Ухвала суду № 39721128, 06.05.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

06 травня 2014 року м. Київ В/800/1924/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: Карася О.В. (головуючого), Моторного О.А., Нечитайла О.М., Рибченка А.О., Цвіркуна Ю.І., перевіривши заяву Артемівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 04.02.2014 № К/800/34191/13 у справі № 805/634/13-а за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СІНІАТ" до Артемівської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В :

Державна податкова інспекція звернулось до Верховного Суду України із заявою про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 04.02.2014 № К/800/34191/13.

Відповідно до ст. 2391 КАС України (із змінами та доповненнями, внесеними Законом України від 07.07.2010 № 2453-VІ "Про судоустрій і статус суддів"), заява про перегляд судових рішень подається до Верховного Суду України через Вищий адміністративний суд України, який за змістом статей 2392 та 240 КАС України перевіряє відповідність заяви вимогам цього Кодексу та вирішує питання про допуск справи до провадження.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 237 КАС України заява про перегляд судових рішень в адміністративних справах може бути подана виключно з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

У заяві про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 04.02.2014 № К/800/34191/13 заявник послався на неоднакове застосування судами касаційної інстанції однієї й тієї самої норми права податкового законодавства (п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України) щодо формування платником податків податкового кредиту на підставі виданої контрагентом податкової накладної, яка не зареєстрована у Єдиному реєстрі податкових накладних у день її видачі.

На підтвердження зазначеного позивач надав ухвалу Вищого адміністративного суду України від 27.11.2013 К/9991/75134/12, в якій, на його думку, інакше застосовано одні й ті самі норми права.

Виконуючи положення ст. 240 КАС України щодо вирішення питання про допуск вищим спеціалізованим судом справи до її провадження у Верховному Суді України з метою здійснення правосуддя та забезпечення однакового застосування законодавства усіма судами загальної юрисдикції, колегія Вищого адміністративного суду України не виявила неоднакового застосування судом касаційної інстанції однієї і тієї самої норми права, оскільки правовідносини між сторонами у справах, за якими ухвалені вказані вище судові рішення, виникли з різних відмінних між собою обставин, яким надавалася правова оцінка, тобто такі правовідносини не є подібними, в яких ухвалено різні судові рішення з неоднаковим застосуванням норм матеріального права, що виключає підстави для допуску справи до провадження Верховного Суду України.

Зокрема, у справі № 2а-6580/12/2070 (К/9991/75134/12), переглядаючи судові рішення попередніх інстанцій, касаційний суд погодився з позицією суду першої інстанції про те, що платником податку незаконно віднесено до складу податкового кредиту січня 2012 року суми податку на додану вартість на підставі податкової накладної від 06.01.2012 № 1/2, незареєстрованої у Єдиному реєстрі податкових накладних, та податкової накладної від 31.01.2012 № 88, виписаної ТОВ "Лихачовський КХП" в одному податковому періоді (31.01.2012), а зареєстрованої в Єдиному реєстрі податкових накладних в іншому (02.02.2012).

Разом з тим, зі змісту ухвали касаційної інстанції, про перегляд якої поставлено питання у заяві, суд, визначивши характер спірних правовідносин та зміст правової вимоги, матеріальний закон, який їх регулює, а також факти, що підлягають встановленню і лежать в основі вимог та заперечень, застосовував норми податкового законодавства з урахуванням встановлених попередніми судами обставин справи про те, що передбачені податковим законодавством підстави для відповідальності платника податків (позивача) були відсутні, оскільки на момент проведення відповідачем перевірки у позивача виникло право на формування податкового кредиту, сума податку в податкових накладних була визначена вірно, податковий кредит сформований на підставі податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних на протязі 15 днів з моменту складання, у встановлений строк до подачі декларації позивачем. Питання щодо періоду включення сум ПДВ до складу податкового кредиту не було предметом дослідження.

Тобто, ухвалення різних за змістом рішень суду касаційної інстанції у справах, предметом доказування у яких становили обставини, що підтверджують або спростовують обґрунтованість формування платником податку податкового кредиту, стало наслідком неоднакового застосування судом касаційної інстанції норм процесуального права, які визначають межі повноважень адміністративного суду при перевірці правильності рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень.

За таких обставин, колегія суддів не вбачає підстав для допуску справи до провадження у Верховному Суді України.

Керуючись ст. ст. 235-240 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

У задоволені заяви Артемівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області про допуск справи до провадження Верховного Суду України для перегляду ухвали Вищого адміністративного суду України від 04.02.2014 № К/800/34191/13 відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий Карась О.В.

Судді Моторний О.А.

Нечитайло О.М.

Рибченко А.О.

Цвіркун Ю.І.