Постанова № 39712878, 27.06.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

27 червня 2014 року 15 год. 42 хв. № 826/3799/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: Головуючого - судді Дегтярьової О.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомФізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві про скасування податкового повідомлення - рішення від 17 червня 2013 року № 0008211720, -

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулась Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач, ФОП ОСОБА_1) з позовом до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві (далі - відповідач, ДПІ у Дніпровському районі ГУ Міндоходів у м. Києві) про скасування податкового повідомлення - рішення від 17 червня 2013 року № 0008211720.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що висновки Акта ДПІ у Дніпровському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 03.06.2013р. №1895/17-2385720058, складеного за результатами проведення документальної планової виїзної перевірки дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства СПД-ФО ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2) за період з 01.01.2012р. по 31.12.2012р., документально та нормативно не підтверджуються. Зокрема, позивач наголошує на тому, що позиція податкового органу щодо нереальності (нікчемності) господарського правочину, укладеного між ФОП ОСОБА_1 і ТОВ «Виробнича компанія «Віконні системи» (договір про надання інформаційно-консультаційних послуг від 01.05.2012р.) фактично ґрунтується на помилкових висновках контролюючого суб'єкта про включення до складу валових витрат сум коштів не призначених для використання у господарській діяльності підприємця. Натомість пов'язаність здійснених позивачем витрат з його господарською діяльністю підтверджується всіма необхідними та належним чином складеними первинними і розрахунковими документами. Крім того, в періоди укладення та виконання вказаного Договору всі його Сторони (тобто Замовник і Виконавець) були зареєстровані в установленого законодавством України порядку.

Відповідач проти позову заперечував, надавши до суду письмові заперечення №2145/9/26-53-10-15 від 16.04.2014р. В обґрунтування своєї позиції посилається на те, що працівниками податкового органу під час планової перевірки позивача було встановлено порушення ним вимог ст. 139, п. 164.1 ст. 164, п. 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження підприємцем оподатковуваного доходу на суму 38 500,00 грн. та податку на додану вартість на загальну суму 35 833, 32 грн. Дані висновки перевіряючим були сформовані на підставі Акта ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області ГУ Міндоходів від 21.12.2012р. № 7212/224/33972398 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «ВК Віконні системи» (код ЄДРПОУ 33972398) щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків ТОВ «Пасіфік» (код ЄДРПОУ 31684481) за вересень 2011 року, ПП «СВ Гермес» (код ЄДРПОУ 36293292) за лютий, березень 2011 року, ТОВ «Хімагросервіс» (код ЄДРПОУ 37237904) за січень 2011 року, ТОВ «Кафепродакшн» (код ЄДРПОУ 37275541) за січень 2011 року, ТОВ «Інфотерм» (код ЄДРПОУ 31343537) за червень 2011 року, ПВП «Форест» (код ЄДРПОУ 25158848) за червень 2011 року, їх реальності та повноти відображення в обліку, за яким не встановлено факту реального здійснення господарських операцій ТОВ «Виробнича компанія «Віконні системи», що стало підставою для встановлення відсутності об'єктів оподаткування при придбанні та продажу товарів (послуг), які підпадають під визначення ст. ст. 22, 185, 198 Податкового кодексу України.

За наслідками проведеної перевірки ДПІ у Дніпровському районі ГУ Міндоходів у м. Києві винесено, зокрема, податкове повідомлення - рішення від 17.06.2013р. № 0008211720.

В судових засіданнях по справі представник позивача підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити.

Представник відповідача в судових засіданнях заперечував проти позовних вимог та просив відмовити в їх задоволенні.

21.05.2014р. в судовому засіданні судом було ухвалено перейти до письмового провадження на підставі ч. 4 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з огляду на таке.

В ході судового розгляду було встановлено, що протягом періоду з 07.05.2013р. по 21.05.2013р. згідно з нормами пп. 20.1.4 п. 20.1. ст. 20, ст. 77 Податкового кодексу України, згідно плану - графіку проведення планових виїзних перевірок суб'єктів господарської діяльності - фізичних осіб на ІІ квартал 2013 року, направлень на проведення перевірки №967, №968, №969, №970 від 07.05.2013р. працівниками ДПІ у Дніпровському районі ГУ Міндоходів у м. Києві була проведена документальна планова виїзна перевірка дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2) за період з 01.01.2012р. по 31.12.2012р., за результатами якої складений Акт від 03.06.2013р. № 1895/17-2358720058 (далі - Акт перевірки).

В ході проведення вказаної документальної перевірки перевіряючими встановлено, що між позивачем та ТОВ «Виробнича компанія «Віконні системи» у період, що перевірявся існували договірні відносини, за результатами яких позивачем віднесло до складу податкового кредиту за липень 2012 року - податок на додану вартість в сумі 35833,32 грн., а до складу валових витрат - 38500,00 грн.

При цьому працівниками відповідача при проведенні вказаної документальної перевірки позивача були враховані обставини, викладені в Акті ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області ГУ Міндоходів від 21.12.2012р. № 7212/224/33972398 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «ВК Віконні системи» (код ЄДРПОУ 33972398) щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків ТОВ «Пасіфік» (код ЄДРПОУ 31684481) за вересень 2011 року, ПП «СВ Гермес» (код ЄДРПОУ 36293292) за лютий, березень 2011 року, ТОВ «Хімагросервіс» (код ЄДРПОУ 37237904) за січень 2011 року, ТОВ «Кафепродакшн» (код ЄДРПОУ 37275541) за січень 2011 року, ТОВ «Інфотерм» (код ЄДРПОУ 31343537) за червень 2011 року, ПВП «Форест» (код ЄДРПОУ 25158848) за червень 2011 року, їх реальності та повноти відображення в обліку. Згідно тексту цього акту ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області ГУ Міндоходів не підтверджено факт реального вчинення господарських операцій ТОВ «Виробнича компанія «Віконні системи».

На підставі вищевикладеного працівник відповідача, в свою чергу, дійшов висновку про відсутність у ФОП ОСОБА_1 правових підстав для формування податкового кредиту на підставі первинних документів, оформлених за результатами господарських операцій з контрагентом ТОВ «Виробнича компанія «Віконні системи».

В розділі 4 «Висновок» Акта перевірки від 03.06.2013р. № 1895/17-2358720058 перевіряючі встановив порушення ФОП ОСОБА_1, зокрема, вимог п. 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження підприємцем податку на додану вартість на загальну суму 35833,32 грн., в т.ч. за липень 2012 року на зазначену суму.

17.06.2013 року ДПІ у Дніпровському районі ГУ Міндоходів у м. Києві підставі Акта перевірки від 03.06.2013р. № 1895/17-2358720058 прийняла наступне спірне податкове повідомлення-рішення за № 0008211730, яким згідно з п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України та відповідно до п. 123.1 ст. 123 цього Кодексу, за порушення вимог п. 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, визначила ОСОБА_1 суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 44791,65 грн., в т.ч. 35833,32 грн. - основний платіж, 8958,33 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням податкового органу, платник податків оскаржив його в адміністративному порядку до Головного управління Міндоходів у м. Києві та Міністерства доходів і зборів України. За результатами розгляду названих скарг, рішеннями від 16.08.2013р. №1208/Т/26-15-10-04-04 та від 09.09.2013 №4217/Т/99-99-10-01-03-14 податкове повідомлення - рішення залишено без змін.

Вважаючи висновки податкового органу необґрунтованими, а зазначене податкове повідомлення - рішення такими, що прийняте з порушенням вимог чинного законодавства, ФОП ОСОБА_1 звернувся з відповідним позовом до суду.

При вирішення даного спору суд виходить з наступного.

У розумінні пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (далі по тексту - ПК України), «податковий кредит» - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно розділу V цього Кодексу.

Відповідно до пп. «а» п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

В силу п. 198.2 ст. 198 цього Кодексу датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу.

Платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України) (п. 201.1 ст. 201 ПК України).

Форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом державної податкової служби (п. 201.2 ст. 201 ПК України).

В силу п. 201.4 ст. 201 ПК України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця (п. 201.6 ст. 201 ПК України).

Згідно з п. 201.7 ст. 201 ПК України податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Пунктом 201.8 ст. 201 ПК України встановлено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з п. 1 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженої Наказом Міністерства фінансів України від 01.11.2011р. № 1379, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22 листопада 2011 року за № 1333/20071, (який набрав чинності 16 грудня 2011 року та втратив чинність 01 березня 2014 року) (далі по тексту - Порядок) податкову накладну заповнює особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Пунктом 5 Порядку встановлено, що сплачена (нарахована) сума податку на додану вартість у податковій накладній повинна відповідати сумі податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг продавця у реєстрі виданих та отриманих податкових накладних.

Податкова накладна є підставою для віднесення до податкового кредиту витрат зі сплати податку на додану вартість у покупця, зареєстрованого як платник податку (п. 6.2 Порядку).

Одночасно відповідно до положень п. 6.3 цього Порядку не дає права покупцю на віднесення сум податку на додану вартість до податкового кредиту: відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних; порушення порядку заповнення податкової накладної; податкова накладна виписана платником, звільненим від сплати податку за рішенням суду, після набрання чинності таким рішенням суду.

Отже, виходячи з аналізу наведених норм в сукупності, ПК України визначено окремі випадки, за яких неможливе формування податкового кредиту, зокрема це відсутність зв'язку з господарською діяльністю, фіктивність операцій (відсутність поставок), відсутність податкової правосуб'єктності, відсутність на момент перевірки податкових накладних або видача їх особою, яка не є платником податку додану вартість. Таким чином, із зазначеного вище також випливає те, що при дослідженні факту здійснення господарської операції, оцінці підлягають відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999р. № 996-ХІV (в редакції на момент спірних правовідносин) (далі - Закон № 996-ХІV), який визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

В розумінні Закону № 996-ХІV первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно з ч. 1 ст. 9 Закону № 996-ХІV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч. 2 ст. 9 Закону № 996-ХІV).

Відповідно до п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за № 168/704 (в редакції на момент спірних правовідносин)(далі - Положення), яке встановлює порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (підприємства), установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету (установи), первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. (п. 2.2 Положення).

Згідно з п. 2.3 Положення первинні документи, створені в електронному вигляді, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

В силу п. 2.4 Положення первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо.

Усі первинні документи, облікові регістри і бухгалтерська звітність повинні складатись українською мовою. Поряд з українською мовою може застосовуватися інша мова у порядку, визначеному статтею 11 Закону України «Про мови в Україні» (п. 1.3 Положення).

Аналіз викладених норм свідчить про те, що податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків, що також було зазначено в листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011р. № 742/11/13-11.

В ході судового розгляду також встановлено, що 01.05.2012р. між ФОП ОСОБА_1 (Замовник) і ТОВ «Виробнича компанія «Віконні системи» (Виконавець) було укладено договір про надання інформаційно-консультаційних послуг №КП-72, відповідно до умов якого Замовник наймає Виконавця для надання з травня 2012 року по липень 2012 року консультацій з питань комерційної діяльності, бухгалтерського та податкового обліку, фінансового аналізу та аудиту діяльності підприємства.

Згідно п. 1.2. названого Договору до виключного переліку дій і завдань, які виконуватиме Виконавець, відносяться:

1) здійснення експертизи дій Замовника на їх відповідність українським національним нормам, які регулюють економічні операції;

2) опрацювання та підготовка проектів фінансових звітів до податкової інспекції, управління статистики, фондів соціального страхування;

3) проведення консультацій із застосуванням у випадку необхідності відповідних фахівців з метою визначення кінцевих умов і підготовки текстів договорів за участю Замовника;

4) аспекти надання та отримання поворотної фінансової допомоги.

На виконання Договору Замовник, згідно п. 2.1., надає Виконавцю завдання і всі документи, які мають відношення до цього завдання.

Згідно п. 3.2. Договору за виконання дій за цим Договором, Замовник сплачує Виконавцю винагороду на розрахунковий рахунок останнього не пізніше 30 листопада 2012 року. Сума винагороди становить 215 000, 00 грн., у т.ч. ПДВ - 35 833,33 грн.

На підтвердження факту виконання договору та отримання інформаційно-консультаційних послуг згідно названого вище договору позивач надав до суду копії наступних документів:

- догорів №КП-71 від 01.05.2012р.;

- актів здавання - приймання послуг №4772 від 02.07.2012р. на суму 53750,00 грн., в т.ч. ПДВ 9858,33 грн., №4773 від 09.07.2012р. на суму 53750,00 грн., в т.ч. ПДВ 9858,33 грн., №4774 від 16.07.2012р. на суму 53750,00 грн., в т.ч. ПДВ 9858,33 грн., №4775 від 23.07.2012р. на суму 53750,00 грн., в т.ч. ПДВ 9858,33 грн.;

- податкових накладних №689 від 02.07.2012р. на суму на суму 53750,00 грн., в т.ч. ПДВ 8958,33 грн., №690 від 09.07.2012р. на суму 53750,00 грн., в т.ч. ПДВ 8958,33 грн., №691 від 16.07.2012р. на суму 53750,00 грн., в т.ч. ПДВ 8958,33 грн., №692 від 23.07.2012р. на суму на суму 53750,00 грн., в т.ч. ПДВ 8958,33 грн.;

- виписку по рахунку за період з 10.08.2012р. по 27.11.2012р. на підтвердження перерахування грошових коштів за надані ТОВ «Виробнича компанія «Віконні системи» згідно договору №КП-72 послуги на користь названого товариства у сумі 301500,00 грн., в т.ч. ПДВ 50250,01 грн.

Додатково на підтвердження реальності названих вище договірних відносин, під час розгляду справи судом позивачем надано копії Методичних рекомендацій з оподаткування податком з доходів фізичних осіб, з оподаткування діяльності податком на додану вартість, з оподаткування алкогольних напоїв, з роздрібної торгівлі алкогольними напоями та правовий аналіз проекту договору будівельного підряду, наказу від 02.07.2012р. №12 та №13, від 09.07.2012р. №15, від 16.07.2012р. №18, договорів оренди, в яких позивач здійснює свою господарську діяльність та ліцензій на право здійснення роздрібної торгівлі алкогольними напоями.

Однак, суд критично ставиться до наданих позивачем документів.

Так, під час розгляду справи позивачем не було надано доказів на підтвердження складання названих методичних рекомендацій та правового аналізу саме на виконання Договору №КП-72, а за відсутності конкретної вказівки в актах здавання - приймання послуг на те, які саме послуги надавались Виконавцем суд позбавлений можливості перевірити такий зв'язок.

Крім того, суд звертає увагу, що згідно виписок з банку, позивачем здійснено перерахування грошових коштів ТОВ «Виробнича компанія «Віконні системи» по Договору №КП-72 у розмірі 301500,00 грн., в т.ч. ПДВ 50250,01 грн., що не відповідає ціні, зафіксованій у самому договорі. Жодних додаткових угод до Договору №КП-72 про зміну його ціни позивачем суду не надано.

Також суд звертає увагу, що суми податку на додану вартість, зазначені в актах здавання - приймання послуг не відповідають сумам, зазначеним у податкових накладних.

Все вище наведене, на думку суду, свідчить про перерахування позивачем грошових коштів ТОВ «Виробнича компанія «Віконні системи» згідно Договору №КП-72 від 01.05.2012р. без реального отримання послуг від Виконавця за цим договором, що виключає їх отримання з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

З огляду на те, що позивачем не підтверджено реальність фінансово-господарських операцій з його контрагентом (ТОВ «Виробнича компанія «Віконні системи») належними первинними документами та зв'язок їх з його господарською діяльністю, суд дійшов висновку про правомірність донарахування податковим органом позивачу сум податку на додану вартість із застосування штрафних (фінансових) санкцій спірним податковим повідомленням-рішенням.

Згідно з ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України).

Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та наданих сторонами доказів, суд дійшов висновку про безпідставність позовних вимог, у зв'язку з чим адміністративний позов не підлягає задоволенню.

Керуючись ст. 2, ст. 9, ст.ст. 69 - 71, ст. 94, ст.ст. 158-163, ст. 167, ст. 186, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

1. В задоволенні адміністративного позову Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 відмовити.

Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена за правилами, встановленими в ст.ст. 185 - 187 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно.

Суддя О.В. Дегтярьова