Ухвала суду № 39721063, 10.06.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 червня 2014 року м. Київ К/9991/23118/11

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Карася О.В. (головуючого), Голубєвої Г.К., Рибченка А.О.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Суми на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 17.12.2010 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 30.03.2011 у справі № 2а-7958/10/1870

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фавор"

до Державної податкової інспекції в м. Суми,

до Головного управління Державного казначейства у Сумській області

за участю Прокуратури Сумської області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, стягнення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство звернулось до суду із позовною заявою про скасування податкових повідомлень-рішень від 20.09.2010 № 0001782306/0/72262, яким Державною податковою інспекцією позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість (далі - ПДВ) в сумі 198 794,00 грн. та від 20.09.2010 № 0001792306/0/72259, яким донараховано суму основного податкового зобов'язання з ПДВ у розмірі 182 365,00 грн. та фінансових санкцій - 91 182,50 грн. Також,позивач просив стягнути з Державного бюджету України 198 794,00 грн. бюджетного відшкодування з ПДВ.

Постановою суду першої інстанції, залишеною без змін ухвалою апеляційного суду, позовні вимоги задоволено.

Ухвалюючи судові рішення про задоволення позову, суди попередніх інстанцій виходили з того, що Закон України "Про податок на додану вартість" не ставить в залежність формування платником податку податкового кредиту з ПДВ та його відшкодування від проведення зустрічної перевірки контрагентів такого платника до кінцевого виробника та фактом підтвердження сплати податку такими контрагентами по всьому ланцюгу постачання.

Не погодившись із судовими рішеннями, відповідач до Вищого адміністративного суду України подав касаційну скаргу, де посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить зазначені судові рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Обґрунтовуючи касаційні вимоги, відповідач зазначив, що відшкодування ПДВ можливо лише при встановленні факту надмірної сплати цього податку до бюджету під час руху відповідних товарів (послуг) по всьому ланцюгу постачальників - від виробника до особи, що заявила своє право на відшкодування ПДВ, а також реальності здійснення господарських операцій, проте, оскільки немає можливості провести перевірку контрагента позивача по ланцюгу постачання (2-га ланка) у зв'язку з визнанням господарюючого суб'єкта банкрутом та його ліквідацією, контролюючий орган дійшов висновку про безпідставність формування податкового кредиту та відповідно і заявленого бюджетного відшкодування.

У поданих запереченнях на скаргу позивач просить її відхилити з мотивів необґрунтованості.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідь судді, перевіривши повноту встановлених обставин справи та правильність їх юридичної оцінки судами, Вищий адміністративний суд України не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.

Судами першої і апеляційної інстанцій встановлено та підтверджено матеріалами справи, що Державною податковою інспекцією проведена невиїзна документальна перевірка Товариства з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ за жовтень 2009 року, лютий 2010 року, березень 2010 року та квітень 2010 року, за підсумками якої складено акт від 19.09.2010 № 7262/23-6/30759962.

У ході вказаної перевірки працівниками Державної податкової інспекції було встановлено порушення позивачем пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", що полягало у завищенні суми бюджетного відшкодування на загальну суму 198 794,00 грн. та заниженні суми ПДВ на загальну суму 182 365,00 грн.

Такий висновок фахівців контролюючого органу мотивовано тим, що заявлена до бюджетного відшкодування сума ПДВ, яка виникла у жовтні 2009 року, лютому - квітні 2010 року за рахунок сплаченого ПДВ в складі ціни на товари контрагенту ЗАТ "Західно - Український консорціум" є непідтвердженою, оскільки постачальником останнього є ЗАТ "Фінансово-промисловий альянс", перевірку якого провести неможливо у зв'язку з визнанням його банкрутом та ліквідацією, а отже, контролюючий орган вважає, що податковий кредит з ПДВ сформовано та заявлено до відшкодування безпідставно.

На підставі акта перевірки та зазначених висновків Державна податкова інспекція прийняла оспорювані податкові повідомлення-рішення.

Задовольняючи позовні вимоги Товариства, суди у цій справі керувалися положеннями Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість" (втратив чинність 01.01.2011) (далі - Закон № 168/97-ВР).

За визначенням п.1.8 ст.1 Закону № 168/97-ВР бюджетне відшкодування - це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

У п. 1.3 ст. 1 Закону №168/97-ВР платника податку визначено як особу, яка згідно із цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем.

Згідно з п. 10.2 ст. 10 того самого Закону платники податку, визначені у підпунктах "а", "в", "г", "д" п. 10.1 цієї статті, відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту і своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону.

Податкові зобов'язання з ПДВ у відповідності до положень Закону № 168/97ВР визначаються сальдовим методом, який передбачає необхідність врахування як надходжень сум податку разом із вартістю товарів (послуг), що поставляються платником податку, так і витрат цього платника на сплату сум ПДВ у складі ціни товарів (послуг), що придбані ним з метою використання у господарській діяльності (пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 цього Закону).

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пп. 7.2.6 цього пункту) (пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 цього Закону).

Виходячи зі змісту пп. 7.7.1 та пп. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону № 168/97-ВР, бюджетному відшкодуванню підлягає частина податку, сплачена платником податку, що придбав товари та послуги, їх постачальникам.

Тобто, факт надмірної сплати товару повинен розумітися як сплата ПДВ у складі ціни товарів (послуг), що придбані платником податку, і розрахунки за які є здійсненими.

Згідно пп. 7.7.4 п. 7.7 ст. 7 Закону № 168/97ВР платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. При цьому платник податку в п'ятиденний термін після подання декларації податковому органу подає органу Державного казначейства України копію декларації, з відміткою податкового органу про її прийняття, для ведення реєстру податкових декларацій у розрізі платників.

У відповідності до пп. 7.7.5 п. 7.7 ст. 7 зазначеного Закону податковий орган протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, проводить перевірку заявлених у декларації даних та у п'ятиденний термін зобов'язаний надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету. Після отримання відповідного висновку податкового органу орган державного казначейства надає платнику податку суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунку на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів (пп. 7.7.6 п. 7.7. ст. 7 Закону № 168/97ВР).

Аналізуючи зазначені вище норми та фактичні обставини справи суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що податкове законодавство чинне на момент виникнення спірних правовідносин не ставить в залежність право позивача на формування податкового кредиту з ПДВ та бюджетне відшкодування такого ПДВ від проведення зустрічних перевірок податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету.

Таким чином, непроведення зустрічної перевірки контрагента (2-га ланка постачання) щодо підтвердження сплати ПДВ, у зв'язку з визнанням його банкрутом, не впливає на право позивача (покупця) на віднесення до складу податкового кредиту сплаченого ПДВ такому постачальнику товару та заявлення до бюджетного відшкодування від'ємного значення ПДВ з наступним його отриманням.

Враховуючи викладене та з огляду на те, що, як встановлено судами, позивач, отримавши податкові накладні, що оформлені у відповідності до вимог пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", сплатив суму за поставлений товар, зокрема суму ПДВ, висновок судів першої та апеляційної інстанцій про правомірність формування та заявлення до бюджетного відшкодування від'ємного значення ПДВ ґрунтується на вимогах чинного законодавства.

Вищий адміністративний суд України також зазначає, що посилання податкового органу в касаційній скарзі щодо реальності здійснення господарських операцій ґрунтується лише на суб'єктивних припущеннях відповідача та не підкріплено належними доказами, натомість матеріали справи містять первинні документи (договори, видаткові, товарно-транспортні, податкові накладні, специфікації з асортиментом товару, що поставлявся, акт взаєморозрахунків), що підтверджують фактичне проведення господарських операцій, за результатами яких позивачем і було сформовано податковий кредит.

За таких обставин переглянуті судові рішення першої та апеляційної інстанцій у справі відповідають приписам чинного законодавства, а доводи касаційної скарги визнаються непереконливими.

За клопотанням державного податкового органу про зупинення виконання судових рішень, які оскаржувались, та з метою забезпечення виконання рішення Вищого адміністративного суду України за результатами розгляду касаційної скарги, під час відкриття касаційного провадження за скаргою Державної податкової інспекції на судові рішення першої та апеляційної інстанцій у цій справі ухвалою від 22.04.2011 було вирішено питання про зупинення виконання судових рішень.

Виходячи з приписів ст. 215 Кодексу адміністративного судочинства України, у зв'язку із залишенням без змін судових рішень першої та апеляційної інстанцій, колегія суддів приходить до висновку про поновлення виконання судових рішень у справі.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210 - 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Суми відхилити.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 17.12.2010 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 30.03.2011 у справі № 2а-7958/10/1870 залишити без змін.

Поновити виконання постанови Сумського окружного адміністративного суду від 17.12.2010 та ухвали Харківського апеляційного адміністративного суду від 30.03.2011 у справі № 2а-7958/10/1870.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім як з підстав, у строк та в порядку, визначеними ст. ст. 237-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий О.В. Карась

Судді Г.К Голубєва

А.О. Рибченко