Постанова № 39720438, 11.07.2014, Бориспільський міськрайонний суд Київської області

Справа №359/6726/14-п

Провадження № 3/359/1927/2014

Протокол №0328/125120104/14

Бориспільський міськрайонний суд Київської області

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 липня 2014 року м. Бориспіль

Суддя Бориспільського міськрайонного суду Київської області Вознюк С.М., за участю прокурора Кулішенко О.Ю., представника митниці Мусіної К.Б. та представника особи яка притягається до відповідальності - адвоката ОСОБА_2, розглянувши адміністративний матеріал, який надійшов від Київської митниці Міндоходів, про порушення митних правил, передбачених ст. 471 МК України, щодо громадянки України ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, місце народження:Росія, місце проживання: АДРЕСА_1, працює:приватний підприємець, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, паспорт громадянки України серія НОМЕР_2, виданий 01.03.2007 року, -

в с т а н о в и в :

15.06.2014 року о 19 год. 15 хв. під час проходження митного контролю в зоні митного контролю залу "Відліт" терміналу "D" ДП МА "Бориспіль", громадянка України ОСОБА_3, яка слідувала разом із своїм чоловіком - громадянином України ОСОБА_4 (паспорт НОМЕР_3), відлітала з України до Туреччини, с. Стамбул, літаком авіакомпанії «Турецькі авіаліні», рейсом №0460, своїми діями обрала канал, позначений символами ми зеленого кольору - «зелений коридор», тим самим, відповідно до ч. 5 ст. 366 МК України заявив про те, що переміщувані нею через митний коридор України товари не підлягають письмовому декларуванню, оподаткуванню митними платежами, не підпадають під встановлені законодавством заборони та обмеження щодо вивезення з митної території України та своїми діями засвідчив факти, що мають юридичне значення. Після перетину пасажиром „білої лінії", яка позначає закінчення зони спрощеного митного контролю „зелений коридор" пасажирці було запитано щодо наявності в неї готівки, на що вона відповіла, що має при собі приблизно 30 000 доларів СШа на двох із чоловіком. Після цього пасажирку було запрошено до службового приміщення залу "Відліт" терміналу "D" ДП МА "Бориспіль", де нею була видана готівка в розмірі 30 000 доларів США. Вся готівка знаходилась у відділенні жіночої сумки пасажирки (ручна поклажа). Зазначена готівка переміщувалась без ознак приховування. Зі слів пасажирки, готівка належить їй та чоловіку. Пасажирка обрала проходження митного контролю через зону спрощеного митного контролю "зелений коридор", де передбачено наявність у громадян готівки у сумі, що не перевищує 10 000 євро (чи еквівалент цієї суми в іншій валюті). З виявленої суми пасажирці ОСОБА_3 пропущено 13 500 доларів США (еквівалент 10 000 євро згідно курсу НБУ станом на 15.06.2014 року), її чоловіку ОСОБА_4 пропущено13 500 доларів США (еквівалент 10 000 євро згідно курсу НБУ станом на 15.06.2014 року).

На момент проходження митного контролю належним чином оформленої митної декларації та дозвільних документів пасажирка не надала, до моменту перетину нею «білої лінії» до інспекторів митниці з приводу декларування готівки не зверталася. Своїми діями громадянка України ОСОБА_3 під час проходження митного контролю в залі «Відліт» терміналу «D» ДП МА «Бориспіль» порушила встановлений ст. 366 МК України порядок проходження митного контролю в зонах (коридорах) спрощеного митного контролю.

Зазначені дії, що полягають у переміщенні через митний кордон України громадянкою України ОСОБА_3, яка формою проходження митного контролю обрав проходження через «зелений коридор», готівки в обсязі, що підлягає обов'язковому письмовому декларуванню відповідно до Постанови Правління НБУ від 27.05.2008 № 148, мають ознаки порушення митних правил, передбаченого ст. 471 МК України.

У зв'язку з цим працівниками митниці складено протокол про порушення митних правил №0328/125120104/14 один примірник якого вручено під підпис громадянці України ОСОБА_3 і в якому було зазначено про час та місце розгляду справи про порушення митних правил, кошти в рахунок забезпечення штрафу працівниками митниці не вилучались.

На підставі статті 511 Митного кодексу України за цим протоколом тимчасово вилучено: 3 000 доларів США.

Підстав для перенесення розгляду справи, направлення матеріалів для додаткової перевірки, закриття провадження в справі - судом не встановлено.

В судове засідання особа, яка притягається до відповідальності не з'явився, повідомлений належним чином про час та місце розгляду справи, причина неявки суду не відома. Клопотань про перенесення розгляду справи не надійшло.

Представник особи, яка притягається до відповідальності, в судове засідання з'явився, в своїх вільних поясненнях повідомив, що ОСОБА_3 не приховувала наявну у неї валюту від митного контролю і повідомила про всі наявні у неї кошти. В даному випадку майном ОСОБА_3 є грошова сума в доларах США, яка на думку Київської митниці Міндоходів підлягає конфіскації. За таких обставин конфіскація є втручання в право останньої на повагу власності і відповідно має бути застосована ст. 1 Протоколу №1 до Європейської Конвенції з захисту прав людини. Зважаючи на це, та те, що правопорушення вчинене з необережності, просив повернути ОСОБА_3 вилучену валюту.

Прокурор та представник митниці просили суд застосувати до порушника стягнення у виді штрафу з конфіскацією вилученої валюти.

Заслухавши пояснення адвоката ОСОБА_2, думку прокурора та представника митниці, дослідивши матеріали справи, приходжу до висновку, що в діях громадянки України ОСОБА_3 вбачаються ознаки правопорушення, передбаченого ст. 471 Митного кодексу України.

Так, дійсно громадянка України ОСОБА_3 допустила порушення вимог ст. 366 МК України порядку проходження митного контролю в зонах (коридорах) спрощеного митного контролю.

З цього приводу у суду достатні підстави для визнання громадянки України ОСОБА_3 винною у скоєнні правопорушення, передбаченого ст. 471 МК України, оскільки протокол складено 15.06.2014 року.

Вина правопорушника підтверджується даними протоколу про порушення митних правил, та даними службової записки, особистими поясненнями громадянки України ОСОБА_3 та встановлена судом.

У відповідності з положеннями ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Згідно ст. 9 Конституції України, а також ст. 17 Закону України «Про міжнародні договори» від 22.12.1993 року, міжнародні договори, згода на обов'язковість яких дана Верховною Радою України, є часткою національного законодавства України. Також передбачається, що якщо міжнародним договором встановлені інші права, ніж ті. які передбачені законодавством України, то застосовуються правила міжнародного договору України. Тобто в такому випадку міжнародно-правові норми мають пріоритетне значення.

17 липня 1997 року Україна ратифікувала Європейську Конвенцію «З захисту прав і основних свобод людини», а також Протоколи 1, 2, 4, 7, 11, які є невід'ємною частиною Конвенції, чим визнала її дію в національній правовій системі, а також обов'язковість рішень Європейського Суду з прав людини по всім питанням що стосуються тлумачення і застосування Конвенції.

У своєму рішенні від 06.11.2008 року, по справі ОСОБА_5 проти Російської Федерації Європейський Суд з прав людини зазначив, що конфіскація валютних цінностей у розмірі 21348 доларів США належних ОСОБА_5, які він не зазначив у митній декларації, є порушенням ст. 1 Першого протоколу до конвенції з наступних підстав. Згідно зі статтею 1 Протоколу N 1 до Конвенції з захисту прав людини, кожна фізична чи юридична особа має право на повагу до своєї власності. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше, як в інтересах суспільства та на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Перша і найбільш важлива вимога зазначеної правової норми полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на повагу до власності має бути законним. Також передбачається, що держава уповноважена здійснювати контроль за використанням власності шляхом забезпечення виконання законів.

Питання про те чи буде досягнута справедлива рівновага між вимогами загального інтересу і захисту фундаментальних прав особи, має значення лише при умові, що таке втручання відповідає вимогам закону і не є безпідставним.

Що стосується загального інтересу, якому могло слугувати таке втручання. Європейський Суд зазначив, що держави мають законний інтерес і в той же час обов'язок вживати заходи в цілях виявлення та контролю руху готівкових коштів через кордони, оскільки значні суми готівки можуть використовуватись для легалізації незаконних доходів, торгівлі наркотиками, фінансування тероризму, вчинення тяжких фінансових злочинів.

Загальна вимога про декларування, яка розповсюджується на будь-яку особу, що перетинає кордон держави, попереджує прихований ввіз і вивіз грошових коштів з країни і конфіскаційна міра, яку тягне недекларування грошових коштів митному органу, є частиною загальної регулятивної системи, передбаченої для боротьби з подібними правопорушеннями.

Суд також вказав, що органи влади повинні дотримувати розумний баланс між заходами, вжитими для забезпечення загальних інтересів суспільства, та потребою захищати право заявника на мирне володіння своїм майном, тобто, чи не стали вжиті заходи особистим та надмірним тягарем для заявника. Крім того, суд зауважив, що для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення, зокрема, недотриманню вимоги щодо внесення відомостей до митної декларації, а не тяжкості будь-якого правопорушення, яке можна припустити (наприклад, відмивання грошей або ухилення від сплати податків, але яке насправді не було доведене).

Правопорушення, яке вчинила громадянка України ОСОБА_3 полягало у переміщенні через митний кордон не задекларованих митному органу коштів в сумі 30 000 доларів США, що підлягає обов'язковому декларуванню.

Слід зауважити, що діючим законодавством України ввезення готівкової іноземної валюти в Україну, в принципі не обмежена, обмежена лише сума (10000 євро), яка може бути ввезена без письмового декларування.

Об'єктивна сторона правопорушення, яке вичинила ОСОБА_3, полягає в недекларуванні іноземної валюти при проходженні митного контролю в "зеленому коридорі", тобто в зоні спрощеного митного контролю, відповідальність за що передбачена ст. 471 МК України.

Згідно з ст.471 МК України, за таке правопорушення передбачено накладення адміністративного стягнення в виді штрафу і конфіскації не задекларованої валюти.

За матеріалами справи ОСОБА_3 не судима, до кримінальної чи адміністративної відповідальності раніше не притягувалася. Жодних даних, які б давали суду підстави вважати, що шляхом застосування конфіскації буде попереджена інша незаконна діяльність - легалізація злочинних доходів, торгівля наркотиками, фінансування тероризму, ухилення від сплати податків, тощо - відсутні.

В судовому засіданні прокурор та представник митниці також не висловлювали припущень щодо незаконності походження валютних цінностей.

За вищевказане правопорушення, яке полягає в недекларуванні іноземної валюти, ОСОБА_3 підлягає адміністративному стягненню у виді штрафу. При цьому як прокурор, так і представник митниці, у судовому засіданні, не довели і навіть не стверджували, що одного такого адміністративного стягнення не достатньо для досягнення бажаного стримуючого і карного впливу і запобігання порушень вимог про декларування. Їхні пояснення щодо застосування конфіскації обґрунтовуються виключно тим, що таке додаткове адміністративне стягнення передбачене ст.471 МК України, як обов'язкове.

Таким чином, єдине протиправне діяння, яке вчинила ОСОБА_3, полягає в ненаданні митному органу відповідної декларації.

Шкода, яку ОСОБА_3 потенційно могла завдати державі, була незначною: вона не ухилилася від сплати мита та інших зборів і не завдав державі іншої шкоди, якби вона ввезла гроші не задекларувавши їх, органи влади лише не отримали б інформацію про те, що ці кошти опинилися на території держави. Таким чином, метою конфіскації було не відшкодування майнової шкоди, завданої державі, оскільки вона не зазнала ніяких збитків внаслідок невнесення заявником відомостей до митної декларації.

З огляду на наведене, враховуючи практику Європейського Суду з прав людини, приходжу до висновку, що застосування конфіскації, предметів порушення митних правил, в даному випадку є порушенням положень ст. 1 Протоколу № 1 до Конвенції, тобто є не пропорційним, оскільки покладає на ОСОБА_3 «індивідуальний надмірний тягар».

На підставі статті ст. 33 КУпАП при накладенні стягнення враховується характер вчиненого правопорушення, особа правопорушника, ступінь вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.

Обтяжуючих та пом'якшуючих відповідальність особи обставин судом не встановлено.

Суддею також враховано, що ОСОБА_3, разом із своєю родиною виїжджала для тимчасово проживання на територію Турції з Луганської області, де ведуться бойові дії у зв'язку з проведенням антитерористичної операції, а тому вилучена валюта необхідна для проживання родини ОСОБА_3 за кордоном.

Відповідно до ст. 23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

Враховуючи характер скоєного, виходячи із смислу ч. 3 ст. 462 МК України, матеріали справи, встановлені судом обставини, думку прокурора та представника митниці, зазначені норми закону, суддя дійшов висновку, що на правопорушника має бути накладено стягнення у виді штрафу в розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (1700 грн.). З цього приводу підстав для застосування додаткового покарання - конфіскації вилученої валюти у суду немає.

Саме таке стягнення суддя вважає достатнім для виправлення та належної поведінки громадянки України ОСОБА_3 в подальшому.

Аналогічної позиції дотримався апеляційний суд Київської області при розгляді справ №359/904/14-ц (33-ц/780/208/14; №359/260/14-ц (33-ц/780/168/14), відображеної в рішенні суду апеляційної інстанції від 24.03.2014 року та 11.04.2014 року.

Відповідно до п.5 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір» слід стягнути з ОСОБА_3 на яку накладено адміністративне стягнення судовий збір в розмірі 36 грн. 54 коп.

Керуючись п.5 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір», ст. ст. 3, 10, ст. 471 МК України (в редакції 2012 р.), ст. 8, 23, 33 КУпАП, суддя -

п о с т а н о в и в :

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянку України, визнати винною у скоєні правопорушення, передбаченого ст. 471 МК України та накласти штраф у розмірі сто неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1700 (одна тисяча сімсот) гривень 00 коп.

Вилучену згідно протоколу про порушення митних правил №0328/125120104/14 року від 15.06.2014 року валюту в розмірі 3 000 (три тисячи) доларів США, - повернути ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, паспорт громадянки України НОМЕР_2, виданий 01.03.2007 року.

Сума штрафу підлягає сплаті на користь держави України (одержувач: Державний бюджет України; Код ЄДРПОУ: 38007070; код банку: 821018; банк отримувача: ГУ ДКСУ у Київській області; рахунок: №31117106705004, код класифікації доходів бюджету: 21081100, код виду надходжень бюджету: 050:Подлесна В.М., №359/6726/14-п).

Стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянки України, на користь державного бюджету України (р/р №31216206700004, МФО: 821018, код за ЄДРПОУ 38007070, банк: ГУДКСУ у Київській області, отримувач коштів Бориспільське УДКСУ (м. Бориспіль): 22030001) судовий збір в розмірі 36 (тридцять шість) грн. 54 коп.

Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником або на неї може бути внесено протест прокурора протягом десяти днів з дня винесення постанови.

Апеляційна скарга, протест прокурора подаються до відповідного апеляційного суду через місцевий суд, який виніс постанову.

Постанова суду у справі про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку оскарження (опротестування) цієї постанови і може бути пред'явлена до виконання протягом трьох місяців з дня набрання нею законної сили.

Постанова суду набрала законної сили ____.

Суддя С.М. Вознюк