Ухвала суду № 39721200, 23.06.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 червня 2014 року м. Київ К/800/61974/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Кошіля В.В.

Суддів Борисенко І.В.

Моторного О.А.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області

на ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 16.10.2013

та постанову Львівського окружного адміністративного суду від 05.07.2013

у справі № 813/3422/13-а

за позовом Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби

до Державного підприємства Міністерства оборони України «Монтажник-Львів»

про накладання арешту на кошти

ВСТАНОВИВ:

Державна податкова інспекція у Залізничному районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби, правонаступником якої є Державна податкова інспекція у Залізничному районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області, звернулась до суду з позовом про накладення арешту на кошти Державного підприємства Міністерства оборони України «Монтажник-Львів», які знаходяться на рахунках у банках.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 05.07.2013, яка залишена без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 16.10.2013, у задоволенні позову відмовлено.

В касаційній скарзі позивач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій; прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідно до довідки Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби від 18.03.2013 № 5865/9/20-3023/295 у Державного підприємства Міністерства оборони України «Монтажник-Львів» станом на 18.03.2013 наявна заборгованість у розмірі 435 724,71 грн.

В зв'язку з чим, на адресу відповідача направлено податкові вимоги: № 1/1103 від 16.12.2008 та № 2/130 від 21.01.2009.

Також судами встановлено, що з метою виявлення майна Державного підприємства Міністерства оборони України «Монтажник-Львів» позивачем були направлені запити до Львівського ВРЕР УДАІ при ГУМВС України у Львівській області від 06.12.2011 № 40754/10/24-030 про наявність зареєстрованих транспортних засобів, до ГУ Держкомзему у Львівській області від 06.12.2011 № 40756/10/24-030 про наявність зареєстрованих земельних ділянок та в Львівське ОКП «БТІ та ЕО» від 06.12.2011 № 40755/10/24-030 про наявність нерухомого майна.

Згідно відповіді ГУ Держкомзему у Львівській області від 03.01.12 № 01-16/3-22 за даними управлінь Держкомзему у районах та містах області земельних ділянок у власності відповідача на території області не зареєстровано.

Львівське ОКП «БТІ та ЕО» листом від 26.01.12 № 12455 повідомило, що не володіє інформацією щодо реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна відповідача.

Згідно акту опису й арешту майна від 13.06.2013 вбачається, що у платника податків Державного підприємства Міністерства оборони України «Монтажник-Львів» наявне майно, яке може бути джерелом для погашення податкового боргу.

Крім того, з листа від 19.06.2013 № 13297 Залізничного ВДВС ЛМУЮ вбачається, що у зведеному виконавчому провадженні, де боржником виступає ДП МОУ «Монтажник- Львів» призначено експерта для оцінки майна, яке в подальшому буде передано на реалізацію відповідно до ст. ст. 11, 15 Закону України «Про виконавче провадження».

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суди попередніх інстанцій виходили з наступного, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Згідно з пп. 20.1.17 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право: звертатися до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності такого платника податків, що знаходяться в банку, у разі, якщо у платника податків, який має податковий борг, відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

Відповідно до абз. 2 пп. 94.6.2 п. 94.6 ст. 94 цього Кодексу арешт коштів на рахунку платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення органу державної податкової служби до суду.

Підстави для застосування арешту коштів на рахунках платника податків збігаються з підставами застосування арешту майна та визначені п. 94.2 ст. 94 зазначеного Кодексу.

Згідно з п. 94.2 ст. 94 ПК України арешт майна може бути застосовано, якщо з'ясовується одна з таких обставин: платник податків порушує правила відчуження майна, що перебуває у податковій заставі; фізична особа, яка має податковий борг, виїжджає за кордон; платник податків відмовляється від проведення документальної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб органу державної податкової служби; відсутні дозволи (ліцензії) на здійснення господарської діяльності, торгові патенти, а також у разі відсутності реєстраторів розрахункових операцій, зареєстрованих у встановленому законодавством порядку, крім випадків, визначених законодавством; відсутня реєстрація особи як платника податків в органі державної податкової служби, якщо така реєстрація є обов'язковою відповідно до цього Кодексу, або коли платник податків, що отримав податкове повідомлення або має податковий борг, вчиняє дії з переведення майна за межі України, його приховування або передачі іншим особам; платник податків відмовляється від проведення перевірки стану збереження майна, яке перебуває у податковій заставі; платник податків не допускає податкового керуючого до складення акта опису майна, яке передається в податкову заставу.

Оскільки в судовому порядку встановлено наявність у Державного підприємства Міністерства оборони України «Монтажник-Львів» майна, яке може бути джерелом для погашення податкового боргу, то підстави для задоволення позовних вимог відсутні.

За вказаних обставин, відсутності порушень норм матеріального та процесуального права, висновок судів першої та апеляційної інстанцій про відмову у задоволенні позовних вимог є вірним, а касаційна скарга позивача - необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області відхилити.

Ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 16.10.2013 та постанову Львівського окружного адміністративного суду від 05.07.2013 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий В.В. Кошіль Судді І.В. Борисенко О.А. Моторний