Постанова № 39711081, 07.07.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

07 липня 2014 року 11:42 № 2а-2686/09

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Гарника К.Ю., при секретарі судового засідання Непомнящій А.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Мобуд"

до

Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у м. Києві

про

скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю “Мобуд” (далі по тексту - позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва (далі по тексту - відповідач) про визнання недійсним податкового повідомлення – рішення.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 жовтня 2009 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 20 січня 2011 року адміністративний позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення – рішення від 24 лютого 2009 року № 0000281750/0.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 04 червня 2014 року касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва задоволено частково. Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 жовтня 2009 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 20 січня 2011 року скасовано. Справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

За результатом автоматичного розподілу, адміністративну справу № 2а-2686/09/2670 передано на розгляд судді Окружного адміністративного суду міста Києва Гарнику К.Ю.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києві від 17 червня 2014 року адміністративну справу № 2а-2686/09/2670 прийнято до провадження та призначено до розгляду у судовому засіданні на 07 липня 2014 року.

У судовому засіданні 07 липня 2014 року представник позивача підтримав адміністративний позов в повному обсязі, просив суд задовольнити його. Позивач не погоджується з висновками Акта перевірки та прийнятими на його підставі податковим повідомленням-рішенням й мотивує позовні вимоги тим, що відповідачем неправомірно застосовано до Товариства з обмеженою відповідальністю “Мобуд» штрафні санкції, оскільки останнім дотримано строки сплати податку з нерезидентів за період з 01 січня 2008 року по 12 червня 2008 року.

Представник відповідача у судовому засіданні 07 липня 2014 року адміністративний позов не визнав, просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Після розгляду адміністративного позову та доданих до нього матеріалів, всебічного і повного встановлення всіх фактичних обставин, на яких ґрунтується позов, об’єктивної оцінки доказів, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.

12 лютого 2009 року Державною податковою інспекцією у Дніпровському районі м. Києва було проведено документальну невиїзну перевірку своєчасності сплати до бюджету податку з доходів фізичних осіб на дивіденди та роялті, нарахованого згідно податкового розрахунку резидента, що виплачує дивіденди платникам податку з доходів фізичних осіб ТОВ “Мобуд” за результатами якої складено акт № 30 від 12 лютого 2009 року.

В ході проведення перевірки встановлено порушення граничного строку сплати узгодженого податкового зобов’язання з податку з доходів фізичних осіб на дивіденди та роялті.

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення форми ІІІ № 0000281750/0 від 24 лютого 2009 року, яким було зобов'язано позивача на підставі пп.17.1.7 п.17.1 ст. 17 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” за затримку на 21 календарний день граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов’язання в розмірі 291 000,00 грн. сплатити штраф у розмірі 10% - 29 100,00 грн.

Матеріали справи свідчать, що в силу положень Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" (№ 889-IV від 22.05.2003) ТОВ “Мобуд” є податковим агентом при виплаті доходу фізичній особі нерезиденту у вигляді дивідендів за 2007 рік в розмірі 2 мільйони гривень. За наслідком виплати зазначеного доходу ТОВ “Мобуд” утримало 15% податку, що становить 300 тисяч гривень. Зазначену суму податку позивач сплатив 15 травня 2008 року, що підтверджується платіжним дорученням № 242 з призначенням платежу “податок з доходу нерезидента”.

За наслідком зазначених операцій позивачем додатково 01 липня 2008 року був поданий до ДПІ у Дніпровському районі міста Києва податковий розрахунок резидента, що виплачує дивіденди платникам податку з доходів фізичних осіб.

У відповідності до пп. 4.1.4. п.4.1. ст. 4 "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (№ 2181-III від 21.12.2000; далі - Закон про порядок погашення) податкові декларації подаються за базовий податковий (звітний) період, що дорівнює календарному місяцю (у тому числі при сплаті місячних авансових внесків), - протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Граничний термін сплати такого податкового зобов’язання позивачем становить 30 липня 2008 року.

У відповідності до положень пп. 17.1.7. п.17.1 статті 17 Закону про порядок погашення передбачено, що у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф у таких розмірах, зокрема, при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі десяти відсотків погашеної суми податкового боргу.

У відповідності до положень частини 1 статті 8 Бюджетного кодексу України бюджетна класифікація України застосовується для здійснення контролю за фінансовою діяльністю органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, інших розпорядників бюджетних коштів, проведення необхідного аналізу в розрізі доходів, а також організаційних, функціональних та економічних категорій видатків, забезпечення загальнодержавної і міжнародної порівнянності бюджетних показників.

У відповідності до частини 4, 5 статті 50 Бюджетного кодексу України податки, збори (обов'язкові платежі) та інші доходи державного бюджету зараховуються безпосередньо на єдиний казначейський рахунок Державного бюджету України і не можуть акумулюватися на рахунках органів стягнення. Податки, збори (обов'язкові платежі) та інші доходи державного бюджету визнаються зарахованими в доход державного бюджету з моменту зарахування на єдиний казначейський рахунок державного бюджету.

Таким чином, аналізуючи вище викладене, видно, що податки і збори зараховуються на єдиний казначейський рахунок державного бюджету України і такі доходи державного бюджету визнаються зарахованими в доход державного бюджету з моменту зарахування на єдиний казначейський рахунок. При цьому, бюджетна класифікація жодним чином не обумовлює жодних інших вимог та обставин щодо встановлення факту зарахування доходу бюджету. Бюджетна класифікація: 1) стосується виключно для здійснення, зокрема, контролю за фінансовою діяльністю органів державної влади, інших розпорядників бюджетних коштів, проведення необхідного аналізу в розрізі доходів та інш.; 2) безпосередньо не встановлює відносин з приводу строків і порядку сплати податків і зборів, адже останні встановлені податковими законами та положеннями статті 50 Бюджетного кодексу України.

Аналізуючи вищевикладене у сукупності, судом вбачається, що уточнення бюджетної класифікації за платежем не впливає на факт здійснення сплати податку. Адже зміст і факт сплати податку визначається зі змісту призначення платежу, встановленого платіжним дорученням платника і зарахуванням зазначених коштів до єдиного казначейського рахунку державного бюджету.

Скасовуючи постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 жовтня 2009 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 20 січня 2011 року, колегія судів Вищого адміністративного суду України зазначила про необхідність встановлення кількості календарних днів затримки оплати узгодженого податкового зобов’язання.

Частиною 5 статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що висновки і мотиви, з яких скасовані рішення, є обов’язковими для суду першої чи апеляційної інстанції при розгляді справи.

Судом встановлено, що платіжним дорученням № 424 від 15 травня 2008 року позивачем сплачено до Державного бюджету України суму податку на доход нерезидента за 2007 рік в загальному розмірі 300 000,00 грн.

Згідно Довідки про сплачений нерезидентом в Україні податок на прибуток (доходи) за № 4152/я/17-212 від 11 липня 2008 року, ДПІ у Дніпровському районі міста Києва підтверджує факт шати в Україні податку на прибуток (доходи) за період з 01 січня 2008 року по 12 червня 2008 року у сумі 300 000,00 грн. за ставкою 15% від прибутку (доходу), що підлягає оподаткуванню дивіденди за 2007 рік в сумі 2’ 000’ 000,00 грн. тощо.

Судом встановлено, що грошові кошти у розмірі 300000,00 грн., помилково перераховані позивачем за кодом платежу 11010700, були переведені 21 серпня 2008 року на рахунок за кодом бюджетної класифікації 11010300 згідно листа позивача від 06 серпня 2008 року, в результаті чого узгоджене податкове зобов’язання було сплачено до бюджету з порушенням термінів, а саме із запізненням на 21 день.

Слід зазначити, що в даному випадку ініціювання позивачем сплати необхідної суми грошового зобов'язання до державного бюджету було здійснено 15 травня 2008 року.

Визначення у платіжному дорученні невірного коду рахунку, не є правовою підставою для висновку про несплату необхідної суми податку у визначений строк та виникнення податкового боргу, а також, як наслідок, для застосування фінансових санкцій і пені.

Аналізуючи вищевикладене у сукупності, судом вбачається, що уточнення бюджетної класифікації за платежем не впливає на факт здійснення сплати податку. Адже зміст і факт сплати податку визначається зі змісту призначення платежу, встановленого платіжним дорученням платника і зарахуванням зазначених коштів до єдиного казначейського рахунку державного бюджету.

Окрім того, невідповідність оскаржуваного рішення вимогам принципів встановлених статтею КАС України вбачається з факту видачі 11 липня 2008 за № 4152/я/17-212 ДПІ у Дніпровському районі міста Києва довідки про сплачений нерезидентом в Україні податок на прибуток (доходи). Згідно вказаної довідки податковим органом, яким є відповідач підтверджено факт сплати в Україні податку (становить 300 тисяч гривень) на прибуток (дивіденди, становить 2 мільйони гривень) фізичної особи нерезидента за 2007 рік. При цьому, податковим агентом, який утримав податок є ТОВ “Мобуд” (ідентифікаційний номер податкового агента 33345735).

Отже, відповідач у відповідності до зазначених вище норм, не довів суду наявність та встановлення факту прострочення сплати податкового зобов’язання позивачем (з підстав виконання останнім функцій податкового агента) - не зарахуванням зазначених коштів до єдиного казначейського рахунку державного бюджету, з огляду на що, оскаржуване рішення є безпідставним та необґрунтованим, а позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відтак, податкове повідомлення – рішення Державної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва від 24 лютого 2009 року № 0000281750/0 підлягає скасуванню.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, податковим органом не доведена правомірність та обґрунтованість прийняття спірних податкових повідомлень-рішень з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю “Мобуд” підлягає задоволенню.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Мобуд» задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення – рішення Державної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва від 24 лютого 2009 року № 0000281750/0.

Постанова набирає законної сили в строки та порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя К.Ю. Гарник