Ухвала суду № 39711389, 09.07.2014, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Подолянчук І.М.

Суддя-доповідач - Міронова Г.М.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" липня 2014 р. справа №258/11/14-а до апеляційного розгляду.

приміщення суду за адресою: 83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді Міронової Г.М., суддів: Юрко І.В., Блохіна А.А., секретаря судового засідання Романенко Т.О., за участі 3-ї особи ОСОБА_2, представника третьої особи ОСОБА_3, розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_4 на постанову Кіровського районного суду м. Донецька від 22 квітня 2014 року у справі № 258/11/14-а за позовом ОСОБА_4 до Кіровської районної у м. Донецьку ради, третя особа: Служба у справах дітей Кіровської районної у м. Донецьку ради, ОСОБА_2 про визнання неправомірним та скасування рішення виконавчого комітету Кіровської районної у м. Донецьку ради від 27 листопада 2013 року № 348 про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_4,

ВСТАНОВИВ:

Позивач 08.01.2014 року звернувся до суду з адміністративним позовом до Кіровської районної у м. Донецьку ради та просив суд визнати неправомірним та скасувати рішення виконавчого комітету Кіровської районної у м. Донецьку ради від 27 листопада 2013 року № 348 про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_4.

Постановою Кіровського районного суду м. Донецька від 22 квітня 2014 року провадження у адміністративній справі № 2а/258/75/2014 за позовом ОСОБА_4 до Кіровської районної у м. Донецьку ради, третя особа: Служба у справах дітей Кіровської районної у м. Донецьку ради, ОСОБА_2 про визнання неправомірним та скасування рішення виконавчого комітету Кіровської районної у м. Донецьку ради від 27 листопада 2013 року № 348 про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_4 - закрито.

Позивач не погодився з даним судовим рішенням та подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою позов задовольнити в повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт посилається на ст.ст. 7, 104 Кодексу адміністративного судочинства України та зазначає, що позов, який поданий до суб'єкта владних повноважень про порушення ним прав позивача, не може бути сімейним і повинен розглядатися в порядку адміністративного судочинства.

ОСОБА_2 та її представник у судовому засіданні заперечували проти доводів апеляційної скарги, надали письмові заперечення, які підтримали у судовому засіданні.

Позивач та відповідач, третя особа № 1 у судове засідання не з'явилися, про розгляд справи були повідомлені належним чином. Відповідачем на адресу суду надіслано заперечення на апеляційну скаргу. З огляду на приписи ч. 4 ст. 196 КАС України їх неявка не є перешкодою для розгляду справи.

Колегія суддів, заслухала доповідь судді-доповідача, пояснення третьої особи та її представника, перевірила матеріали справи, обговорила доводи апеляційної скарги та наданих заперечень, прийшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а постанова суду першої інстанції скасуванню, з наступних підстав.

Постановою від 22 квітня 2014 року Кіровським районним судом м. Донецька було закрито провадження у справі про визнання неправомірним та скасування рішення виконавчого комітету Кіровської районної у м. Донецьку ради від 27 листопада 2013 року про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_4 у зв'язку з тим, що спірні правовідносини не мають ознаки публічно-правових, з огляду на що позовні вимоги не належать до юрисдикції адміністративного суду. Судом було роз'яснено, що розгляд даної справи повинен відбуватися за правилами цивільного судочинства.

Колегія суддів вважає апеляційну скаргу такою, що підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 157 Кодексу адміністративного судочинства України, суд закриває провадження у справі:

1) якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства;

2) якщо позивач відмовився від адміністративного позову і відмову прийнято судом;

3) якщо сторони досягли примирення;

4) якщо є такі, що набрали законної сили, постанова чи ухвала суду з того самого спору і між тими самими сторонами;

5) у разі смерті або оголошення в установленому законом порядку померлою особи, яка була стороною у справі, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва, або ліквідації підприємства, установи, організації, які були стороною у справі.

Якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті, суд повинен роз'яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд таких справ.

Про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу. Ухвала суду про закриття провадження у справі може бути оскаржена. Повторне звернення з тією самою позовною заявою не допускається.

Проаналізувавши наведене, колегія суддів зазначає, що при прийнятті спірної постанови суд першої інстанції грубо порушив норми процесуального права, а саме ч. 3 ст. 157, п. 15 ч. 4 ст. 160 КАС України.

За приписами ст. 158 КАС України судове рішення, яким суд вирішує спір по суті, викладається у формі постанови. Судове рішення, яким суд зупиняє чи закриває провадження у справі, залишає позовну заяву без розгляду або приймає рішення щодо інших процесуальних дій, клопотань, викладається у формі ухвали.

Таким чином, не вирішивши спір по суті, суд першої інстанції прийняв процесуальний документ за межами процесуального законодавства України.

Крім того, колегія суддів вважає за потрібне звернути увагу на той факт, що позивач відповідачем у даному позові визначив Кіровську районну у м. Донецьку раду, в той час коли оспорюване рішення приймав виконавчий комітет Кіровської районної у м. Донецьку ради (а.с. 4-5).

Суд першої інстанції відкрив провадження у справі тільки відносно вищевказаного відповідача (а.с. 14).

Згідно ч. 1, 2 ст. 11 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад є їх виконавчі комітети, відділи, управління та інші створювані радами виконавчі органи. Виконавчі органи сільських, селищних, міських, районних у містах рад є підконтрольними і підзвітними відповідним радам, а з питань здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади - також підконтрольними відповідним органам виконавчої влади.

Відповідно до ч. 3 ст. 10 зазначеного Закону представницькі органи місцевого самоврядування, сільські, селищні, міські голови, виконавчі органи місцевого самоврядування діють за принципом розподілу повноважень у порядку і межах, визначених цим та іншими законами.

Згідно ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Виконавчий комітет сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі його створення) ради в межах своїх повноважень приймає рішення. Рішення виконавчого комітету ради з питань, віднесених до власної компетенції виконавчих органів ради, можуть бути скасовані відповідною радою. Акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Отже, виконавчий комітет є виконавчим органом загальної компетенції сільської, селищної, міської ради. Він утворюється радою на строк її повноважень у складі відповідно сільського, селищного, міського голови, який очолює виконавчий комітет, його заступника (заступників) з питань діяльності виконавчих органів ради, керуючого справами (секретаря) виконавчого комітету, а також керівників відділів, управлінь та інших виконавчих органів ради, інших осіб. До складу виконавчого комітету за посадою також входить секретар відповідної ради. Основною формою роботи виконавчого комітету є його засідання, а формою правового акта - рішення. Виконавчий комітет є підзвітним і підконтрольним раді, що його утворила, а з питань здійснення ним повноважень органів виконавчої влади - також підконтрольним відповідним органам виконавчої влади (статті 51, 52, 53 Закону).

Таким чином, відкриваючи провадження у справі відносно Кіровської районної у м. Донецьку ради, суд першої інстанції не врахував, що відповідачем в даному випадку має бути саме виконавчий комітет Кіровської районної у м. Донецьку ради, оскільки саме його рішення оскаржується в даному випадку, що вказує на порушення судом першої інстанції норм процесуального права.

Отже, суд першої інстанції неправильно встановив обставини справи та постановив ухвалу з порушенням норм процесуального права.

На підставі викладеного, керуючись ст. 195, 196, п. 3 ч. 1 ст. 199, ст. 204, п. 6 ч. 1 ст. 205, ст. 206, ч. 2 ст. 211 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 у справі № 258/11/14-а - задовольнити частково.

Постанову Кіровського районного суду м. Донецька від 22 квітня 2014 року у справі № 258/11/14-а за позовом ОСОБА_4 до Кіровської районної у м. Донецьку ради, третя особа: Служба у справах дітей Кіровської районної у м. Донецьку ради, ОСОБА_2 про визнання неправомірним та скасування рішення виконавчого комітету Кіровської районної у м. Донецьку ради від 27 листопада 2013 року № 348 про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_4 - скасувати і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Ухвала набуває чинності з моменту її постановлення та не може бути оскаржена у касаційному порядку.

Повний текст складено 11 липня 2014 року.

Головуючий суддя Міронова Г.М.

Судді Юрко І.В.

Блохін А.А.