Ухвала суду № 39720880, 03.06.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 червня 2014 року м. Київ К/9991/1773/11

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Карася О.В. (головуючого), Голубєвої Г.К., Рибченка А.О.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 29.10.2010 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 07.12.2010 у справі № 2а-10743/10/2070

за позовом Приватного підприємства "Компанія Фортіс"

до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова

про визнання дій неправомірними, -

В С Т А Н О В И В:

Підприємство звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції про визнання неправомірними дій щодо присвоєння статусу "не визнано, як податкова декларація" поданих позивачем податкових декларацій з податку на додану вартість (далі - ПДВ) за червень 2010 року, липень 2010 року та декларації з податку на прибуток за 1 півріччя 2010 року.

Постановою суду першої інстанції, залишеною без змін ухвалою апеляційного суду, позов задоволено в повному обсязі.

Не погодившись із судовими рішеннями, відповідач до Вищого адміністративного суду України подав касаційну скаргу, де посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить зазначені судові рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідь судді, перевіривши повноту встановлених обставин справи та правильність їх юридичної оцінки судами, Вищий адміністративний суд України не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.

Як встановлено судам попередніх інстанцій, Підприємство як юридична особа подало до контролюючого органу податкові декларації з податку на прибуток за 1 півріччя 2010 року та з ПДВ за червень 2010 року, які відповідач не визнав податковою звітністю, у зв'язку з відсутністю прочерків у значеннях показників, що не заповнюються через відсутність інформації, про що позивача було повідомлено листами від 09.08.2010 №17014/10/28317 та №17017/10/28317 та запропоновано надати нові податкові декларації за вказаний період. Податкову декларацію з ПДВ за липень 2010 року відповідачем також було прийнято зі статусом "не визнана як податкова декларація", оскільки звіт не було скріплено печаткою підприємства, про що Підприємство було повідомлено листом від 18.08.2010 №17709/10/28317 та запропоновано надати нову податкову декларацію.

Так, згідно з п.1.11 ст.1 Закону України від 21.12.2000 № 2181-ІІІ "Про порядок погашення зобов'язання платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (далі - Закон № 2181-ІІІ) податкова декларація - документ, що подається платником податків до контролюючого органу у строки, встановлені законодавством, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податку, збору (обов'язкового платежу).

Відповідно до абзацу першого пп. 4.1.2 п. 4.1 ст. 4 Закону № 2181-ІІІ прийняття податкової декларації є обов'язком контролюючого органу. Податкова декларація приймається без попередньої перевірки зазначених у ній показників через канцелярію, чий статус визначається відповідним нормативно-правовим актом. Відмова службової (посадової) особи контролюючого органу прийняти податкову декларацію з будь-яких причин або висування нею будь-яких передумов щодо такого прийняття (включаючи зміну показників такої декларації, зменшення або скасування від'ємного значення об'єктів оподаткування, сум бюджетних відшкодувань, незаконного збільшення податкових зобов'язань тощо) забороняється та розцінюється як перевищення службових повноважень такою особою, що тягне за собою її дисциплінарну та матеріальну відповідальність у порядку, визначеному законом.

За змістом абзацу п'ятого пп. 4.1.2 п. 4.1 ст.4 Закону №2181-ІІІ податкова звітність, отримана контролюючим органом від платника податків як податкова декларація, що заповнена ним всупереч правилам, зазначеним у затвердженому порядку її заповнення, може бути не визнана таким контролюючим органом як податкова декларація, якщо в ній не зазначено обов'язкових реквізитів, її не підписано відповідними посадовими особами, не скріплено печаткою платника податків.

Пунктом 4.5 Методичних рекомендацій щодо централізованого приймання та комп'ютерної обробки податкової звітності платників податків в ОДПС України (додаток № 1 до наказу Державної податкової адміністрації України від 31.12.2008 № 827) передбачено, якщо податкова звітність, надана органу ДПС платником податків, заповнена всупереч правилам, визначеним у затвердженому порядку її заповнення, то вона може бути не визнана органом ДПС як податкова звітність. Підставою про невизнання податкової звітності є: відсутність підпису відповідних посадових осіб (факсиміле не дозволяється); відсутність скріплення печаткою підписів платника податків; відсутність обов'язкових реквізитів податкового документа; відсутність обов'язкових додатків до податкової звітності, передбачених порядком заповнення відповідної звітності; неможливість прочитати текст або цифри внаслідок пошкодження (наприклад, документи, залиті чорнилом або іншою рідиною, потерті); наявність порваних аркушів, підчищень, помарок, виправлень, дописок і закреслювань; подання ксерокопії звітних документів; порушення загальних вимог оформлення документів податкової звітності.

Отже, Законом встановлено вичерпний перелік підстав щодо невизнання податкової декларації документом податкової звітності, а саме: не зазначення обов'язкових реквізитів, не підписання її відповідними посадовими особами, не скріплення печаткою платника податків.

Таким чином, аналіз наведених правових норм свідчить, що відсутність почерків у значеннях показників декларації не є підставою для відмови податкового органу визнати податкову декларацію як податкову звітність.

При цьому, судами попередніх інстанцій встановлено, що подані позивачем податкові декларації з податку на прибуток за 1 півріччя 2010 року та з ПДВ за червень 2010 року містять всі необхідні обов'язкові реквізити, підписані посадовими особами та скріплені печаткою Підприємства.

Щодо декларації з ПДВ за липень 2010 року, що не була скріплена печаткою, то судами попередніх інстанцій встановлено, що на момент її подачі (16.08.2010) печатка на підприємстві була відсутня, у зв'язку з її виїмкою під час обшуку посадовими особами УСБУ у Донецькій області та повернута представнику Підприємства лише 20.08.2010 згідно акту прийому-передачі, що підтверджується копією протоколу обшуку від 03.08.2010, відповіддю на запит суду від 18.10.2010 № 56/13/3643. Про вказаний факт позивач повідомив контролюючий орган разом з подачею податкової декларації, проте податкова інспекція не врахувала вказану обставину та безпідставно присвоїла статус податковій декларації з ПДВ за липень 2010 року" не визнано, як податкова декларація".

Таким чином, враховуючи вищезазначене та фактичні обстави, яки стали підставою для невизнання державним податковим органом поданих позивачем податкових декларацій податковою звітністю, які не впливають на адміністрування податку, суди дійшли вірного висновку про неправомірність дій контролюючого органу щодо невизнання декларацій як податкової звітності та правомірно задовольнили позовні вимоги Підприємства.

За таких обставин переглянуті судові рішення першої та апеляційної інстанцій у справі відповідають приписам чинного законодавства, а доводи касаційної скарги визнаються непереконливими.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210 - 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова відхилити.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 29.10.2010 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 07.12.2010 у справі № 2а-10743/10/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім як з підстав, у строк та в порядку, визначеними ст. ст. 237-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий О.В. Карась

Судді Г.К Голубєва

А.О. Рибченко