Ухвала суду № 39721503, 08.07.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 липня 2014 року м. Київ К/800/14629/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:Суддя-доповідач:Вербицька О.В.Судді: Маринчак Н.Є. Муравйов О.В.розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області

на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 13.01.2014 р.

та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 25.02.2014 р.

у справі № 806/7285/13-а

за позовом Публічного акціонерного товариства «Біо мед скло»

до Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,

В С Т А Н О В И В :

Публічне акціонерне товариство «Біо мед скло» (далі - позивач, ПАТ «Біо мед скло») звернулось до суду з позовом до Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області (далі - відповідач, Житомирська ОДПІ) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 13.01.2014 р. позов задоволено. Cкасовано податкове повідомлення-рішення Житомирської ОДПІ №0005811501 від 28.10.2013 р.

Ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 25.02.2014 р. постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 13.01.2014 р. залишено без змін.

У касаційній скарзі Житомирська ОДПІ, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 13.01.2014 р. та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 25.02.2014 р. і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

У письмовому запереченні на касаційну скаргу ПАТ «Біо мед скло», посилаючись на те, що касаційна скарга є необґрунтованою, просить залишити її без задоволення, а постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 13.01.2014 р. та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 25.02.2014 р. - без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги, дійшла висновку про наступне.

Житомирською ОДПІ було проведено документальну позапланову виїзну перевірку правомірності нарахування , ПАТ «Біо мед скло» від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту за червень, липень 2013 року та бюджетного відшкодування податку на додану вартість заявленого на розрахунковий рахунок за липень 2013 року, за результатами якої складено акт від 03.10.2013 року № 976/15-01/04763746.

В акті перевірки зазначено порушення позивачем п.200.1. та п.200.4 ст.200 ПК України, що призвело до завищення бюджетного відшкодування суми ПДВ за липень 2013 року в розмірі 742 971,00 грн.

На підставі акта перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення №0005811501 від 28.10.2013 року, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість за липень 2013 року в сумі 742971,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 371486,00 грн.

Суди першої та апеляційної інстанцій визнали необґрунтованими такі висновки податкового органу, з чим погоджується суд касаційної інстанції, з огляду на наступне.

Пунктом 198.3 статті 198 ПК України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

У відповідності до пп.14.1.18. п.14.1. ст.14 ПК України бюджетне відшкодування - відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.

Приписами п. 200.1. статті 200 ПК України визначено, що сума податку, яка підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до приписів з пп. «а» п.200.4 ст.200 ПК України, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з п.200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарі/послуг або до Державного бюджету України.

Підпунктами 200.6-200.11 статті 200 ПК України передбачено, що платник податку може прийняти самостійно рішення про зарахування в повному обсязі належної йому суми бюджетного відшкодування або її частини у зменшення податкових зобов'язань з цього податку, що виникли протягом наступних звітних (податкових) періодів, за наявності умов, передбачених пунктом 200.4 цієї статті. Зазначене рішення відображається платником податку у податковій декларації, яку він подає за результатами звітного (податкового) періоду, в якому виникає право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування згідно з нормами цієї статті. У разі прийняття такого рішення зазначена сума не враховується при розрахунку сум бюджетного відшкодування наступних звітних (податкових) періодів.

Платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному органу державної податкової служби податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ПАТ «Біо мед скло», здійснюючи господарські операції з ПАТ «Кримський содовий завод», ПАТ «Житомиргаз» та ПАТ «Українська іноваційно-фінансова компанія», сформувало податковий кредит. На підставі чого було в подальшому заявлено до бюджетного відшкодування суму 742971,00 грн.

Згідно з поданою ПАТ «Біо мед скло» до ДПІ у м. Житомирі податковою декларацією №9050953337 від 16.08.2013 р. за липень 2013 р. та додатками сума бюджетного відшкодування ПДВ на розрахунковий рахунок платника у банку, відображена у рядку 23.1 декларації складає 742971 грн., яка сформована з урахуванням залишку від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту, нарахованої за попередні звітні (податкові) періоди, а саме: червень 2013 р. складає 742971 грн. Причиною виникнення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту є експорт товару власного виробництва за межі митної території України та операції з продажу продукції медичного призначення, які звільненні від оподаткування ПДВ. У червні 2013 р. - загальна сума податкового кредиту 1149310 грн. (р.17), від'ємне значення складає 742971 грн. (р.19), у липні 2013 р. - загальна сума податкового кредиту 320733 грн. (р.17), позитивне значення складає 150372 грн. (р.18).

Як встановлено судами, на виконання вимог п.3.8 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21 січня 2004 року №22, позивачем вказувалася в платіжних дорученнях, згідно яких здійснювалося списання коштів на користь постачальників товарів (послуг), визначені валютним та податковим законодавством, повна інформація про платіж та документи на підставі яких здійснювалося перерахування коштів отримувачу (постачальнику товарів (послуг)), а саме: за що здійснюється оплата коштів (газ, електроенергія, сировина та ін.), документ, на підставі якого здійснюється оплата (договір, рахунок на оплату та ін.), а також суму податку на додану вартість, яка в подальшому підлягала включенню до податкового кредиту ПАТ «Біо мед скло» у податковій декларації за відповідний період.

Також слід зазначити, що ПАТ «Біо мед скло» вело аналітичні рахунки податкових накладних на придбання товарів (послуг) та оплати в розрізі кожної податкової накладної з визначенням платіжного доручення з посиланням на інструкцію про застосування плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій.

При цьому, як правильно встановлено судами, протягом червня-липня 2013 р. позивачем сплачено постачальникам товарі (послуг) суми ПДВ в розмірі 1166452,88 грн. та 1496131,55 грн. відповідно, що в повному обсязі підтверджує право ПАТ «Біо мед скло» на бюджетне відшкодування.

З огляду на викладене, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що позивачем обґрунтовано заявлено до бюджетного відшкодування суму податку на додану варіть у розмірі 742 971,00 грн.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що саме за вищевказаних обставин справи, суди першої та апеляційної інстанцій вірно застосували норми матеріального права, отже, прийняте податковим органом спірне податкове повідомлення-рішення є неправомірним.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено, правова оцінка обставин у справі дана вірно.

За таких обставин, касаційна скарга відповідача підлягає відхиленню, а постанова Житомирського окружного адміністративного суду від 13.01.2014 р. та ухвала Житомирського апеляційного адміністративного суду від 25.02.2014 р. залишенню без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210, 214 - 215, 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

1.Касаційну скаргу Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області відхилити.

2.Постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 13.01.2014 р. та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 25.02.2014 р. залишити без змін.

3.Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя-доповідач О.В. Вербицька

Судді Н.Є. Маринчак

О.В. Муравйов