Ухвала суду № 39717233, 29.05.2014, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

29 травня 2014 рокусправа № 804/556/13-а

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Нагорної Л.М.

суддів: Мельника В.В. Юхименка О.В.

за участю секретаря судового засідання: Федосєєвої Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу Дніпропетровської міжрайонної державної податкової інспекції у Дніпропетровській області

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 березня 2013 року у справі № 804/556/13-а за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "М'ясна фабрика "Фаворит" до Дніпропетровської міжрайонної державної податкової інспекції у Дніпропетровській області про скасування податкових повідомлень-рішень, -

в с т а н о в и в:

У січні 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю "М'ясна фабрика "Фаворит" (далі - Позивач) звернулося з позовом до Дніпропетровської міжрайонної державної податкової інспекції у Дніпропетровській області (далі - Відповідач), в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0001961542 від 05.12.2012 р., яким збільшено суму грошового зобов'язання Позивача з податку на додану вартість по вітчизняних товарах (роботах, послугах) на загальну суму 79829,00 грн., в тому числі за основним платежем - 79828,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 1,00 грн.; визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0001931541 від 05.12.2012 р., яким збільшено суму грошового зобов'язання Позивача з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 201966,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що висновки податкового органу відносно того, що Позивач мав взаємовідносини з контрагентом, який має ознаки фіктивності є безпідставними, адже акт перевірки не містить жодних доказів наявності у ТОВ «Вінжі» ознак фіктивності суб'єктів господарювання, встановлених ст. 55-1 ГК України. Вважають, що висновки Відповідача про фіктивність укладених з ТОВ «Вінжі» правочинів, здійснені податковим органом із перевищенням наданих їм повноважень, оскільки будь-яка інформація про наявність судових рішень з даного приводу відсутня. Позивачем до перевірки були надані всі первинні документи, оформлені належним чином, та які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій за перевіряємі періоди. Витребовувані Відповідачем ветеринарні свідоцтва не є документами податкового та бухгалтерського обліку та є обов'язковими до подання під час податкової перевірки, так само як і виписки з книги довіреностей на отримання товарів. (а.с.2-8)

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 березня 2013 року позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "М'ясна фабрика "Фаворит" задоволено у повному обсязі.

Постанова суду обґрунтована тим, що Позивач мав всі первинні документи, оформлені належним чином, що підтверджували право на формування податкового кредиту. Крім того, відсутні будь-які судові рішення, яким б визнавалися недійсними укладені між Позивачем та його контрагентом правочини, у зв'язку з чим висновок податкового органу про нікчемність укладених правочинів є безпідставним. (а.с.123-125)

Дніпропетровська міжрайонна державна податкова інспекція у Дніпропетровській області, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подала на нього апеляційну скаргу, відповідно до якої, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просить скасувати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 березня 2013 року та прийняти нову про відмову у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовані тим, що суд першої інстанції залишив поза увагою те, що факт нереальності здійснення господарських відносин між ТОВ «МФ «Фаворит» та ТОВ «Вінжі» підтверджується матеріалами перевірки вказаного контрагента Позивача, викладеними у акті від 08.05.2012 р. № 120222-8/37100385. Крім того, Позивачем не було надано до перевірки сертифікати якості (походження) товару, журнали ордеру по рахунку 20 (сировина), довіреності на отримання придбаної продукції тощо на підтвердження здійснення господарської діяльності. Зазначають, що наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, за відсутності факту придбання товарів чи послуг, не може слугувати підставою для включення платником податків до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість. (а.с.152-157)

Заперечень на апеляційну скаргу до суду не надходило.

Перевіривши, в межах доводів апеляційної скарги, законність та обґрунтованість судового рішення, оцінивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи із наступного.

Судом встановлено та матеріалам справи підтверджено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "М'ясна фабрика "Фаворит" зареєстроване як юридична особа 11.02.2000 року Виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради. (а.с.31)

На підставі наказу від 14.11.2012 року № 820, виданого Дніпропетровською МДПІ (а.с.89), уповноваженими працівниками податкового органу проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ "М'ясна фабрика "Фаворит" з питань дотримання вимог податкового законодавства України при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ "Вінжі" за червень 2011 року, їх реальності та повноти відображення в обліку, за результатами якої складено акт від 16.11.2012 року № 619/15-0/13451782. (а.с.9-27)

Перевіркою встановлено:

- порушення ч. 5 ст. 203, ч. 1,2 ст. 215, ст. 216, ст.662, 655 та 656 - ЦК України в частині недодержання в момент вчинення правочину вимог, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними (п. 5 ст. 203 ЦК України) по правочинах; ст. 1 ЗУ "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст. 44 Господарського кодексу України;

- порушення п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 розділу 5 Податкового кодексу України, внаслідок чого ТОВ "МФ "Фаворит" занижено ПДВ на суму 79 828 грн.;

- порушення п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, п. 135.1, п. 135.2 ст. 135, п.п. 135.5.4 п. 135.5 ст. 135, п. 137.4 ст. 137, п.п. 138.1.1, п. 138.1, п. 138.2 ст.138, п.п. 139.1.1, п.п. 139.1.9, п.139 ст. 139 ПКУ, внаслідок чого підприємством занижено податок на прибуток за ІІ квартал 2011 року на суму 201 966 грн.

Перевіряючі дійшли висновку, що має місце не реальність здійснення господарських операцій між ТОВ "МФ "Фаворит" та його контрагентом-постачальником ТОВ "Вінжі" за червень 2011 року та, у зв'язку з цим, юридична дефектність первинних документів.

На підставі вказаного акту перевірки Дніпропетровською МДПІ Дніпропетровської області ДПС винесено податкові повідомлення-рішення : № 0001931541 від 05.12.2012 р., яким збільшено суму грошового зобов'язання Позивача з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 201966,00 грн., та № 0001961542 від 05.12.2012 р., яким збільшено суму грошового зобов'язання Позивача з податку на додану вартість по вітчизняних товарах (роботах, послугах) на загальну суму 79829,00 грн., в тому числі за основним платежем - 79828,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 1,00 грн.

Скасування указаних податкових повідомлень-рішень і було предметом даного спору.

Задовольняючи позовні вимоги ТОВ "М'ясна фабрика "Фаворит", суд першої інстанції виходив з того, що Позивач мав всі первинні документи, оформлені належним чином, що підтверджували право на формування податкового кредиту. Крім того, відсутні будь-які судові рішення, яким б визнавалися недійсними укладені між Позивачем та його контрагентом правочини, у зв'язку з чим висновок податкового органу про нікчемність укладених правочинів є безпідставним.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи із наступного.

Щодо фактичних обставин справи, встановлених судом першої інстанції, у сторін заперечень не виникало.

Пунктом 14.1.181 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 138.1 статті 138 Податкового Кодексу України передбачено, що витрати, які враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності та інших витрат.

Приписи пунктів п. 138.1, 138.6, 138.8 статті 138 Податкового Кодексу України регламентують , що включають у себе витрати операційної діяльності, що включається до складу прямих матеріальних витрат та загальновиробничих витрат, з чого складається собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Пунктом 138.2 статті 138 Податкового Кодексу України встановлено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, а пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 цього Кодексу визначає, що не включаються до складу витрат, а саме - витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Таким чином, наведеними нормами матеріального права, визначено підстави для формування платником податків податкового кредиту з податку на додану вартість і до таких підстав віднесено: наявність господарської операції, сплата податку на додану вартість у вартості товарів (робіт, послуг), факт сплати податку на додану вартість має підтверджуватися відповідними податковими накладними, використанням придбаних товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до пунктів 2.15 та 2.16 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 (далі - Положення), забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Пунктом 2.4 Положення визначено, що первинні документи (на паперових і машино зчитувальних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи від імені яких складений документ, назва документа (форма), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складення первинного документа.

Як вбачається з матеріалів справи, між ТОВ "М'ясна фабрика "Фаворит" (Покупець) та ТОВ "Вінжі" (Постачальник) укладено договір поставки № 79/08/10-СИ від 23.08.2010 року, за умовами якого Постачальник зобов'язується у порядку та в строки, встановлені договором, передати товар у власність Покупця, а Покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його на умовах, визначених договором в повному обсязі з моменту укладення договору. Поставка товару здійснюється на умовах DDP-склад Покупця (у відповідності до Правил «Інкотермс-2000»). Ціна на товар визначається у Специфікаціях на поставку та видаткових товарних накладних, що є невід'ємною частиною договору. (а.с.43-48)

На виконання умов договору ТОВ "Вінжі" виписано податкову накладну від 02.06.2011 року № 3 на загальну суму 478970,64 грн. (в т.ч. ПДВ - 79828,44 грн.) (а.с.56).

Товар отримано Позивачем відповідно до видаткової накладної № 111 від 02.06.2011 р. на загальну суму 478970,64 грн. (в т.ч. ПДВ - 79828,44 грн.) та прибуткової накладної від 03.06.2011 р. № ПН2-053783. (а.с.57,59).

Як вбачається з матеріалів справи транспортування товару здійснювалося за рахунок продавця - ТОВ "Вінжі", про що складена товарно-транспортна накладна від 02.06.2011 № Р61 (а.с.58).

Розрахунки за отриману продукцію здійснювалися у безготівковому розрахунку за платіжними дорученнями від 14.06.2011 № 2755, 16.06.2011 № 2875, 09.06.2011 № 2625. (а.с.60,61,62)

Відповідачем, як це передбачено частиною 2 статті 71 КАС України, не надано доказів, які б спростовували висновок суду першої інстанції про те, що у Позивача були наявні всі необхідні первинні документи, складені контрагентом, на підставі яких ним задекларовано суму податкового кредиту (договір, видаткові накладні, податкові накладні, товарно-транспортні накладні, платіжні доручення). Як не надано належних доказів, які б підтверджували зроблені в Акті перевірки висновки щодо нікчемності і безтоварності договору, укладеного між позивачем і ТОВ "Вінжі", та доказів, що вказують на недодержання Позивачем та його контрагентом під час укладення відповідного договору вимог ст.203 ЦК України.

Висновки про нікчемність угод між ТОВ "М'ясна фабрика "Фаворит" з його безпосереднім контрагентом ТОВ "Вінжі, зроблені Відповідачем лише на підставі акту від 8.05.2012 р. № 1202/22-8/37100385 про неможливість проведення зустрічної звірки цього контрагента щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 01.04.2011 р. по 31.08.2011 р.. При цьому матеріали вказаної перевірки містять лише припущення податкового органу про те, що угоди укладені без мети настання реальних наслідків та є нікчемними і Відповідачем не зазначено конкретних доказів на підтвердження таких припущень, як це передбачено частиною 2 статті 71 КАС України. (а.с.79-84)

Посилання заявника апеляційної скарги на той факт, що у Позивачем не було надано до перевірки сертифікати якості (походження) товару, журнали ордеру по рахунку 20 (сировина), довіреності на отримання придбаної продукції тощо на підтвердження здійснення господарської діяльності, визнаються колегією суддів безпідставними, оскільки наявність чи відсутність вказаних документів може свідчити лише про дотримання чи порушення правил, встановлених чинним законодавством відносно якості поставленого товару, які не пов'язані з дотриманням вимог податкового законодавства та не свідчать про безтоварність операцій за наявності інших підтверджуючих документів. Відсутність саме сертифікатів якості не є підставою для не включення вартості придбаних товарів до валових витрат та формування податкового кредиту.

Відносно відсутності довіреностей на отримання придбаної продукції, колегія суддів зазначає, що відповідно до довідки № 105 від 01.01.2011 р., наданої ТОВ «М'ясна фабрика «Фаворит» матеріально-відповідальні особи - комірники мають право отримувати товарно-матеріальні цінності від постачальників без довіреності, що підтверджується матеріалами справи.(а.с.64)

За таких обставин та у межах доводів апеляційної скарги підстави для скасування чи зміни судового рішення - відсутні.

Керуючись п.1 ч.1 ст. 198, ст. 200, 205, 206 КАС України, суд,-

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу Дніпропетровської міжрайонної державної податкової інспекції у Дніпропетровській області Державної податкової служби - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 березня 2013 року у справі № 804/556/13-а - залишити без змін.

Ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення у повному обсязі.

Повний текст ухвали складено 30 травня 2014 року.

Головуючий: Л.М. Нагорна

Суддя: В.В. Мельник

Суддя: О.В. Юхименко