Ухвала суду № 39721097, 23.06.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"23" червня 2014 р. м. Київ К/800/22640/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Кошіля В.В.

Суддів Борисенко І.В.

Моторного О.А.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Пфаннер Агро»

на ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 01.04.2014

та постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 24.01.2014

у справі № 802/4949/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Пфаннер Агро»

до Жмеринської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Вінницькій області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Пфаннер Агро» звернулось до суду з позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Жмеринської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Вінницькій області від 03.07.2013 № 0000242200.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 24.01.2014, яка залишена без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 01.04.2014, в задоволенні позову відмовлено, з підстав правомірності прийняття спірного податкового повідомлення-рішення.

В касаційній скарзі позивач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій; прийняти нове судове рішення про задоволення позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами проведеної виїзної документальної перевірки ТОВ «Пфаннер Агро» з питань правомірності нарахування бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за період з 01.03 по 30.04.2013, що виникло за рахунок від'ємного значення, що декларувалося в період з 01.02 по 31.03.2013, складено акт № 404/22/34244416 від 17.06.2013, в якому зафіксовані порушення п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, а саме: до складу податкового кредиту за квітень 2013 року неправомірно включено податок на додану вартість з консультаційних послуг нерезидента в сумі 72 942 грн., в тому числі по взаємовідносинах з: фірмою «Пфаннер Бетайлінгунгефервальтунг ГмбХ» (Австрія) в сумі 62 283 грн. та фірмою «ПРОКАТС ГмбХ» (Німеччина) в сумі 10 659 грн., оскільки на підставі наданих до перевірки первинних бухгалтерських документів, не встановлено фактичне використання зазначених консультаційних послуг в господарській діяльності платника.

На підставі результатів вказаної перевірки, 03.07.2013 відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення № 0000242200 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість на 72 942 грн.

Матеріалами справи встановлено, що позивачем віднесено до податкового кредиту з податку на додану вартість спірного періоду, суми податку, сплачені в зв'язку з наданням послуг фірмою «Пфаннер Бетайлінгунгефервальтунг ГмбХ» (Австрія), відповідно до договору про надання консультаційних послуг № PBey/PA D13/1 від 11.01.2013 та фірмою «ПРОКАТС ГмбХ» (Німеччина) відповідно до договору про надання консультаційних послуг № FN/PA-1.13 від 19.02.2012.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суди попередніх інстанцій виходили з того, що акти прийому-передачі, складені на виконання вищевказаних договорів містять недоліки, тому дані податкового обліку позивача в частині формування податкового кредиту з податку на додану вартість та в подальшому від'ємного значення не ґрунтуються на оформлених належним чином первинних бухгалтерських документах; господарська операція з придбання послуг з консультування працівників ТОВ «Пфаннер Агро» із здійснення зимового щеплення на підставі договору про надання консультаційних послуг № FN/PA-1.13 від 19.02.2012 позбавлена будь-якої господарської мети, оскільки власне комплекс робіт із зимового щеплення виконувався ТОВ «Міжлісся» на підставі договору № 02/13 від 01.02.2013; постановою Барського районного суду Вінницької області від 22.08.2013 № 125/1947/13-п притягнуто ОСОБА_2 (в.о. головного бухгалтера ТОВ «Пфаннер Агро») до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 1631 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Суд касаційної інстанції вважає висновки судів попередніх інстанцій передчасними та такими, що зроблені без повного та всебічного з'ясування обставин у справі.

Статтею 69 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.

Згідно зі ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим, тобто таким, що ухвалене відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржувані судові рішення вказаним вимогам не відповідають.

Відповідно до ч. ч. 4, 5 ст. 11 КАС України суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В даному випадку судами попередніх інстанцій не досліджено обставин, що підтверджують або спростовують реальність здійснення самих господарських операцій між позивачем та фірмами «Пфаннер Бетайлінгунгефервальтунг ГмбХ» (Австрія), «ПРОКАТС ГмбХ» (Німеччина), а саме: можливостей контрагентів позивача щодо виконання укладених з позивачем договорів, питання щодо фактичної оплати позивачем податку на додану вартість в ціні отриманих послуг, з відповідним документальним підтвердженням.

Також слід зазначити, що правова кваліфікація діяння особи, наведена у вироку в кримінальній справі або постанові про адміністративний проступок (тобто застосування тих чи інших правових норм до відповідної поведінки), не є обов'язковою для адміністративного суду. Висновки інших судів щодо правомірності чи протиправності дій особи, поведінка якої є предметом розгляду в адміністративній справі, не є обов'язковими для адміністративного суду, який таку справу розглядає. Висновки та оцінки іншого суду щодо правомірності поведінки особи, її винуватості у вчиненні правопорушення тощо не позбавляють адміністративний суд, який розглядає по суті справу, предмет якої пов'язаний із відповідними діяннями цієї особи, права надати їм власну оцінку.

Так, встановлення у справі про адміністративний проступок вини бухгалтера юридичної особи у неправильному веденні бухгалтерського чи податкового обліку не означає, що адміністративний суд на цій лише підставі повинен визнати вчиненим податкове правопорушення щодо правильності обчислення і сплати податку на додану вартість.

Таким чином, під час розгляду конкретної справи на підставі встановлених ним обставин (у тому числі з урахуванням преюдиційних обставин) суд повинен самостійно кваліфікувати поведінку особи і дійти власних висновків щодо правомірності такої поведінки з відповідним застосуванням необхідних матеріально-правових норм.

Крім того, судами попередніх інстанцій не досліджено питання набрання законної сили постановою Барського районного суду Вінницької області від 22.08.2013 по справі № 125/1947/13-п, на яку суди посилались як на підставу для звільнення від доказування відповідно до положень ст. 72 КАС України.

Лише за встановлення вказаних обставин та правильного застосування норм матеріального права можливе прийняття законного та обґрунтованого судового рішення.

Згідно з ч. 2 ст. 227 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

За вказаних обставин, Вищий адміністративний суд України приходить до висновку про необхідність скасування рішень судів попередніх інстанцій та направлення справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

При новому розгляді слід взяти до уваги вищезазначене та прийняти законне і обґрунтоване рішення відповідно до норм матеріального та процесуального права, надати належну правову оцінку обставинам у справі.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 222, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Пфаннер Агро» задовольнити частково.

Ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 01.04.2014 та постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 24.01.2014 скасувати.

Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили відповідно до ч. 6 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та оскарженню не підлягає.

Головуючий В.В. Кошіль Судді І.В. Борисенко О.А. Моторний