Ухвала суду № 39721163, 23.06.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"23" червня 2014 р. м. Київ К/800/51687/13

Вищий адміністративний суд України у складі суддів:

головуючого - Цвіркуна Ю.І. (суддя-доповідач), Пилипчук Н.Г., Федорова М.О.,

при секретарі судового засідання Бовкуні В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за касаційною скаргою Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Закарпатській області

на постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 21.09.2012 року

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 04.10.2013 року

у справі №2а-0770/2314/12

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Барва»

до Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Закарпатській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Барва» звернулось до суду з адміністративним позовом до Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Закарпатській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 21.09.2012 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 04.10.2013 року, уточнені позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Барва» до Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Мукачівської ОДПІ від 19.04.2012 року №0003722340 та від 30 травня 2012 року №0003872340 задоволено в повному обсязі; визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення рішення Мукачівської ОДПІ від 19 квітня 2012 року № 0003722340 на суму грошового зобов'язання в розмірі 496 517,00 грн.; визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Мукачівської ОДПІ від 30 травня 2012 року № 0003872340 на суму грошового зобов'язання в розмірі 6 795, 00 грн.

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення судів попередніх інстанцій скасувати, прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

У судовому засіданні представник відповідача касаційну скаргу підтримав та просив її задовольнити.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце судового розгляду повідомлений належним чином.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасника процесу, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин справи, колегія суддів встановила наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами проведеної планової виїзної перевірки ТзОВ «Барва» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2011 року по 31.12.2011 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011 року по 31.12.2011 року, відповідачем складено акт від 30.03.2012 року №299/22-00/20445649, яким встановлено порушення пп. 5.2.1, п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого донараховано позивачу податок на прибуток до сплати в розмірі 496 516 грн., а також п.198 1, п. 198.3. п. 198.5 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем завищено суму податкового кредиту з ПДВ за січень 2011 року на 6794 грн. та занижено податок на додану вартість за січень 2011 року на 6794 грн.

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення: від 19.04.2012 року №0003732340, яким ТзОВ «Барва» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем 6794,00 гривень та застосовано штрафні санкції на суму 3 397, 00 грн.; від 19.04.2012 року №0003722340 про збільшення ТзОВ «Барва» суми грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємства на 496 516, 00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції на суму 1 грн.

За наслідками адміністративного оскарження податкове повідомлення-рішення від 19.04.2012 року №0003732340 Мукачівською ОДПІ було прийнято нове податкове повідомлення-рішення від 30.05.2012 року № 0003872340, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 6794,00 грн. та застосовано 1,00 грн. штрафної санкції, а податкове повідомлення-рішення від 19.04.2012 року №0003722340 залишено без змін.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з чим погодився суд апеляційної інстанції, прийшов до висновку щодо необґрунтованості вказаних висновків податкового органу і як наслідок неправомірного прийняття спірних податкових повідомлень-рішень.

Колегія суддів суду касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій з огляду на таке.

Відповідно до п. 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пункт 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України передбачає, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Відповідно до пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», чинного на момент виникнення спірних правовідносин, не належать до складу валових витрат будь-які витрати не підтвердженні відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно зі ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи у періоді, що перевірявся, позивач мав правовідносини з ПП «Херсонський завод пластикових виробів» на підставі договору поставки. Придбаний від ПП «Херсонський завод пластикових виробів» товар (насіння гарбуза) через комісіонера - ПП «Биджієн» було експортовано за межі митної території України кінцевому покупцю - компанії Secondary Polymer Corp. LLC (США).

Крім цього, як вбачається з матеріалів справи, між ТзОВ «Барва» та ТзОВ «Укр-Ресурс» укладено договір поставки, відповідно до якого Постачальник зобов'язався поставити підприємству ТзОВ «Барва» соєві боби для технічних потреб.

Наявними в матеріалах справи документами підтверджується, що придбаний від ТзОВ «Укр-Ресурс» товар (соя) ТзОВ «Барва» через комісіонера - ТзОВ «Югос», з яким укладено договір комісії, було експортовано за межі митної території України кінцевому покупцю - компанії Messer. Аlfred С. Тоерfег Іnternational GmbH, Наmburg.

Виконання даних господарських операцій та правомірність формування податкового кредиту, підтверджується зокрема, договорами, видатковими накладними, податковими накладними, платіжними дорученнями, рахунками-фактурами, актами прийому-передачі, митними деклараціями.

З приводу посилання податкового органу на акт перевірки ПП «Херсонський завод пластикових виробів» та акт про неможливість проведення документальної перевірки ТОВ «Укр-Ресурс», суд у даному випадку зазначає про персональну відповідальність кожного платника за ведення податкового обліку. Відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.

Податкове законодавство не ставить в залежність податковий облік (стан) певного платника податку від інших осіб, від фактичної сплати контрагентом податку до бюджету, від його господарських та виробничих можливостей. Питання віднесення певних сум податку на додану вартість до податкового кредиту поширюється виключно на окремо взятого платника та не залежить від розрахунків з бюджетом третіх осіб.

Отже, недобросовісність платника має бути встановлена безумовними доказами, однак, як такі докази в недотримання вимог частин першої, другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України податковим органом не представлено, реальність виконання господарських операцій, на підставі яких позивачем сформовано податковий кредит та валові витрати, не спростовано.

Оскільки в порушення ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України податковим органом не доведено правомірності прийнятих податкових повідомлень-рішень, колегія суддів вважає правильними судові рішення першої та апеляційної інстанцій про задоволення позовних вимог.

За таких обставин підстави для задоволення касаційної скарги відсутні.

Доводи, викладені в касаційній скарзі, не спростовують висновків судів попередніх інстанцій та встановлених обставин справи.

З урахуванням викладеного судами першої та апеляційної інстанцій ухвалено законні і обґрунтовані рішення, що постановлені з дотриманням норм матеріального і процесуального права та підстав для їх скасування не вбачається.

Стаття 220 Кодексу адміністративного судочинства України визначає межі перегляду судом касаційної інстанції.

Відповідно до частини першої статті 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень.

Керуючись ст.ст. 220, 223, 224, 230 КАС України, суд

у х в а л и в:

Касаційну скаргу Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Закарпатській області залишити без задоволення, а постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 21.09.2012 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 04.10.2013 року у справі №2а-0770/2314/12 - без змін.

Ухвала набирає законної сили у порядку та строки, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, та на неї може бути подана заява про перегляд судових рішень Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Ю.І.Цвіркун

Судді Н.Г.Пилипчук

М.О.Федоров