Ухвала суду № 39721280, 23.06.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 червня 2014 року м. Київ К/800/19776/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Кошіля В.В.

Суддів Борисенко І.В.

Моторного О.А.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби

на ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 19.03.2013

та постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 26.11.2012

у справі № 2а-1670/3553/12

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Єристівський гірничо-збагачувальний комбінат»

до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Єристівський гірничо-збагачувальний комбінат» звернулось до суду з позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби № 0000852302/67 від 18.05.2012.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 26.11.2012, яка залишена без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 19.03.2013, позов задоволено; скасовано спірне податкове повідомлення-рішення, з підстав протиправності його прийняття.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій; прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами проведеної документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Єристівський гірничо-збагачувальний комбінат» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість наступних звітних (податкових) періодів за січень 2012 року, яке виникло за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось в жовтні, листопаді, грудні 2011 року, за лютий 2012 року, що декларувалось в жовтні, грудні 2011 року, січні 2012 року, складено акт 28.04.2012 № 1022/22-113/35713283, в якому встановлено порушення: п. 198.6 ст. 198, п. п.201.1, 201.4, 201.6 ст. 201, п. п. 200.1, 200.3, 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України.

На підставі результатів вказаної перевірки, 18.05.2012 відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення № 0000852302/67 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість на 579 110 грн.

Фактичною підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення - рішення слугував висновок податкового органу про протиправне включення позивачем до складу податкового кредиту за січень 2012 року суми ПДВ в розмірі 43 059,98 грн. та за лютий 2012 року суми ПДВ в розмірі 80 824,20 грн. по господарським операціям з ТОВ «Шляхо-будівельне управління ОТГМ № 1», а також висновок про протиправне включення позивачем до складу податкового кредиту за лютий 2012 року суми ПДВ в розмірі 401 600 грн. по взаємовідносинам з ТОВ «Запоріжпромресурс 2002».

Матеріалами справи встановлено, що між позивачем (замовник) та ТОВ «Шляхо-будівельне управління ОТГМ № 1» (виконавець) укладено договір будівельного підряду № 7/1/50170 від 03.01.2012, відповідно до умов якого виконавець в межах договірної ціни виконує власними силами й засобами роботи по будівництву технологічної автодороги від південного борта Єристівського кар'єру до місця будівництва відвалів А4 та А5 відповідно до проекту № 169-05-5420АД.

08.02.2012 між позивачем (покупець) та ТОВ «Запоріжпромресурс 2002» (продавець) укладено договір поставки № 77/50110, за умовами якого продавець здійснює поставку та передачу у власність покупця, а покупець приймає та здійснює оплату генератора постійного струму 4ГПЭМ1250-1/2 У2 1250 кВт с ЗИП (обладнання). Відповідно до специфікації № 1 до договору поставки загальна вартість товару генератора постійного струму 4ГПЭМ1250-1/2 У2 1250 кВт с ЗИП складає 2 409 600 грн., в тому числі ПДВ - 401 600 грн. та у специфікації визначено умови поставки DDP - склад покупця за адресою: м. Комсомольськ, Полтавська обл. вул. Будівельників, 15.

Факт виконання умов зазначених договорів судами обох інстанцій встановлено, з підтвердженням матеріалів справи, а саме: податковими накладними, актами приймання виконаних будівельних робіт, довідками про вартість виконаних будівельних робіт форми КБ-3, рахунками та платіжними дорученнями, товарно-транспортною накладною, видатковими накладними, прибутковим ордером, паспортом машини постійного струму та сертифікатом якості, дорученням на отримання генератора постійного струму, відповідно.

На підставі отриманих податкових накладних від вищезазначених контрагентів позивачем сформовано податковий кредит з податку на додану вартість за січень, лютий 2012 року.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з наступного, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодек?су України що податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п. 198.1 ст. 198 цього Кодексу право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2 ст. 198 ПК України).

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу (п. 198.6 ст. 198 ПК України).

Згідно з п. п. 201.1, 201.4, 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну. Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг. Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Відповідно до п. п. 200.1, 200.3, 200.4 ст. 200 зазначеного Кодексу сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду. Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг; залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Оскільки, в судовому порядку встановлено правомірне формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ «Шляхо-будівельне управління ОТГМ № 1», ТОВ «Запоріжпромресурс 2002» та помилковість висновків акту перевірки про завищення позивачем від'ємного значення податку на додану вартість за січень, лютий 2012 року, прийняття спірного податкового повідомлення-рішення є безпідставним.

За наведених обставин, відсутності порушень норм матеріального та процесуального права, висновок судів першої та апеляційної інстанцій про задоволення позовних вимог є вірним, а касаційна скарга відповідача -необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

Згідно наявної у справі виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 03.06.2013 слідує, що Кременчуцька об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Полтавській області є правонаступником Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби.

На підставі ст. 55 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції вважає за необхідне допустити по даній справі заміну відповідача - Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби її правонаступником - Кременчуцькою об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Полтавській області.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Допустити заміну по даній справі відповідача - Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби її правонаступником - Кременчуцькою об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Полтавській області.

Касаційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області відхилити.

Ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 19.03.2013 та постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 26.11.2012 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий В.В. Кошіль Судді І.В. Борисенко О.А. Моторний