Рішення № 39711892, 02.07.2014, Софіївський районний суд Дніпропетровської області

ЄУН 193/802/13-ц

Провадження №2/193/152/14

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Р І Ш Е Н Н Я

02 липня 2014 року Софіївський районний суд Дніпропетровської області у складі: судді Шумської О.В. при секретарі Мішурі Т.Л.

особи, що беруть участь у справі:

позивач ОСОБА_1

представник позивача ОСОБА_2

відповідач ОСОБА_3

представники відповідача ОСОБА_4

ОСОБА_5

відповідач ОСОБА_6

третя особа служба у справах дітей

Ворошиловського району м. Донецьк

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Софіївка цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_6 про визначення місця проживання дитини та надання дозволу на виїзд неповнолітнього громадянина України за кордон,-

В С Т А Н О В И В:

25 червня 2013 року до Софіївського районного суду Дніпропетровської області звернулася позивач з позовом про визначення місця проживання дитини, уточнені позовні вимоги (т.1 а.с.20-24) обґрунтовує тим, що 20.07.2002 року вона разом з відповідачем зареєструвала шлюб, який було розірвано відповідно до рішення Мар»енського районного суду Донецької області від 16.10.2007 року.

Від шлюбу вони мають спільну дитину - ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_1. На час розірвання шлюбу дитина проживала разом з позивачем і будь-яких претензій щодо місця проживання ОСОБА_7 відповідач не заявляв.

Але наразі ОСОБА_3 висунув до позивача вимогу про те, щоб позивач терміново привезла сина до м. Донецьк за місцем його проживання, так як він матиме змогу краще виховувати сина та надати можливість навчатися у місті а не в селі.

Просить суд визначити місце проживання дитини ОСОБА_7 за адресою АДРЕСА_1.

Зустрічна позовна заява ОСОБА_3 про визначення місця проживання дитини від 20 серпня 2013 року відповідно до ухвали Софіївського районного суду від 18 листопада 2013 року залишення без розгляду за заявою відповідача позивача. (т. 1 а.с. 154, 157), та в даній частині залишена без змін ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 19 лютого 2014 року (т.1 а.с. 195-196).

17 квітня 2014 року позивачка збільшила позовні вимоги просить суд визначити місце проживання малолітнього ОСОБА_7 разом з матір'ю ОСОБА_1 за адресою АДРЕСА_1. Надати дозвіл позивачці на оформлення проїзних документів дитини ОСОБА_7 без згоди батька ОСОБА_3. Надати дозвіл на виїзд з України громадянину України ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_1 без згоди та супроводу батька ОСОБА_3.

'Допитаний малолітній ОСОБА_7 в присутності педагога в судовому засіданні (т. 2 а.с. 59) пояснив, що бажає проживати з батьком, але все ж хоче проводити час з мамою.

В судовому засіданні позивачка та її представник уточнені позовні вимоги підтримали повністю, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві. ОСОБА_1 наполягає на тому, що син повинен бути з нею і просить задовольнити її вимоги повністю.

Відповідач та його представники проти позовних вимог заперечують. Вважають вимоги позивача безпідставними та такими що не підлягають задоволенню, так як більше трьох з половиною років позивачка не переймалася питаннями щодо виховання та розвитку сина, не приймала в цьому участі, що підтверджується нотаріально завіреною заявою позивачки про визначення місця проживання ОСОБА_7.

В зв'язку з військовим положенням на території Донецької області позивач та його представники не мали змоги прибути в судове засідання, але представник позивача та відповідач ОСОБА_6 вважають, що це не перешкоджає розгляду справи.

Третя особа служба у справах дітей Ворошиловського району м. Донецьк в судове засідання представника не направили, але надали висновок органу опіки та піклування Ворошиловської у м.Донецьку ради про визначення місце проживання дитини.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши думку учасників процесу суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 задоволенню не підлягають з наступних підстав:

право кожного на звернення до суду за захистом своїх порушених прав і свобод універсальним юридичним засобом відстоювання людиною свого правового статусу в будь-якій конкретній життєвій ситуації, закріплене в ч. 1 ст. 55 Конституції України.

В судовому засіданні та за матеріалами справи встановлено, що 16 жовтня 2007 року було розірвано шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 (т. 1 а.с. 17). Від шлюбу ІНФОРМАЦІЯ_1 народилася дитина ОСОБА_7 (т.1 а.с. 28).

Відповідно до рішення виконавчого комітету №14 від 28.01.2009 року ОСОБА_1 дозволено зняти з реєстраційного обліку малолітнього сина ОСОБА_7 та зареєструвати за адресою АДРЕСА_1 (т. 1 а.с. 35).

Згідно заяви ОСОБА_1 (т. 1 а.с. 87), ОСОБА_7 було передано на тимчасове проживання за місцем реєстрації ОСОБА_3.

Відповідно до висновку Ворошилівської районної в місті Донецьку ради, яка розглянувши заяву ОСОБА_3 про підготовку висновку про визначення місця проживання малолітньої дитини ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1 (свідоцтво про народження: серія НОМЕР_1, актовий запис № 1 від 03.01.2003 року виконкому Курахівської міської ради) з батьком ОСОБА_3, та заяву ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2 (паспорт: серія НОМЕР_2, виданий Софіївським РВ УМВС України в Дніпропетровській обл. 28.11.2005), яка зареєстрована за адресою АДРЕСА_1, - про "підготовку висновку про визначення місця проживання малолітньої дитини ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, з матір'ю ОСОБА_1, встановив: шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 було розірвано у 2007 році (свідоцтво про розірвання шлюбу: серія НОМЕР_3, актовий запис № 319 від 21.11.2007 року, видане відділом реєстрації актів цивільного стану Марийського районного управління юстиції Донецької області). До 2010 року малолітній ОСОБА_7 мешкав з матір'ю ОСОБА_1 У своїй заяві ОСОБА_3 вказує, що у 2010 році ОСОБА_1 залишила дитину ОСОБА_7 на виховання з ним ' нотаріально посвідчена заява ОСОБА_1 від 15.02.2010 про дозвіл на тимчасове проживання ОСОБА_7 за місцем проживання батька дитини ОСОБА_3 з 16.02.2010 по 30.06.2010 року). З 30.06.20)0 року ОСОБА_1 не зверталася стосовно повернення дитини їй на виховання.

Дитина постійно мешкала з батьком ОСОБА_3 та його родиною: ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_3, та їх сином ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_4. ОСОБА_3 повністю взяв на себе матеріальне забезпечення дитини; займається його духовним та фізичним розвитком, забезпечує отримання позашкільної освіти.

Дитина навчалася у Донецькому навчально-виховному комплексі «Логос» з 1 по 4 клас. Згідно з інформацією про участь кожного з батьків у вихованні та навчанні ОСОБА_7 від 08.08.2013 № 326 за підписом директора Розової І. В., в першому та другому класах супроводжував до школи та забирав дитину додому батько ОСОБА_3 В третьому та четвертому класах дитина ходила до школи та додому самостійно, згідно заяви батька. Коли мати перебувала у Донецьку, то вона супроводжувала сина до школи та додому.

Зовнішній вигляд дитини завжди охайний, чистий, одяг та взуття відповідали погодним умовам. Батьківські збори завжди відвідував батько учня та брав участь у позакласних та класних заходах. До виконання домашніх завдань учнем батько ставився завжди відповідально. Програмний матеріал за курс початкової школи ОСОБА_7 засвоїв на достатньому рівні. В спілкуванні з ровесниками він займає позицію лідера.

Згідно з довідкою СДЮШОР з футболу від 01.08.2013 № 49, ОСОБА_7 займається в спортивній дитячо-юнацькій школі з олімпійського резерву по футболу. Дата зарахування 09.01.2013 року. Згідно з інформацією КУ «Центр первинної медико-соціальної допомоги № 2 м. Донецька» від 02.07.2013 № 441, ОСОБА_7 мешкає разом з батьком ОСОБА_3 та його родиною: ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_3, та їх сином ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_4, за адресою: АДРЕСА_2. Спостерігається в амбулаторії № 1 КУ «Центр первинної медико-соціальної допомоги № 2 м. Донецька» з лютого 2010 року. Під час спостереження хворів рідко. Амбулаторію відвідував у супроводі батька, рекомендації лікаря виконувались. Протягом року був оздоровлений в м. Євпаторія, Бердянськ, Красний Лиман. Займається спортом (легка атлетика).

Протягом 2013 року дитина не хворіла, за медичною допомогою не зверталися. Згідно з актом обстеження умов проживання від 16.08.2013 за адресою: АДРЕСА_2, складеного службою у справах дітей, за вищевказаною адресою створені всі належні умови для виховання та розвитку малолітніх дітей. Для дітей придбані окремі спальні ліжка, для ОСОБА_7 відведений письмовий стіл для виконання домашніх завдань, дитина має художню та дитячу літературу, іграшки, комп'ютер, різноманітний інвентар для занять спортом. ОСОБА_3 дуже любить свого сина та переживає, що у разі мешкання сина у смт. Софіївка Дніпропетровської обл.., фактично дитина буде проживати та виховуватися бабусею ОСОБА_10, так як ОСОБА_1 постійно знаходиться на заробітку за кордоном; вважає, що дитина буде обмежена у можливості відвідування різноманітні секцій,кружків. Згідно заяви ОСОБА_1, у зв'язку з тим, що у неї закінчився контракт з роботодавцем в ОАЕ, вона планує повернутися на постійне місце проживання до України та бажає займатися вихованням дитини, його розвитком, підготовкою до самостійного життя. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини, встановлено наступне.

ОСОБА_3 займається приватною підприємницькою діяльністю. Загальна сума доходу за період з січня 2013 року по червень 2013 року становить 82031,47 коп. (довідка про доходи від 12.03.2013 року№ 1225/10/і 7-013 Мар'їнської об'єднаноїдержавної податкової інспекції Головного управління мін. доходів у Донецькій області). Згідно з характеристикою Федерації футболу Донецької області від 25.07.2013, ОСОБА_3 користується авторитетом серед колег та футбольної громадськості України, неодноразово був нагороджений грамотами. З 2013 року працює арбітром Прем'єр-ліги України з футболу. 6 березня 2013 рокупризначений на посаду тренера з фізичної підготовки та веде активну роботу в якості викладача в школі молодих арбітрів Донецької обласної федерації футболу. Згідно сертифікату про проходження профілактичного наркологічного огляду (серія 12ЯЯЦ, № 347197, виданий обласним наркологічним диспансером м. Донецька від 12.08.2013), ОСОБА_3 не має наркологічних протипоказань.

Згідно з медичною довідкою про проходження обов'язкових попереднього та періодичного психіатричних оглядів від 09.08.2013, серія 10ААГ, , ОСОБА_3 не має психіатричних протипоказань.

Мати дитини, ОСОБА_1, надала наступні документи. Згідно з довідкою про склад сім'ї від 27.06.2013 № 2819, ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1, разом з сином ОСОБА_7, матір'ю ОСОБА_10 та бабусею ОСОБА_11 Згідно з актом обстеження матеріально-побутових умов сім'ї, складеного депутатом Софіївської селищної ради та секретарем ради у будинку за адресою: АДРЕСА_1, житлові умови відповідають нормам. У дитини є своя кімната. В. наявності у будинку ванна кімната, туалет, всі необхідні електричні прилади.

ОСОБА_1 були надані копії грошових переказів на загальну суму 800 доларів США на ім'я ОСОБА_3 (два перекази були здійснені у 2010 році та один переказ у 2012 році). Документів про доходи, стан здоров'я ОСОБА_1 не було надано. З метою з'ясування думки дитини з питання встановлення місця проживання хлопчика з одним з батьків, ОСОБА_1 було запропоновано привезти дитину для проведення бесіди з психологом у присутності обох батьків, але ОСОБА_1 відмовилася. При проведенні неодноразових бесід з батьками, працівниками служби у справах дітей роз'яснено, що тільки вони несуть однакову відповідальність за виховання і розвиток своєї дитини, що інтереси та основні потреби дитини є предметом їх основного піклування. Батькам було рекомендовано найти порозуміння в спільному вихованні і розвитку їх малолітнього сина ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, з одним з батьків. Мати дитини ОСОБА_1 на засідання комісії не з'явилася, про час та дату слухання повідомлена належним чином, в своїй заяві просила розглянути питання без її участі. На засіданні комісії був присутній батько дитини - ОСОБА_3, близькі подруги родини ОСОБА_3 - ОСОБА_12 та ОСОБА_13. Згідно з заявою ОСОБА_12, ІНФОРМАЦІЯ_5 (паспорт: НОМЕР_4, виданий Ворошиловським РВ УМВС України в місті Донецьку 05.10.2001), яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3, ОСОБА_3 багато уваги приділяє своєму сину ОСОБА_7, займається його навчанням, всебічним розвитком, фізичною підготовкою, здоровленням, організацією днів народження та ін. ОСОБА_12 підтримує заяву ОСОБА_3 та вважає, що місце проживання дитини доцільновизначити з батьком. ОСОБА_13 підтвердила, що за час мешкання хлопчика у родині батька дитина досягла певних успіхів у навчанні, спорті. Хлопчик має багато друзів. ОСОБА_7 виховувався разом з братом ОСОБА_9, вони дуже люблять один одного. Роз'єднання братів вважає недопустимим та таким, що порушує інтереси кожної дитини. Вважає, що дитині краще проживати з батьком ОСОБА_3

Згідно з заявою ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_3 (паспорт: НОМЕР_5, виданий Київським РВ ДМУ УМВС України в Донецькій області 27.06.2000), яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2, родина активно залучала дитину до занять футболом, плаванням, легкою атлетикою, музикою, до вивчення англійської мови та ін. ОСОБА_1 зовсім не цікавилася успіхами сина, дуже рідко спілкувалася з ним. У 2010-2011 роках тільки дзвонила, у 2012 році декілька разів брала дитинудля відпочинку. Під час спілкування сина з матір'ю, ОСОБА_1 могла сказати, що вона не має часу для розмови та обіцяла передзвонити пізніше, але не передзвонювала. Дитина дуже чекала дзвінка, відмовлялася їсти та спати. Батько завжди заспокоював сина, намагався згладжувати конфліктні ситуації. ОСОБА_3 завжди вирішував питання організації відпочинку дитини. Привчав до режиму, дисципліни, правильного харчування. Приділяв багато уваги навчанню дитини, перевіряв виконання домашніх завдань, неодноразово звертався до матері з проханням про визначання єдиних вимог до навчання сина. ОСОБА_8 вважає, що місце проживання дитини доцільно визначити з батькомдитини - ОСОБА_3.

Виходячи з інтересів малолітнього ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, зважаючи на те, що заяви обох батьків булирозглянуті на колегіальному засіданні комісії зпитань захисту прав дитини 05 09.2013 року, згідно з Постановою Кабінету Міністрів України від 24.09.2008 № 866 «Питання діяльності органів опіки та піклування, пов'язаної із захистом прав дитини», ст. 19, 161 Сімейного Кодексу України, «емісія з питань захисту прав дитини Ворошиловської районної в м. Донецьку ради вважає за доцільне визначити місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, з батьком дитини ОСОБА_3.

За ст. 9 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року дитина не повинна розлучатися з батьками всупереч їхньому бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

У принципі 6 Декларації прав дитини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою та відповідальністю своїх батьків і у всякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості, малолітня дитина не повинна крім тих випадків, коли є виняткові обставини, бути розлучена зі своєю матір'ю.

Принцип 6 Декларації прав дитини, за яким малолітня дитина може бути розлучена зі своєю матір'ю лише у винятковій ситуації не можна тлумачити таким чином, що у матері малолітньої дитини мається перевага перед батьком при вирішенні питання щодо визначення місця проживання дитини, приймаючи до уваги рівність прав обох батьків щодо дитини, що витікає як зі ст.141 СК України, так зі змісту Конвенції про права дитини.

Згідно ч. 1 ст. 141 Сімейного Кодексу України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їх прав по відношенню до дитини.

Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 150 СК України батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов'язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.

Згідно ст. 157 СК України той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.

Відповідно до ч. 1 ст. 160 Сімейного кодексу України, місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків. Частиною другою цієї статті передбачено, що місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини. Місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, відповідно до ч. 3 цієї статті, у разі, якщо батьки проживають окремо, визначається нею самою.

Положення ч.1 ст. 161 Сімейного кодексу України передбачають якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися судом.

Судом встановлено, що ОСОБА_7 на даний час виповнилося повних 11 років він пояснив, що бажає проживати з батьком, але дуже хоче іноді проводити час з мамою коли вона приїжджає.

При вирішенні спору щодо місця проживання дитини суд бере до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особисту прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення. Відповідно до ч. 2 ст. 161 СК України, суд не може передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, може своєю аморальною поведінкою зашкодити розвиткові дитини.

Зважаючи на наявність конфлікту між сторонами з приводу місця проживання дитини, який має місце, суд вважає, що питання визначення місця проживання дитини слід вирішити в судовому порядку. Це сприятиме інтересам як сторін, так і самої дитини. При прийнятті рішення суд приймає до уваги думку з даного приводу батьків дитини, умови, які створені дитині за місцем її реєстрації та фактичного проживання на даний час, характеристику на позивачку та дані про її доходи за місцем праці.

За правилами ч. 1 ст. 161 СК України якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися судом. При вирішенні спору щодо місця проживання дитини суд бере до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особисту прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення.

Тим більш, що поняття «розлучення» не співпадає з поняттям «визначення місця проживання», оскільки мати дитини у разі визначення місця проживання дитини з батьком не обмежена у своєму праві на спілкування з дитиною, турботу відносно дитини та участь у вихованні дитини і може реалізувати свої права шляхом домовленості з батьком дитини щодо встановлення часу спілкування або за рішенням органу опіки та піклування, або за судовим рішенням. Обмеження у цьому разі стосується тільки місця проживання дитини до досягнення нею віку 14 років.

При вирішенні спору щодо місця проживання дитини суд бере до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особисту прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають значення.

Враховуючи вищенаведені обставини справи, суд вважає що визначення місця проживання дитини за місцем проживання матері не буде відповідати інтересам дитини, дослідивши матеріали справи, зважуючи на висновок районної ради, суд визнає, що задоволенню позов не підлягає.

Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини, необхідно брати до уваги ставлення батьків до виконання своїх обов'язків, особисту прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення.

Суд визнає не переконливими твердження позивачки про те, що проживання дитини з нею відповідає інтересам дитини. Адже абсолютно точно встановлено, що позивачка не має самостійного доходу та житла, а у відповідності до ч. 2 ст. 161 СК України суд не може передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу. Приймаючи до уваги інформацію головного центру обробки спеціальної інформації (т. 1 а.с. 119) громадянка ОСОБА_1 постійно виїжджає за кордон і проводить там більшість часу.

Суд не може погодитися з тим, що умови проживання, в які дитина потрапить у разі визначення місця проживання з позивачкою, будуть відповідати кращому утриманню та вихованню дитини. Адже умови проживання у АДРЕСА_1, де позивачка має намір проживати з дитиною, важко визнати кращими, ніж ті, у яких дитина знаходиться сьогодні. При цьому суд виходить з наступного: житло у АДРЕСА_1 належить її матері та бабусі, які є пенсіонерами, і відсутні будь-які докази того, що вони зможуть надати необхідну увагу та піклування дитині, зважаючи на відсутність матері.

Остання обставина враховується судом також на користь залишення дитини проживати в умовах міста, де вона має більше можливості на розвиток аніж умови сільської місцевості. Врахована судом і та обставина, що від народження дитина перебуває у доброзичливій атмосфері серед своїх родичів, у тому числі дружини відповідача та їх дитини.

Посилання представника позивача на те, що наразі дитина перебуває у зоні військових дій суд не може прийняти до уваги, так як цим же представником було відхилено неможливість прибуття відповідача та його представників в судове засідання за даних обставин, а тому критичність представника у відношенні до даної події судом не сприймаються.

Крім викладеного, судом враховано, що після визначення місця проживання дитини з відповідачем та за умови, якщо останній будуть перешкоджати позивачці спілкуватися з дитиною та виконувати щодо неї свої батьківські обов'язки, позивачка може відновити своє право на це шляхом встановлення графіку спілкування з дитиною через орган опіки та піклування або ж через суд.

Визнаючи місцем проживання дитини з батьком, суд виходив виключно із інтересів дитини, не вдаючись до оцінки того, хто з батьків «кращий» чи «гірший».

Крім того рішення про визначення місця проживання дитини взагалі і у даному конкретному випадку зокрема не є безповоротним, оскільки воно ґрунтується на певних обставинах відповідного періоду та за наявності до того інших обставин, у майбутньому може бути переглянуте.

На підставі вищезазначеного та керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 130, 174, 212-215, 218 ЦПК України суд,-

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити як необґрунтованих.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Повний текст рішення виготовлено 8 липня 2014 року

Суддя: О.В. Шумська