Рішення № 39720364, 19.06.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/6721/14 19.06.14

За позовомПриватного підприємства «ЧАіС»До Публічного акціонерного товариства «Трест «Київміськбуд-2» Простягнення 22 587, 96 грн.

Суддя Борисенко І.І.

Представники:

Від позивача Чорний А. О. - за дов.

Від відповідача Гончар О.М. - за дов.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача на свою користь суму боргу в розмірі 4 538, 85 грн. внаслідок не виконання зобов'язання щодо оплати відкладних платежів за договором на виконання оздоблювальних робіт №54 від 14.11.2007р., 3% річних в розмірі 168, 62 грн., індексу інфляції в розмірі 158, 86 грн., пеню в розмірі 775, 71 грн.

Позивач в судовому засіданні 03.06.2014р. надав письмовий уточнений розрахунок суми пені, який за своєю правовою природою є заявою про збільшення позовних вимог в частині стягнення пені.

Так, відповідно до зазначеної заяви, Позивач просить стягнути суму пені в розмірі 886, 13 грн.

Судом дана заява про збільшення розміру позовних вимог в частині стягнення пені прийнята до розгляду, оскільки дана заява відповідає вимогам ст. 22 ГПК України.

Відповідно до ч.4 ст. 22 ГПК України, позивач вправі до прийняття рішення у справі, зокрема збільшити розмір позовних вимог.

Під збільшенням розміру позовних вимог слід розуміти зміну (у бік збільшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, в тому числі ціна позову.

Згідно з ч.3 ст. 55 ГПК України ціну позову вказує позивач.

Отже, позивач збільшив позовні вимоги в частині стягнення пені, просить стягнути з відповідача суму пені в розмірі 886, 13 грн.

18.06.2014р. через відділ діловодства суду Відповідач надав відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення проти позову, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

14 листопада 2007 року між Позивачем та Відповідачем було укладено договір субпідряду № 54, відповідно до якого Позивач (субпідрядник за Договором) зобов'язався виконати будівельно-оздоблювальні роботи по об'єкту - «Інститут онкології і радіології МОЗ України, вул. Ломоносова, 33/43».

Пунктом 2.1. Договору передбачено, що загальна ціна Договору визначена Договірною ціною і становить в межах виділених капіталовкладень в сумі 48 921, 10 грн., в тому числі вартість будівельно-монтажних робіт доручених до виконання Позивачу становить:

- облицювання стін керамічними глазурованими плитками (вартість робіт: 31 362, 79 грн.);

- облицювання поверхні підлоги керамічними глазурованими плитками (вартість робіт: 17 558, 31 грн.).

Згідно актів виконаних робіт за листопад та грудень 2007 pоку, Позивачем належним чином, якісно виконано, а Генпідрядником прийнято роботи відповідно до даного договору на загальну суму 48 920 грн. 00 коп.

Пунктом 5.1 Договору передбачено, що підрядник здійснює платежі у розмірі 90% вартості виконаних робіт, протягом 20 календарних днів після оплати цих робіт Генпідрядником.

Судом встановлено, що 25 грудня 2007 року Відповідачем було перераховано на рахунок Позивача в рахунок погашення заборгованості 40 000 грн. 00 коп.

Відповідно до п. 5.4 Договору підрядник при розрахунку з субпідрядником утримує з вартості виконаних робіт за надані послуги генпідряду кошти в розмірі 5% від вартості будівельно-монтажних робіт, а саме 2 446, 00 грн.

Матеріалами справи підтверджено, що 30 грудня 2007 року між Позивачем та Відповідачем було підписано Протокол погашення взаємної заборгованості, згідно якого заборгованість Відповідача за даним Договором в розмірі 1 935, 15 грн. була погашена за рахунок заборгованості Позивача перед Відповідачем за проживання в гуртожитках Відповідача.

Відповідно до п. 5.3 Договору накопичені за період будівництва 10% відкладних платежів (зараховується як гарантія виконання доручених обсягів робіт у відповідності до СНіП та ТУ та резервів на проведення перевірок контролюючими органами обсягів та вартості виконаних робіт) сплачується через рік після підписання Акта вводу Об'єкта в експлуатацію та проведення перевірок Київдержекспертизою, КРУ та іншими контролюючими органами.

На час звернення Позивача до суду, Відповідач не здійснив розрахунок за накопичені, відповідно до п. 5.3 Договору, 10% річних, що за вирахуванням вартості наданих послуг генпідряду (2 446, 00 грн.) та суми погашення взаємної заборгованості в розмірі 1 935, 15 грн. становить 4 538, 85 грн.

Таким чином, сума відкладних платежів за Договором складає 4 538,85 грн., які Відповідач відповідно до Договору, зобов'язаний був сплатити через рік після підписання Акта вводу Об'єкта в експлуатацію та проведення перевірок Київдержекспертизою, КРУ та іншими контролюючими органами.

Рішеннями Господарського суду міста Києва у справах № 5011-67/6774-2012 та № 910/17599/13 вже встановлювався факт того, що зазначений об'єкт 11.01.2012 року був зданий в експлуатацію 11.01.2012 року, що відповідно до ст. 35 ГПК України є підставою для звільнення від повторного доказування.

Так, інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у місті Києві було видано сертифікат KB 16412004088 та введено в експлуатацію об'єкт: «Інститут онкології і радіології МОЗ України, вул. Ломоносова, 33/43», що підтверджується Інформаційним листом Державної архітектурно-будівельної інспекції України № 40-4-166 від 14.02.2014 р.

Отже, суду доведено, що враховуючи те, що спірний об'єкт введено в експлуатацію 11.01.2012.р, обов'язок по оплаті 10 % відкладених платежів у розмірі 4 538, 85 грн., виник у Відповідача через рік з моменту видачі сертифіката серії KB 16412004088 на закінчений будівництвом спірний об'єкт, а саме 12.01.2013р.

Однак, за роботи, виконані відповідно до акту ф. КБ-2в на суму 48 920, 00 грн. остаточний розрахунок в сумі 4 538, 85 грн. на час звернення до суду не здійснений.

Оцінюючи наявні в матеріалах справи документи та досліджуючи в судовому засіданні докази, Господарський суд вважає позовні вимоги щодо стягнення з Відповідача оплату за виконані роботи такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Договір підряду №54 від 14 листопада 2007 року є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до п. 5.3 Договору накопичені за період будівництва 10% відкладних платежів (зараховується як гарантія виконання доручених обсягів робіт у відповідності до СНіП та ТУ та резервів на проведення перевірок контролюючими органами обсягів та вартості виконаних робіт) сплачується через рік після підписання Акта вводу Об'єкта в експлуатацію та проведення перевірок Київдержекспертизою, КРУ та іншими контролюючими органами.

Отже, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України, враховуючи приписи п. 5.3. Договору обов'язок по оплаті 10 % відкладених платежів у розмірі 4 538, 85 грн., виник у Відповідача через рік з моменту видачі сертифіката серії KB 16412004088 на закінчений будівництвом спірний об'єкт, а саме 12.01.2013р.

Проте, матеріали справи свідчать, що Відповідач свого обов'язку по оплаті

10 % відкладених платежів у розмірі 4 538, 85 грн. належним чином не виконав у зв'язку із чим заборгованість Відповідача склала 4 538, 85 грн., а строк виконання грошового зобов'язання на момент винесення рішення у справі настав.

Відповідно до ч. 1 ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

За статтею 838 ЦК України, підрядник має право, залучити до виконання роботи інших осіб (субпідрядників), залишаючись відповідальним перед замовником за результат їхньої роботи. У цьому разі підрядник виступає перед замовником як генеральний підрядник, а перед субпідрядником - як замовник.

Пунктом 3 ст. 843 ЦК України ціна роботи у договорі підряду включає відшкодування витрат підрядника та плату за виконану ним роботу.

Відповідно до п. 1 ст. 853 ЦК України замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові.

Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Згідно зі ст. 854 ЦК України замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що за результатом виконаних робіт зауважень з боку Відповідача не надходило.

Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Факт наявності боргу у Відповідача за договором підряду в розмірі 4 538, 85 грн. Позивачем належним чином доведений, документально підтверджений і Відповідачем не спростований, і тому ця сума має бути стягнута з відповідача.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

З огляду на наявність прострочення грошового зобов'язання, позивач також правомірно нарахував відповідачу суму боргу з урахуванням 3% річних від простроченої суми за весь час прострочення та збитків від інфляції, відповідно до ст. 625 ЦК України.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений за договором або законом.

Згідно здійсненого Позивачем розрахунку з Відповідача підлягає стягненню 168, 62 грн. 3% річних та 158, 86 грн. індексу інфляції, відповідно ст. 625 ЦК України, з розрахунком яких суд також погоджується та вважає обґрунтованим.

Вимога Позивача про стягнення з Відповідача пені за порушення термінів фінансування робіт, не задовольняється судом, виходячи з наступного:

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Частиною 6 статті 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Тобто, виходячи з вказаної норми, шість місяців починають обчислюватись від дня, що настає за днем, який є остаточним строком для виконання зобов'язання, оскільки умовами договору передбачено, що відповідач повинен був виконати свій обов'язок по оплаті 10 % відкладних платежів у розмірі 4 538, 85 грн. 12.01.2013р., строк прострочення виконання грошового зобов'язання починається з 13.01.2013р., а отже період за який можливо нарахувати пеню починається з 13.01.2013р. та діє до 13.07.2013р.

Судом взято до уваги п. 2.5 постанови пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013р. «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України.

Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

Враховуючи вищезазначене, суд відмовляє у задоволенні заявленої до стягнення пені в сумі 886, 13 грн. за необґрунтованістю її нарахування.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Виходячи з вищенаведених норм закону, Відповідачем належним чином протягом розгляду справи не було надано належних доказів по справі на спростування позовних вимог в частині стягнення основного боргу в розмірі 4 538, 85 грн., 168, 62 грн. - 3% річних, 158, 86 грн. - індексу інфляції. Вимога про стягнення пені не задовольняються судом з підстав вище наведених.

Витрати по оплаті судового збору, згідно ст. 49 ГПК України покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Трест «Київміськбуд-2» (03151, м. Київ, вул. Народного ополчення, 26-А; Код: 04012661) на користь Приватного підприємства «ЧАіС» (12601, Житомирська обл., смт. Брусилов, вул. Відродження, 18; Код: 34464923) основний борг в розмірі 4 538 (чотири тисячі п'ятсот тридцять вісім) грн. 85 коп., 3% річних в розмірі 168 (сто шістдесят вісім) грн. 62 коп., індекс інфляції в розмірі 158 (сто п'ятдесят вісім) грн. 86 коп., а також 1 548 (одну тисячу п'ятсот сорок вісім) грн. 30коп. судового збору.

Наказ видати відповідно до ст. 116 ГПК України.

В решті позову відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 27.06.2014р.

Суддя І.І.Борисенко