Постанова № 39711337, 09.07.2014, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

09 липня 2014 р. № 820/10354/14

Харківський окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Лук'яненко М.О.,

за участю секретаря судового засідання Гайворонського В.С.,

сторін:

позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - Журавльової А.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, фізична особа - підприємець ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, у якому, з урахуванням уточнень, просить суд: скасувати податкове повідомлення - рішення від 02.10.2013 року №0001781702 в частині збільшення суми грошового зобов'язання в розмірі 12495,84 грн., в тому числі за основним платежем 9996,67 грн., штрафні (фінансові) санкції 2499,17 грн.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що частково визнає податкове повідомлення - рішення прийняте контролюючим органом, а саме в сумі 5494,98 грн., в іншій частині спірне податкове повідомлення - рішення ґрунтується на помилкових судженнях суб'єкта владних повноважень, що викладене в акті перевірки відповідача, а відтак, суперечить ч. 3 ст. 2 КАС України, оскільки за відсутності визначених законом підстав покладають на платника податків додатковий обов'язок по оплаті грошового зобов'язання на користь Державного бюджету України.

В судовому засіданні позивач підтримав вимоги і доводи заявленого позову, просив суд скасувати податкове повідомлення - рішення від 02.10.2013 року №0001781702 в частині збільшення суми грошового зобов'язання в розмірі 12495,84 грн., в тому числі за основним платежем 9996,67 грн., штрафні (фінансові) санкції 2499,17 грн., оскільки 10.10.2013 року ОСОБА_1 самостійно сплатив частину грошового зобов'язання у розмірі 5494,98 грн.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував, надав суду письмові заперечення, позиція яких повністю збігається з викладеною в судовому засіданні, де зазначив, що під час проведення перевірки та складання акту перевірки фахівці відповідного податкового органу діяли згідно до вимог чинного податкового законодавства. За результатами перевірки, в акті були зафіксовані порушення вимог Податкового кодексу України, за що позивачу були визначені відповідні податкові зобов'язання.

Вислухавши пояснення позивача та представника відповідача, дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

Фахівцями державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області було проведено документальну планову виїзну перевірку дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) за період з 01.07.2010 року по 31.12.2012 року, результати перевірки оформлені актом №412/20-34-17-20-07/НОМЕР_1 від 18.09.2013 року, яким зафіксовано порушення позивачем п.138.4 ст. 138, п177.2, 177.4 ст. 177 Податкового кодексу України, а саме: завищення валового доходу та завищення валових витрат, що призвело до включення до податкових декларацій про майновий стан і доходи за 2011 рік та за 2012 рік перекручених даних, в результаті чого занижено податок на доходи з фізичних осіб у сумі 200,00 грн., в т.ч. за 2012 рік у сумі 200,00 грн.; п.п.7.3.1 п.7.3 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", п.187.1 ст. 187, п.198.6 ст. 198, п.201.6 ст. 201 Податкового кодексу України, п.4 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 21.12.2010 року №969, що призвело до заниження податку на додану вартість у сумі 14113,00 грн., у тому числі за листопад-грудень 2010 року у сумі 1117,0 грн., у січні 2011 року на суму 500,0 грн., у лютому 2011 року на суму 1725,0 грн., у червні 2011 року на суму 8,0 грн., у листопаді 2011 року на суму 149,0 грн., у січні 2012 року на суму 233,0 грн., у червні 2012 року на суму 167,0 грн., серпні 2012 року на суму 9997,0 грн., у вересні 2012 року на суму 217,0 грн.; п.176.2 (б) ст. 176, абз. 1 п. 119.2 ст. 119 Податкового кодексу України та порядок заповнення та подання податковими агентами податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку; п.п.164.2.1 п.164.2 ст. 164, п.167.1 ст. 167, п.п.168.1.1 п.168.1 ст. 168 Податкового кодексу України, не утримання та не перерахування податку на доходи фізичних осіб у сумі 3236,10 грн.; ст. 4 Порядку встановлення нормативів збору за забруднення навколишнього природного середовища і стягнення цього збору, затвердженого згідно постанови Кабінету Міністрів України №303 від 01.03.1999 року "Про затвердження Порядку встановлення нормативів збору за забруднення навколишнього природного середовища і стягнення цього збору" не надання розрахунку за 4 квартал 2010 року (а.с. 7-54).

На підставі вищевказаного акту перевірки контролюючим органом винесено податкове повідомлення -рішення: №0001781702 від 02.10.2013 року на загальну суму 17084,00 грн., з яких: основний платіж 14113,0 грн., штрафні (фінансові) санкції (штрафи) 2971,0 грн. (а.с. 55).

Позивач не погодившись з рішенням податкового органу скористався правом адміністративного оскарження в порядку норм ст. 56 Податкового кодексу України та звернувся зі скаргою до Головного управління Міндоходів у Харківській області.

Рішенням Головного управління Міндоходів у Харківській області від 06.12.2013 року, скаргу позивача було залишено без задоволення, відповідно податкове повідомлення - рішення без змін (а.с. 156-59).

Дослідивши зібрані докази по справі, суд зазначає наступне:

Судовим розглядом встановлено, що між фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 (покупець) та ПП "Рембудкомплект-плюс" (Продавець) було укладено договір купівлі - продажу №1-22-Д/К від 22.08.2012 року (а.с. 89-90).

За умовами вищевказаного договору продавець зобов'язується передати у власність покупця, а покупець в порядку та на умовах, визначених цим договором зобов'язується прийняти й оплатити вантажні автомобільні покришки Dunlop 215/65-R17,5.

На підтвердження реальності вчиненого правочину позивачем надано до суду податкову накладну, видаткову накладну, рахунок - фактури (а.с. 91-93).

Оплата по вищевказаному договору купівлі - продажу здійснювалась в повному обсязі шляхом списання коштів з рахунку позивача, що підтверджується платіжним дорученням №134 від 22.08.2012 року (а.с. 94).

Крім того, позивачем на підтвердження необхідності закупівлі покришок Dunlop 215/65-R17,5 надано до суду свідоцтва про реєстрацію транспортних засобів: ТАТА (модель LPT613/38, тип бортовий), ТАТА (модель LPT613/58, тип бортовий), Mercedes-Benz (модель ATEGO, тип фургон-С), які знаходяться на балансі позивача (а.с. 97-101, 152-153).

Також, в матеріалах справи міститься наказ №240912 від 24.09.2012 року про внесення в експлуатацію нових вантажних автомобільних покришок та встановлення їх на автомобілі ТАТА (модель LPT613/38, тип бортовий), ТАТА (модель LPT613/58, тип бортовий), Mercedes-Benz (модель ATEGO, тип фургон-С) (а.с. 95), акт №240912 від 24.09.2012 року про ввід в експлуатацію (а.с. 96), акти про введення в експлуатацію транспортних засобів позивача (а.с. 149-151).

Проаналізувавши вищенаведені обставини, суд приходить до висновку, що позивачем доведено придбання покришок у свого контрагента та подальша їх реалізація, оскільки ними виконані умови укладеного договору, що підтверджується первинними бухгалтерськими та податковими документами, які виписані з додержанням вимог п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VІ (із змінами та доповненнями), п. 9.2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні" та п. 2.4 "Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку" (затверджене наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88; зареєстровано у Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за № 168/704). Факти, які б позбавляли правового значення конкретні видані за здійсненими господарськими операціями документи первинного бухгалтерського та податкового обліку, відповідачем не надані.

Дослідивши приєднані до справи документи, суд відзначає, що матеріали справи не містять доказів наявності між позивачем та його контрагентом при укладанні і виконанні договору взаємоузгоджених зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в державі суспільного ладу або моральних засад. Відповідачем таких доказів суду не надано, а судом при виконанні вимог ст. 11 КАС України не виявлено.

При цьому, суд приймає до уваги, що доказів, які б вказували на відсутність реальності господарських операцій за договором позивача з його контрагентом, за правилами ч. 2 ст. 71 КАС України, відповідач суду не надав.

Судом не встановлено невідповідності податкових накладних фактичним обставинам справи.

Крім того, суд зауважує, що податкові накладні містять усі обов'язкові реквізити, передбачені п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України.

Відповідно до пункту 187.1 статті 187 вищевказаного кодексу датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Порядок формування податкового кредиту передбачений положеннями статті 198 Податкового кодексу України.

Згідно до пункту 198.1 статті 198 вищевказаного кодексу право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

За правилами пункту 198.6 статті 198 вищевказаного кодексу не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно пункту 201.6 статті 201 Податкового кодексу України, податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Контролюючі органи за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу.

Таким чином, надаючи оцінку всім наявним в матеріалах справи договору, податковій накладній, рахунку - фактури, видатковій накладній, платіжному дорученню, якими позивач доводе перед судом реальність здійснення господарської операції, суд, досліджуючи їх, встановлює наявність обставин реальності здійснення господарської операції платника податку, на підставі якої таким платником були сформовані дані податкового обліку.

Представник відповідача в судовому засіданні зазначив, що контрагент позивача відсутній за місцем знаходження, проте суд з даними посиланнями не погоджується оскільки з витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців встановлено, що місцезнаходження юридичної особи на момент вчинення спірного правочину є 36004, АДРЕСА_1 (а.с. 142-147). Крім того, як встановлено судом, адреса місцезнаходження контрагента позивача зазначена у витязі з ЄДРСР міститься у всій первинній документації (договір, податкова накладна, рахунок - фактури, видаткова накладна, платіжне доручення).

На час складення податкових накладних позивач та його контрагенти рахувалися в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України, були зареєстровані за адресами, вказаними на виданих податкових накладних, були зареєстровані та стояли на обліку як платники податку на додану вартість.

Суд зазначає, що відповідно до вимог частин 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи, що обґрунтованість та правомірність судження суб'єкта владних повноважень про нікчемність правочинів не знайшла свого підтвердження добутими судом по справі доказами, а інших фактичних мотивів суб'єктом владних повноважень в основу спірного податкового повідомлення - рішення згідно з актом перевірки не покладено, у зв'язку з чим суд дійшов до висновку про недоведеність факту порушення позивачем положень податкового законодавства України.

Приймаючи до уваги вищенаведене, суд знаходить позов таким, що підлягає задоволенню в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 8 і 19 Конституції України, ст.ст. 7-11, ч. 1 ст. 158, ст. 159, ч. ч. 1, 2 ст. 160, ст. 161, ч. 1 ст. 162, ст. 163 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити в повному обсязі.

Скасувати податкове повідомлення - рішення від 02.10.2013 року №0001781702 в частині збільшення суми грошового зобов'язання в розмірі 12495,84 грн., в тому числі за основним платежем 9996,67 грн., штрафні (фінансові) санкції 2499,17 грн.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги у 10-денний строк з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили у порядку, передбаченому ст. 254 КАС України.

Повний текст постанови виготовлено 11 липня 2014 року.

Суддя М.О. Лук'яненко