Ухвала суду № 39715841, 01.07.2014, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/4579/14 Справа № 182/619/14-ц Головуючий у 1 й інстанції - Шестакова З. С. Доповідач - Міхеєва В.Ю. Категорія

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 липня 2014 року м. Дніпропетровськ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого Міхеєвої В.Ю.

суддів Свистунової О.В., Ремеза В.А.

при секретарі Бондаренко В.В.

розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську

апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Аксіома»

на рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 20 березня 2014 року по справі

за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Аксіома», Дочірнього підприємства з іноземними інвестиціями «ІР-МВ», ОСОБА_3, в якості третіх осіб: Публічне акціонерне товариство «Єкатеринославський комерційний банк», ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання договору іпотеки недійсним,-

ВСТАНОВИЛА:

У січні 2014 року ОСОБА_2 звернувся із зазначеним позовом, уточнивши свої вимоги у березні 2014 року. В обґрунтування уточнених вимог посилався на ті обставини, що нерухоме майно, яке є предметом спірного договору іпотеки, а саме: нежитлове приміщення головний корпус літ. «А», загальною площею 42360,2 кв.м та нежитлове приміщення інженерний корпус літ. «А'», загальною площею 11689,4 кв.м, на момент укладення договору іпотеки № 329/09-07-і від 27 вересня 2007 року входило до цілісного майнового комплексу, розташованого за адресою АДРЕСА_1 та не було виділено в натурі і знаходилось у спільній частковій власності ОСОБА_3, яка доводиться дружиною позивачу, ОСОБА_5, ОСОБА_4 та Дочірнього підприємства з іноземними інвестиціями «ІР-МВ» (далі -ДП з іноземними інвестиціями «ІР-МВ» із визначенням часток кожного зі співвласників.

Тому, на думку позивача, ДП з іноземними інвестиціями «ІР-МВ» в порушення вимог ч. 3 ст. 5 Закону України «Про іпотеку» передало дане майно в іпотеку без його виділення в натурі і реєстрації права власності на нього як на окремий об'єкт нерухомості.

Також, позивач вважає, що сторонами за договором іпотеки були порушені норми ст.ст. 65 СК України та ст. 369 ЦК України, оскільки свою частку в спільному майні, а саме, 37/2660 частин комплексу за адресою АДРЕСА_1, ОСОБА_3 набула за договором купівлі-продажу від 20 березня 2007 року під час перебування з ним у шлюбі, який зареєстрований 02 квітня 1983 року відділом ЗАГС Жовтневого району м. Дніпропетровська.

Позивач вважає, що майно, набуте подружжям під час шлюбу належить обом з подружжя на праві спільної сумісної власності в рівних частинах, а тому і розпорядження таким майном має здійснюватись за взаємною згодою обох з подружжя.

На думку позивача, відчуження частки майна, співвласником якого він є та щодо якої ОСОБА_3 була надана згода на передачу в іпотеку, має відбуватись також за його нотаріально посвідченою згодою. Таку згоду на передачу ДП з іноземними інвестиціями «ІР-МВ» майна в іпотеку він не надавав, а тому просив визнати недійсним договір іпотеки № 329/09-07-і від 27 вересня 2007 року, укладений між ЗАТ «Фінансовий Союз Банк» та Дочірнім підприємством з іноземними інвестиціями «ІР-МВ», судові витрати покласти на відповідачів.

Рішенням Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 20 березня 2014 року позовні вимоги ОСОБА_2 були задоволені.

В апеляційній скарзі Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «Аксіома» (далі - ПАТ КБ «Аксіома»), посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права, просить скасувати рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 20 березня 2014 року та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2

Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду - залишенню без змін з наступних підстав.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 27 вересня 2007 року між Закритим акціонерним товариством «Фінансовий Союз Банк» (правонаступником якого на підставі договору факторингу № 05фа.001/09 від 25 червня 2009 року є ПАТ «Комерційний банк «Аксіома»), та Дочірнім підприємством з іноземними інвестиціями «ІР-МВ» був укладений договір іпотеки № 329/09-07-і, посвідчений 27 вересня 2007 року приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_7 та зареєстрований у реєстрі за № 10584 (далі - Договір іпотеки) (а.с.8-10).

Предметом іпотеки, відповідно до п. 7 Договору іпотеки, є наступне нерухоме майно, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1

- нежитлове приміщення головний корпус літ. «А», загальною площею 42360,2 кв.м (що складає 194/665 частин комплексу), який належить Дочірньому підприємству з іноземними інвестиціями «ІР-МВ» на підставі договору купівлі-продажу № К10 від 29 серпня 2003 року;

- нежитлове приміщення інженерний корпус літ. «А'», загальною площею 11689,4 кв.м (що складає 37/665 частин комплексу), який належить Дочірньому підприємству з іноземними інвестиціями «ІР-МВ» на підставі договору купівлі-продажу № К14 від 29 серпня 2003 року.

Згідно довідки КП «Нікопольське МБТІ» за № 624 від 12 березня 2014 року станом на 27 вересня 2007 року право власності на комплекс по АДРЕСА_1 зареєстровано:

- 37/2660 частин - за ОСОБА_3, на підставі договору купівлі-продажу від 20 березня 2007 року, реєстраційний № 2749;

- 45/2660 частин - за ОСОБА_4, на підставі договору купівлі-продажу від 20 березня 2007 року, реєстраційний № 2749; договору купівлі-продажу від 10 вересня 2007 року, реєстраційний № 9793;

- 43/1330 частин - за ОСОБА_5, на підставі договору купівлі-продажу від 06 червня 2006 року, реєстраційний № 3511;

- 3413/3990 частин - за Дочірнім підприємством з іноземними інвестиціями «ІР-МВ» на підставі: договору купівлі-продажу № К08 від 29 серпня 2003 року, договір купівлі-продажу укладений між двома юридичними особами, акт приймання-передачі від 29 серпня 2003 року та додаткова угода від 30 серпня 2003 до договору; договору купівлі-продажу № К10 від 29 серпня 2003 року, укладеного між двома юридичними особами, акт приймання-передачі від 29 серпня 2003 та додаткова угода від 30 серпня 2003 року до договору; договору купівлі-продажу № К12 від 29 серпня 2003 року, укладеного між двома юридичними особами, акт приймання-передачі від 29 серпня 2003 та додаткова угода від 30 серпня 2003 року до договору; договору купівлі-продажу № К13 від 29 серпня 2003 року, укладеного між двома юридичними особами, акт приймання-передачі від 29 серпня 2003 року та додаткова угода від 30 серпня 2003року до договору; договору купівлі-продажу № К14 від 29 серпня 2003 року, укладеного між двома юридичними особами, акти приймання-передачі від 29 серпня 2003 року та 01 вересня 2003 року, додаткові угоди № 1 від 30 серпня 2003, № 2 від 01 вересня 2003, № 3 від 01 вересня 2003 до договору; договору купівлі-продажу від 29 грудня 2005 року, реєстраційний № 5686, перелік нерухомого майна від 29 грудня 2005 року, реєстраційні №№ 5687, 5688; договору купівлі-продажу від 28 грудня 2006 року, реєстраційний № 12295.

Згідно даних Комунального підприємства «Нікопольське МБТІ» станом на 27 вересня 2007 року інженерний корпус літ. «А'», загальною площею 11689,4 кв.м (що складає 37/665 частин комплексу) та головний корпус літ. «А», загальною площею 42360,2 кв.м (що складає 194/665 частин комплексу), що розташовані по АДРЕСА_1, не були виділені в окремо визначене майно (а.с.80).

Згідно копії свідоцтва про укладення шлюбу ОСОБА_2 з 02 квітня 1983 року перебуває у зареєстрованому шлюбі із ОСОБА_3 (а.с.16).

У період шлюбу на підставі Договору купівлі-продажу 37/1330 частини комплексу, посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_7 20 березня 2007 року, зареєстрованого в реєстрі за № 2749, укладеного між ДП з іноземними інвестиціями «ІР-МВ» з одного боку та ОСОБА_4 і ОСОБА_3 з іншого, остання набула право власності на 37/2660 частин комплексу: частини механоскладального корпусу - О (площею 9024,5 кв.м: частина приміщення 2-1=8751,9 кв.м, приміщення з 2-21- по 2-39, які розташовані за адресою АДРЕСА_1 (а.с.13,14;15).

Нотаріально посвідченою заявою від 27 вересня 2007 року ОСОБА_3, як власниця 37/2660 частин комплексу, надала згоду співвласнику ДП з іноземними інвестиціями «ІР-МВ», якому належить на праві власності 3425/3990 частин вищезазначеного комплексу на укладання ним договору іпотеки з будь-якою кредитною установою інженерного корпусу літ. «А'», загальною площею 11689,4 кв.м, що складає 37/665 частин комплексу та головного корпусу літ. «А», загальною площею 42360,2 кв.м, що складає 194/665 частин комплексу, що розташовані по АДРЕСА_1 (а.с.11).

Відповідно до ч. 1 ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Частиною 3 ст. 65 СК України встановлено, що для укладення одним із подружжя договорів, які потребують нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, а також договорів стосовно цінного майна, згода другого з подружжя має бути подана письмово.

Згода на укладення договору, який потребує нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, має бути нотаріально засвідчена.

Згідно із ч. 1 ст. 18 Закону України «Про іпотеку» іпотечний договір укладається між одним або декількома іпотекодавцями та іпотекодержателем у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.

За змістом ч. 4 ст. 369 ЦК України правочин щодо розпорядження спільним майном, вчинений одним із співвласників, може бути визнаний судом недійсним за позовом іншого співвласника у разі відсутності у співвласника, який вчинив правочин, необхідних повноважень.

Враховуючи те, що майно - 37/2660 частин комплексу, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1, набуто подружжям ОСОБА_3 за час шлюбу, між подружжям шлюбний договір не укладався, суд дійшов правильного висновку, що дане майно є їхньою спільною сумісною власністю.

За змістом ч. 2 ст. 13 ЦК України при здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб.

Згідно із ч. 2 ст. 6 Закону України «Про іпотеку» майно, що є у спільній власності, може бути передане в іпотеку лише за нотаріально посвідченою згодою усіх співвласників. Співвласник нерухомого майна має право передати в іпотеку свою частку в спільному майні без згоди інших співвласників за умови виділення її в натурі та реєстрації права власності на неї як на окремий об'єкт нерухомості.

Як встановлено судом, ОСОБА_2 своєї згоди ДП з іноземними інвестиціями «ІР-МВ» на передачу в іпотеку 37/2660 частин комплексу не надавав, а при наданні одноособово такої згоди, ОСОБА_3 приховала, що це майно придбане нею у шлюбі.

Виходячи з встановлених обставин, на підставі наданих сторонами доказів, керуючись положеннями ч.1 ст. 203, ст. 215 ЦК України, суд дійшов правильного висновку про задоволення позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги, що позивач не надав доказів на підтвердження існування у нього права спільної сумісної власності на частину спірного майна, колегія суддів відхиляє як безпідставні, оскільки нормами цивільного та сімейного законодавства передбачено презумпцію віднесення придбаного під час шлюбу майна до спільної сумісної власності подружжя.

У такому разі позивач звільняється від доведення цієї обставини, яка має значення для правильного вирішення справи, а відповідач, якщо заперечує проти цього, відповідно до ч. 3 ст. 10 ЦПК України має довести протилежне, тобто, спростувати матеріально-правову презумпцію.

Доводи, наведені апелянтом у скарзі стосовно того, що в іпотеку передавалася тільки та частка нерухомості, що належить ДП з іноземними інвестиціями «ІР-ВМ» на праві власності, а також, що належна ОСОБА_3 частка комплексу в іпотеку не передавалася та не перебуває під обтяженням, колегія суддів відхиляє як безпідставні, оскільки між співвласниками комплексу по АДРЕСА_1 ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_4 та Дочірнім підприємством з іноземними інвестиціями «ІР-МВ» не проводився виділ у натурі їх часток із майна, що є у спільній частковій власності.

Зазначені обставини підтверджуються довідкою КП «Нікопольське МБТІ» від 12 березня 2014 року № 624, копіями Витягів з реєстру прав власності на нерухоме майно від 17 вересня 2007 року, та Витягу про реєстрацію в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна від 27 вересня 2007 року, з яких убачається, що частки співвласників нерухомого майна, переданого в іпотеку, на яке накладено обтяження, окремо не визначалися (а.с.55-60, 78,80).

Інші доводи апеляційної скарги не дають підстав для встановлення неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, не спростовують висновків суду, обґрунтовано викладених в мотивувальній частині оскаржуваного рішення.

При вирішенні даної справи судом правильно визначений характер правовідносин між сторонами, вірно застосовано закон, що їх регулює, повно і всебічно досліджено матеріали справи та надано належну правову оцінку доводам сторін і зібраним у справі доказам, а тому оскаржуване судове рішення підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Аксіома» відхилити.

Рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 20 березня 2014 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і протягом двадцяти днів може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий

Судді