Рішення № 39717676, 08.04.2014, Приморський районний суд м. Одеси

08.04.2014

Провадження № 2/522/3246/14

Справа 1522/27357/12

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 квітня 2013 року Приморський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді - Івченка В.Б.,

при секретарі - Січінава М.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Одесі цивільну справу за позовом ПАТ «Державний ощадний банк України» в особі - Одеського обласного управління АТ «Ощадбанк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за процентами та пенею та зустрічною позовною заявою ОСОБА_1 до ВАТ «Державний ощадний банк України», за участю третьої особи ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання кредитного договору удаваним та частково недійсним,

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» в особі філії - Одеського обласного управління АТ «Ощадбанк» звернулося до суду з позовом, який уточнив в судовому засіданні до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за процентами та пенею у розмірі 658292,65 грн., судових витрат, мотивуючи свої вимоги тим, що у зв'язку з тим, що Кредитний договір не був розірваний, а ухвалення рішення не є підставою для припинення нарахування відсотків та пені за користування кредитом, то з моменту ухвалення рішення, відповідно до п.1.6.1.1 Кредитного договору станом на 20.09.2012 року утворилась заборгованість, яка складається з:

- прострочених процентів за користування кредитом за період з 01.03.2009 року по 26.09.2012 року у розмірі - 479111,93 грн.;

- пені за прострочений основний борг по кредиту за період з 01.03.2009 року по 26.09.2012 року у розмірі - 5677 грн.;

- пені за прострочені проценти за користування кредитом за період з 01.03.2009 року по 26.09.2012 року у розмірі - 173,503,72 грн.

Представник позивача в судовому засіданні уточнені позовні вимоги підтримала та просила їх задовольнити у повному обсязі, проти зустрічної позовної заяви заперечувала та просила відмовити у його задоволенні за безпідставністю.

Представник відповідача в судовому засіданні уточнену позовну заяву не визнав та просив відмовити у задоволенні уточнених позовних вимог у повному обсязі. Вимоги зустрічної позовної заяви задовольнити у повному обсязі.

Відповідач за первісним позовом та третя особа за зустрічною позовною заявою ОСОБА_2, третя особа за зустрічною позовною заявою ОСОБА_3 в судове засідання не з'явились, належним чином про дату та місце судового засідання повідомлялись, про причини неявки суд не повідомили.

Вислухавши представника позивача, представника відповідача за первісним позовом, дослідивши матеріали справи, суд прийшов до наступного.

Як встановлено судом в судовому засіданні 19.05.2008 року між Відкритим акціонерним товариством «Державний ощадний банк України» в особі філії - Одеського облуправління ВАТ «Ощадбанк» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір №2356-н, відповідно до п.1.1 якого Банк надав Позичальнику у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання 914000 грн. строком до 19.05.2028 року із сплатою 19% річних - в перший місяць з дня отримання кредиту (на час оформлення державного акту на право власності на земельну ділянку); 21% річних - починаючи з сьомого місяця з дня отримання кредиту; 18% річних - після одержання Позичальником у встановленому законодавством України порядку державного акту на право власності на земельну ділянку, та передати її в іпотеку.

Кредит надавався на придбання нерухомості, а саме частину земельної ділянки загальною площею 0,0784 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 та частину земельної ділянки загальною площею 0,216 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 з цільовим призначенням для будівництва.

В забезпечення виконання зобов'язань по Кредитного договору №2356-н, 20.05.2008 року між ВАТ «Державний ощадний банк України» в особі філії - Одеського облуправління ВАТ «Ощадбанк» та ОСОБА_1 був укладений іпотечний договір згідно якого предметом іпотеки є нерухоме майно - земельні ділянки, що стануть власністю Іпотекодавця в майбутньому, придбані за договорами купівлі-продажу від 20.05.2008 року та вказані в п.1.2 цього Договору.

В забезпечення виконання зобов'язань по Кредитного договору №2356-н 19.05.2008 року між ВАТ «Державний ощадний банк України» в особі філії - Одеського облуправління ВАТ «Ощадбанк» та ОСОБА_2 був укладений договір поруки, згідно умов якого ОСОБА_2 бере на себе прямі зобов'язання відповідати перед Кредитором по зобов'язаннях Боржника за Кредитним договором №2356-н від 19.05.2008 року.

Згідно п.1.1 Договору Поруки, Поручитель зобов'язується перед Кредитором відповідати солідарно в повному обсязі за своєчасне та повне виконання Боржником зобов'язань за Кредитним договором, а також додатковими угодами до нього, що укладені та можуть бути укладені в майбутньому.

Згідно п.3 Договору поруки, Поручитель відповідає по зобов'язаннях за вищезазначеним Кредитним Договором перед Кредитором в тому ж обсязі, що і Боржник.

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси №2-6436/10 від 18.10.2010 року позовні вимоги ВАТ «Ощадбанк України» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за Кредитним договором задоволені.

Рішення набрало чинності 28.10.2010 року.

Відповідно до п. 1.6.1.1 Кредитного договору Банком станом на 26.09.2012 року були нараховані відсотки та пеня за користування Кредитом у розмірі 658292,65 грн.

18.03.2013 року до Приморського районного суду м. Одеси надійшла зустрічна позовна заява ОСОБА_1 до ВАТ «Державний ощадний банк України», за участю третьої особи ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання кредитного договору удаваним та частково недійсним. Позивач мотивує свої вимоги тим, що правочин за своєю правовою суттю є удаваний, оскільки позивач не отримував грошей за Кредитним договором №2356-н. Зазначена обставина підтверджена вироком Приморського районного суду м. Одеси від 28.09.2012 року відносно ОСОБА_3, яким стягнуто з ОСОБА_2 на користь ВАТ «Ощадбанк України» в особі Одеського обласного управління матеріальний збиток в розмірі 26127823 грн. в тому числі і за Кредитним договором №2356-н.

Проте, вироком суду, на який посилається ОСОБА_1 встановлено, що ОСОБА_3 запропонувала особам, в тому числі і ОСОБА_1, укласти кредитний договір та підписати всі необхідні документи для отримання кредиту в Банку .

Вироком суду від 28.09.2012 року встановлено, що фізичні особи, в тому числі і ОСОБА_1 будучи дієздатними, «дали свою згоду на оформлення на їх ім'я кредитів на придбання земельних ділянок в філії - АТ «Ощадбанк», а також встановлено, що особи у відношенні яких відмовлено в порушенні кримінальної справи, в тому числі і ОСОБА_1 прибули у філію банку та підписали пакет документів, необхідний для оформлення і видачі кредиту, в тому числі і касові документи на відкриття особистих вкладних рахунків для подальшого погашення кредитів, що свідчить про те, що воля ОСОБА_1 була спрямована безпосередньо на досягнення відповідного юридичного наслідку, а саме, на отримання кредиту, що укладений кредитний договір спрямований на реальне настання правових наслідків , що обумовлені ним, і саме по цьому кредитному договору Банком були видані кредитні кошти в сумі 914000,00 грн.

Таким чином твердження ОСОБА_1, що він є жертвою шахраїв, є безпідставними і спростовуються вироком суду від 28.09.2012 року.

В запереченнях ОСОБА_1 не наводить жодного факту введення в оману ОСОБА_1 саме Банком, оскільки правочин, здійснений під впливом обману, на підставі ст. 230 ЦК України може бути визнаний судом недійсним у випадку навмисного цілеспрямованого введення іншої сторони в оману щодо фактів, які впливають на укладення правочину. Ознакою обману є умисел: особа знає про наявність чи відсутність певних обставин і про те, що друга сторона, якби вона володіла цією інформацією, не вступила б у правовідносини, невигідні для неї; якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо сторона замовчує їх існування.

За змістом вказаної статті саме ОСОБА_4 , як сторона по справі, яка діяла, як він вважає, під впливом обману, повинна довести наявність умислу з боку відповідача - Банку, істотність обставин, щодо яких його введено в оману і сам факт обману.

Стосовно незаконності підстав стягнення процентів за кредитним договором спростовуються наступним.

Як вбачається з кредитного договору №2356-н між сторонами було укладено кредитний договір зі строком остаточного погашення кредиту не пізніше 19 травня 2028 року.

В зв'язку з невиконанням зобов'язань за кредитним договором Банк звернувся до суду про дострокове стягнення суми кредиту, процентів та пені за кредитом.

Звернення банку до суду з вимогою про дострокове повернення всієї суми за Кредитним договором у зв'язку з порушенням ОСОБА_1 умов договору, не означає відмову Банку від договору, а є наслідком невиконання ним своїх договірних зобов'язань і не тягне припинення договору та не позбавляє Банк в подальшому права на отримання процентів за користування кредитом, оскільки зобов'язання за Кредитним договором не припинилися і згідно п. 8.1. договір діє до повного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань.

Відповідно до ст. 599 ЦК України, зобов'язання припиняються його виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ в п.17 Постанови №5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають з кредитних правовідносин», встановлено, що «наявність судового рішення про задоволення вимоги кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє правовідносин сторін кредитного договору, не звільняє останнього від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених частиною другою статті 625 ЦК, оскільки зобов'язання залишається невиконаним належним чином відповідно до вимог статей 526, 599 ЦК України.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Ст. 88 ЦПК України передбачено, що стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею та документально підтвердженні судові витрати.

Враховуючи вищевикладене суд приходить до висновку, що позов ПАТ «Державний ощадний банк України» в особі - Одеського обласного управління АТ «Ощадбанк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, необхідно задовольнити, стягнувши солідарно з ОСОБА_1, ОСОБА_2 прострочені проценти за користування кредитом за період з 01.03.2009 року по 26.09.2012 року у розмірі 479111,93 грн., пеню за прострочений основний борг по кредиту за період з 01.03.2009 року по 26.09.2012 року у розмірі - 5677 грн., пеню за прострочені проценти за користування кредитом за період з 01.03.2009 року по 26.09.2012 року у розмірі - 173,503,72 грн. та судові витрати в розмірі 3219грн. у задоволенні зустрічної позовної заяви ОСОБА_1 до ВАТ «Державний ощадний банк України», за участю третьої особи ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання кредитного договору удаваним та частково недійсним - відмовити.

Керуючись ст.ст. 10, 60, 88, 212, 215 ЦПК України та ст.ст. 525, 526, 530, 549, 559, 624, 629, 1048, 1050, 1054 ЦК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ПАТ «Державний ощадний банк України» в особі - Одеського обласного управління АТ «Ощадбанк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1, ОСОБА_2 на користь ПАТ «Державний ощадний банк України» в особі - Одеського обласного управління АТ «Ощадбанк» (65125, м. Одеса, вул. Базарна, 17, р/р 37396900050001 в ФООУ АТ «Ощадбанк», МФО 328845), заборгованість за кредитом в розмірі 658292 (шістсот п'ятдесят вісім тисяч двісті дев'яносто дві) гривні 65 (шістдесят п'ять) копійок.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1, ОСОБА_2 на користь ПАТ «Державний ощадний банк України» в особі - Одеського обласного управління АТ «Ощадбанк» (65125, м. Одеса, вул. Базарна, 17, р/р 37396900050001 в ФООУ АТ «Ощадбанк», МФО 328845) судовий збір у розмірі 3219 (три тисячі двісті дев'ятнадцять) гривень.

У задоволенні зустрічної позовної заяви ОСОБА_1 до ВАТ «Державний ощадний банк України», за участю третіх осіб ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання кредитного договору удаваним та частково недійсним - відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку через суд першої інстанції, шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк - з дня проголошення рішення, а для осіб, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення - з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Приморського

районного суду м. Одеси Івченко В.Б.