Рішення № 39720406, 09.07.2014, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16

тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" липня 2014 р. Справа № 911/2367/14

Господарський суд Київської області у складі судді Лопатіна А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Державного підприємства “Адміністрація морських портів України” в особі філії “Дельта-Лоцман” Державного підприємства “Адміністрація морських портів України”, м. Миколаїв

до Товариства з обмеженою відповідальністю Морського сервісного агентства “Фрегат”, м. Керч Автономної Республіки Крим

про стягнення 312,24 дол. США

за участю представників: згідно з протоколом судового засідання.

Обставини справи:

Державне підприємство “Адміністрація морських портів України” в особі філії “Дельта-Лоцман” державного підприємства “Адміністрація морських портів України” (далі - позивач) звернулося до господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Морського сервісного агентства “Фрегат” (далі - відповідач) про стягнення 312,24 доларів США, з яких: 305,86 дол. США основний борг та 6,38 дол. США пеня.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору від 12 грудня 2013 року за №35/П-12, а саме, відповідач не сплатив грошові кошти за надані позивачем послуги, в результаті чого за ним утворилась заборгованість в розмірі 305,86 доларів США.

Ухвалою господарського суду Київської області від 19.06.2014 р. було порушено провадження у справі та її розгляд призначено на 09.07.2014 р.

Відповідач, належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання ухвалою суду від 19.06.2014 р., що підтверджується накладною GD 364282761 від 26.06.2014 р., в судове засідання явку представника не забезпечив, про причини неявки суд не повідомив.

Враховуючи те, що нез'явлення представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті, а матеріали справи є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, суд вважає за можливе розглянути позов у відсутності представника відповідача, за наявними у справі матеріалами згідно з вимогами статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення присутнього у судовому засіданні представника позивача, суд

встановив:

13 червня 2012 року між Державним підприємством «Дельта-лоцман» (підприємство, позивач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю Морське сервісне агентство «Фрегат» (агент, відповідач у справі) було укладено договір № 35/П-12 (далі договір).

Додатковою угодою № 2-13/35/П-12 від 18.06.2013 до договору № 35/П-12 від 13.06.2012 р. про заміну сторони в зобов'язанні, укладеною між ДП «Дельта-лоцман», що далі іменується сторона 1, ТОВ МСА «Фрегат», що далі іменується сторона 2 та ДП «Адміністрація морських портів України», що далі іменується сторона 3, в порядку та на умовах, визначених цією додатковою угодою, сторони домовились про заміну з 13.06.2013 сторони 1 на сторону 3 як зобов'язану та управнену в договорі.

Пунктом 2 додаткової угоди сторона 2 (ТОВ МСА «Фрегат») підтвердило згоду на заміну сторони 1 на сторону 3 в договорі в порядку та на умовах, визначених цією додатковою угодою.

Відповідно до п.3 додаткової угоди № 2-13/35/П-12 від 18.06.2013 р. з 13.06.2013 р. всі права та обов'язки сторони 1 за договором перейшли до сторони 3.

Пунктом 4 зазначеної додаткової угоди сторони погодили, що заміна сторони за цією додатковою угодою не тягне за собою жодних інших змін умов договору, окрім тих, що пов'язані із заміною сторони 1 на сторону 3.

Пунктом 1.1 договору встановлено, що підприємство зобов'язується за заявками агента надавати послуги з лінійного і портового лоцманського проведення, послуги по перешвартуванню, перетягуванню суден в акваторії порту, надавати послуги Служби регулювання руху суден (далі - СРРС) у зонах дії центрів і постів регулювання руху суден (далі - ЦРРС/ПРРС) та надавати право проходження по Бузько-Дніпровсько-лиманському, Херсонському морському каналам та глибоководному судновому ходу р. Дунай-Чорне море (далі - БДЛК, ХМК та ГСХ), а також, надавати інформаційну послугу судну при проходженні судном ГСХ, а агент зобов'язується прийняти та оплатити надані послуги. При цьому, споживачем послуг підприємства є судновласник.

Пунктом 2.1.2 договору передбачено, що підприємство зобов'язується надавати агенту рахунки для сплати зборів і платежів за користування зазначеними послугами, які оформлені на підставі встановлених цін і державних тарифів, розцінок підприємства та вимог цього договору.

Згідно пункту 2.2.3. договору агент зобов'язався здійснювати своєчасну оплату відповідно до умов цього договору по суднах, що плавають під іноземним прапором - у ВКВ, а під прапором України - у національній валюті України, вказувати в банківських документах необхідну розшифровку платежу по кожному судну.

Пунктом 4.2.2 договору встановлено, що остаточна оплата здійснюється агентом на протязі 10 банківських днів з дня отримання рахунку за реквізитами, зазначеними у рахунку.

Відповідно до пункту 5.5 договору агент несе повну матеріальну відповідальність перед підприємством за повноту та своєчасність оплати наданих послуг по розрахунках як у національній валюті, так і в ВКВ.

Згідно з частиною першою ст. 110 Кодексу торговельного мореплавства України у районах інтенсивного судноплавства (портові та узбережні води, вузькості, перетин морських шляхів) рішенням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері транспорту, створюються служби регулювання руху суден, що здійснюють радіолокаційне обслуговування суден.

Частиною другою ст. 110 Кодексу торговельного мореплавства України встановлено, що під радіолокаційним обслуговуванням маються на увазі контроль за безпекою судноплавства, регулювання руху суден, радіолокаційне проведення, подання допомоги суднам під час аварійно-рятувальних операцій, інформування про рух суден, стан засобів навігаційного облаштування, гідрометеорологічні умови та інші фактори, що впливають на безпеку плавання.

Згідно ст. 115 Кодексу торговельного мореплавства України із суден, що користуються послугами служби регулювання руху суден, справляється збір, порядок справляння і розмір якого встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері транспорту, за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики економічного розвитку.

Згідно з пунктом 4.1 Типового положення про службу регулювання руху суден, затвердженого наказом Міністерства транспорту України від 28 травня 2001 року за №340 (далі - Типове положення), служби регулювання руху суден (далі - СРРС) створюються для надання послуг з регулювання руху суден, які перебувають у зоні дії СРРС, з метою забезпечення безпеки мореплавства, ефективності судноплавства, охорони людського життя на морі, запобігання забрудненню довкілля з суден.

Відповідно до пункту 4.1 Порядку надання послуг з регулювання руху суден, із суден, що користуються послугами СРРС з регулювання руху суден, справляється збір, порядок справляння і розмір якого встановлюється відповідно до закону.

Наказом Міністерства інфраструктури України від 3 грудня 2013 року за №966 затверджено тарифи на послуги з регулювання руху суден.

Відповідно до пункту 1.2 тарифів на послуги з регулювання руху суден нарахування збору за послуги з регулювання руху суден здійснюється з умовного об'єму судна, який обчислюється в кубічних метрах і дорівнює добутку трьох величин (довжина судна, ширина судна і висота борту судна), зазначених в обмірному свідоцтві (головні розмірення) або документі, що його замінює.

Згідно пункту 2.1 тарифів на послуги з регулювання руху суден збір за послуги з регулювання руху суден справляється із суден груп А, Б, Д та Е (у частині суден, що проходять ходові випробування) при наданні послуг у зоні відповідної Служби регулювання руху суден (далі - СРРС), а також при транзитному проходженні без заходження в морські порти / морські термінали у зоні відповідної СРРС за базовими ставками, наведеними у додатку 2 до цих Тарифів.

Відповідно до додатку №2 до тарифів на послуги з регулювання руху суден (пункт 2.1) для суден у закордонному плаванні, які здійснюють плавання у порту Керч становить 0,0205 доларів США за кубічний метр.

Згідно примітки 4 до додатку №2 до тарифів на послуги з регулювання руху суден із суден, що прямують до морських портів (терміналів, причалів), розташованих у зоні дії СРРС Керч, Маріуполь, Одеса, Іллічівськ, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 05 вересня 2002 року N 626, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 18 жовтня 2002 року за N 834/7122 (із змінами), збір за послуги з регулювання руху суден справляється за ставками, установленими відповідно для морських портів Керч, Маріуполь, Одеса, Іллічівськ.

На виконання умов договору позивач виставив відповідачу рахунок №КР-03612 від 14 березня 2014 року на суму 305,86 доларів США. Вказаний рахунок представником відповідача отримано 25.03.2014 р., що підтверджується реєстром одержаних рахунків разом з оригіналами квитанцій від 25.03.2014 р. №КР000000715 з розпискою представника відповідача.

З п. 4.2.4 договору вбачається, що відповідач мав здійснити розрахунок з позивачем за надані послуги на протязі 10 банківських днів з дня отримання рахунку за реквізитами, зазначеними у рахунку, тобто у термін до 09.04.2014 р.

У свою чергу, як зазначає позивач, відповідач взяті на себе зобов’язання у частині оплати вартості наданих позивачем послуг за договором не виконав, у зв’язку з чим, у відповідача станом на дату судового засідання рахується заборгованість перед позивачем у розмірі 305,86 доларів США.

З огляду на вказані вище обставини справи, судом встановлено факт неналежного виконання відповідачем своїх зобов’язань щодо сплати коштів за надані позивачем послуги на підставі зазначеного вище договору на суму 305,86 доларів США.

Згідно з частиною першою та частиною сьомою ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно з частиною першою ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Частина друга ст. 509 Цивільного кодексу України передбачає, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.

Відповідно до п. 1 частини другої ст. 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори.

Приписами частини першої ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з частиною першою ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до частини першої ст. 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

В ході розгляду справи позивачем належними та допустимими доказами доведено той факт, що заборгованість відповідача перед ДП “Адміністрація морських портів України” в особі філії “Дельта-Лоцман” ДП “Адміністрація морських портів України” складає 305,86 доларів США.

Оскільки заборгованість відповідача перед позивачем на час прийняття рішення не погашена, розмір вказаної заборгованості відповідає фактичним обставинам справи, вимога позивача про стягнення з відповідача 305,86 доларів США боргу підлягає задоволенню.

Крім основного боргу, позивач просить стягнути з відповідача 6,38 доларів США пені.

Згідно з частиною першою ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Частиною першою ст. 549 Цивільного кодексу України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.

Частиною третьою цієї ж статті встановлено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 5.4 договору встановлено, що вразі порушення строків здійснення остаточного розрахунку агент, за вимогою підприємства несе перед останнім відповідальність у вигляді пені у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від несплаченої вартості послуг за кожний день прострочення.

Відповідно до частини шостої ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Статтею 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань» встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Зробивши розрахунок пені по заборгованості за надані послуги, за період з 09.04.2014 р. по 20.05.2014р. (вказаний у розрахунку позивача), суд вимоги позивача щодо стягнення з відповідача пені у розмірі 6,38 доларів США пені задовольняє повністю, оскільки аналогічний розрахунок виконано позивачем арифметично вірно.

За таких обставин суд дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 305,86 грн. доларів США та 6,38 доларів США пені, загалом 312,24 доларів США.

Відповідно до п. 19 інформаційного листа Вищого господарського суду України №01-08/369 від 29 червня 2010 року “Про деякі питання, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів України у 2009 році щодо застосування норм Господарського процесуального кодексу України” господарський суд може прийняти рішення про стягнення з відповідача суми заборгованості саме в іноземній валюті у спорах, пов'язаних із здійсненням валютних операцій у випадках і в порядку, встановлених законом (частина друга статті 192, частина третя статті 533 Цивільного кодексу України, Декрет Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993року №15-93 “Про систему валютного регулювання і валютного контролю”). При цьому законом прямо не передбачено обов'язку господарського суду зазначати в резолютивній частині рішення про стягнення заборгованості в іноземній валюті еквівалент такої суми в гривнях. Якщо ж у відповідних випадках позивач просить зазначити в резолютивній частині судового рішення зі спору, пов'язаного зі стягненням суми заборгованості в іноземній валюті, також і гривневий еквівалент (за офіційним курсом Національного банку України) або лише гривневий еквівалент, то суд з урахуванням конкретних обставин справи може задовольнити будь-яке з таких клопотань.

Як вбачається з прохальних частин позовної заяви, позивач просить суд при прийнятті рішення стягнути заборгованість в іноземній валюті.

Судові витрати, відповідно до частини четвертої статті 49 Господарського процесуального кодексу України, судом покладаються на відповідача.

Враховуючи вищезазначене, керуючись статтею 124 Конституції України, статтями 44, 49, 82-84 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

вирішив:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Морського сервісного агентства “Фрегат” (98300, Автономна республіка Крим, м. Керч, вул.І.Франко, буд. 54, код ЄДРПО України 33868039) на користь Державного підприємства “Адміністрація морських портів України” в особі філії “Дельта-Лоцман” державного підприємства “Адміністрація морських портів України” (54017, Миколаївська область, м. Миколаїв, Центральний район, вул. Лягіна, 27; код ЄДРПО України 38728507) – 305 (триста п’ять) доларів США 86 центів боргу, 6 (шість) доларів США 38 центів пені та 1827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 11.07.2014 року.

Суддя А.В. Лопатін