Постанова № 39714798, 09.07.2014, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.07.2014 року Справа № 904/2163/14

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Чус О.В. - (доповідача),

суддів: Дарміна М.О., Пруднікова В.В. (зміна складу колегії відбулася на підставі розпорядження голови суду від 08.07.2014 р.)

Секретар судового засідання Литвин А.П.

За участю представників сторін:

від позивача: Откидач Є.Ю. представник, довіреність №310 від 09.07.14;

від відповідача: Постоєнко М.М. представник, довіреність №30/15 від 02.01.14.

Розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 04.06.2014р. у справі №904/2163/14

за позовом Приватного підприємства "Вагова компанія "Міка", м.Дніпропетровськ

до відповідача Публічного акціонерного товариства "Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат", м. Марганець

про стягнення заборгованості у сумі 13 354,50 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство "Вагова компанія "Міка" звернулося до господарського суду Дніпропетровської області із позовом у якому, з урахуванням уточненої позовної заяви від 26.05.2014 року, яка за правовою природою є заявою про збільшення розміру позовних вимог, просить стягнути на свою користь з Публічного акціонерного товариства "Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат" основний борг у розмірі 12 013,20 грн., 3% річних у розмірі 480,50 грн. та втрати від інфляції у розмірі 860,80 грн., а також судові витрати.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 04.06.2014р. у справі №904/2163/14 (суддя Крижний О.М.) позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат", м.Марганець, на користь Приватного підприємства "Вагова компанія "Міка", м.Дніпропетровськ, заборгованість у розмірі 12 013,20 грн., 3% річних у розмірі 480,50 грн., індекс інфляції у розмірі 860,19 грн. та судовий збір у розмірі 1 826,92 грн. В задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.

Не погодившись з оскарженим рішенням, відповідач звернувся до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції, прийняти нове, яким відмовити в задоволені позовних вимог в повному обсязі. Вважає, що рішення суду першої інстанції прийнято при неповному з»ясуванні обставин, що мають значення для справи. В апеляційній скарзі відповідач зазначає, що позивач разом з товаром мав передати у тому числі і рахунок-фактуру, який є підставою для проведення оплати, однак такий рахунок відповідачеві передано не було. Крім того, відповідач заперечує проти нарахування 3% річних та втрат від інфляції з огляду на те, що не отримував від позивача передбаченої умовами спірного договору претензії.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить суд залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення господарського суду - без змін.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши доводи апеляційної скарги, матеріали справи та перевіривши відповідність оскаржуваного рішення нормам діючого законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 16.11.2012 року між Приватним підприємством "Вагова компанія "Міка" (постачальник) та Публічним акціонерним товариством "Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат" (покупець) було укладеного договір поставки № 622.

Відповідно до п.1.1 вказаного договору постачальник зобов'язується поставити (передати у власність) покупцеві товар у відповідності до Специфікацій (Додатків) до цього договору, а покупець прийняти поставлений товар та оплатити його вартість в порядку і на умовах, передбачених цим договором.

Ціна товару, який підлягає поставці за цим договором, узгоджується сторонами у відповідних Специфікаціях на поставку товару. Ціна і загальна вартість кожної партії товару встановлюється у національній валюті України гривні і не підлягає зміні протягом дії договору (п.п.2.1, 2.2 договору).

Згідно з п. 2.6 договору порядок оплати товару та форма розрахунків вказуються сторонами в специфікаціях до цього договору.

Оплата товару здійснюється покупцем у безготівковій формі, в національній валюті України, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника (п. 2.7 договору).

Постачальник здійснює поставку товару покупцеві на умовах та у спосіб, зазначених в Специфікації до договору. Умови поставки визначаються згідно Міжнародних правил тлумачення торговельних термінів МТП ІНКОТЕРМС, у редакції 2000 року. Строки поставки товару узгоджуються сторонами в специфікаціях на поставку товару. (п. 3.1, п.3.2 договору).

Відповідно до п. 5.1 договору приймання-передача товару за кількістю здійснюється згідно з товаросупровідними документами на товар, а за якістю та комплектністю згідно з документами, які засвідчують якість та комплектність товару.

16.11.2012 року сторонами підписано Специфікацію №1 до договору поставки № 622 від 16.11.2012 року на суму 12 013,20 грн., пунктом 4 якої передбачено, що розрахунок за поставлений товар здійснюється протягом 5 банківських днів з моменту передачі права власності на товар покупцю на підставі рахунку, накладної та податкової накладної.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору та специфікації №1 позивачем здійснено поставку товару відповідачу на суму 12013,20 грн., що підтверджується видатковою накладною № РН-394 від 22.11.2012 року, рахунком-фактури № СФ-394 від 22.11.2012 року (а.с.18,19).

Відповідачем товар був прийнятий на підставі довіреності №1242 від 22.11.12р. на отримання товарно-матеріальних цінностей за договором поставки № 622 від 16.11.2012р. без будь-яких зауважень, в повному обсязі (а.с.17).

Оплату поставленого товару відповідачем здійснено не було, у зв'язку з чим, позивач звернувся до відповідача листом № 09 від 11.01.2013 року з вимогою про оплату товару сумі 12 013.20 грн., який був поставлений позивачем згідно умов договору поставки № 622 від 16.11.2012 року та специфікації № 1 від 16.11.2012р.

Відповіді на вказаний лист позивачем не отримано, заборгованість за договором поставки не сплачено, що стало причиною звернення позивача до суду.

Відповідно до ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Як встановлено ст.ст. 610, 612 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Факт виконання позивачем умов договору в повному обсязі та існування заборгованості відповідача по оплаті за поставлений товар підтверджується належними та допустимими доказами.

Доводи відповідача стосовно того, що строк оплати товару не настав, оскільки позивачем не передано разом з товаром рахунку-фактури, який є підставою для оплати товару, є необґрунтованими з наступних підстав.

Пунктом 2.6. договору передбачено, що порядок оплати товару та форма розрахунків вказуються сторонами в специфікаціях до цього договору, а згідно з п. 4 Специфікації № 1 до договору розрахунок за поставлений товар здійснюється протягом 5 банківських днів з моменту передачі права власності на товар покупцю на підставі рахунку, накладної та податкової накладної, оформленої згідно ст.ст. 187, 201 ПК України.

Як вбачається з матеріалів справи, видаткова накладна № РН-394 від 22.11.2012 року на суму 12 013,20 грн. підписана уповноваженими особами сторін. Вказана накладна відповідачем підписана без заперечень щодо комплектності поставки товару та товаросупровідних документів.

Після отримання товару відповідач не відмовився та не повідомив позивача про намір відмовитися від товару через відсутність будь-яких документів, що його стосуються, водночас і не вимагав від позивача надання цих документів.

В свою чергу, ненадання рахунків-фактур, інших документів не є відкладальною умовою в розумінні ст. 212 Цивільного кодексу України та не є простроченням кредитора в розумінні ст. 613 ЦК України, тому не звільняє відповідача від обов'язку оплатити товар.

Не приймаються до уваги твердження відповідача стосовно отримання ним підписаного договору лише 03.12.2012 року (тобто після закінчення строку платежу), оскільки видаткова накладна містить посилання на договір. Отже, відповідачу були відомі строки оплати поставленого товару.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції стосовно того, що вимоги позивача щодо стягнення заборгованості по оплаті за поставлений товар підлягають задоволенню, оскільки вимоги є обґрунтованими та доведеними.

Крім суми основного боргу позивачем було заявлено до стягнення 3% річних у розмірі 480,50 грн. та втрати від інфляції у розмірі 860,80 грн.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі вірно проведених розрахунків, суд першої інстанції дійшов правильних висновків, що позовні вимоги в частині стягнення 480,50 грн. - річних підлягають задоволенню в повному обсязі, а в частині стягнення втрати від інфляції - в розмірі 860, 19 грн.

В апеляційній скарзі відповідачем також було зазначено, що позивачем не дотримано порядок досудового врегулювання спору.

Зазначене спростовується тим, що відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, досудове врегулювання спору у даній справі, відповідно до ст. 5 ГПК України, не є обов'язковим.

З огляду на викладене, колегія суддів не знаходить підстави застосування ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку з чим, вимоги, викладені в апеляційній скарзі не підлягають задоволенню, а рішення суду першої інстанції - не підлягає скасуванню.

Керуючись ст. ст. 101-105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат" залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 04.06.2014р. у справі №904/2163/14 залишити без змін.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови складено 11.07.2014 року

Головуючий суддя О.В. Чус

Суддя М.О. Дармін

Суддя В.В. Прудніков