Рішення № 39720070, 11.07.2014, Апеляційний суд Волинської області

Справа № 160/317/14-ц Провадження № 22-ц/773/1071/14 Головуючий у 1 інстанції: Вознюк І.І. Категорія: 27 Доповідач: Карпук А. К.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 липня 2014 року місто Луцьк

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Волинської області в складі:

головуючого - судді Карпук А. К.,

суддів - Здрилюк О.І., Бовчалюк З.А.,

при секретарі - Шоцькій О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства (далі - ПАТ) «Дельта Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором за апеляційною скаргою позивача ПАТ «Дельта Банк» на рішення Локачинського районного суду від 26 травня 2014 року,

в с т а н о в и л а :

13 травня 2014 року позивач звернувся до суду з вказаним позовом покликаючись на те, що відповідно до умов укладеного кредитного договору № 002-02076-110407 від 11.04.2007 року ОСОБА_1 надано кредит у сумі 1420 грн. на придбання певного майна/послуг на умовах, визначених договором, із сплатою процентів, виходячи зі ставки 12% в рік, а також плати в розмірі 1.45% в місяць за ведення кредитної справи.

У зв'язку з невиконанням умов договору прострочена заборгованість станом на 20.03.2014 року становить 1828 грн. 61 коп., яку банк просив стягнути з відповідача.

Рішенням Локачинського районного суду від 26 травня 2014 року позов задоволено частково.

Постановлено стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 в користь ПАТ "Дельта Банк" заборгованість за кредитним договором у сумі 1551 грн. 89 коп. на р/р 29092000635985, МФО 380236, ідентифікаційний код за ЄДРПОУ 34047020 та судовий збір у сумі 243 грн. 60 коп. на р/р 6499100199, МФО 380236, ідентифікаційний код за ЄДРПОУ 34047020.

В решті позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог ПАТ "Дельта Банк" просить рішення в оскарженій частині скасувати та прийняти нове - про задоволення позовних вимог.

Перевіривши доводи скарги, законність і обґрунтованість рішення, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення в оскарженій частині - скасуванню з наступних підстав.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог про стягнення коштів в сумі 276 грн. 72 копійки, які банк назвав "заборгованістю за комісіями", суд виходив з того, що ні кредитним договором, ні Цивільним Кодексом не передбачено сплату комісії та вважав, що відповідно до абз. 2.3 ч. 4 ст. 11 Закону України "Про захист прав споживачів" (далі - Закон) відповідач не повинен оплачувати таких коштів.

Однак, таких висновків суд дійшов без повного з'ясування як змісту позовних вимог, так і усіх обставин справи.

Зокрема, з п. 2.5, 2.6 Кредитного договору вбачається, що за ведення кредитної справи Позичальник сплачує Кредитору плату в розмірі 1.45% в місяць, що нараховується на повну суму кредиту, наданого позичальнику, тобто, сторони в договорі передбачили плату за обслуговування кредиту, що визначена у процентах до суми наданого кредиту і є величиною незмінною, що не суперечить вимогам частини 5 ст. 11 Закону України "Про захист прав споживачів.

Та обставина, що плата за обслуговування кредиту визначена сталою величиною підтверджується і наданим банком розрахунком, з графи 11-12 якого вбачається, що у грошовому виразі плата за обслуговування кредиту становить 23.06 грн. щомісячно на весь час дії Договору. За 12 місяців це складає 276.72 грн., які просить стягнути Банк ( 1.45% х 1590.40 грн.:100%= 23.06 грн., 23.06 грн.х12=276.72 грн.) (а.с. 12).

Із змісту позовної заяви (абзац 8) вбачається, що до розміру заборгованості за кредитним договором включено плату за ведення кредитної справи. Про те, що щомісячне нарахування в розмірі 23.06 грн., яке банк в розрахунку називає комісією, за своєю правовою сутністю фактично є платою за ведення кредитної справи, яка передбачена п. п. 2.5, 2.6 свідчить як наведений в попередньому абзаці розрахунок, так і доводи апеляційної скарги.

Суд помилково послався на невідповідність вимоги банку п. 2, 3 ч. 4 ст. 11 Закону України "Про захист прав споживачів", оскільки умова Договору, передбачена в п. 2.5 за своєю правовою природою в розумінні Закону є послугою, що надається банком.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Оскільки в умовах Кредитного договору, якого відповідач не оспорював і визнавав, сторони передбачили плату за ведення кредитної справи, що є платою за обслуговування кредиту, в розмірі 276 грн. 72 копійки і підлягає стягненню з відповідача на виконання умов договору.

Оскільки суд відмовив у задоволенні цієї частини позовних вимог, рішення в оскарженій частині підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення цих позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 309, 315, 316 ЦПК України колегія суддів

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" задовольнити частково.

Рішення Локачинського районного суду від 26 травня 2014 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 в користь Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" заборгованість за кредитним договором у сумі 276 грн. 72 коп. (двісті сімдесят шість гривень сімдесят дві копійки) на р/р 29092000635985, МФО 380236, ідентифікаційний код за ЄДРПОУ 34047020.

В решті рішення суду залишити без змін.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання рішенням законної сили.

Головуючий

Судді