Постанова № 39714893, 01.07.2014, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Миколаїв

01 липня 2014 року Справа № 814/1244/14

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Лісовської Н. В. за участю секретаря судового засіданні Бітюкової А.С. розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомОСОБА_2, АДРЕСА_1, 54000

доВійськової частини А2488, вул. Леваневців, 25, м. Миколаїв, 54038

треті особиПівденне Територіальне контрольно-ревізійне управління, Італійський бульвар, 3, м. Одеса, Одеська область, 65012 провизнання наказів законними; визнання протиправним та скасувати пункт 6 наказу командира військової частини А-2488 №287 від 21 травня 2010 року в частині утримання грошового забезпечення; стягнення неправомірно утриманні кошти в сумі 9278,88 грн.; стягнення моральної шкоди в сумі 16000 грн. ,За участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_2,

від позивача: ОСОБА_3,

від відповідача: Корицького А.О.

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до військової частини А2488, в якому, з урахуванням уточнень і заяви про збільшення позовних вимог ( Том 1, а.с. 53-56, Том 2 а.с. ), просив:

- визнати накази командира військової частини А-2488: № 502 від 29.12.2006р.; №185 від 21.05.07р.; №230 від 25.06.2007р.; №373 від 02.10.2007р.; №12 від 14.01.2008р.; №171 від 28.03.2008р.; №316 від 04.07.2008р.; №426 від 19.10.2008р.; №23 від 13.01.2009р.; №179 від 31.03.2009р законними;

- визнати протиправним та скасувати пункт 6 наказу командира військової частини А-2488 №287 від 21 травня 2010 року в частині, що стосується утримання 20% його грошового забезпечення;

- стягнути з військової частини А-2488 на його користь неправомірно утриманні кошти в сумі 9278,88 гривень

- А також просив суд, стягнути з військової частини А-2488 моральну шкоду в сумі 16000 гривень.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що при проходженні військової служби у військовій частині А-2488 він займав посаду заступника командира військової частини А-2488, та протягом 2007-2008 року на підставі наказів № 502 від 29.12.2006р.; №185 від 21.05.07р.; №230 від 25.06.2007р.; №373 від 02.10.2007р.; №12 від 14.01.2008р.; №171 від 28.03.2008р.; №316 від 04.07.2008р.; №426 від 19.10.2008р.; №23 від 13.01.2009р.; №179 від 31.03.2009р отримував надбавку в розмірі 35% від посадового окладу за особливі умови служби, як особа яка займає посади льотного складу і виконує польоти за планами бойової підготовки. У 2010 році була проведена перевірка КРУ військової частини. За результатами перевірки, з метою усунення виявлених порушень, командиром військової частини було видано Наказ №287 від 21 травня 2010 р. відповідно до п. 6 якого, наказано вирахувати щомісячно з грошового утримання ОСОБА_2 в рахунок погашення переплати 20% від посадового окладу в розмірі 10396,20 грн. У мотивувальній частині Наказу, зазначено, що діями позивача державі завдано матеріальних збитків, які повинні бути стягнуті відповідно до п.13 абз.2 Положення про матеріальну відповідальність військовослужбовців за шкоду , заподіяну державі». На думку позивача, до нього безпідставно було застосовано Положення про матеріальну відповідальність військовослужбовців за шкоду, заподіяну державі, затверджене Постановою Верховної Ради України від 23 червня 1995р. №243/95 та не враховано, що протягом 2007-2008 року він тривалий час лікувався та проходив реабілітацію у зв'язку з хворобою, що пов'язана з проходженням військової служби. Оскільки, за період з 21.05.2010 року по теперішній час з грошового забезпечення позивача військовою частиною незаконно утримано 9278,88 гривень, позивач просить суд стягнути з відповідача незаконно утриманні суми грошового забезпечення, та просить стягнути моральну шкоду у сумі 16 000 грн. Позивач вважає, що саме така сума моральної шкоди є достатньою, щоб компенсувати ті стражданні та незручності які завдав відповідач йому своїми протиправними діями.

Відповідач проти задоволення позову заперечував. Зазначав, що законність наказів № 502 від 29.12.2006р.; №185 від 21.05.07р.; №230 від 25.06.2007р.; №373 від 02.10.2007р.; №12 від 14.01.2008р.; №171 від 28.03.2008р.; №316 від 04.07.2008р.; №426 від 19.10.2008р.; №23 від 13.01.2009р.; №179 від 31.03.2009р командира військової частини Відповідачем не заперечується, протиправними визнані лише пункти наказів, якими позивачу незаконно нараховувалася надбавка Наказом командира військової частини № 236 від 03.06.2014 року . Представник відповідача зазначає, що Позивач зі своєї вини фактично не проходив у 2007 - І кварталі 2009 року лікарсько-льотну комісію, а отже не міг бути допущений до виконання польотів, та відповідно вважатися особою, що не мала право на отримання надбавки. Позивач свідомо отримував надлишкові витрати, а це означає, що до нього правомірно було застосовано Положення про матеріальну відповідальність військовослужбовців за шкоду, заподіяну Державі. На виконання Наказу № 236 від 21.05.2010 року з грошового забезпечення ОСОБА_2 правомірно, на думку представника відповідача, проводилися утримання, а від так вимоги щодо стягнення коштів з військової частини не належить задоволенню. Що ж до позовних вимог про стягнення моральної шкоди, представник відповідача зазначає, що ці вимоги є безпідставними та необґрунтованими. Просить суд відмовити в задоволенні позову.

Дослідив матеріали адміністративної справи та докази, якими сторони обґрунтовують свої вимоги і заперечення, судом встановлено

Позивач проходить службу в Військовій частині А-2488 на посаді заступника командира військової частини з травня 2007р., належить до льотного складу, на льотній роботі перебуває з 1983р.

Наказами командира військової частини А2488 № 502 від 29.12.2006р.; №185 від 21.05.07р.; №230 від 25.06.2007р.; №373 від 02.10.2007р.; №12 від 14.01.2008р.; №171 від 28.03.2008р.; №316 від 04.07.2008р.; №426 від 19.10.2008р.; №23 від 13.01.2009р.; №179 від 31.03.2009р було визначено виплачувати позивачу надбавку за особливі умови служби у розмірі 35 відсотків від посадового окладу за відповідні періоди та визначено не припиняти позивачу виплату надбавки за особливі умови служби в розмірі 35 відсотків від посадового окладу, як особі, яка не виконала у попередніх кварталах встановлені норми нальоту годин з незалежних від нього обставин.

В позовних вимогах позивач просив визнати ці накази законними.

Пунктом 6 наказу командира військової частини А2488 від 21 травня 2010 року №287 наказано вирахувати щомісячно позивачу з його грошового утримання в рахунок погашення переплати 20% від його окладів грошового утримання в розмірі 10396,20 грн.(т.1, а.с. 28-29) Позивач в позовних вимогах просить визнати наказ в цій частині протиправним та скасувати.

Наказом командира військової частини А2488 від 03.06.2014р. №165 (прийнятий відповідачем в процесі розгляду справи адміністративним судом) були скасовані накази командира військової частини А2488 № 502 від 29.12.2006р.; №185 від 21.05.07р.; №230 від 25.06.2007р.; №373 від 02.10.2007р.; №12 від 14.01.2008р.; №171 від 28.03.2008р.; №316 від 04.07.2008р.; №426 від 19.10.2008р.; №23 від 13.01.2009р.; №179 від 31.03.2009р. в частині нарахування та виплати позивачу надбавки за особливі умови служби.

Суд критично оцінює позицію відповідача, що скасування вище перелічених наказів виданих у 2007-2008 роках наказом №165 командира військової частини 03.06.2014 року під час повторного розгляду справи судом першої інстанції (справа розглядалася неодноразово) є підставою для винесення п. 6 Наказу № 287 від 21.05.20010 року.

Так, відповідно до п.14.2.5 Положення про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, що було затверджено Наказом Міністра оборони України №75 від 05.03.2001р. (та діяло до 11.06.2008р.), особам офіцерського складу і прапорщикам (мічманам), солдатам (матросам), сержантам і старшинам, які проходять службу за контрактом, виплачується надбавка за особливі умови служби в розмірі тридцять п'ять відсотків від посадового окладу - особам офіцерського складу, прапорщикам (мічманам), солдатам (матросам), сержантам і старшинам, які проходять службу за контрактом, що займають посади льотного складу і виконують польоти за планами бойової (навчально-льотної) підготовки у складі екіпажів літаків, вертольотів (повітряних пунктів управління, літаючих лабораторій). При цьому особам офіцерського складу, які займають посади льотного складу в установах, військових навчальних закладах (навчальних центрах, на курсах), на підприємствах і в організаціях, а також в штабах і управліннях з'єднань і вище, надбавка за особливі умови служби виплачується за умови виконання в минулому кварталі встановлених для них норм нальоту годин. Про виконання військовослужбовцями в минулому кварталі встановлених норм нальоту годин, а також персональний список осіб, які не виконали цих норм з незалежних від них обставин, оголошується наказом відповідних командирів (начальників). У разі невиконання в минулому кварталі встановлених норм нальоту годин з незалежних від військовослужбовців обставин (хвороба, відпустка, відрядження) виплата надбавки в поточному кварталі не припиняється.

Пунктом 14.2.7 Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, що затверджена наказом Міністра оборони України від 11.06.2008р. №260, передбачено, що особам офіцерського складу та особам рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом, виплачується надбавка за особливі умови служби в розмірі тридцять п'ять відсотків посадового окладу - особам офіцерського складу та особам рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом які займають посади льотного складу і виконують польоти за планами бойової (навчально-льотної) підготовки у складі екіпажів літаків, вертольотів (повітряних пунктів управління, літаючих лабораторій). А пунктом 14.8 цього нормативного акту визначається, що виплата військовослужбовцям надбавки за особливі умови служби припиняється із дня, наступного за днем звільнення від обов'язків за посадою чи вступу в тимчасове виконання обов'язків за посадою, за якою виплата надбавки не встановлена.

Так позивач згідно наказів командира військової частини знаходився на лікуванні, у відрядженні або виконував обов'язки командира військової частини у періоди: з 17.01.07; з 26.03.07 по 04.04.07; 16.04-30.04.07; 13.05.07; 1.06.07; 04.06.07; 06.07.07; 16.07-30.07.07; 14.08.07-16.08.07; 26.08-28.08.07; 03.09-02.10.07; 09.10.07; 22.10.07-20.11.07; 12.12-15.12.07; 20.12-22.12.07; 14.01-18.01.08; 21.01.08; 11.02.08-21.02.08; 03.03.08-29.03.08; 18.04-06.05.08; 25.05.08-12.06.08; 17.06-01.08.08р.; 04.08-03.09.08р.; 16.09-21.09.08; 30.09-04.10.08; 06.10-09.10.08; 19.11-21.11.08; 26.11-29.11.08; 07.12.08р.

При цьому у періоди з 18.01.2007р. по 26.01.2007р.; з 14.05.2007р. по 23.05.2007р.; з 25.05.2008р. по 10.06.2008р.; з 08.12.2008р. по 19.12.2008р.; з 16.01.2009р. по 22.01.2009р. знаходився на обстеженні та лікуванні у військово-медичному клінічному центрі. З 10.06.2008р. був визнаний лікарсько-льотної комісією придатним до льотної служби за винятком надзвукових літаків. З 21.09.2009р. ЛЛК визнала його придатним до льотної роботи.

Як вбачається з листа військово-медичного клінічного центру (т.1., а.с.65), в період з 2006р. по 2009 р. постанов лікарсько-льотної комісії про непридатність позивача до льотної роботи не виносилось.

Судом встановлено, що на час видання наказу командира військової частини А2488 від 21 травня 2010 року №287, дія наказів відповідача № 502 від 29.12.2006р.; №185 від 21.05.07р.; №230 від 25.06.2007р.; №373 від 02.10.2007р.; №12 від 14.01.2008р.; №171 від 28.03.2008р.; №316 від 04.07.2008р.; №426 від 19.10.2008р.; №23 від 13.01.2009р.; №179 від 31.03.2009р., (якими позивачу було встановлено цю надбавку) припинила свою дію, в наслідок їх фактичного виконання, оскільки надбавка була виплачена а Накази як рішення локальної дії суб'єкту владних повноважень виконанні з моменту виплати надбавки Позивачеві.

Наявність поважних причин для фактичного нездійснення польотів позивачем підтверджується наданими в судовому засіданні копіями наказів командира військової частини, медичними документами. (том 1 а.с. 125-141)

При цьому суд вважає, що немає правового значення скасування наказів про виплату надбавки та встановлення поважності причин невиконання нальоту годин - відповідачем вже під час розгляду адміністративної справи у червні 2014 року, оскільки на час виникнення відповідних правовідносин ці накази були чинними, а після їх виконання дія цих наказів № 502 від 29.12.2006р.; №185 від 21.05.07р.; №230 від 25.06.2007р.; №373 від 02.10.2007р.; №12 від 14.01.2008р.; №171 від 28.03.2008р.; №316 від 04.07.2008р.; №426 від 19.10.2008р.; №23 від 13.01.2009р.; №179 від 31.03.2009р скінчилася.

До того ж, наказ командира військової частини А-2488 від 21 травня 2010 року №287 було вмотивовано з посиланням на Положення про матеріальну відповідальність військовослужбовців за шкоду, заподіяну державі, затверджене Постановою Верховної Ради України від 23 червня 1995р. №243/95. Відповідно до п.2 цього положення, відшкодуванню підлягає пряма дійсна шкода, заподіяна розкраданням, пошкодженням, втратою чи незаконним використанням військового майна, погіршенням або зниженням його цінності, що спричинило додаткові витрати для військових частин, установ, організацій, підприємств та військово-навчальних закладів (далі - військові частини) для відновлення, придбання майна чи інших матеріальних цінностей або надлишкові виплати.

Приписами пункту 3 цього ж нормативного акту передбачено, що військовослужбовці і призвані на збори військовозобов'язані несуть матеріальну відповідальність за наявності:

а) заподіяння прямої дійсної шкоди;

б) протиправної їх поведінки;

в) причинного зв'язку між протиправною поведінкою і настанням шкоди;

г) вини у заподіянні шкоди.

Протиправною визнається така поведінка (дія чи бездіяльність) військовослужбовця або призваного на збори військовозобов'язаного, коли він не виконує (недбало виконує) свої службові обов'язки.

В матеріалах справи відсутні докази протиправної поведінки позивача, причинного зв'язку між такою поведінкою та настанням шкоди, а також вини у заподіянні шкоди, оскільки нарахування та виплата відповідної надбавки здійснювалися за розрахунками відповідних посадових осіб військової частини та за наказами її командира.

Отже цей нормативний акт при прийняті зазначеного наказу командира військової частини щодо позивача застосовано помилково.

Відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Але наказ командира військової частини А-2488 від 21 травня 2010 року №287 в частині покладання на позивача обов'язку відшкодувати суми переплат по виплаченій йому надбавці в повній мірі зазначеними вимогам закону не відповідає.

Так, для застосування Положення «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців за шкоду, заподіяну державі» необхідно правове доведення вини особи яка заподіяла шкоду державі, у даному випадку вина ОСОБА_2 щодо заподіяння шкоди державі ні чим не підтверджена, так в матеріалах справи є постанови про відмову в порушення кримінальної справи в 25.05.2010 року (а.с 142-144) Посилання же представника відповідача на акт перевірки КРУ , де перевіряючим зазначено, що має місце незаконна виплата деякім військовим у тому числі й ОСОБА_2 .В. надбавки у перевіряємому періоді, ні яким чином не доводить вину ОСОБА_2 Окрім того, в судовому засіданні з'ясовано, що КРУ не виносило Вимоги (приписів) щодо усунення виявлених порушень на адресу військової частини, а висновки, викладені в Акті перевірки, є особистою думкою перевіряючих. Таким чином, суд приходить висновку, що Відповідачем незаконно винесено Наказ № 287 від 21.05.2010 року п. 6 в частині утримання з грошового забезпечення ОСОБА_2 по 20 % щомісячно сум переплати виплаченої раніше надбавки.

Зазначене є підставою для часткового задоволення позову, а саме необхідно визнати протиправним та скасувати п.6 Наказу командира військової частини А2488 від 21.05.2010р. №287 у зазначеній частині.

На момент розгляду справи з позивача було фактично вирахувано 9278,88 гривень, що підтверджується довідкою відповідача від 10.06.2014р. №24/46/ДСК. Цю суму суд також вважає необхідною стягнути з відповідача, задовольнивши позов в цій частині.

Що стосується вимог про визнання наказів відповідача № 502 від 29.12.2006р.; №185 від 21.05.07р.; №230 від 25.06.2007р.; №373 від 02.10.2007р.; №12 від 14.01.2008р.; №171 від 28.03.2008р.; №316 від 04.07.2008р.; №426 від 19.10.2008р.; №23 від 13.01.2009р.; №179 від 31.03.2009р. законними, то суд вважає, що в цій частині вимог слід відмовити, виходячи з такого.

Відповідно до ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ. Визнання зазначених позивачем наказів законними ніяким чином не впливає на обсяг суб'єктивних прав, свобод і інтересів позивача, а тому не входить до завдань адміністративного судочинства. Та законність винесення цих наказів ні ким з сторін в межах даного позову не оскаржувалася.

Щодо заявлення позовних вимог про відшкодування моральної шкоди, суд зазначає, що ці вимоги не належать задоволенню, оскільки моральна шкода повинна буди доведена належними та допустимими доказами. Окрім того, слід зазначити, що сам факт відновлення порушених прав позивача є достатньою компенсацією нанесеної моральної шкоди.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір" від сплати судового збору звільняються позивачі - за подання позовів про стягнення заробітної плати, поновлення на роботі та за іншими вимогами, що випливають із трудових правовідносин. Виходячи зі змісту позовних вимог, позивач звільнений від сплати сдуового збору. Таким чином, суд дійшов висновку про необхідність повернення судового збору позивачу, сплаченого при поданні даного позову, в повному обсязі.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. 2, 7, 17, 94, 158, 161, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, адміністративний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Позов ОСОБА_2 - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати п. 6 Наказу командира віськової частини А 2488 від 21.05.2010 № 287 в частині, що стосується утримання 20 % окладу з грошового забезпечення ОСОБА_2

Стягнути з Військової частини А 2488 суми незаконно утриманих коштів в розмірі 9278,88 грн. на користь ОСОБА_2.

В решті позовних вимог - відмовити.

Повернути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_2 сплачений судовий збір у сумі 182,70 грн.

Постанова суду першої інстанції набирає чинності з моменту закінчення десятиденного строку на апеляційне оскарження.

Постанова суду може бути оскаржена до Одеського апеляційного Адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Порядок та строки апеляційного оскарження визначені ст. 186 КАС України.

Суддя Н. В. Лісовська

Повний текст постанови

складено та підписано 07.07.2014 року.