Ухвала суду № 39721079, 19.06.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"19" червня 2014 р. м. Київ К/800/2385/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі

суддів: Островича С.Е., Степашка О.І., Приходько І. В.

розглянула в порядку попереднього провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Ужгороді Закарпатської області Державної податкової служби на постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 25 лютого 2011 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 18 грудня 2012 року у справі за позовом Державної податкової інспекції у м. Ужгороді Закарпатської області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Електра", Товариства з обмеженою відповідальністю "ПБФ "Електра Плюс" про стягнення отриманого за нікчемними угодами, -

ВСТАНОВИЛА:

Державна податкова інспекція у м. Ужгороді Закарпатської області (далі - ДПІ у м. Ужгороді) звернулась до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Електра" (далі - ТОВ "ВКФ "Електра"), Товариства з обмеженою відповідальністю "ПБФ "Електра Плюс" (далі - ТОВ "ПБФ "Електра Плюс") в якому просить стягнути отримане за нікчемними угодами.

Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 25 лютого 2011 року у задоволенні позову ДПІ у м. Ужгороді відмовлено.

Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 18 грудня 2012 року апеляційну скаргу ДПІ у м. Ужгороді залишено без задоволення, а постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 25 лютого 2011 року - залишено без змін.

Не погоджуючись з вказаними рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій ДПІ у м. Ужгороді подала касаційну скаргу в якій просить скасувати постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 25 лютого 2011 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 18 грудня 2012 року та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги ДПІ у м. Ужгороді.

ТОВ "ВКФ "Електра" та ТОВ "ПБФ "Електра Плюс" подали письмові заперечення на касаційну скаргу ДПІ у м. Ужгороді.

Відповідно до ч. 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлені такі фактичні обставини справи.

ДПІ у м. Ужгороді проведена планова документальна виїзна перевірка ТОВ "ВКФ "Електра". За результатами перевірки складено акт №16/23-1/10/30541459 від 15 січня 2010 року.

При перевірці ДПІ у м. Ужгороді зроблено висновок про нікчемність договорів субпідряду, укладених між ТОВ "ВКФ "Електра" та ТОВ "ПБФ "Електра Плюс", так як всупереч вимог ст. 854 Цивільного кодексу України відстрочено оплату по договорах на 36 місяців, що призводить до ненадходження податків до бюджету.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ТОВ "ВКФ "Електра" укладено з ТОВ "КРП-2000", ВАТ , "Мукачівська трикотажна фабрика "Мрія", Джебіл ТОВ "КЕС Україна Київ", ТОВ ",ФЦА Україна", ТОВ "Експан Ужгород", ТОВ "Фабрика виробів автоінтер'єру ТРІО", Закарпатською дирекцією УДППЗ "Укрпошта" договори на виконання електромонтажних робіт. Виконання робіт за договорами підтверджено актами прийому-передачі виконаних робіт, платіжними дорученнями про перерахування коштів.

Для виконання електромонтажних робіт за договорами ТОВ "ВКФ "Електра" укладено з ТОВ "ПБФ "Електра Плюс" договори субпідряду №08/29-06 від 20 липня 2006 року на суму 20000, 00 грн. ,№10/29-06 від 15 серпня 2006 року на суму 101000, 00 грн., від 06 листопада 2006 року на суму 109500, 00 грн., №02/24-07 від 17 травня 2007 року на суму 9000, 00 грн., №4/26-7 від 26 червня 2007 року на суму 9000, 00 грн., №01/21-08 від 21 січня 2008 року на суму 24000, 00 грн., №26/01-02 від 29 січня 2009 року на суму 4656, 00 грн., №16/03-02 від 16 березня 2009 року на суму 9600, 00 грн., №20/03 від 19 березня 2009 року на суму 198500, 00 грн., №21/03 від 05 червня 2009 року на суму 29000, 00 грн. За умовами договорів субпідряду оплата виконаних робіт проводиться через 36 місяців після підписання актів виконаних робіт.

При перевірці ДПІ у м. Ужгороді встановлено, що частина боргу в сумі 87405, 00 грн. погашена протягом 2 півріччя 2006 року та протягом 2007 року, а інша частина заборгованості у сумі 341108, 60 грн. не погашена на час проведення перевірки.

Відповідно до ч. 1 ст. 854 Цивільного кодексу України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Відповідно до ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинене з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладене учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним із них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї зі сторін чи відповідного органу державної влади визнане судом недійсним повністю або в частині.

Згідно ч. 1 ст. 208 Господарського кодексу України якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Судами попередніх інстанцій зазначено, що приписи ч. 1 ст. 854 Цивільного кодексу України не містять вимог щодо конкретних строків оплати виконаних підрядних робіт. Санкції встановлені ст. 208 Господарського кодексу України застосовуються лише за наявності умислу на вчинення правочину з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

За таких обставин суди першої інстанції дійшли висновку про те, що оскільки господарські операції між ТОВ "ВКФ "Електра" та ТОВ "ПБФ "Електра Плюс" мали реальний характер, часткова оплата виконаних робіт проведена, а ДПІ у м. Ужгороді не доведено наявності у сторін умислу, спрямованого на досягнення мети, що суперечить інтересам держави та суспільства, та нікчемності договорів, то вимоги про стягнення коштів, отриманих за угодами, є безпідставними.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про відмову у задоволенні позовних вимог ДПІ у м. Ужгороді.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід відхилити, оскільки рішення судів першої та апеляційної інстанцій постановлені з додержанням норм процесуального та матеріального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги висновок суду не спростовують.

Керуючись ст. ст. 220, 220-1, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Ужгороді Закарпатської області Державної податкової служби залишити без задоволення, постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 25 лютого 2011 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 18 грудня 2012 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді С.Е. Острович О.І. Степашко І. В. Приходько