Ухвала суду № 39721124, 16.06.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 червня 2014 року м. Київ К/800/52568/13

Вищий адміністративний суд України у складі суддів:

головуючого - Цвіркуна Ю.І. (суддя-доповідач), Лосєва А.М., Пилипчук Н.Г.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні адміністративну справу

за касаційною скаргою Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області

на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 26.07.2011 року

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 26.09.2013 року

у справі № 2а/0370/1707/11

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Еко-технологія»

до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції

про скасування податкового повідомлення-рішення,

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Еко-технологія» звернулось до суду з адміністративним позовом до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції про скасування податкового повідомлення-рішення.

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 26.07.2011 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 26.09.2013 року, позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Луцької об'єднаної державної податкової інспекції від 30.12.2010 року № 0001782302/0.

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення судів попередніх інстанцій скасувати, прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

В запереченнях на касаційну скаргу позивач з вимогами та доводами скаржника не погоджується, просить залишити без змін рішення судів попередніх інстанцій.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами документальної невиїзної перевірки ТОВ «НВП «Еко-Технологія» щодо підтвердження відомостей, отриманих від осіб, що мали правові відносини з платником податків: ТОВ «Преображенське», ТОВ НВП «Іригаційні системи», ЗАТ «Кримська фруктова компанія» за період з 01.11.2009 року по 31.12.2009 року, відповідачем складено акт від 16.12.2010 року № 9613/23-3/21738709, яким встановлено порушення пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», завищено суму податкового кредиту по декларації з податку на додану вартість за листопад 2009 року на загальну суму 106 899, 00 грн.; п. 1.8 ст. 1, абз. «а» пп. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», не підтверджено заявлену суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок платника в банку за грудень 2009 року станом на 16.12.2010 року в сумі 302 652, 00 грн.

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 30.12.2010 року № 0001782302/0, яким зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість у розмірі 302 652, 00 грн.

Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій прийшли до висновку щодо неправомірного прийняття відповідачем податкового повідомлення-рішення.

Колегія суддів суду касаційної інстанції, з урахуванням норм податкового законодавства, чинних на час виникнення відповідних правовідносин, погоджується з висновками судів попередніх інстанцій.

Згідно із пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 вказаного Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Відповідно до пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна, що видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

Підпунктом 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до пп. 7.7.1. п. 7.7. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Таким чином, для підтвердження включення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість сплачених позивачем у складі ціни за придбану продукцію та виконані роботи, необхідні первинні документи, оформлені відповідно до вимог законодавства України, що відображають реальність здійснення господарської операції.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що між позивачем та ТОВ «Преображенське» укладено договір про виконання робіт із підготовки ґрунту під закладання та садіння яблуневого саду. Виконання умов договору підтверджується актом виконаних підрядних робіт на загальну суму 452 505, 60 грн., в т.ч. податок на додану вартість 75 417, 50 грн., податковою накладною, платіжним дорученням про оплату робіт.

Між позивачем та ТОВ «НВП «Іригаційні системи» укладено договір про розроблення проекту створення яблуневого саду. Виконання умов договору підтверджується актом передавання приймання науково-технічної продукції на загальну суму 37 600, 00 грн., в т.ч. податок на додану вартість 6 266, 70 грн., податковою накладною, видатковою накладною.

ТОВ «НВП Іригаційні системи» відповідно до договору поставлено елементи зрошувальної системи та елементи насосно-фільтраційного вузла на суму 369 800, 00 грн., в тому числі податок на додану вартість 61 633, 30 грн. Виконання умов договору підтверджується податковою накладною, видатковою накладною, платіжним дорученням.

Між позивачем та ЗАТ «Кримська фруктова компанія» укладено договір про поставку саджанців яблуневих на суму 1 232 000, 00 грн., в тому числі податок на додану вартість 205 333, 00 грн. Виконання умов договору підтверджується сортовим свідоцтвом про якість товару, податковою накладною, видатковою накладною, платіжним дорученням, товарно-транспортною накладною.

Суми податку на додану вартість, сплачені в ціні поставленого товару (робіт, послуг) на підставі податкових накладних включено позивачем до податкового кредиту листопада 2009 року.

Податковим органом було встановлено, що у відповідності до Порядку справляння збору та використання коштів на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.07.2005 року № 587, за рішенням районної комісії визначено попередні обсяги фінансової підтримки розвитку садівництва та матеріали надіслано до Головного управління агропромислового розвитку Черкаської обласної державної адміністрації.

Наказом Міністерства аграрної політики України від 27.11.2009 року № 835 «Про розподіл коштів, передбачених у Державному бюджеті України для закладання і нагляду за молодими садами, виноградниками та ягідниками» передбачено кошти у сумі 2 171 000,00 грн. для ТОВ «НВП «Еко-технологія» як часткова компенсація витрат, пов'язаних з розвитком садівництва, в тому числі саджанці 1 026 700,00 грн. Згідно банківської виписки кошти у сумі 2 171 000 грн. надійшли з Державного бюджету України на рахунок позивача як компенсація вартості на розвиток садівництва.

Судами встановлено, що після проведення ревізії контрольно-ревізійним відділом у Христинівському районі Черкаської області позивача зобов'язано провести претензійно-позовну роботу щодо повернення зайво оплачених коштів при виконанні робіт. На звернення ТОВ «НВП «Еко-технологія» ТОВ «Преображенське» було проведено перевірку виконаних робіт та їх перерахунок, за результатами якого повернуто на рахунок позивача 298 646, 10 грн., з них податок на додану вартість 49 774, 35 грн. Позивач у свою чергу перерахував у Державний бюджет України кошти у сумі 248 900, 00 грн. У податковому обліку проведено коригування сум податку на додану вартість, про що свідчить розрахунок, реєстр отриманих і виданих податкових накладних та в декларації за грудень 2010 року відображено коригування податкового кредиту - 49 774,35 грн., що спричинило виникнення податкових зобов'язань перед бюджетом. За даними автоматизованого співставлення податкового кредиту та податкових зобов'язань між позивачем та його контрагентом розбіжностей не встановлено, що також слідує з довідки Державної податкової інспекції у Оріхівському районі Запорізької області на запит Луцької об'єднаної державної податкової інспекції.

Пунктом 4.5 ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість» встановлено: якщо після поставки товарів (послуг) здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за поставкою перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів особі, яка їх надала, суми податкових зобов'язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню. Якщо внаслідок такого перерахунку відбувається зменшення суми компенсації на користь платника податку - постачальника, то: постачальник відповідно зменшує суму податкових зобов'язань за наслідками податкового періоду, протягом якого був проведений такий перерахунок, та надсилає отримувачу розрахунок відкоригованого значення податку; отримувач відповідно зменшує суму податкового кредиту за наслідками такого податкового періоду у разі, якщо він є зареєстрованим як платник податку на дату проведення коригування, а також збільшив податковий кредит у зв'язку з отриманням таких товарів (послуг).

Таким чином, крім коригування показників податкового кредиту, законом будь-які інші наслідки при зміні ціни поставки не передбачені.

Судами попередніх інстанцій вірно зазначено, що доводи відповідача про непідтвердження позивачем права на бюджетне відшкодування за даними операціями у зв'язку із неможливістю провести зустрічну перевірку по ланцюгу до виробника є необґрунтованими. Безпосередньо господарські зобов'язання існували між позивачем та ТОВ «НВП «Іригаційні системи», між податковими зобов'язаннями та податковим кредитом цих контрагентів податковими перевірками розбіжностей не встановлено, що підтверджується даними автоматизованого співставлення податку на додану вартість в розрізі контрагентів, довідкою ДПІ у Печерському районі м. Києва.

Судами попередніх інстанцій вірно зазначено, що неможливість проведення зустрічної перевірки постачальників по ланцюгу до виробника через неможливість встановлення їх місцезнаходження не є підставою для визнання бюджетного відшкодування непідтвердженим, оскільки позивач як покупець, не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцями, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, за умови необізнаності щодо неї.

Крім того, порушення контрагентом-постачальником податкової дисципліни не може бути підставою для обмеження права покупця на податковий кредит за умови реальності господарської операції.

Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що невиконання контрагентом свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету тягне відповідальність з негативними наслідками саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній мав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого кредиту.

Таким чином, судами попередніх інстанцій, на підставі наявних в матеріалах справи доказів, оцінка яким дана з дотриманням ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України, зроблений правильний висновок про недоведеність відповідачем, на якого в силу норми частини 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України покладається обов'язок доказування, правомірності прийнятого податкового повідомлення-рішення.

За таких обставин підстави для задоволення касаційної скарги відсутні.

Доводи, викладені в касаційній скарзі, не спростовують висновків судів попередніх інстанцій та встановлених обставин справи.

З урахуванням викладеного, є підстави вважати, що судами першої та апеляційної інстанцій ухвалено законні і обґрунтовані рішення, які постановлені з дотриманням норм матеріального і процесуального права, підстав для їх скасування не вбачається.

Стаття 220 Кодексу адміністративного судочинства України визначає межі перегляду судом касаційної інстанції.

Відповідно до частини третьої статті 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись ст.ст. 220, 221-1, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ухвалив:

Касаційну скаргу Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області відхилити.

Постанову Волинського окружного адміністративного суду від 26.07.2011 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 26.09.2013 року у справі № 2а/0370/1707/11 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили у порядку та строки, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, та на неї може бути подана заява про перегляд судових рішень Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Ю.І.Цвіркун

Судді А.М.Лосєв

Н.Г.Пилипчук