Ухвала суду № 39721331, 12.06.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 червня 2014 року м. Київ К/9991/87083/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Федорова М.О.

суддів: Островича С.Е.

Степашка О.І.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Мінова Україна» на постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 12.10.2011

у справі № 2а/0570/10264/2011

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Мінова Україна»

до Макіївської об'єднаної державної податкової інспекції

про визнання недійсними та скасування податкових повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Мінова Україна» звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Макіївської об'єднаної державної податкової інспекції про визнання недійсними та скасування податкових повідомлення-рішення.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 29.08.2011 позовні вимоги задоволено.

Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 12.10.2011 постанову Донецького окружного адміністративного суду від 29.08.2011 скасовано, прийнято нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з зазначеним рішенням суду апеляційної інстанції, позивач оскаржив його в касаційному порядку. В скарзі просить суд скасувати постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 12.10.2011 та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга вмотивована тим, що судом апеляційної інстанції при вирішення спору по даній справі невірно застосовано норми матеріального та порушено норми процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційну скаргу слід відхилити з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами першої та апеляційної інстанції, що відповідачем проведено планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2009 року по 30.06.2010 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2009 року по 30.06.2010 року, за результатами якої складено акт від 22.12.2010 року №11035/23-2/35833631.

Перевіркою встановлено порушення позивачем перевіркою встановлено порушення п.5.1, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5, п.п.8.3.1 п.8.3 ст.8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", та в порушення п.п.7.2.6 п.7.2, п.п.7.4.1, 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість".

На підставі вищезазначеного акта фіскальним органом прийняті податкові повідомлення рішення від 10.01.2011 №0000022330/0 яким визначено податкове зобов'язання по податку на прибуток на загальну суму 188332,50 грн. та №0000032330/0 в частині зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 287589,00 грн.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що підставою для визначення позивачеві за оспорюваними податковими повідомленнями-рішеннями податкових зобов'язань з податку на прибуток та на додану вартість слугували висновки перевірки, , що полягало у неправомірному віднесенні до складу валових витрат та податкового кредиту витрат та податку на додану вартість відповідно за операціями з придбання товару у ТОВ «Східна Вугільна компанія - 2009», ТОВ «Шильда», ТОВ «Ми-цар», ТОВ «Авто-Сплінт», ТОВ «Провімакс-Торг».

Відповідно до п. 5.1. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Абзац третій п.п. 5.4.2 п. 5.4 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» дозволяє включати до складу валових витрат у розмірі до 3 відсотків фонду оплати праці звітного періоду витрати платника податку, пов'язані, зокрема, з професійною підготовкою, навчанням, перепідготовкою або підвищенням кваліфікації осіб, які перебувають у трудових відносинах з таким платником податку.

Відповідно до абз. 4 п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до п.п. 7.4.1. п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Таким чином, право на валові витрати та податковий кредит з податку на додану вартість виникає в результаті придбання товарів і послуг з метою використання в господарській діяльності. При цьому операція з придбання повинна бути реальною, тобто повинна мати місце об'єктивна зміна складу активів платника податків.

Крім того, в основі будь-якої реальної господарської операції має лежати економічна мета, тобто бажання платника податків приростити активи за допомогою досягнення господарського ефекту.

У податковому обліку понесені витрати на придбання послуг мають бути підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, які містять відомості про господарську операцію, підтверджують її фактичне здійснення, тобто первинними документами, що містять інформацію про фактичні господарські операції, розкривають їх зміст та обсяг.

За відсутності достатніх доказів - первинних документів, які б достовірно підтверджували обґрунтованість понесених витрат, зокрема розкривали зміст та обсяг господарської операції, підстави для висновку про правомірне віднесення до складу валових витрат суми вартості таких послуг відсутні.

Колегія суддів зазначає, що в матеріалах справи відсутні довіреності на отримання ТМЦ, товарно-транспортні накладні, дорожні листи та акти прийому-передачі товару, що свідчить про порушення позивачем вимог пунктів 11.1, 11.3, 11.4, 11.5, 11.7 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні», затверджених наказом Мінтрансу від 14.10.97 № 363 та зареєстрованих в Мін'юсті України 20.02.98 за № 128/2586.

Таким чином, колегія суддів погоджує висновок суду апеляційної інстанцій щодо відсутності факту підтвердження господарських операцій позивача достатніми первинними бухгалтерськими документами, а тому формування валових витрат та податкового кредиту не може бути визнано обґрунтованим.

Рішення суду апеляційної інстанції постановлено з додержанням норм процесуального та матеріального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги висновок суду не спростовують, підстави для призначення справи до розгляду в судовому засіданні відсутні.

Враховуючи вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Мінова Україна» на постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 12.10.2011 у справі № 2а/0570/10264/2011 слід відхилити, а судові рішення залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 2201, 221, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Мінова Україна» відхилити.

Постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 12.10.2011 у справі № 2а/0570/10264/2011 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-2392 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий М.О. ФедоровСудді С.Е. Острович О.І. Степашко