Верховному Суді України з метою здійснення правосуддя та забезпечення однакового застосування законодавства усіма судами загальної юрисдикції, колегія Вищого адміністративного суду України не виявила неоднакового застосування судом касаційної інстанції однієї і тієї самої норми права, оскільки правовідносини між сторонами у справах, за якими ухвалені вказані вище судові рішення, виникли з різних відмінних між собою обставин, яким надавалася правова оцінка, тобто такі правовідносини не є подібними, в яких ухвалено різні судові рішення з неоднаковим застосуванням норм матеріального права, що виключає підстави для допуску справи до провадження Верховного Суду України.

Зокрема, у справі № 2а/1570/1974/2011 (№ К/9991/9441/12), переглядаючи судові рішення попередніх інстанцій, касаційний суд погодився з позицією попередніх інстанцій про те, що платником податку не було доведено факту отримання послуг з розміщення реклами і відповідно не надано документи, які б підтверджували зв'язок отриманих послуг із власною господарською діяльністю підприємства.

Разом з тим, зі змісту ухвали касаційної інстанції, про перегляд якої поставлено питання у заяві, суд, визначивши характер спірних правовідносин та зміст правової вимоги, матеріальний закон, який їх регулює, а також факти, що підлягають встановленню і лежать в основі вимог та заперечень, застосовував норми податкового законодавства з урахуванням встановлених попередніми судами обставин справи про те, що позиція податкового органу, яка полягає у нікчемності господарських операцій, за наслідками яких платником податків було сформовано податковий кредит, є безпідставною, оскільки реальне здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами підтверджується належними та допустимими доказами, що містяться в матеріалах справи, а саме: податковими накладними, актами приймання-передачі, актами виконаних робіт, заявками на перевезення вантажу, видатковими накладними, платіжними дорученнями, рахунками-фактури.

Тобто, ухвалення різних за змістом рішень суду касаційної інстанції у справах, предметом доказування у яких становили обставини, що підтверджують або спростовують обґрунтованість формування платником податку податкового кредиту, стало наслідком неоднакового застосування судом касаційної інстанції норм процесуального права, які визначають межі повноважень адміністративного суду при перевірці правильності рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень.

За таких обставин, колегія суддів не вбачає підстав для допуску справи до провадження у Верховному Суді України.

Керуючись ст. ст. 235-240 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

У задоволені заяви Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області про допуск справи до провадження Верховного Суду України для перегляду ухвали Вищого адміністративного суду України від 27.01.2014 № К/800/17532/13 відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий Карась О.В.

Судді Бившева Л.І.

Голубєва Г.К.

Рибченко А.О.

Шипуліна Т.М.