Вирок № 39720056, 10.07.2014, Апеляційний суд Волинської області

Справа № 162/312/14-к Провадження №11-кп/773/235/14 Головуючий в 1 інстанції Труш Валерій Олексійович Категорія: ч. 2 ст. 286 КК України Доповідач : Міліщук С. Л.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 липня 2014 року місто Луцьк

Апеляційний суд Волинської області в складі:

головуючого - судді Міліщука С.Л.,

суддів - Хлапук Л.І., Борсука П.П.,

з участю секретаря - Власюк О.С.,

прокурора - Плечій О.М.,

потерпілих - ОСОБА_1,

представників потерпілого ОСОБА_2 - ОСОБА_3, ОСОБА_4,

захисника - ОСОБА_5,

обвинуваченого - ОСОБА_6,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду кримінальне провадження за апеляційними скаргами прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження в суді першої інстанції, та потерпілого ОСОБА_2 на вирок Любешівського районного суду від 08 травня 2014 року, яким ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя АДРЕСА_1 громадянина України, українця, з професійною - технічною освітою, неодруженого, безробітного, раніше не судимого,

- засуджено за ч. 2 ст. 286 КК України на 4 (чотири) роки позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 (три) роки.

Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_6 до набрання вироком законної сили не обирався.

Початок строку відбуття покарання обвинуваченому ОСОБА_6 постановлено рахувати з моменту приведення вироку до виконання.

За вироком суду стягнуто з ОСОБА_6 на користь:

- управління фінансів Любешівської РДА 1798 грн. 03 коп. - витрати на лікування потерпілої ОСОБА_1;

- потерпілого ОСОБА_2 110 000 грн. моральної шкоди;

- держави процесуальні витрати по справі в розмірі 2425 грн. 08 коп., які були пов'язані з проведенням судових експертиз.

Долю речових доказів вирішено у відповідності до вимог ст. 100 КПК України.

За вироком суду ОСОБА_6 визнаний винним і засуджений за те, що він, 12 січня 2014 року близько 03 години 00 хвилин, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, в порушення вимог п. п. 2.3 (а), 2.9 (а), 12.1, 12.2, 12.3, 31.4.1 (в) Правил дорожнього руху України керував технічно-несправним автомобілем марки «ВАЗ-21011», р.н.з. НОМЕР_1 з несправною гальмівною системою. Проїжджаючи по вул. Леніна в с. Бірки, Любешівського району Волинської області, не врахував технічний стан автомобіля, дорожню обстановку у темну пору доби в умовах недостатньої видимості, не вибрав безпечну швидкість руху та не вжив негайних заходів для своєчасного зменшення швидкості при об'єктивному виявленні пішоходів на дорозі, внаслідок чого допустив наїзд на пішоходів ОСОБА_1, ОСОБА_7 та ОСОБА_8

В результаті даної ДТП ОСОБА_1 отримала тілесні ушкодження середньої ступені тяжкості у вигляді закритих переломів правої сідничної і правої лобкової кісток тазу із зміщенням відламків, а ОСОБА_8 - тілесні ушкодження не сумісні із життям, які стали причиною її смерті.

В апеляційних скаргах прокурор, який брав участь у розгляді кримінального провадження в суді першої інстанції, та потерпілий ОСОБА_2, не оспорюючи фактичні обставини справи, доведеність вини та правильність кваліфікації дій обвинуваченого, в той же час посилаються на призначення ОСОБА_6 покарання, яке не відповідає ступеню тяжкості вчиненого ним злочину та особі винного внаслідок його м'якості. У зв'язку з цим просять скасувати вирок та постановити новий, яким призначити ОСОБА_6 покарання у виді 6 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 роки.

Заслухавши доповідача, який виклав суть вироку та доводи апеляційних скарг, прокурора, представників потерпілого ОСОБА_2, які підтримали апеляційні скарги та в судових дебатах просили їх задовольнити, потерпілу ОСОБА_1, яка щодо вирішення апеляційних скарг поклалася на розсуд суду, обвинуваченого та його захисника, які заперечили останні та в судових дебатах, а ОСОБА_6 і в останньому слові, просили залишити вирок суду без зміни, перевіривши матеріали кримінального провадження за доводами апеляційних скарг, апеляційний суд приходить до висновку, що останні підлягають задоволенню з наступних підстав.

Висновок суду про доведеність вини ОСОБА_6 у вчиненні злочину, за який його засуджено, та кваліфікація дій останнього за ч. 2 ст. 286 КК України є правильною, відповідає фактичним обставинам кримінального провадження та ґрунтується на доказах, досліджених в судовому засіданні і ні ким не оспорюється.

У відповідності до ст. 65 КК України, п. 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 року №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів, з врахуванням ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що пом'якшують та обтяжують покарання, а також з врахуванням наслідків, що настали, та ставленням винного до своїх дій.

Посилання прокурора та потерпілого про призначення ОСОБА_6 надто м'якого покарання у зв'язку з неврахуванням судом всіх обставин справи, тяжкості вчиненого злочину, а також особи обвинуваченого, апеляційний суд вважає обгрунтованими.

Як вбачається із вироку, при призначенні ОСОБА_6 покарання суд першої інстанції врахував тяжкість вчиненого ним злочину, який відноситься до категорії тяжких, дані про особу винного, який має молодий вік, до кримінальної відповідальності притягується вперше, позитивно характеризується за місцем проживання.

В той же час суд не звернув увагу на обставини вчинення злочину, зокрема, що ОСОБА_6 сів за кермо завідомо несправного транспортного засобу, знаходячись при цьому в стані алкогольного сп'яніння, його наслідки - що в результаті ДТП одна потерпіла загинула, а інша отримала тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості.

Окрім цього суд першої інстанції, як на обставину, що пом'якшує покарання обвинуваченого послався на щире каяття останнього, однак, як вбачається з матеріалів кримінального провадження ОСОБА_6 відшкодував потерпілому ОСОБА_2 лише незначну суму заподіяних збитків, що свідчить про відсутність дійового каяття.

За таких обставин апеляційний суд вважає, що покарання призначене обвинуваченому не відповідає тяжкості вчиненого злочину та його наслідкам, а тому вирок щодо ОСОБА_6 в частині призначеного покарання підлягає скасуванню з постановленням нового вироку.

При призначенні ОСОБА_6 покарання апеляційний суд приймає до уваги особу винного, який до кримінальної відповідальності притягується вперше, характеризується позитивно, тяжкість вчиненого злочину, який відноситься до категорії тяжких, його наслідки, зокрема кількість потерпілих та тяжкість заподіяних ушкоджень.

В якості обставини, що пом'якшує покарання обвинуваченого, апеляційний суд визнає активне сприяння ОСОБА_6 у розкритті злочину, а в якості обставини, що його обтяжує - вчинення злочину в стані алкогольного сп'яніння.

З урахуванням вищенаведеного, покарання ОСОБА_6 слід призначити у виді позбавлення волі в межах санкції ч. 2 ст. 286 КК України.

Керуючись ст. ст. 404, 407, 418, 420 КПК України, апеляційний суд,

З А С У Д И В :

Апеляційні скарги прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження в суді першої інстанції, та потерпілого ОСОБА_2 задовольнити.

Вирок Любешівського районного суду від 08 травня 2014 року щодо ОСОБА_6 в частині призначеного покарання - скасувати.

Призначити ОСОБА_6 за ч. 2 ст. 286 КК України покарання у виді позбавлення волі строком на 6 (шість) років з позбавленням права керувати транспортиними засобами строком на 3 (три) роки.

В решті вирок залишити без зміни.

Даний вирок може бути оскаржений в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня її проголошення.

Головуючий:

Судді: