Ухвала суду № 39721554, 08.07.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 липня 2014 року м. Київ К/800/11634/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:Суддя-доповідач:Вербицька О.В.Судді: Маринчак Н.Є. Муравйов О.В.розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Кіцманської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Чернівецькій області

на постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 13.01.2014 р.

та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 20.02.2014 р.

у справі № 824/2973/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АТЗТ Мирне»

до Кіцманської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Чернівецькій області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «АТЗТ Мирне» (далі - позивач, ТОВ «АТЗТ Мирне») звернулось до суду з позовом до Кіцманської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Чернівецькій області (далі - відповідач, Кіцманська ОДПІ) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Постановою Чернівецького окружного адміністративного суду від 13.01.2014 р. позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 29.11.2013 року №0000552200 в частині нарахованого податкового зобов'язання за платежем податок на додану вартість по вітчизняних товарах в сумі 483831,00 грн. та нарахованої штрафної (фінансової) санкції у розмірі 241915,50 грн. В іншій частині в задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі Кіцманська ОДПІ, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 13.01.2014 р. та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 20.02.2014 р. і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Позивач письмових заперечень на касаційну скаргу відповідача не надав.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги, дійшла висновку про наступне.

Кіцманською ОДПІ проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «АТЗТ Мирне» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2012 року по 30.06.2013 року, за результатами якої складено акт №000653/55/2200/35642878 від 12.11.2013 р.

В акті перевірки зазначено порушення позивачем п.187.1 ст.187, п.198.3 та п.198.6 ст.198, п.201.1 та п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в сумі 526809 грн.

На підставі акта перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 29.11.2013 р. №0000552200, згідно якого позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 790214 грн., в тому числі 526809 грн. - основний платіж, 263405 грн. - штрафна (фінансова) санкція.

Суди першої та апеляційної інстанцій визнали частково обґрунтованими такі висновки податкового органу, з чим погоджується суд касаційної інстанції, з огляду на наступне.

У відповідності до пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 статті 198 ПК України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Пунктом 201.10 ст.201 ПК України визначено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує, державну податкову і митну політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції.

Якщо надіслані податкові накладні та/або розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених відповідно пунктом 201.1 статті 201 та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, протягом операційного дня продавцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді із зазначенням причин.

Якщо протягом операційного дня не надіслано квитанції про прийняття або неприйняття, така податкова накладна вважається зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Відповідно до абз.5 п.5 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2010 р. № 1246 (далі - Порядок), для делегування права підпису податкової накладної та/або розрахунку коригування іншій посадовій особі, продавець отримує засоби електронного цифрового підпису в акредитованих центрах сертифікації ключів для такої особи та подає податковому органові за місцем реєстрації посилені сертифікати електронного цифрового підпису зазначеної особи. У такому разі електронні цифрові підписи посадових осіб продавця накладаються у такому порядку: першим - електронний цифровий підпис посадової особи, якій делеговано право підпису податкової накладної та/або розрахунку коригування; другим - електронний цифровий підпис, що є аналогом відбитка печатки продавця.

Тобто нормами п.5 Порядку законодавцем обумовлюється право делегування іншій посадовій особі електронного цифрового підпису.

Таким чином, податковим законодавством не передбачено норм, які б забороняли продавцю формувати податкову звітність за допомогою електронного підпису, та звичайного підпису за наявності таких повноважень у посадової особи.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 01.01.2012 року, 03.01.2012 року та 03.04.2012 року між ВАТ «Шепетівська реалбаза хлібопродуктів» (постачальник) та ТОВ «АТЗТ Мирне» (покупець) було укладено договори постачання кормів та нафтопродуктів.

Постачальником на виконання вказаних договорів за результатами господарської діяльності було виписано податкові накладні за липень 2012 р., серпень 2012 р. та вересень 2012 р., які скріплено електронним цифровим підписом та печаткою директора Гнатюка Г.З.

В графі «підпис» в зазначених податкових накладних, які в якості звітності подавались в електронному вигляді містились прізвища бухгалтерів: ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8.

В свою чергу постачальником на ім'я покупця - ТОВ «АТЗТ Мирне» було видано податкові накладні з печаткою та «мокрим» підписом: ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8.

Разом з тим зазначені вище податкові накладні, які сформовано постачальником в електронному вигляді, надіслано до податкового органу, яким надіслано квитанцію з відміткою «Документ Прийнято».

З огляду на викладене, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що податкові накладні видані ВАТ «Шепетівська реалбаза хлібопродуктів» на ім'я ТОВ «АТЗТ Мирне» відповідають вимогам, передбаченим податковим законодавством.

Таким чином, саме за вищевказаних обставин справи, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку, з яким погоджується колегія суддів касаційної інстанції, щодо часткової обґрунтованості заявлених позивачем вимог.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено, правова оцінка обставин у справі дана вірно.

За таких обставин, касаційна скарга відповідача підлягає відхиленню, а постанова Чернівецького окружного адміністративного суду від 13.01.2014 р. та ухвала Вінницького апеляційного адміністративного суду від 20.02.2014 р. залишенню без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210, 214 - 215, 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

1.Касаційну скаргу Кіцманської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Чернівецькій області відхилити.

2.Постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 13.01.2014 р. та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 20.02.2014 р. залишити без змін.

3.Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя-доповідач О.В. Вербицька

Судді Н.Є. Маринчак

О.В. Муравйов