Ухвала суду № 39721477, 02.07.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"02" липня 2014 р. м. Київ К/9991/15679/11

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Вербицької О.В.

розглянула у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 28.10.2010 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 31.01.2011 по справі №2а-4117/10/1670 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «МіС» до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія

В С Т А Н О В И Л А:

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 28.10.2010, залишеною без змін Харківського апеляційного адміністративного суду від 31.01.2011, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «МіС» до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень задоволено. Визнано нечинними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 09.08.2010 №0000662302/1/94 та від 28.05.2010 №0000662302/0/48.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що відшкодування податку на додану вартість у залежність від проведення податковими органами зустрічних перевірок, з урахуванням того, що під час проведення перевірки позивача, податковою інспекцією не встановлено порушень формування податкового кредиту чи податкових зобов'язань та не виявлено помилок при здійсненні розрахунку сум бюджетного відшкодування.

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Кременчуцька об'єднана державна податкова інспекція у Полтавській області 18.02.2011 звернулась з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, який ухвалою від 16.05.2011 прийняв її до свого провадження.

В касаційній скарзі відповідач просив скасувати постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 28.10.2010 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 31.01.2011, прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову.

В обґрунтування своїх вимог Кременчуцька об'єднана державна податкова інспекція у Полтавській області посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права, зокрема, підпунктів 7.4.1 та 7.4.5 пункту 7.4, підпункту 7.7.10 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», статей 9 та 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

Перевіривши матеріалами справи наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Кременчуцькою об'єднаною державною податковою інспекцією у Полтавській області проведено документальну невиїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «МіС» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на рахунок платника у банку за квітень 2004 року, травень 2006 року, за результатами якої складено акт від 27.05.2010 №2273/23-309/31194504.

Перевіркою встановлено порушення вимог пунктів 1.3 та 1.8 статті 1, підпункту 7.7.10 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме завищено заявлену суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість в розмірі 91179,00грн.

За наслідками перевірки Кременчуцькою об'єднаною державною податковою інспекцією у Полтавській області прийнято податкове повідомлення-рішення від 28.05.2010 №0000662302/0/48 про зменшення суми бюджетного відшкодування за січень 2004 року, квітень 2004 року, травень 2006 року в розмірі 91179,00грн.

За наслідками адміністративного оскарження зазначеного податкового повідомлення-рішення рішенням Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області від 29.07.2010 №28937/10/25-010 року скаргу залишено без задоволення, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення - без змін.

Кременчуцькою об'єднаною державною податковою інспекцією у Полтавській області прийнято податкове повідомлення-рішення від 09.08.2010 №0000662302/1/94, яким визначено зменшення суми бюджетного відшкодування Товариству з обмеженою відповідальністю «МіС» в розмірі 91179,00грн.

Висновок податкового органу про завищення позивачем заявленої суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість ґрунтується на неправомірному формуванні податкового кредиту за господарськими операціями з товаропостачальниками, з огляду на неможливість проведення зустрічної перевірки Приватного підприємства «Ельба О», яке є третім підприємством в ланцюгу постачання, оскільки до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців внесено запис про відсутність останнього за місцезнаходженням.

Порядок визначення сум податку, що підлягають відшкодуванню з Державного бюджету України регламентований пунктом 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», вимоги якого платник податків зобов'язаний дотримуватися і виключно за умови порушення якого, заявлення від'ємного значення з податку на додану вартість до бюджетного відшкодування може бути визнано неправомірним.

За виникненням від'ємного значення, визначеного виходячи із вимог підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», відсутністю законодавчо визначених обставин, які б позбавляли платника податку (покупця) права на формування податкового кредиту, зокрема за відсутністю з боку платника податку порушення приписів підпункту 7.4.5 пункту 7.4, підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 цього Закону при формуванні податкового кредиту, за наявності факту дотримання платником податку вимог підпункту «а» підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 щодо заявлення до бюджетного відшкодування частини від'ємного значення у межах суми податку, фактично сплаченої ним у попередньому податковому періоді постачальникам товару, та вимог підпункту 7.7.4 пункту 7.7 статті 7 щодо подання податковому органу податкової декларації, розрахунку та заяви про повернення суми бюджетного відшкодування, платник податку на додану вартість має право на бюджетне відшкодування.

За встановлених обставин, та враховуючи, що факт сплати сум податку на додану вартість постачальнику встановлено податковим органом, про що зазначено в акті перевірки та підтверджено первинними бухгалтерськими документами і податковим накладним виписаними на виконання умов договірних відносин, позивачем виконано всі умови, передбачені Законом, а тому останній має право на отримання бюджетного відшкодування.

При цьому, слід зазначити, що Закон України «Про податок на додану вартість» не пов'язує право платника податку на податковий кредит з проведенням будь-яких зустрічних перевірок, та не ставить право платника податку на бюджетне відшкодування в залежність від сплати податку іншими учасниками по всьому ланцюгу товарообігу.

Допущені попередніми постачальниками у ланцюгу постачання товару певні порушення податкового законодавства тягнуть негативні наслідки саме для таких постачальників та не впливають на право позивача (добросовісного платника податку) на віднесення до складу податкового кредиту сплаченого податку на додану вартість постачальникам товару та заявлення до бюджетного відшкодування від'ємного значення з податку на додану вартість.

Лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними платниками податків (постачальниками) з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками товару у ланцюгу постачання від виконання податкових зобов'язань може слугувати підставою для відмови в отриманні бюджетного відшкодування.

Відповідно до вимог частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України обов'язок щодо доказування фактичної відсутності надмірної сплати податку на додану вартість та ненадходження до Державного бюджету України сум податку на додану вартість покладається саме на суб'єкта владних повноважень.

Податкова інспекція не навела жодних доводів щодо наявності в діях позивача ознак неправомірних дій та не вказала на обставини, які б позбавляли позивача права на формування податкового кредиту та права на з'явлення до відшкодування від'ємного значення з податку на додану вартість.

Окрім того, судами встановлено, що Кременчуцькою об`єднаною державною податковою інспекцією в 2004 - 2006 роках неодноразово проводились перевірки позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ.

Зокрема, Кременчуцькою об'єднаною державною податковою інспекцією була проведена позапланова документальна перевірка з питань правильності, повноти та обґрунтованості відшкодування ПДВ з бюджету Товариства з обмеженою відповідальністю «МіС» за січень - квітень 2004 року, за результатами якої складено довідку від 21.06.2004 №86/23-513/31194504, а також позапланова документальна перевірка фінансово - господарської діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю «МіС» з питань достовірності нарахування бюджетного відшкодування ПДВ на рахунок платника у банку за травень 2006 року, за результатами якої складено довідку від 05.09.2006 №491/23-312/31194504

Відповідно до висновків зазначених довідок перевіркою жодних порушень не встановлено.

Кременчуцькою об'єднаною державною податковою інспекцією проводилась планова комплексна документальна перевірка дотримання вимог податкового та валютного законодавства Товариства з обмеженою відповідальністю «МіС» за період з 01.10.2003 по 30.06.2005 за результатами якої складено акт від 12.09.2005, в резолютивній частині даного якого вказано, що порушень за січень 2004 року не встановлено.

Таким чином, відповідачем під час перевірок позивача за один і той самий період з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ на рахунок платника зроблено висновок про відсутність порушень та правомірність формування заявленого бюджетного відшкодування.

Враховуючи викладене, висновки судів попередніх інстанцій про неправомірність податкових повідомлень-рішень від 09.08.2010 №0000662302/1/94 та від 28.05.2010 №0000662302/0/48 є правильним.

Доводи касаційної скарги зазначених висновків суду не спростовують і не дають підстав для висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 210, 2201, 223, 224, 230, 231, частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

У Х В А Л И Л А:

Касаційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 28.10.2010 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 31.01.2011 по справі №2а-4117/10/1670 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку, на підставі та у строки, передбачені статтями 235 - 238, 240 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ___ Т.М. Шипуліна

Судді: ___ Л.І. Бившева

___ О.В. Вербицька