Постанова № 39713151, 02.07.2014, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 липня 2014 року м. ПолтаваСправа № 816/1964/14

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Головка А.Б.,

за участю:

секретаря судового засідання - Іванюк Є.В.,

представника позивача - Кузуб В.В.,

представника відповідача - Гриценка Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариство "Управління механізації будівництва №23" до Полтавської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

20 травня 2014 року Публічне акціонерне товариство "Управління механізації будівництва №23" (далі - позивач, ПАТ "УМБ №23") звернулось до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Полтавської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області (далі - відповідач, Полтавська МДПІ) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 25.02.2014 р. №№ 0000412201, 0000422201.

В обґрунтування своїх вимог позивач вказував, що висновки перевіряючих про нікчемність правочину та безтоварний характер операцій із ТОВ "Укрдорсервіс-Центр ЛТД" обґрунтовані припущеннями та спростовуються наданими документами, тому донарахування сум податків та застосування фінансових санкцій є неправомірним.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги, просив їх задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечував, просив відмовити у його задоволенні. У письмових запереченнях зазначив, що укладений з ТОВ "Укрдорсервіс - Центр ЛТД" правочин не спрямований на настання реальних правових наслідків. Податковий кредит та валові витрати, сформовані позивачем за рахунок господарських операцій з ТОВ "Укрдорсервіс - Центр ЛТД", є недійсними, оскільки такі операції полягали лише у їх документальному оформленні. Встановлені у ході перевірки факти підтверджують правомірність та обґрунтованість оскаржуваних податкових повідомлень - рішень, які не підлягають скасуванню.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши та дослідивши матеріали справи, дійшов до висновку, що позов підлягає задоволенню, з огляду на наступні обставини.

Судом встановлено, що ПАТ "УМБ №23" зареєстроване як юридична особа та перебуває на обліку у Полтавській ОДПІ.

З 27.01.2014 р. по 29.01.2014 р. Полтавською ОДПІ проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ПАТ "УМБ №23" з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах із ТОВ "Укрдорсервіс-Центр ЛТД" за вересень 2012 року.

За результатами перевірки складено акт № 39/22/04715606 від 05.02.2014 р., в якому зафіксовано порушення позивачем пункту 185.1 статті 185, пункту 188.1 статті 188, пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податкове зобов'язання з податку на додану вартість за вересень 2012 року у розмірі 39956 грн.; пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України в частині заниження податку на прибуток за ІІІ квартал 2012 року у розмірі 41954 грн.

На підставі акту перевірки № 39/22/04715606 від 05.02.2014 р. Полтавською ОДПІ винесено податкові повідомлення-рішення від 25.02.2014 р.:

- №0000412201, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 59 934 грн. (39 956 грн. - за основним платежем, 19 978 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями);

- №0000422201, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 62 931 грн. (41 954 грн. - за основним платежем, 20 977 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями).

Не погоджуючись із вказаними рішеннями Полтавської ОДПІ, позивач звернувся до суду із позовом про визнання їх протиправними та скасування.

Оцінюючи обґрунтованість позовних вимог, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Судом встановлено, що фактичною підставою для винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень слугував висновок податкових ревізорів-інспекторів щодо завищення позивачем податкового кредиту та відповідно заниження суми ПДВ, що за підсумками звітного періоду підлягає сплаті платником податку до бюджету, за вересень 2012 року, а також завищення валових витрат та відповідно заниження податку на прибуток за ІІІ квартал 2012 року в результаті взаємовідносин із ТОВ "Укрдорсервіс-Центр ЛТД", які не мали реального товарного характеру.

Відповідно до пункту 1.1 статті 1 Податкового кодексу України, кодекс регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Пунктом 185.1 ст.185 Податкового кодексу України визначено, що об'єктом оподаткування є операції платників податку з: постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

Згідно з пунктом 188.1 статті 188 Податкового кодексу України, база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості (у разі здійснення контрольованих операцій - не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв'язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

Відповідно до пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Підпунктом 138.2. статті 138 Податкового кодексу України визначено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

У відповідності до пункту 198.2 статті 198 вказаного Кодексу, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

В силу пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

При цьому, згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пунктом 201.6 статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Податкова накладна, відповідно до абзацу першого пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Таким чином, для отримання права на податковий кредит із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання в господарській діяльності.

Судом встановлено, що між позивачем (Покупець) та ТОВ "Укрдорсервіс - Центр ЛТД" (Постачальник) укладено договір постачання нафтопродуктів №6 від 16.05.2012 р. щодо купівлі ПАТ "УМБ №23" товару (бітуму шляхового БНД 60/90), за умовами якого, Постачальник зобов'язується передати у власність Покупцю товар, визначений у договорі, який не обтяжений та щодо якого відсутні претензії третіх осіб, а покупець зобов'язується прийняти зазначений товар та сплатити його вартість.

На підтвердження дійсності укладення та реального виконання договору представником позивача надано суду податкові накладні, платіжні доручення, видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, копії паспортів на бітум шляховий БНД 60/90.

Як вбачається з матеріалів справи, придбаний у ТОВ "Укрдорсервіс - Центр ЛТД" бітум шляховий БНД 60/90 використаний позивачем у власній господарській діяльності для виготовлення асфальту з метою надання послуг по ремонту доріг на підставі відповідних договорів.

На підтвердження вказаного суду надано акти приймання виконаних робіт за формою КБ -2в, довідки про вартість виконаних будівельних робіт за формою КБ-3, акти на переробку сировини - бітуму шляхового БНД 60/90.

Дослідивши зазначені документи порушень щодо їх оформлення суд не виявив.

Суд критично оцінює посилання податкового органу про відсутність копій паспортів якості заводу виробника на поставлену продукцію, що, як на думку податкового органу, ставить під сумнів реальність придбання позивачем бітуму, оскільки позивачем надано суду вказані паспорти якості.

Таким чином, первині бухгалтерські документи підтверджують як реальність здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом, так і використання, придбаних у ТОВ "Укрдорсервіс - Центр ЛТД" товарно-матеріальних цінностей у господарській діяльності позивача.

Суд враховує індивідуальний характер юридичної відповідальності платників податків та зазначає, що ПАТ "УМБ №23" не може нести відповідальність за порушення податкового та валютного законодавства його контрагентом.

На момент здійснення оспорюваних господарських операцій контрагент позивача був зареєстрований як юридична особа та взятий на податковий облік як платник податків.

Суду не надано належних доказів наявності між позивачем та його контрагентом при укладенні та виконанні угоди взаємоузгоджених зловмисних дій, не спрямованих на реальне настання правових наслідків, що обумовлені нею. У відповідності до частини 4 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України вирок суду, який набрав законної сили, є обов'язковим для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою. Доказів наявності такого вироку відповідачем не надано.

Отже, висновок Полтавської ОДПІ про заниження грошового зобов'язання по податку на додану вартість за вересень 2012 року на загальну суму 39 956 грн. та податку на прибуток за ІІІ квартал 2012 року в сумі 41 954 грн. є безпідставним, а тому донарахування податкових зобов'язань спірними податковими повідомленнями-рішеннями є неправомірним.

Враховуючи викладене, суд дійшов до висновку про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Полтавської ОДПІ від 25.02.2014 р. №№ 0000412201, 0000422201.

Таким чином, позовні вимоги є обґрунтованими, підтверджені матеріалами справи, а тому підлягають задоволенню.

Згідно з частиною 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Частиною 3 статті 4 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

Згідно платіжного доручення від 03.06.2014 р. № 2597 сплачено 10 % ставки судового збору - 245,73 грн.

Відповідно до пункту 21 частини 1 статті 5 Закону України "Про судовий збір" органи доходів і зборів звільняються від сплати судового збору.

У зв'язку з цим, з Державного бюджету України в особі Полтавської ОДПІ на користь ПАТ "УМБ №23" підлягають стягненню судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 245,73 грн.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Публічного акціонерного товариства "Управління механізації будівництва №23" до Полтавської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Полтавської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області від 25.02.2014 р. №№ 0000412201, 0000422201.

Стягнути з Державного бюджету України в особі Полтавської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області на користь Публічного акціонерного товариства "Управління механізації будівництва №23" (код ЄДРПОУ 04715606) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 245,73 грн.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним надісланням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови складено 07 липня 2014 року.

Суддя А.Б. Головко