Ухвала суду № 39721108, 16.06.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"16" червня 2014 р. м. Київ К/800/54621/13

Вищий адміністративний суд України у складі суддів:

головуючого - Цвіркуна Ю.І. (суддя-доповідач), Лосєва А.М., Пилипчук Н.Г., при секретарі судового засідання Бовкуні В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за касаційною скаргою Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області

на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 01.02.2013 року

та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 09.10.2013 року

у справі № 2а-9003/12/1370

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю фірма «Галімпекс-Склодзеркальний завод»

до Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби

про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю фірма «Галімпекс-Склодзеркальний завод» звернулось до суду із позовом до Державної податкової інспекції у Галицькому районі м.Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 01.02.2013 року позов задоволено частково. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Галицькому районі м.Львова Львівської області Державної податкової служби: №0001442321 від 02.07.2012 року, №0001432322 від 02.07.2012 року, №0001902321 від 25.09.2012 року, №0001912321 від 25.09.2012 року. Визнано протиправним та скасовано частково податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби №0001452321 від 02.07.2012 року в частині нарахування штрафних санкцій в сумі 804,76 грн. В решті позовних вимог відмовлено.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 09.10.2013 року постанову Львівського окружного адміністративного суду від 01.02.2013 року скасовано та прийнято нову постанову, якою позов задоволено частково. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Галицькому районі м.Львова Львівської області Державної податкової служби №0001442321 від 02.07.2012 року, №0001432322 від 02.07.2012 року, №0001902321 від 25.09.2012 року, №0001912321 від 25.09.2012 року. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить судові рішення скасувати в частині задоволених позовних вимог і ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

В запереченнях на касаційну скаргу позивач з вимогами та доводами скаржника не погоджується, просить залишити в силі рішення суду апеляційної інстанції.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце проведення судового розгляду повідомлений належним чином.

В судовому засіданні представник позивача проти касаційної скарги заперечував та просив у її задоволенні відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин справи, колегія суддів встановила наступне.

Відповідачем проведено планову виїзну документальну перевірку ТзОВ фірма «Галімпекс-Склодзеркальний завод» з питань дотримання вимог податкового законодавства, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010 року по 31.12.2011 року, за результатами якої складено акт № 570/22-10/00293367 від 12.06.2012 року.

Перевіркою встановлено порушення позивачем:

- п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3, п. 5.9, ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток у періоді, що перевірявся, на загальну суму 176018,64 грн., в тому числі за І квартал 2010 року - 41254,23 грн., ІV квартал 2010 року - 105935,34 грн., І квартал 2011 року - 28828,96 грн.;

- п. 138.2, п. 138.6, п. 138,8 ст. 138 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток у періоді, що перевірявся, на загальну суму 183766,45 грн., в тому числі за ІІ квартал 2011 року - 100332,54 грн., ІІІ квартал 2011 року - 39803,53 грн., ІV квартал 2011 року - 43630,38 грн.;

- п. 4.2 ст. 4, пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 117751,73 грн., в тому числі за січень 2010 року - 649,77 грн., за лютий 2010 року - 32353,69 грн., за грудень 2010 року - 84748,27 грн.;

- п. 189.1 ст. 189, п. 198.4 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 95614,38 грн., в тому числі за січень 2011 року - 3597,91 грн., за березень 2011 року - 15576,25 грн., за листопад 2011 року - 5933,76 грн., за грудень 2011 року - 70506,46 грн.;

- п. 274.1 ст. 274, п. 271 ст. 271, п. 286.2 ст. 286 Податкового кодексу України, ухвал Львівської міської ради від 31.03.2011 року № 369 «Про деякі питання нарахування та сплати за землекористування у зв'язку із введенням в дію у 2011 році грошової оцінки земель м.Львова», від 18.06.2009 року №2712 «Про затвердження нормативної грошової оцінки земель м. Львова», внаслідок чого занижено плату за землю в сумі 23163,97 грн., в тому числі завищено за 2010 рік на суму 1979,98 грн., занижено за 2011 рік на суму 25143,95 грн.

На підставі акту перевірки 02.07.2012 року відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення:

- № 0001442321 від 02.07.2012 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання ТзОВ фірми «Галімпекс-Склодзеркальний завод» з податку на прибуток на суму 396583,49 грн., в тому числі за основним платежем 359785,08 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 36798,41 грн.;

- № 0001432322 від 02.07.2012 року по податку на додану вартість на суму 261915,09 грн., в тому числі за основним платежем 213366,11 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 48548,98 грн.;

- № 0001452321 від 02.07.2012 року по земельному податку з юридичних осіб на суму 23968,73 грн., в тому числі за основним платежем 23163,97 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 804,76 грн.

За результатами адміністративного оскарження рішенням ДПС у Львівській області №19526/10/10-2005/1607 від 10.09.2012 року скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Галицькому районі м. Львова ДПС №0001432322 від 02.07.2012 року в частині 19465,25 грн. основного платежу податку на додану вартість та 972,24 грн. застосованих штрафних (фінансових санкцій), в іншій частині податкове повідомлення-рішення залишено без змін; зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за лютий 2011 року на 3102,0 грн., за березень 2011 року на 12464,25 грн., за квітень 2011 року на 3899,0 грн. та застосовано штрафні санкції в сумі 1,0 грн.; податкові повідомлення-рішення від 02.07.2012 року №0001442321, №0001452321 залишено без змін.

На підставі даного рішення відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення з податку на додану вартість №0001902321 від 25.09.2012 року на суму 241477,60 грн., в тому числі за основним платежем 193900,86 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 47576,74 грн., та №0001912321 від 25.09.2012 року на суму 19465,25 грн. завищення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, за штрафними (фінансовими) санкціями 1,0 грн.

Рішенням ДПС України дані податкові повідомлення-рішення залишені без змін.

Задовольняючи позов частково, суд першої виходив з того, що прийняті податкові повідомлення-рішення № 0001442321 від 02.07.2012 року, № 0001432322 від 02.07.2012 року, №0001902321 від 25.09.2012 року, №0001912321 від 25.09.2012 року є неправомірними та необґрунтованими, а податкове повідомлення-рішення №0001452321 від 02.07.2012 року в частині нарахування штрафних санкцій в сумі 804,76 не підлягає скасуванню з огляду на його обґрунтованість.

Суд апеляційної інстанції, приймаючи нову постанову, погодився з висновками суду першої інстанції про те, що зазначені вище податкові повідомлення-рішення є протиправними. Однак часткове скасування податкового повідомлення-рішення №0001452321 від 02.07.2012 року щодо нарахування штрафу в розмірі 804, 76 коп. колегія суддів цього суду визнала незаконним та відмовила повністю в задоволенні позовних вимог відносно оскарження цього податкового повідомлення-рішення.

З таким висновком суду апеляційної інстанції колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з огляду на таке.

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (абз. 2 пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»).

Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження) (абз. 3 пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»).

Відповідно до п. 189.1.ст. 198 Податкового кодексу України у разі здійснення операцій відповідно до пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу база оподаткування за необоротними активами визначається виходячи з балансової (залишкової) вартості, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), а за товарами/послугами - виходячи з вартості їх придбання.

Відповідно до п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валовий дохід - це загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській ) економічній зоні так і за її межами.

Згідно із п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості (робіт, послуг) які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно п. 14.1.71 ст. 14 ПК України звичайна ціна - ціна товарів визначена сторонами договору, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Якщо не доведено зворотне, вважається що така звичайна ціна відповідає рівню ринкових цін. Звичайні ціни, як наслідок визначення валового доходу від реалізації товару за зниженою ціною, враховуються у разі реалізації пов'язаним особам та особам, які не є платниками податку на прибуток або сплачують цей податок за іншими ставками.

Згідно п. 138.4 ст. 138 ПК України витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Згідно п. 138.8. ст. 138 ПК України собівартість виготовлених та реалізованих товарів, робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

У статті 139 ПК України міститься перелік витрат, що не враховуються при визначенні оподатковуваного прибутку.

Висновки ДПІ про заниження податку на прибуток підприємства в сумі 359785 грн. 08 коп., а також про заниження податку на додану вартість в сумі 193900 грн. 86 коп. та завищення бюджетного відшкодування по податку на додану вартість в сумі 19465 грн. 25 коп. базуються на тому, що позивач в січні, лютому, грудні 2010 року та січні, лютому, березні, грудні 2011 року здійснював реалізацію готової продукції, зокрема, ялинкових прикрас, за цінами нижче сформованої собівартості; при проведені розрахунку убутку балансової вартості запасів завищено фактичні витрати лаку на випуск виробів в грудні 2010-2011 років; нематеріальні витрати, понесені на виготовлення готової продукції до 01.04.2011 року, віднесені підприємством до собівартості реалізації в другому кварталі 2011 року.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач протягом періоду, що перевірявся, здійснював прибуткову діяльність, що підтверджується податковими деклараціями з податку на прибуток підприємства.

Доводи податкового органу про те, що реалізація ялинкових прикрас впродовж трьох місяців протягом року за ціною, нижчою собівартості, свідчить про завищення собівартості реалізованої продукції і як наслідок завищення валових витрат, є необґрунтованими, оскільки не підтверджується жодними належними та допустимими доказами. Відповідачем не зазначено, які саме витрати і на якій підставі не слід включати до валових витрат.

Висновки податкового органу про завищення задекларованих показників в рядку 04.2 Декларації «Убуток балансової вартості запасів» в четвертому кварталі 2010 року та завищення в рядку 05.1 Декларації «Собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів ( робіт, послуг ) в третьому кварталі 2011 року спростовуються наявними у матеріалах справи звітами про рух сировини, напівфабрикатів і допоміжних матеріалів по ялинковому цеху, які являються підставою для розрахунку вартісних показників по розходу сировини та матеріалів.

Відповідно до даних карток складського обліку та оборотно-сальдових відомостей кількісно-сумового обліку по складу готової продукції за другий квартал 2011 року нематеріальні витрати, понесені на виготовлення готової продукції до 01.04.2011 року в сумі 436228 грн. 45 коп., були включені до валових витрат в першому кварталі 2011 року та залишок готової продукції станом на 01.04.2011 року не включався підприємством до собівартості реалізації в другому кварталі 2011 року, оскільки цей залишок продукції в другому кварталі не був реалізований.

Тому, твердження відповідача про те, що нематеріальні витрати, понесені на виготовлення готової продукції до 01.04.2011 року, віднесені підприємством до собівартості реалізації в другому кварталі 2011 року, є припущенням.

Таким чином, судами попередніх інстанцій на підставі наявних в матеріалах справи доказів, зроблений правильний висновок про недоведеність відповідачем, на якого в силу норми частини 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України покладається обов'язок доказування, правомірності прийнятих податкових повідомлень-рішень №0001442321 від 02.07.2012 року, №0001432322 від 02.07.2012 року, №0001902321 від 25.09.2012 року, №0001912321 від 25.09.2012 року.

Отже, суд касаційної інстанції погоджується з висновком судів про те, що позов в цій частині підлягає задоволенню.

З приводу податкового повідомлення-рішення №0001452321 від 02.07.2012 року стосовно земельного податку з юридичних осіб колегія суддів зазначає наступне.

Як встановлено судами, позивачем не проведено перерахунку земельного податку в 2011 році за земельну ділянку площею 0,5909 га за адресою м. Львів, вул. Балабана, 14, яка йому належить на праві власності, відповідно до отриманих нових довідок про грошову оцінку.

Згідно із п. 286.2 ст. 286 ПК України платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.

Відповідно до п. 2.2 ухвали Львівської міської ради № 369 від 31.03.2011 року власники та користувачі земельних ділянок, які володіють та користуються земельними ділянками відповідно до державних актів на право власності на землю та право постійного користування і які здійснюють нарахування та сплату земельного податку відповідно до довідок про нормативну грошову оцінку в 2011 році, здійснюють подальшу сплату земельного податку в межах поданих розрахунків до моменту введення в дію відкоригованої грошової оцінки земель м. Львова.

Отже, нарахування зі сплати земельного податку в сумі 23163,97 грн. є обґрунтованим.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині скасування податкового повідомлення-рішення №0001452321 від 02.07.2012 року щодо нарахування штрафу в розмірі 804, 76 коп., суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку про те, що у відповідності до ст. 123 ПК України штрафні санкції накладаються у разі визначення контролюючим органом податкового зобов'язання. Тому, позов в цій частині вимог задоволенню не підлягає.

Доводи, викладені в касаційній скарзі, не спростовують висновків судів попередніх інстанцій та встановлених обставин справи.

Крім того, касаційні вимоги щодо скасування постанови суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог у цій справі, є помилковими, оскільки судом апеляційної інстанції скасовано відповідну постанову та прийнято нову.

За таких обставин підстави для задоволення касаційної скарги відсутні.

Стаття 220 КАС України визначає межі перегляду судом касаційної інстанції.

Відповідно до частини першої статті 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень.

Керуючись ст.ст. 220, 223, 224, 230 КАС України, суд

у х в а л и в:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Галицькому районі м.Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області залишити без задоволення, а постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 09.10.2013 року у справі №2а-9003/12/1370 - без змін.

Ухвала набирає законної сили у порядку та строки, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, та на неї може бути подана заява про перегляд судових рішень Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Ю.І.Цвіркун

Судді А.М.Лосєв

Н.Г.Пилипчук