Постанова № 39720344, 09.07.2014, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 липня 2014 року Справа № 5023/9879/11 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Коваленка В.М. - головуючого (доповідач у справі), Міщенка П.К., Погребняка В.Я.,розглянувши касаційну скаргу ліквідатора закритого акціонерного товариства "Харківфундаментспецбуд" - арбітражного керуючого Нікольського О.М., м. Харківна постанову від 24.03.2014 р. Харківського апеляційного господарського судуу справі№ 5023/9879/11 господарського суду Харківської областіза заявою Управління Пенсійного фонду України у Фрунзенському районі м. Харкова до боржниказакритого акціонерного товариства "Харківфундаментспецбуд", м. Харківпровизнання банкрутомліквідаторарбітражний керуючий Нікольський О.М. голова комітету кредиторів Управління Пенсійного фонду України у Фрунзенському районі м. Харкова в судовому засіданні взяв участь представник:

ліквідаторарбітражний керуючий Нікольський О.М.

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Харківської області від 29.11.2011 року порушено провадження у справі № 5023/9879/11 про банкрутство закритого акціонерного товариства "Харківфундаментспецбуд" (далі - Боржник, Товариство) за заявою Управління пенсійного фонду України у Фрунзенському районі м. Харкова (далі - Кредитор, Фонд) в порядку загальних норм Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції до набрання чинності з 19.01.2013 р. внесених змін, далі - Закон про банкрутство).

Постановою господарського суду Харківської області від 05.04.2012 року Товариство визнано банкрутом, відносно нього відкрито ліквідаційну процедуру, а ліквідатором Боржника призначено арбітражного керуючого Брінь В.С.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 21.11.2012 року задоволено клопотання голови комітету кредиторів - Фонду: припинено повноваження ліквідатора Товариства - арбітражного керуючого Брінь В.С., та призначено ліквідатором Боржника - арбітражного керуючого Нікольського О.М. При цьому, зобов'язано арбітражного керуючого Брінь В.С. передати всі документи та матеріали стосовно банкрута арбітражному керуючому Нікольському О.М. тощо.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 11.02.2014 року (суддя - С.В. Міньковський) відмовлено у задоволенні скарги арбітражного керуючого Брінь В.С. на дії ліквідатора Товариства - арбітражного керуючого Нікольського О.М.

Не погодившись із цією ухвалою суду, арбітражний керуючий Брінь В.С. звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати ухвалу господарського суду Харківської області від 11.02.2014 року та прийняти нове рішення, яким задовольнити скаргу арбітражного керуючого Брінь В.С. на дії ліквідатора Боржника - арбітражного керуючого Нікольського О.М.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 24.03.2014 року (головуючий суддя - Білоусова Я.О., судді: Лакіза В.В., Хачатрян В.С.) апеляційну скаргу задоволено частково, ухвалу господарського суду Харківської області від 11.02.14 року скасовано частково та викладено резолютивну частину в редакції, відповідно до якої скаргу арбітражного керуючого Брінь В.С. задоволено частково та дії арбітражного керуючого Нікольського О.М., в частині погашення кредиторської заборгованості, визнані протиправними. В іншій частині скаргу залишено без задоволення.

Не погоджуючись з вказаною постановою апеляційного суду, ліквідатор Товариства - арбітражний керуючий Нікольський О.М. звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Харківського апеляційного господарського суду від 24.03.2014 року, а ухвалу господарського суду Харківської області від 11.02.2014 року залишити без змін.

Касаційна скарга мотивована порушенням судом апеляційної інстанції норм матеріального права, зокрема ст. 44 Закону про банкрутство в редакції Закону України від 22.12.2011 року, ст. 14 Податкового кодексу України, а також норм процесуального права.

Заслухавши пояснення скаржника, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відмовляючи у задоволенні скарги попереднього ліквідатора Боржника - арбітражного керуючого Брінь В.С., на дії призначеного у справі ліквідатора Боржника - Нікольського О.М., місцевий суд вказав, що попередньому ліквідатору було затверджено судом оплату послуг та відшкодування витрат у ліквідаційній процедурі, реалізація ж цілого майнового комплексу Боржника здійснювалась частинами, що було погоджено (ціна та спосіб продажу) комітетом кредиторів у справі. Новопризначеним ліквідатором були дотримані процедури оцінки та продажу майна ліквідаційної маси Товариства, а попередньому ліквідатору була перерахована частина суми, затвердженої судом винагороди та витрат, про що було прийнято і рішення комітету кредиторів Боржника. Часткове погашення вимог арбітражного керуючого Брінь В.С. обумовлена відсутністю коштів у зв'язку із здійсненням погашення визнаних вимог кредиторів у ліквідаційній процедурі Боржника. На погашення ж заборгованості по заробітній платі за виконавчими документами не розповсюджується мораторій на задоволення вимог кредиторів. Також, щодо дій ліквідатора Нікольського О.М. суди вказали, що в іншій справі про банкрутство (ТОВ "Моноліт") дебіторська заборгованість Боржника була визнана погашеною, тому і була списана згідно бухгалтерського балансу, а звіти у справі ліквідатором подавались регулярно, дії ж погоджувались з комітетом кредиторів.

Скасовуючи частково вказане рішення та частково задовольняючи скаргу арбітражного керуючого Брінь В.С. на дії ліквідатора у даній справі, апеляційний суд вказав, що погасивши вимоги по заборгованості із заробітної плати (2-га черга задоволення вимог), не погасивши при цьому витрати попереднього ліквідатора у справі (перша черга задоволення) новий ліквідатор порушив вимоги щодо черговості задоволення вимог кредиторів у справі про банкрутство. До того арбітражний керуючий Нікольський О.М. мав достатньо часу для з'ясування реквізитів арбітражного керуючого Брінь В.С. для перерахування відповідних коштів, відомості про які (реквізити) були в матеріалах справи. При цьому апеляційний суд погодився із місцевим судом, що частина майна Боржника була реалізована попереднім ліквідатором у справі, а умови продажу погоджені з комітетом кредиторів, звіти ж у справі подавались ліквідатором Нікольським О.М. регулярно, а ліквідаційна процедура у справі завершилась.

Однак, касаційний суд не погоджується із рішенням апеляційного суду у даній справі, оскільки таке рішення винесено та висновки за результатом розгляду скарги на дії ліквідатора зроблені із невірним застосуванням норм законодавства.

Так, як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, арбітражний керуючий Брінь В.С., звертаючись зі скаргою на дії ліквідатора Нікольського О.М., обґрунтував таке звернення правом, передбаченим нормами ч. 4 ст. 25 Закону про банкрутство.

Цими нормами передбачено, що дії ліквідатора (ліквідаційної комісії) можуть бути оскаржені до господарського суду власником майна (органом, уповноваженим управляти майном) банкрута; особою, яка відповідає за зобов'язаннями банкрута; кожним кредитором окремо або комітетом кредиторів; особою, яка, посилаючись на свої права власника або іншу підставу, передбачену законом чи договором, оспорює правомірність віднесення майнових активів або коштів до ліквідаційної маси.

Отже законодавець визначив суб'єктний склад осіб, що мають право подавати скаргу на дії ліквідатора у справі про банкрутство.

При цьому підставами подання зазначеної вище скарги стали зокрема, обставини, неповного погашення арбітражному керуючому Бріню В.С., як колишньому ліквідатору у даній справі суми визнаних судом винагороди та витрат у даній справі, внаслідок порушення новим ліквідатором норм щодо черговості задоволення вимог кредиторів у справі про банкрутство.

Слід зазначити, як встановили суди, що винагорода ліквідатору Брінь В.С. та понесені ним судові витрати у справі були затверджені ухвалою від 21.11.2012 року (т. 14 а.с. 130-132), у зв'язку із чим він має право на задоволення таких вимог на затверджену суму.

При цьому колегія суддів звертає увагу на те, що відповідно до норм частин 12-16 ст. 31 та пп. "г" п. 1 ч. 1 ст. 31 Закону про банкрутство вказані винагорода та витрати не є вимогами кредитора у справі про банкрутство у розумінні положень ст. 1 цього закону, а відносяться до складу витрат, пов'язаних з провадженням у справі про банкрутство в господарському суді та роботою ліквідаційної комісії. А тому колегія суддів дійшла висновку про те, що арбітражний керуючий Брінь В.С. не є кредитором у даній справі про банкрутство, але може звертатись у цій справі як колишній ліквідатор лише з приводу вимог стосовно затверджених сум винагороди та витрат у ліквідаційній процедурі, у тому числі через подання скарги на дії новопризначеного ліквідатора -але лише з приводу погашення йому вказаних винагороди та витрат.

За цих підстав касаційний суд дійшов висновку, що арбітражний керуючий Брінь В.С. не мав право оскаржувати дії ліквідатора Нікольського О.М., а суди, відповідно розглядати саме за скаргою відповідні вимоги, у тому числі з приводу порядку проведення оцінки та реалізації майна Товариства, формування ліквідаційного балансу, правомірності списання дебіторської заборгованості та виконання ним інших обов'язків у даній справі, що не стосуються обставин та факту погашення арбітражному керуючому Брінь В.С. затверджених судом сум винагороди та витрат у ліквідаційній процедурі Боржника за відповідний період роботи.

Поряд з цим та враховуючи завершення ліквідаційної процедури у справі, колегія суддів, виходячи з встановлених судами на підставі наявних доказів у справі обставин стосовно порядку оцінки та реалізації майна ліквідатором Нікольським О.М. та щодо виконання ним інших обов'язків у даній справі про банкрутство (вимог щодо дебіторської заборгованості Боржника та надання звітів у ліквідаційній процедурі тощо), погоджується із відповідними висновками судів, як такими, що відповідають нормам законодавства та обставинам справи.

Що ж до скарги на дії ліквідатора в частині порушення вимог законодавства щодо черговості задоволення вимог кредиторів у справі про банкрутство, колегія суддів зазначає про таке.

Дійсно, відповідно до норм пп. "г" п. 1 ч. 1 ст. 31 Закону про банкрутство винагорода ліквідатору та витрати останнього у ліквідаційній процедурі відносяться до складу витрат, пов'язаних з провадженням у справі про банкрутство в господарському суді та роботою ліквідаційної комісії, що погашаються у першу чергу. За приписами ж п. 2 ч. 1 ст. 31 Закону про банкрутство заборгованість із заробітної плати погашається у другу чергу.

Між тим, задовольняючи в цій частині скаргу на дії ліквідатора Нікольського О.М. у зв'язку із порушенням наведених норм законодавства, апеляційний суд не врахував встановлені місцевим судом та підтверджені доказами у справі обставини щодо тривалого спору у даній справі між ліквідатором Нікольським О.М. та арбітражним керуючим Брінь В.С. з приводу розміру та погашення визначених винагороди та витрат, підтвердженням чого є, зокрема ухвала від 05.11.2013 року, згідно якої доречи вже розглядалась скарга арбітражного керуючого Брінь В.С. на дії ліквідатора Нікольського О.М. та в якій суд вказав, що за обставин щодо необхідності виконання ліквідатором дій у ліквідаційній процедурі (у тому числі з реалізації залишку майна Боржника та стягнення дебіторської заборгованості) не вбачається порушень ліквідатором Нікольським О.М. вимог Закону про банкрутство та прав та інтересів арбітражного керуючого Брінь В.С.

До того ж наявність між бувшим та новопризначеним ліквідаторами згаданого спору не звільняє ліквідатора Нікольського О.М. від виконання обов'язків із задоволення інших вимог, включених до реєстру вимог кредиторів, з коштів отриманих від реалізації майна Боржника (ч. 1 ст. 25 Закону про банкрутство), а безпідставне зупинення задоволення цих вимог призведе лише до затягування справи та виникнення додаткових витрат у ліквідаційній процедурі.

При цьому касаційний суд враховує встановлений судами та не заперечений арбітражним керуючим Брінь В.С. факт погашення частини його вимог у даній справі - в сумі 29 658 грн. 39 коп. (платіжним дорученням № 518 від 11.10.2013 року) та в сумі 991 грн. 39 коп. (платіжним дорученням № 534 від 26.11.2013 року), а за вищенаведеного погоджується із висновком місцевого суду щодо наявності об'єктивних причин, за яких ліквідатором не було здійснене погашення іншої частини зазначених вимог арбітражного керуючого Брінь В.С. Протилежний же висновок апеляційного суду з цього приводу є таким, що зроблений без врахування дійсних обставин справи та з невірним застосуванням норм законодавства.

У зв'язку із викладеним, та виходячи із повноважень касаційного суду, передбачених нормами п. 6 ст. 1119 ГПК України, оскаржувана постанова апеляційного суду підлягає скасуванню, як незаконна, а скасована нею ухвала місцевого суду - залишенню в силі, як така, що відповідає нормам матеріального та процесуального права.

З урахуванням викладеного та керуючись нормами ст.ст. 1, 31, 25, 31 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції до набрання чинності з 19.01.2013 р. внесених змін) та ст.ст. 41, 1115, 1117, 1119 - 11111, 11113 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ліквідатора закритого акціонерного товариства "Харківфундаментспецбуд" - арбітражного керуючого Нікольського О.М. задовольнити.

2. Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 24.03.2014 р. у справі № 5023/9879/11 скасувати.

3. Ухвалу господарського суду Харківської області від 11.02.2014 р. у справі № 5023/9879/11 залишити в силі.

Головуючий В.М. Коваленко

Судді П.К. Міщенко

В.Я. Погребняк

Постанова виготовлена та підписана 10.07.2014 року.