Ухвала суду № 39720847, 03.07.2014, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

03 липня 2014 рокусправа № 0870/1383/12

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Прокопчук Т.С.

суддів: Божко Л.А. Лукманової О.М.

за участю секретаря судового засідання: Сонник А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Стройенергомонтаж-7»

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 16 травня 2012 року

у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Стройенергомонтаж-7» до Державної податкової інспекції у Хортицькому районі м.Запоріжжя про визнання протиправними дії, скасування податкових повідомленнь-рішеннь,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю«Стройенергомонтаж-7»(далі ТОВ «Строй енергомонтаж-7») звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідача Державної податкової інспекції у Хортицькому районі м.Запоріжжя (далі ДПІ у Хортицькому районі м.Запоріжжя ) в якій позивач просить визнати протиправними дії відповідача щодо складання акту перевірки від 27.01.2012 №40/2310/33754600; скасувати податкові повідомлення-рішення від 10.02.2012 року форми "Р" №0000092310 про збільшення сплати податку на прибуток на суму 168270 грн., з яких основний платіж в сумі 134616 грн., та штрафні санкції в сумі 33654грн.; податкове повідомлення - рішення №0000082310 про збільшення сплати податку на додану вартість в сумі 123 121,25грн., з яких основний платіж в сумі 98 497грн. та штрафні санкції в сумі 24624,25грн.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 16 травня 2012 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, позивачем ТОВ «Стройенергомонтаж-7» подано апеляційну скаргу, в якій апелянт просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову про задоволення позовних вимог.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, а також правильність застосування судом норм матеріального права та правової оцінки обставин у справі, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.11 КАС України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністра тивних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

В судовому засіданні встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ТОВ «Стройенергомонтаж-7» перебуває на обліку ДПІ у Хортицькому районі м.Запоріжжя як платник податків.

Відповідачем ДПІ у Хортицькому районі м.Запоріжжя з дотриманням вимог чинного податкового законодавства проведено документальну виїзну перевірку ТОВ «Стройенергомонтаж-7» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з контрагентами ПП «Трансенергопром», ПП «ОсКомфі», ПП «Буджол» за період з 01.01.2008 року по 30.06.2011 року, якою виявлено порушення позивачем п.1.32 ст.1, п.5.1, п.5.2.1 п.5.2, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5, пп.8.1.1, пп.8.1.2 п.8.1 ст.8, пп.11.2.1 п.11.2 ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» №334/94-ВР від 28.12.1994 року зі змінами (далі Закону №334/94-ВР) в частині заниження податку на прибуток у сумі 134 616 грн. ,а також порушення п.1.7 ст.1, пп.7.2.6 п.7.2, пп.7.4.1, пп.7.4.4, пп.7.4.5 п.7.4, пп.7.5.1 п.7.5, пп.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» №168/97-ВР від 3.04.1997 року (далі Закону №168/97-ВР), в частині заниження податку на додану вартість на суму 98 497 грн.

Позиція податкового органу про недійсність даних у податковій звітності позивача ґрунтується на отриманих від інших податкових органів актів перевірок ПП «Буджол» і ПП «ОсКомфі» щодо фіктивності їх діяльності.

За результатами перевірки податковим органом складено акт №40/2310/33754600 від 27.01. 2012 року.

На підставі акту перевірки відповідачем 10.02.2012 року винесені податкове повідомлення - рішення форми "Р" №0000092310 про збільшення сплати податку на прибуток на суму 168270 грн ., з яких основний платіж в сумі 134616 грн., та штрафні санкції в сумі 33654 грн.; податкове повідомлення - рішення №0000082310 про збільшення сплати податку на додану вартість в сумі 123121, 25 грн., з яких основний платіж в сумі 98497 грн. та штрафні санкції в сумі 24624,25 грн. , які оскаржені позивачем в судовому порядку.

Під валовими витратами виробництва, згідно п. 5.1 ст. 5 Закону №334/94-ВР розуміється сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно пп. 5.2.1 п. 5.2 , п. 5.3.9 ст. 5 Закону N 334/94, до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці ; не належать до складу валових витрат будь-які, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

За змістом пп. 11.2.1 п.11.2 ст.11 Закону N 334/94, датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Таким чином, Закон N 334/94 прямо передбачає право платника податків віднести витрати до складу валових витрат за фактом сплати коштів за товари (роботи, послуги), які придбаваються для їх подальшого використання у власній господарській діяльності і, як наслідок, відповідно до Закону України "Про податок на додану вартість" у такого платника податку виникає право на формування податкового кредиту при умові підтвердження таких витрат первинними документами бухгалтерської звітності.

Згідно п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону №168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.6.1 ст.6 та ст.8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону №168/97-ВР датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відпо відного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно п.п.7.2.3 ,7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону №168/97-ВР податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг); податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Згідно пп. 7.4.5. п.7.4 ст.7 Закону №168 не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтвердже ні податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Ст. 1, ч.2 ст.З Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 № 996-ХІУ (далі - Закон № 996-ХІУ) визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно приписів ст.9 Закону № 996-ХІУ, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити:назву документа (форми); дату і місце складання;назву підприємства, від імені якого складено документ;зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції;посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення;особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена пп.1.2 п.1, пп.2.1 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку(далі Положення) , первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Згідно з п.2.4 Положення первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити; назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до п.2.15 та п.2.16 вищевказаного Положення забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

В силу викладеного будь-які документи (у тому числі договори, видаткові накладні, податкові накладні тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції, необхідною умовою для цього є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності. За відсутності факту придбання товарів або послуг відповідні суми не можуть включатися до складу валових витрат та податкового кредиту навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів. Визначальною має бути подія, підтверджена документально, при цьому документи мають бути складені особою, яку можливо ідентифікувати, відповідаль ною за здійснення господарської операції.

Судом першої інстанції встановлено, що між позивачем ТОВ «Стройенергомонтаж-7» та контрагентами позивача ПП «Буджол», ПП «ОсКомфі» договори на поставку товарів та надання послуг по виконанню ремонтних робіт не укладались, взаємовідносини здійснювались на підставі прибуткових накладних та актів здачі-прийняття робіт, товарно-транспортних накладних, які підтверд жують перевезення товару контрагентами податковому органу для перевірки не надано.

Проведеною іншим податковим органом - ДПІ у Оріхівському районі Запорізької області локументальною невиїзною перевіркою встановлено, що первинні бухгалтерські документи ПП «Буджол» підписані керівником Бобкіним С.С., а ПП «ОсКомфі» підписані керівником Слепньовим А.Л., які підтвердили, що створення ПП «Буджол», ПП «ОсКомфі» не мало на меті здійснення фінансово-господарської діяльності, пояснили, що особисто не підписували первинні документи фінансово-господарської діяльності зазначених підприємств в перевірений податковим органом період часу.

Матеріалами справи підтверджено, що зазначені особи проходять свідками по кримінальній справі за обвинуваченням ОСОБА_4,ОСОБА_5 по ст.205 ч.2 КК України за фіктивне підприємництво.

Відповідно до наданої суду апеляційної інстанції постанови Орджонікідзевського районного суду м.Запоріжжя від 14.09.2012 року ОСОБА_4,ОСОБА_5, які звільнені від кримінальної відповідальності по акту амністії, за період з січня 2008 року по червень 2011 року вчинили злочини в складі організованої злочинної групи, створеної для надання фінансових послуг у вигляді переведення грошових коштів з безготівкової форми у готівку з банківського рахунку 3 осіб на рахунок спеціально створених суб'єктів підприємницької діяльності, в тому числі ПП «Трансенергопром», ПП «ОсКомфі», ПП «Буджол».

З метою прикриття незаконної діяльності вищезазначених підприємств злочинці складали первинні бухгалтерські документи, другі екземпляри яких надавали підприємствам- контрагентам, незаконно формували податковий кредит по податку на додану вартість підприємствам-контрагентам, серед яких зазначено і ТОВ «Стройенергомонтаж-7» в період перевірки фінансово-господарської діяльності позивача податковим органом.

Оскільки через відсутність господарських операцій первинні документи здійснення фінансово - господарської діяльності по взаємовідносинам з вищезазначеними контрагентами не можуть бути підставою для відображення цих операцій у податковому обліку позивача, відсутність запису про припинення діяльності чи банкрутство контрагентів в Єдиному державному реєстрі юридичних та фізичних осіб,на що посилається апелянт, не свідчать про реальність виконання угод

Згідноч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу, а суд згідно ст. 86 цього Кодексу оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративно го позову.

Приймаючи до уваги викладене, враховуючи те, що відповідачем доведено правомірність своїх дій та їх відповідність нормам діючого законодавства України, суд апеляційної інстанції погоджуєть ся з висновком суду першої інстанції, що підстави для визнання протиправними дій відповідача щодо складання акту перевірки, визнання протиправними та скасування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень відсутні.

Доводами апеляційної скарги вказані обставини не спростовуються.

За таких обставин суд вважає, що судом першої інстанції в достатньому обсязі з'ясовано обставини справи та ухвалене рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права і підстави для скасування постанови відсутні.

Керуючись п. 1 ч.1 ст.198, ст.200, 205, 206 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Стройенергомонтаж-7» -залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду 16 травня 2012 року залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту постановлення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання чинності.

Головуючий: Т.С. Прокопчук

Суддя: Л.А. Божко

Суддя: О.М. Лукманова