Ухвала суду № 39715088, 05.05.2014, Хаджибейський районний суд міста Одеси (до 25.04.2025 - Малиновський районний суд м. Одеси)

Справа №521/6381/14-ц

Провадження №2/521/4642/14

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 травня 2014 року місто Одеса

Суддя Малиновського районного суду міста Одеси - Плавич І.В., розглянувши матеріали позовної заяви ФОП ОСОБА_1 до ФОП ОСОБА_2 про стягнення боргу, процентів та суми інфляції, -

ВСТАНОВИВ:

Через канцелярію суду в порядку ст. 11-1 ЦПК України надійшли матеріали позовної заяви ФОП ОСОБА_1 до ФОП ОСОБА_2 про стягнення боргу, процентів та суми інфляції.

З обґрунтування відповідної позиції випливає, що між сторонами 01 лютого 2013 року було укладено господарський договір, внаслідок порушення зобов'язання за яким в ФОП ОСОБА_2 виник борг перед ФОП ОСОБА_1

Як встановлює законодавець в ст. 1 ЦПК України, завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Згідно ст. 15 ч.ч.1,3 ЦПК України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо, зокрема, захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

У зв'язку із специфікою заявлених стороною вимог, суд звернув увагу на ст. 1 ГПК України, за якою підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

При цьому, згідно ст. 12 ч.1 ГПК України, господарським судам підвідомчі: 1) справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, у тому числі щодо приватизації майна, та з інших підстав, крім: спорів про приватизацію державного житлового фонду; спорів, що виникають при погодженні стандартів та технічних умов; спорів про встановлення цін на продукцію (товари), а також тарифів на послуги (виконання робіт), якщо ці ціни і тарифи відповідно до законодавства не можуть бути встановлені за угодою сторін; спорів, що виникають із публічно-правових відносин та віднесені до компетенції Конституційного Суду України та адміністративних судів; інших спорів, вирішення яких відповідно до законів України та міжнародних договорів України віднесено до відання інших органів; 2) справи про банкрутство; 3) справи за заявами органів Антимонопольного комітету України, Рахункової палати з питань, віднесених законодавчими актами до їх компетенції; 4) справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між юридичною особою та її учасниками (засновниками, акціонерами, членами), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи, пов'язаними із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності такої особи, крім трудових спорів; 5) справи у спорах щодо обліку прав на цінні папери; 6) справи у спорах, що виникають із земельних відносин, в яких беруть участь суб'єкти господарської діяльності, за винятком тих, що віднесено до компетенції адміністративних судів; 7) справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого порушено справу про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів, пов'язаних із визначенням та сплатою (стягненням) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також справ у спорах про визнання недійсними правочинів (договорів), якщо з відповідним позовом звертається на виконання своїх повноважень контролюючий орган, визначений Податковим кодексом України; 8) справи за заявами про затвердження планів санації боржника до порушення справи про банкрутство.

З наведених норм закону випливає, що даний спір не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

В силу ст. 122 ч.2 п.1 ЦПК України, суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо, зокрема, заява не підлягає розгляду в судах у порядку цивільного судочинства.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку про відмову у відкритті провадження у цивільній справі із роз'ясненням стороні позивача права звернутись до компетентного господарського суду для вирішення виниклого спору в порядку, регламентованому ГПК України.

Керуючись ст.ст. 122, 209, 210 ЦПК України, суддя -

УХВАЛИВ:

У відкритті провадження у цивільній справі за позовом ФОП ОСОБА_1 до ФОП ОСОБА_2 про стягнення боргу, процентів та суми інфляції - відмовити.

Роз'яснити ФОП ОСОБА_1, що відмова у відкритті провадження у справі перешкоджає повторному зверненню до суду з таким самим позовом.

Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'яти днів з дня її проголошення. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.

СУДДЯ: