Ухвала суду № 39716988, 22.04.2014, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

22 квітня 2014 року

справа № 2а-15740/09/0470

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Шлай А.В.

суддів: Іванова С.М. Чабаненко С.В.

за участю секретаря судового засідання: Кязимової Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтер-С» на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 травня 2011 року у справі № 2а-15740/09/0470 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтер-С» до Нікопольської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтер-С» звернулось до суду з адміністративним позовом, в якому просило визнати нечинним податкове повідомлення-рішення №0000162340/2/28990 від 03 листопада 2009 року, винесене Нікопольською об’єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області, яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств у сумі 87 320,45 грн., в тому числі штрафні (фінансові) санкції у сумі 29 106,82 грн. В обґрунтування позовних вимог зазначило, що спірне податкове повідомлення-рішення, прийняте на підставі Акту № 1127/234.33661946 від 13 липня 2009 року, що був складений після проведення невиїзної документальної перевірки з питань правових відносин з платником податків Товариством з обмеженою відповідальністю «ВПФ Метапродакшн за період з 01 березня 2008 року по 31 травня 2008 року, є протиправним, оскільки при його винесенні відповідач припустився численних порушень норм чинного законодавства України, внаслідок чого були порушені права та охоронювані законом інтереси позивача.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду 23 травня 2011 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погодившись із судовим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «Інтер-С» звернулось з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржену постанову та прийняти нове рішення, яким задовольнити адміністративний позов в повному обсязі. Апелянт зазначає, що відповідачем не доведено нікчемність договорів між позивачем та його контрагентом та укладання їх без мети настання реальних наслідків.

У судовому засіданні сторони підтримали доводи, викладені в апеляційній скарзі та запереченнях на неї.

Колегія суддів, перевіривши рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дійшла висновку про відсутність підстав для його скасування.

Як встановлено судом першої інстанції на підставі письмових доказів, що містяться в матеріалах справи, Нікопольською об’єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області проведена невиїзна документальна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтер-С» з питань правових відносин з платником податків ТОВ «ВПФ Метапродакшн» за період з 01 березня 2008 року по 31 травня 2008 року. В ході перевірки встановлено, що між ТОВ «Інтер-С Україна» і ТОВ «ВПФ Метапродакшн» укладений договір купівлі-продажу № 18 від 01 січня 2008 року, на підставі якого ТОВ «ВПФ Метапродакшн» здійснила поставку ТМЦ на адресу ТОВ «Інтер-С Україна», а позивач прийняв товар та оплатив його у безготівковій формі на загальну суму 233 806,46 грн. (в т.ч. ПДВ 46 570,91 грн.). Поставка ТМЦ від ТОВ «ВПФ Метапродакшн» на адресу Позивача була оформлена згідно накладних та податкових накладних, оплата ТМЦ була здійснена на підставі рахунків відповідними платіжними дорученнями. За результатами перевірки складений акт від 13 липня 2009 року № 1127/234.33661946, на підставі якого відповідачем визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток підприємств у сумі 58213,63 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції у сумі 29106,82 грн. і всього 87320,45 грн.) шляхом винесення податкового повідомлення-рішення №0000162340/2/28990 від 03 листопада 2009 року. Відповідачем встановлено, що постановою Святошинського районного суду м. Києва від 03 вересня 2008 року визнано недійсним Статут ТОВ «ВПФ Метапродакшн» та визнано недійсною реєстрацію ТОВ «ВПФ Метапродакшн» в якості платника податку на додану вартість з дати внесення до Реєстру платників ПДВ - з 21 травня 2007 року; з пояснення засновника і директора ТОВ «ВПФ Метапродакшн» судовим рішенням встановлено, що самостійно ніякої господарської діяльності він не здійснював, підприємство на себе зареєстрував за пропозицією невстановлених осіб і здійснював дії тільки щодо підписання деяких установчих документів, не розуміючи їх змісту; фінансово-господарську діяльність не вів, засновником значився формально і лише поставив спій підпис на підготовлених невстановленими особами реєстраційних документах, з обіцянкою в подальшому отримати від них за це матеріальну винагороду. У результаті порушення ТОВ «ВПФ Метапродакшн» своїх податкових зобов'язань, приписів господарського та цивільного законодавства (моральних засад), угоди, укладені з ТОВ «Інтер-С Україна», мають протиправний характер, оскільки по суті спрямовані на незаконне заволодіння майном держави, протирічать інтересам держави і суспільства, порушують публічний порядок, а отже, згідно з частиною 2 статті 228 Цивільного Кодексу є нікчемними.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з правомірності спірного податкового повідомлення-рішення.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно з п. 2 статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством, фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлені вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Зокрема, первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити як назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з п.2 4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити, назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Для надання юридичної сили і доказовості первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Пунктом 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу визначені, як суму будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. Згідно із пунктом 1.32 статті 1 цього Закону, господарська діяльність - будь-яка діяльність особи направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Згідно з п.п. 5.2.1 пункту 5.2 статі 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв’язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну) з урахуванням обмежень, установлених п. 5.3-5.7 цієї статті.

Пунктом 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» №334/94-ВР від 28.12.1994 р. передбачає як підставу для невключення до складу валових витрат лише випадок повної відсутності будь-яких розрахункових, платіжних та інших документів, внаслідок чого стає неможливо віднесення до складу валових витрат підприємства витрат непідтверджених документально.

Статтею 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» регулюються правила ведення податкового обліку та вона не встановлює вимог до форми чи виду документів, які були би обов’язковими для підтвердження віднесення певних витрат до складу валових витрат.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо правомірності спірного податкове повідомлення-рішення, доводи апеляційної скарги законність останнього не спростовують.

Відповідно до статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на те, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, вірно застосований матеріальний закон та не допущено порушень процесуального права, оскаржене судове рішення має бути залишено без змін.

Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження у суді апеляційної інстанції, у зв’язку з чим вона підлягає залишенню без задоволення.

Керуючись статтями 195-196, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України,-

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтер-С» – залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 травня 2011 року у справі № 2а-15740/09/0470 – залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складення її тексту у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий: А.В. Шлай

Суддя: С.М. Іванов

Суддя: С.В. Чабаненко