Ухвала суду № 39717145, 15.05.2013, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

15 травня 2013 року

справа № 2а-0870/4360/11

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Туркіної Л.П. (доповідач),

суддів: Шлай А.В. Проценко О.А.

за участю секретаря – Шелепової Ю.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Запорізької митниці

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 31 серпня 2011 р.

у справі № 2а-0870/4360/11

за позовом Відкритого акціонерного товариства "Запорізький металургійний комбінат "Запоріжсталь"

до Запорізької митниці

про визнання протиправними дій, -

ВСТАНОВИВ:

03.06.2011 року Відкрите акціонерне товариство «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь» (далі – ВАТ «Запоріжсталь», позивач) звернулось до суду із позовом до Запорізької митниці (далі – відповідач), у якому просило визнати протиправним та скасувати рішення Запорізької митниці з митної оцінки товару № 11200006/2011/00038/1 від 13.01.2011 року, визнати протиправним та скасувати рішення Запорізької митниці про неможливість застосування митної вартості, заявленої декларантом, № 07-02-09-24/2826 від 18.04.2011 року.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 31 серпня 2011 р. позов задоволено частково.

Суд постановив:

- визнати протиправним та скасувати рішення Запорізької митниці з митної оцінки товару № 112000006/2011/000038/1 від 13.01.2011.

- стягнути з Державного бюджету України на користь Відкритого акціонерного товариства «Запоріжсталь» (69008, м. Запоріжжя, Південне шосе, 72, код ЄДРПОУ 00191230) судовий збір у розмірі 1 (одна гривня) 70 коп.

- в іншій частині позову відмовити.

Рішення суду в частині задоволених позовних вимог обґрунтовано посиланнями на те, що відповідач не довів правомірність дій та рішення стосовно визначення митної вартості товару за 3 методом, оскільки позивачем з самого початку було подано всі необхідні та належні документи, які дозволяли визначити митну вартість за методом оцінки за ціною угоди щодо товарів (метод оцінки № 1).

Не погодившись з судовим рішенням суду в частині задоволених позовних вимог, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на невідповідність рішення суду нормам матеріального права та обставинам справи, просить скасувати постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 31 серпня 2011 р. в частині, що стосується визнання протиправним та скасування рішення про визначення митної вартості, прийняти нову постанову, у якій відмовити позивачу у задоволенні його позовних вимог у повному обсязі.

Відповідач вказує, що враховуючи те, що декларантом не надані додаткові документи, а відомості, зазначені в поданих декларантом документах, не можуть бути використані для підтвердження митної вартості товару, на підставі положень ст.. 265 МКУ, вимог п. 14 ПКМУ від 20.12.06 № 1766 було здійснено митну оцінку товару. При здійсненні митної оцінки був застосований метод визначення митної вартості товару № 3 (ст.. 269 МКУ). Виходячи з зазначеного, вважає, що рішення Запорізької митниці з митної оцінки товару № 112000006/2011/000038/1 від 13.01.2011р. є обґрунтованим та відповідає чинному законодавству.

Позивач подав заперечення на апеляційну скаргу, у яких просить залишити апеляційну скаргу Запорізької митниці без задоволення, а постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 31 серпня 2011 р. – без змін.

Вважає рішення суду законним та обґрунтованим.

Представники сторін, належним чином повідомлених про час та місце судового засідання, до суду не прибули.

У зв’язку з відсутністю представників сторін справу розглянуто відповідно до ст. 41 КАС України без здійснення технічної фіксації судового засідання.

Відповідно до ч. 1 ст. 195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

Дослідивши матеріали справи, а також рішення суду в межах апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що остання не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Судом встановлено, що 30.04.2010 року між ВАТ «Запоріжсталь» (Покупець) та фірмою «Veraco Alliance Ltd» (Великобританія), (Продавець) укладено контракт № ВП.1323.37515.10.55И (далі – Контракт), відповідно до якого Продавець взяв на себе зобов’язання продати та поставити на умовах DAF, кордон Польща-Україна, прикордонна станція Ізов, а Покупець оплатити та прийняти кокс грубий доменний кам’яновугільний (далі – товар), кількість, скорочений опис та позначення якого перелічені в специфікаціях до Контракту.

На виконання умов Контракту у грудні 2010 року Продавець поставив товар загальною кількістю 1667740 кг. За вартістю 310 доларів США за тону.

При митному оформленні товару, який був поставлений за умовами контракту, позивач подав митному органу ВМД № 112030000/2011/000990 від 12.01.2011 року для митного оформлення вантажу у режимі «Імпорт».

Митна вартість товару була визначена декларантом відповідно до ст. ст. 266, 267 Митного кодексу України (далі – МК Україна) в розмірі відповідно до ціни угоди ( метод визначення митної вартості товару № 1) – 310, 00 доларів США за тону, виходячи з ціни, встановленої сторонами у Контракті (специфікація № 1 до Контракту) на умовах поставки DAF, кордон Польща-Україна, прикордонна станція Ізов, згідно Інкотермс-2000.

Для підтвердження заявленої митної вартості товару ВАТ «Запоріжсталь» були надані документи за переліком, передбаченим п.п. 5,7 «Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження», який затверджено Постановою КМУ від 20.12.2006 № 1766.

На підставі п.11 Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження» від 20.12.2006 № 1766 (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі – Порядок № 1766) Запорізька митниця запросила ряд додаткових документів для визначення митної вартості, а саме витребувала: договір з третіми особами, пов’язаний з договором на поставку товарів, митна вартість яких визначається; інші документи за бажанням декларанта.

На вимогу відповідача позивач зробив відповідний запис щодо ознайомлення з їх змістом, та надав:

- лист фірми «Veraco Alliance Ltd» № 105 від 05.01.2011 року про відмову у наданні калькуляції вартості коксу, прасу виробника, договору з третіми особами, оскільки уся ця інформація є комерційною таємницею та не розголошується, про що зроблено відповідний запис у ВМД № 1;

- меморіальні валютні ордери № 67.5.1003 від 27.01.2011, № 83.5.1003 від 31.01.2011, № 116.5.271 від 08.02.2011 року, що підтверджують факт сплати за товар за ціною, що вказана в додатковій угоді № 6 Контракту;

- Витяг з журналу «Металекспорт» випуск № 48 (72) від 29.11.20140.

Також пояснив, що договір з третіми особами надати неможливо, у зв’язку з тим, що фірма «Veraco Alliance Ltd» відмовилась надати такий договір.

Враховуючи те, що позивачем не були надані додаткові документи в повному обсязі, на підставі положень ст.. 265 МК України, вимог п. 14 Порядку № 1766 Запорізькою митницею було здійснено митну оцінку товару. При здійсненні митної оцінки був застосований метод № 3 (за ціною угоди щодо подібних (аналогічних) товарів), про що винесено відповідне Рішення про визначення митної вартості товару від 13.01.2011 № 112000006/2011/000028/1.

Як вбачається з пояснень відповідача, підставами неприйняття митної вартості, визначеної декларантом, є те, що неможливо застосувати метод № 1 в зв’язку з ненаданням декларантом усіх додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості товару, Метод № 2 не застосований в зв’язку з невідповідністю (відмінністю) певних фізичних характеристик, тому було прийнято рішення щодо застосування митної вартості за методом № 3 – за ціною угоди щодо аналогічних (подібних) товарів.

Рішення митниці не можна визнати законним та обґрунтованим, виходячи з такого.

Відповідно до ст.. 259 МК України митна вартість товарів – це заявлена декларантом або визначена митним органом вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, яка обчислюється на момент перетинання товарами митного кордону України.

Відповідно до ст.. 266 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України, здійснюється шляхом застосування таких методів: основним методом визначення митної вартості за ціною угоди щодо товарів, які імпортуються (метод 1); за ціною угоди щодо ідентичних товарів (метод 2); за ціною угоди щодо подібних (аналогічних) товарів (метод 3); на основі віднімання вартості (метод 4); на основі додавання вартості (метод 5); резервного (метод 6).

Відповідно до ст.. 269 МК України ( Метод визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів) у разі якщо митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена згідно з положеннями статей 267 та 268 цього Кодексу, за митну вартість береться вартість операції з подібними (аналогічними) товарами, які продаються на експорт в Україну і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього.

Під подібними (аналогічними) розуміються товари, які хоч і не є однаковими за всіма ознаками, але мають схожі характеристики і складаються із схожих компонентів, завдяки чому виконують однакові функції порівняно з товарами, що оцінюються, та вважаються комерційно взаємозамінними.

Для визначення, чи є товари подібними (аналогічними), враховуються такі ознаки:

1) якість, наявність торгової марки та їх репутація на ринку;

2) країна походження;

3) виробник.

Ціна договору щодо подібних (аналогічних) товарів береться за основу для визначення митної вартості товарів, якщо ці товари ввезено приблизно в тій же кількості і на тих же комерційних умовах, що й оцінювані товари.

У разі якщо такого продажу не виявлено, використовується вартість операції з подібними (аналогічними) товарами, які продавалися в Україну в іншій кількості та/або на інших комерційних умовах. При цьому їх ціна коригується з урахуванням зазначених розбіжностей незалежно від того, чи веде це до збільшення або зменшення вартості. Інформація, що використовується при здійсненні коригування, повинна бути документально підтверджена.

У разі якщо кошти та витрати, зазначені в пунктах 5-7 частини другої статті 267 цього Кодексу, включаються у вартість операції, здійснюється коригування для врахування значної різниці у таких коштах і витратах між оцінюваними товарами та відповідними подібними (аналогічними) товарами, що зумовлено різницею у відстанях і способах транспортування.

У разі якщо для цілей застосування цього методу виявляється більше, ніж одна вартість операції з подібними (аналогічними) товарами, для визначення митної вартості оцінюваних товарів використовується найменша така вартість.

Згідно ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Як свідчать матеріали справи, зокрема зміст заперечень на позов (а.с. 105-107) та апеляційної скарги, митниця не навела жодної інформації, яка б підтвердила вчинення контролюючим органом дій (коригування), передбачених ст. 269 МК України. Суду не наведено та не надано документальних доказів того, товари, які визнані митницею подібними (аналогічними), ввезені приблизно в тій же кількості та на тих же умовах, що й оцінювані товари.

Не наведено відомостей стосовно витрат та транспортування, завантаження, розвантаження, обробку, страхування аналогічних та оцінюваних товарів (п.п. 5-7 ст. 267 МК України).

За таких обставин, суд апеляційної інстанції вважає, що позивач не довів правомірності та належного застосування третього методу визначення митної вартості товару (ст.. 26( МК України), що є підставою для скасування рішення з митної оцінки товару № 112000006/2011/000038/1 від 13.01.2011.

Отже, дослідивши рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови Запорізького окружного адміністративного суду від 31 серпня 2011 р. – відсутні.

Керуючись ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Запорізької митниці – залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 31 серпня 2011 р. - без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення.

Касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення судового рішення в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення судового рішення в повному обсязі.

Рішення суду виготовлено у повному обсязі 26.06.2014р.

Головуючий: Л.П. Туркіна

Суддя: А.В. Шлай

Суддя: О.А. Проценко